CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Дії 28
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Дiї

Розділ 28

1 А коли врятувалися ми, то довідалися, що о́стрів той зветься Мелі́та.

2 Тубі́льці ж нам виявили надзвичайну лю́дяність, бо вони запалили огонь, — ішов бо дощ і був холод, — і прийняли́ нас усіх.

3 Як Павло ж назбирав купу хмизу та й покла́в на огонь, змія́ вискочила через жар, — і почепилась на руку йому.

4 Як тубільці ж угледіли, що змія́ почепилась на руку йому, зачали́ говори́ти один о́дному: „Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, По́мста жити не дозволила!“

5 Він струснув ту звірюку в огонь, — і ніякої шко́ди не зазнав!

6 А вони сподівалися, що він спухне або впаде́ мертвий уми́ть. Коли ж довго чекали того та побачили, що нія́кого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог.

7 Навкруги ж того місця знахо́дились до́бра начальника о́строва, на ім'я́ Пу́блія, — він прийняв нас, і три дні ласка́во гости́в.

8 І сталось, що Пу́бліїв ба́тько лежав, слабий на пропа́сницю та на черві́нку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоро́вив його.

9 Якже трапилось це, то й інші на о́строві, що мали хвороби, прихо́дили та вздоровля́лись.

10 Вони нас вшанували й великими по́честями, а як ми від'їжджали, понаклада́ли, чого було треба.

11 А по трьох місяцях ми відпливли́ на олександрійському кораблі, що мав знака братів Діоску́рів, і що на о́строві він перези́мував.

12 І, як ми допливли́ в Сіраку́зи, пробули там три дні.

13 А звідти, пливучи́ понад берегом, прибули́ ми до Ре́ґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путео́лі,

14 де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули́ ми до Риму.

15 А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфо́ру та до Тритаве́рни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілі́шав.

16 А коли прибули́ ми до Риму, Павло́ві дозволено жити осібно, ураз із вояко́м, що його сторожи́в.

17 І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: „Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звича́їв отцівських, та проте́ мене ви́дано з Єрусалиму ув'я́зненого в руки римля́н.

18 Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було́.

19 Та юдеї противилися, тому змушений був я відкли́катися на суд ке́сарів, але не для того, щоб наро́д свій у чо́мусь оска́ржити.

20 Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, — бо то за надію Ізраїлеву я обку́тий цими кайда́нами“.

21 А вони відказали йому: „Не оде́ржали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе.

22 Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відо́мо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються“

23 А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в госпо́ду. А він їм від ра́нку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідо́цтва давав, і переконував їх про Ісуса Зако́ном Мойсея й Пророками.

24 І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили.

25 Вони між собою незгідні були́ й повихо́дили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю,

26 промовляючи: „Піди до наро́ду цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не бу́дете, дивитися бу́дете оком, але не побачите!

27 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують на ву́ха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоро́вив!“

28 Тож нехай для вас буде відо́ме, що послано Боже спасіння оце до поган, — і почують вони!“

29 Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою.

30 І ці́лих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто прихо́див до нього,

31 і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборо́нно навчав про Господа Ісуса Христа!

Die Apostelgeschichte des Lukas

Kapitel 28

1 Und2532 da5119 wir auskamen, erfuhren1921 wir, daß3754 die Insel3520 Melite3194 hieß2564.

2 Die Leutlein915 aber1161 erzeigten3930 uns2254 nicht3756 geringe5177 Freundschaft5363, zündeten381 ein Feuer4443 an und1063 nahmen4355 uns2248 alle3956 auf um1223 des2186 Regens5205, der über uns kommen war, und2532 um1223 der Kälte5592 willen.

3 Da aber1161 Paulus3972 einen Haufen4128 Reiser5434 zusammenraffte4962 und2532 legte2007 es aufs Feuer4443, kam1831 eine Otter2191 von1537 der Hitze2329 und fuhr2510 Paulus an1909 seine846 Hand5495.

