ДiїРозділ 28 |
1 |
2 Тубі́льці ж нам виявили надзвичайну лю́дяність, бо вони запалили огонь, — ішов бо дощ і був холод, — і прийняли́ нас усіх. |
3 Як Павло ж назбирав купу хмизу та й покла́в на огонь, змія́ вискочила через жар, — і почепилась на руку йому. |
4 Як тубільці ж угледіли, що змія́ почепилась на руку йому, зачали́ говори́ти один о́дному: „Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, По́мста жити не дозволила!“ |
5 Він струснув ту звірюку в огонь, — і ніякої шко́ди не зазнав! |
6 А вони сподівалися, що він спухне або впаде́ мертвий уми́ть. Коли ж довго чекали того та побачили, що нія́кого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог. |
7 Навкруги ж того місця знахо́дились до́бра начальника о́строва, на ім'я́ Пу́блія, — він прийняв нас, і три дні ласка́во гости́в. |
8 І сталось, що Пу́бліїв ба́тько лежав, слабий на пропа́сницю та на черві́нку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоро́вив його. |
9 Якже трапилось це, то й інші на о́строві, що мали хвороби, прихо́дили та вздоровля́лись. |
10 Вони нас вшанували й великими по́честями, а як ми від'їжджали, понаклада́ли, чого було треба. |
11 |
12 І, як ми допливли́ в Сіраку́зи, пробули там три дні. |
13 А звідти, пливучи́ понад берегом, прибули́ ми до Ре́ґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путео́лі, |
14 де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули́ ми до Риму. |
15 А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфо́ру та до Тритаве́рни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілі́шав. |
16 |
17 І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: „Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звича́їв отцівських, та проте́ мене ви́дано з Єрусалиму ув'я́зненого в руки римля́н. |
18 Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було́. |
19 Та юдеї противилися, тому змушений був я відкли́катися на суд ке́сарів, але не для того, щоб наро́д свій у чо́мусь оска́ржити. |
20 Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, — бо то за надію Ізраїлеву я обку́тий цими кайда́нами“. |
21 А вони відказали йому: „Не оде́ржали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе. |
22 Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відо́мо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються“ |
23 А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в госпо́ду. А він їм від ра́нку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідо́цтва давав, і переконував їх про Ісуса Зако́ном Мойсея й Пророками. |
24 І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили. |
25 Вони між собою незгідні були́ й повихо́дили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю, |
26 промовляючи: „Піди до наро́ду цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не бу́дете, дивитися бу́дете оком, але не побачите! |
27 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують на ву́ха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоро́вив!“ |
28 Тож нехай для вас буде відо́ме, що послано Боже спасіння оце до поган, — і почують вони!“ |
29 Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою. |
30 І ці́лих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто прихо́див до нього, |
31 і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборо́нно навчав про Господа Ісуса Христа! |
Деяния апостоловГлава 28 |
1 |
2 Местные жители встретили нас с необыкновенным радушием. Шел проливной дождь, и было очень холодно, поэтому они разожгли большой костер и позвали нас к нему. |
3 Павел собрал охапку хвороста, и когда клал его в костер, гадюка, спасаясь от жара, выползла из хвороста и вцепилась ему в руку. |
4 Когда местные жители увидели свисавшую с его руки змею, они стали говорить друг другу: «Этот человек, должно быть, убийца! Он избежал гибели в море, но, видно, богине возмездия не угодно, чтобы он жил». |
5 Павел же сбросил змею в огонь и остался невредим. |