4 Da5613 aber1161 die3739 Leutlein915 sahen1492 das3778 Tier2342 an1537 seiner1537 Hand5495 hangen2910, sprachen3004 sie untereinander4314: Dieser Mensch444 muß3843 ein Mörder5406 sein, welchen die Rache1295 nicht3756 leben2198 läßt, ob er846 gleich dem Meer2281 entgangen1349 ist2076.

5 Er660 aber3767 schlenkerte das Tier2342 ins1519 Feuer4442, und ihm widerfuhr3958 nichts3762 Übles2556.

6 Sie aber1161 warteten4328, wenn er846 schwellen4092 würde3195 oder2228 tot3498 niederfallen2667. Da sie aber1161 lange4183 warteten4328 und2532 sahen2334, daß1519 ihm nichts3367 Ungeheures824 widerfuhr, verwandten sie sich1096 und sprachen3004, er wäre1511 ein GOtt2316.

7 An4012 denselbigen Örtern5117 aber1161 hatte5225 der1565 Oberste5564 in der3739 Insel3520 mit Namen3686 Publius4196 ein Vorwerk; der nahm324 uns2248 auf und herbergte uns3579 drei5140 Tage2250 freundlich5390.

8 Es geschah1096 aber1161, daß der Vater3962 des846 Publius4196 am4912 Fieber4446 und2532 an der Ruhr1420 lag2621. Zu4314 dem ging Paulus3972 hinein1525 und2532 betete4336 und legte2007 die3739 Hand5495 auf2007 ihn846 und machte ihn gesund2390.

9 Da3767 das3588 geschah1096, kamen4334 auch2532 die andern3062 auf1722 der Insel3520 herzu, die Krankheiten769 hatten2192, und2532 ließen sich1096 gesund2323 machen5127.

10 Und2532 sie321 taten uns2248 große4183 Ehre5092, und2532 da wir auszogen, luden sie2007 auf, was3739 uns not5532 war.

11 Nach3326 dreien5140 Monden aber1161 schifften wir aus321 in1722 einem Schiffe4143 von Alexandrien222, welches bei1722 der Insel3520 gewintert hatte und hatte ein Panier3902 der Zwillinge1359.

12 Und2532 da wir gen1519 Syrakus4946 kamen2609, blieben1961 wir drei5140 Tage2250 da.

13 Und2532 da3606 wir umschifften4022, kamen2658 wir gen1519 Rhegion4484; und nach1519 einem3391 Tage2250, da3326 der Südwind3558 sich erhub, kamen2064 wir des andern Tages1206 gen Puteolj.

14 Da3757 fanden2147 wir Brüder80 und2532 wurden3870 von1909 ihnen846 gebeten, daß wir sieben2033 Tage2250 dablieben1961. Und also3779 kamen2064 wir gen1519 Rom4516.

15 Und2532 von4012 dannen2547, da die191 Brüder80 von uns2257 höreten, gingen sie aus1831 uns2254 entgegen1519 bis891 gen Appifor675 und Tretabern5140. Da die3739 Paulus3972 sah1492, dankete er GOtt2316 und gewann2983 eine Zuversicht2294.

16 Da3753 wir aber1161 gen Rom4516 kamen2064, über2596 antwortete der Unterhauptmann1543 die1438 Gefangenen1198 dem obersten Hauptmann4759. Aber1161 Paulus3972 ward erlaubt2010 zu1519 bleiben3306, wo er846 wollte, mit4862 einem Kriegsknechte4757, der sein hütete5442.

17 Es geschah1096 aber1161 nach3326 dreien5140 Tagen2250, daß Paulus3972 zusammenrief4779 die Vornehmsten der Juden2453. Da dieselbigen zusammen4779 kamen4905, sprach3004 er846 zu4314 ihnen: Ihr846 Männer435 liebe Brüder80, ich1473 habe nichts3762 getan4160 wider1727 unser Volk2992 noch2228 wider väterliche3971 Sitten1485 und1161 bin5607 doch gefangen1198 aus1537 Jerusalem2414 übergeben3860 in1519 der Römer4514 Hände5495,

18 welche3748, da1014 sie mich1698 verhöret hatten350, wollten sie mich losgeben630, dieweil1223 keine3367 Ursache156 des Todes2288 an1722 mir3165 war5225.

19 Da5613 aber1161 die Juden2453 dawider redeten483, ward2723 ich genötiget, mich auf1941 den Kaiser2541 zu berufen; nicht3756, als hätte2192 ich mein3450 Volk1484 um etwas5100 zu verklagen2723.

20 Um1223 der5026 Ursache156 willen habe3870 ich euch5209 gebeten, daß ich euch sehen1492 und2532 ansprechen möchte4354; denn3767 um1752 der Hoffnung1680 willen Israels2474 bin4029 ich mit dieser5026 Kette254 umgeben.

21 Sie846 aber1161 sprachen2036 zu4314 ihm: Wir2249 haben2980 weder3777 Schrift1121 empfangen1209 aus Judäa2449 deinethalben4012, noch3777 kein5100 Bruder80 ist3854 kommen, der4012 von575 dir4675 etwas5100 Arges4190 verkündiget518 oder2228 gesagt habe.

22 Doch wollen515 wir von3844 dir4675 hören191, was3739 du hältst5426. Denn1161 von dieser5026 Sekte139 ist3303 uns2254 kund1110, daß3754 ihr wird483 an allen Enden3837 widersprochen.

23 Und1161 da sie846 ihm846 einen Tag2250 bestimmten, kamen2240 viele4119 zu4314 ihm in1519 die Herberge3578, welchen er846 auslegte1620 und5037 bezeugete das3739 Reich932 Gottes2316 und2532 predigte3982 ihnen von4012 JEsu2424 aus dem575 Gesetze3551 Mose3475‘s und aus den Propheten4396 vom575 frühen Morgen4404 an bis2193 an den Abend2073.

24 Und2532 etliche3303 fielen zu3982 dem, was er sagte3004; etliche aber1161 glaubten569 nicht.

25 Da sie aber1161 untereinander240 mißhellig waren630, gingen sie weg, als Paulus3972 ein Wort redete2980, das5607 wohl2573 der1520 Heilige40 Geist4151 gesagt2036 hat durch1223 den2257 Propheten4396 Jesaja2268 zu4314 unsern4314 Vätern3962

26 und2532 gesprochen3004: Gehe hin4198 zu4314 diesem Volk2992 und2532 sprich2036: Mit den5126 Ohren189 werdet ihr‘s4920 hören191 und2532 nicht3364 verstehen4920, und2532 mit den Augen991 werdet ihr‘s1492 sehen991 und nicht3364 erkennen.

27 Denn1063 das Herz2588 dieses5127 Volks2992 ist2532 verstockt3975, und2532 sie846 hören191 schwerlich mit Ohren3775 und2532 schlummern2576 mit ihren Augen3788, auf daß sie4920 nicht dermaleinst4218 sehen1492 mit den Augen3788 und2532 hören191 mit den Ohren3775 und2532 verständig werden im Herzen2588 und2532 sich848 bekehren1994, daß ich ihnen846 hülfe2390.

28 So3767 sei2077 es euch5213 kundgetan1110, daß3754 den Heiden1484 gesandt649 ist dies Heil4992 Gottes2316; und2532 sie846 werden‘s hören191.

29 Und2532 da er solches5023 redete2036, gingen565 die Juden2453 hin und hatten2192 viel4183 Fragens4803 unter1722 sich selbst1438.

30 Paulus3972 aber1161 blieb3306 zwei1333 Jahre in1722 seinem2398 eignen Gedinge3410 und2532 nahm588 auf alle3650, die zu4314 ihm846 kamen1531,

31 predigte2784 das932 Reich Gottes2316 und2532 lehrete von4012 dem HErrn2962 JEsu2424 mit3326 aller3956 Freudigkeit3954 unverboten209.

Дiї

Розділ 28

Die Apostelgeschichte des Lukas

Kapitel 28

1 А коли врятувалися ми, то довідалися, що о́стрів той зветься Мелі́та.

1 Und2532 da5119 wir auskamen, erfuhren1921 wir, daß3754 die Insel3520 Melite3194 hieß2564.

2 Тубі́льці ж нам виявили надзвичайну лю́дяність, бо вони запалили огонь, — ішов бо дощ і був холод, — і прийняли́ нас усіх.

2 Die Leutlein915 aber1161 erzeigten3930 uns2254 nicht3756 geringe5177 Freundschaft5363, zündeten381 ein Feuer4443 an und1063 nahmen4355 uns2248 alle3956 auf um1223 des2186 Regens5205, der über uns kommen war, und2532 um1223 der Kälte5592 willen.

3 Як Павло ж назбирав купу хмизу та й покла́в на огонь, змія́ вискочила через жар, — і почепилась на руку йому.

3 Da aber1161 Paulus3972 einen Haufen4128 Reiser5434 zusammenraffte4962 und2532 legte2007 es aufs Feuer4443, kam1831 eine Otter2191 von1537 der Hitze2329 und fuhr2510 Paulus an1909 seine846 Hand5495.

4 Як тубільці ж угледіли, що змія́ почепилась на руку йому, зачали́ говори́ти один о́дному: „Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, По́мста жити не дозволила!“

4 Da5613 aber1161 die3739 Leutlein915 sahen1492 das3778 Tier2342 an1537 seiner1537 Hand5495 hangen2910, sprachen3004 sie untereinander4314: Dieser Mensch444 muß3843 ein Mörder5406 sein, welchen die Rache1295 nicht3756 leben2198 läßt, ob er846 gleich dem Meer2281 entgangen1349 ist2076.

5 Він струснув ту звірюку в огонь, — і ніякої шко́ди не зазнав!

5 Er660 aber3767 schlenkerte das Tier2342 ins1519 Feuer4442, und ihm widerfuhr3958 nichts3762 Übles2556.

6 А вони сподівалися, що він спухне або впаде́ мертвий уми́ть. Коли ж довго чекали того та побачили, що нія́кого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог.

6 Sie aber1161 warteten4328, wenn er846 schwellen4092 würde3195 oder2228 tot3498 niederfallen2667. Da sie aber1161 lange4183 warteten4328 und2532 sahen2334, daß1519 ihm nichts3367 Ungeheures824 widerfuhr, verwandten sie sich1096 und sprachen3004, er wäre1511 ein GOtt2316.

7 Навкруги ж того місця знахо́дились до́бра начальника о́строва, на ім'я́ Пу́блія, — він прийняв нас, і три дні ласка́во гости́в.

7 An4012 denselbigen Örtern5117 aber1161 hatte5225 der1565 Oberste5564 in der3739 Insel3520 mit Namen3686 Publius4196 ein Vorwerk; der nahm324 uns2248 auf und herbergte uns3579 drei5140 Tage2250 freundlich5390.

8 І сталось, що Пу́бліїв ба́тько лежав, слабий на пропа́сницю та на черві́нку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоро́вив його.

8 Es geschah1096 aber1161, daß der Vater3962 des846 Publius4196 am4912 Fieber4446 und2532 an der Ruhr1420 lag2621. Zu4314 dem ging Paulus3972 hinein1525 und2532 betete4336 und legte2007 die3739 Hand5495 auf2007 ihn846 und machte ihn gesund2390.

9 Якже трапилось це, то й інші на о́строві, що мали хвороби, прихо́дили та вздоровля́лись.

9 Da3767 das3588 geschah1096, kamen4334 auch2532 die andern3062 auf1722 der Insel3520 herzu, die Krankheiten769 hatten2192, und2532 ließen sich1096 gesund2323 machen5127.

10 Вони нас вшанували й великими по́честями, а як ми від'їжджали, понаклада́ли, чого було треба.

10 Und2532 sie321 taten uns2248 große4183 Ehre5092, und2532 da wir auszogen, luden sie2007 auf, was3739 uns not5532 war.

11 А по трьох місяцях ми відпливли́ на олександрійському кораблі, що мав знака братів Діоску́рів, і що на о́строві він перези́мував.

11 Nach3326 dreien5140 Monden aber1161 schifften wir aus321 in1722 einem Schiffe4143 von Alexandrien222, welches bei1722 der Insel3520 gewintert hatte und hatte ein Panier3902 der Zwillinge1359.

12 І, як ми допливли́ в Сіраку́зи, пробули там три дні.

12 Und2532 da wir gen1519 Syrakus4946 kamen2609, blieben1961 wir drei5140 Tage2250 da.

13 А звідти, пливучи́ понад берегом, прибули́ ми до Ре́ґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путео́лі,

13 Und2532 da3606 wir umschifften4022, kamen2658 wir gen1519 Rhegion4484; und nach1519 einem3391 Tage2250, da3326 der Südwind3558 sich erhub, kamen2064 wir des andern Tages1206 gen Puteolj.

14 де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули́ ми до Риму.

14 Da3757 fanden2147 wir Brüder80 und2532 wurden3870 von1909 ihnen846 gebeten, daß wir sieben2033 Tage2250 dablieben1961. Und also3779 kamen2064 wir gen1519 Rom4516.

15 А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфо́ру та до Тритаве́рни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілі́шав.

15 Und2532 von4012 dannen2547, da die191 Brüder80 von uns2257 höreten, gingen sie aus1831 uns2254 entgegen1519 bis891 gen Appifor675 und Tretabern5140. Da die3739 Paulus3972 sah1492, dankete er GOtt2316 und gewann2983 eine Zuversicht2294.

16 А коли прибули́ ми до Риму, Павло́ві дозволено жити осібно, ураз із вояко́м, що його сторожи́в.

16 Da3753 wir aber1161 gen Rom4516 kamen2064, über2596 antwortete der Unterhauptmann1543 die1438 Gefangenen1198 dem obersten Hauptmann4759. Aber1161 Paulus3972 ward erlaubt2010 zu1519 bleiben3306, wo er846 wollte, mit4862 einem Kriegsknechte4757, der sein hütete5442.

17 І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: „Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звича́їв отцівських, та проте́ мене ви́дано з Єрусалиму ув'я́зненого в руки римля́н.

17 Es geschah1096 aber1161 nach3326 dreien5140 Tagen2250, daß Paulus3972 zusammenrief4779 die Vornehmsten der Juden2453. Da dieselbigen zusammen4779 kamen4905, sprach3004 er846 zu4314 ihnen: Ihr846 Männer435 liebe Brüder80, ich1473 habe nichts3762 getan4160 wider1727 unser Volk2992 noch2228 wider väterliche3971 Sitten1485 und1161 bin5607 doch gefangen1198 aus1537 Jerusalem2414 übergeben3860 in1519 der Römer4514 Hände5495,

18 Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було́.

18 welche3748, da1014 sie mich1698 verhöret hatten350, wollten sie mich losgeben630, dieweil1223 keine3367 Ursache156 des Todes2288 an1722 mir3165 war5225.

19 Та юдеї противилися, тому змушений був я відкли́катися на суд ке́сарів, але не для того, щоб наро́д свій у чо́мусь оска́ржити.

19 Da5613 aber1161 die Juden2453 dawider redeten483, ward2723 ich genötiget, mich auf1941 den Kaiser2541 zu berufen; nicht3756, als hätte2192 ich mein3450 Volk1484 um etwas5100 zu verklagen2723.

20 Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, — бо то за надію Ізраїлеву я обку́тий цими кайда́нами“.

20 Um1223 der5026 Ursache156 willen habe3870 ich euch5209 gebeten, daß ich euch sehen1492 und2532 ansprechen möchte4354; denn3767 um1752 der Hoffnung1680 willen Israels2474 bin4029 ich mit dieser5026 Kette254 umgeben.

21 А вони відказали йому: „Не оде́ржали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе.

21 Sie846 aber1161 sprachen2036 zu4314 ihm: Wir2249 haben2980 weder3777 Schrift1121 empfangen1209 aus Judäa2449 deinethalben4012, noch3777 kein5100 Bruder80 ist3854 kommen, der4012 von575 dir4675 etwas5100 Arges4190 verkündiget518 oder2228 gesagt habe.

22 Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відо́мо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються“

22 Doch wollen515 wir von3844 dir4675 hören191, was3739 du hältst5426. Denn1161 von dieser5026 Sekte139 ist3303 uns2254 kund1110, daß3754 ihr wird483 an allen Enden3837 widersprochen.

23 А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в госпо́ду. А він їм від ра́нку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідо́цтва давав, і переконував їх про Ісуса Зако́ном Мойсея й Пророками.

23 Und1161 da sie846 ihm846 einen Tag2250 bestimmten, kamen2240 viele4119 zu4314 ihm in1519 die Herberge3578, welchen er846 auslegte1620 und5037 bezeugete das3739 Reich932 Gottes2316 und2532 predigte3982 ihnen von4012 JEsu2424 aus dem575 Gesetze3551 Mose3475‘s und aus den Propheten4396 vom575 frühen Morgen4404 an bis2193 an den Abend2073.

24 І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили.

24 Und2532 etliche3303 fielen zu3982 dem, was er sagte3004; etliche aber1161 glaubten569 nicht.

25 Вони між собою незгідні були́ й повихо́дили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю,

25 Da sie aber1161 untereinander240 mißhellig waren630, gingen sie weg, als Paulus3972 ein Wort redete2980, das5607 wohl2573 der1520 Heilige40 Geist4151 gesagt2036 hat durch1223 den2257 Propheten4396 Jesaja2268 zu4314 unsern4314 Vätern3962

26 промовляючи: „Піди до наро́ду цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не бу́дете, дивитися бу́дете оком, але не побачите!

26 und2532 gesprochen3004: Gehe hin4198 zu4314 diesem Volk2992 und2532 sprich2036: Mit den5126 Ohren189 werdet ihr‘s4920 hören191 und2532 nicht3364 verstehen4920, und2532 mit den Augen991 werdet ihr‘s1492 sehen991 und nicht3364 erkennen.

27 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують на ву́ха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоро́вив!“

27 Denn1063 das Herz2588 dieses5127 Volks2992 ist2532 verstockt3975, und2532 sie846 hören191 schwerlich mit Ohren3775 und2532 schlummern2576 mit ihren Augen3788, auf daß sie4920 nicht dermaleinst4218 sehen1492 mit den Augen3788 und2532 hören191 mit den Ohren3775 und2532 verständig werden im Herzen2588 und2532 sich848 bekehren1994, daß ich ihnen846 hülfe2390.

28 Тож нехай для вас буде відо́ме, що послано Боже спасіння оце до поган, — і почують вони!“

28 So3767 sei2077 es euch5213 kundgetan1110, daß3754 den Heiden1484 gesandt649 ist dies Heil4992 Gottes2316; und2532 sie846 werden‘s hören191.

29 Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою.

29 Und2532 da er solches5023 redete2036, gingen565 die Juden2453 hin und hatten2192 viel4183 Fragens4803 unter1722 sich selbst1438.

30 І ці́лих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто прихо́див до нього,

30 Paulus3972 aber1161 blieb3306 zwei1333 Jahre in1722 seinem2398 eignen Gedinge3410 und2532 nahm588 auf alle3650, die zu4314 ihm846 kamen1531,

31 і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборо́нно навчав про Господа Ісуса Христа!

31 predigte2784 das932 Reich Gottes2316 und2532 lehrete von4012 dem HErrn2962 JEsu2424 mit3326 aller3956 Freudigkeit3954 unverboten209.