6 Все ожидали, что рука его начнет опухать или он внезапно упадет мертвым. Прождав некоторое время и увидев, что ничего необычного с ним не произошло, они изменили свое мнение и стали говорить, что он, должно быть, бог. |
7 |
8 Случилось, что отец Публия в это время лежал в постели, страдая от лихорадки и дизентерии. Павел вошел к нему, помолился, возложив на него руки, и исцелил его. |
9 После этого и другие на острове, кто был болен, стали приходить к Павлу и исцелялись. |
10 Они всячески выражали нам свое почтение и, когда мы отъезжали, дали нам в путь всё необходимое. |
11 |
12 Приплыв в Сиракузы, мы пробыли там три дня. |
13 Оттуда мы, пройдя вдоль берега, пришли в Ригий. А через день подул южный ветер, так что уже на второй день мы были в Путеолах. |
14 Там встретились мы с братьями, которые просили нас остаться у них на неделю. И оттуда мы отправились в Рим. |
15 |
16 Когда мы прибыли в Рим, Павлу было разрешено жить отдельно, а приставленный к нему воин должен был стеречь его. |
17 |
18 Они допросили меня и хотели отпустить на свободу, ибо никакой вины, достойной смерти, за мной не нашлось. |
19 Иудеи решительно возражали, и я был вынужден просить суда кесаря, но не для того, чтобы обвинить в чем-либо народ мой. |
20 Вот почему я и позвал вас к себе, чтобы увидеть вас и поговорить с вами. Ведь ношу я эти цепи из-за той надежды, которой живет народ израильский». |
21 |
22 Но хотели бы услышать от тебя, каковы твои взгляды, ибо всё, что мы знаем об этой секте, так это то, что против нее повсюду выступают». |
23 |
24 Одни поверили тому, что он говорил, а другие нет. |
25 Не придя к согласию между собой, они стали расходиться, и Павел сказал им: «Хорошо изрек Дух Святой отцам вашим через пророка Исайю: |
26 |
27 |
28 |
29 [] |
30 |
31 Он возвещал Царство Божие и учил истине о Господе Иисусе Христе смело и беспрепятственно. |
ДiїРозділ 28 |
Деяния апостоловГлава 28 |
1 |
1 |
2 Тубі́льці ж нам виявили надзвичайну лю́дяність, бо вони запалили огонь, — ішов бо дощ і був холод, — і прийняли́ нас усіх. |
2 Местные жители встретили нас с необыкновенным радушием. Шел проливной дождь, и было очень холодно, поэтому они разожгли большой костер и позвали нас к нему. |
3 Як Павло ж назбирав купу хмизу та й покла́в на огонь, змія́ вискочила через жар, — і почепилась на руку йому. |
3 Павел собрал охапку хвороста, и когда клал его в костер, гадюка, спасаясь от жара, выползла из хвороста и вцепилась ему в руку. |
4 Як тубільці ж угледіли, що змія́ почепилась на руку йому, зачали́ говори́ти один о́дному: „Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, По́мста жити не дозволила!“ |
4 Когда местные жители увидели свисавшую с его руки змею, они стали говорить друг другу: «Этот человек, должно быть, убийца! Он избежал гибели в море, но, видно, богине возмездия не угодно, чтобы он жил». |
5 Він струснув ту звірюку в огонь, — і ніякої шко́ди не зазнав! |
5 Павел же сбросил змею в огонь и остался невредим. |
6 А вони сподівалися, що він спухне або впаде́ мертвий уми́ть. Коли ж довго чекали того та побачили, що нія́кого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог. |
6 Все ожидали, что рука его начнет опухать или он внезапно упадет мертвым. Прождав некоторое время и увидев, что ничего необычного с ним не произошло, они изменили свое мнение и стали говорить, что он, должно быть, бог. |
7 Навкруги ж того місця знахо́дились до́бра начальника о́строва, на ім'я́ Пу́блія, — він прийняв нас, і три дні ласка́во гости́в. |
7 |
8 І сталось, що Пу́бліїв ба́тько лежав, слабий на пропа́сницю та на черві́нку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоро́вив його. |
8 Случилось, что отец Публия в это время лежал в постели, страдая от лихорадки и дизентерии. Павел вошел к нему, помолился, возложив на него руки, и исцелил его. |
9 Якже трапилось це, то й інші на о́строві, що мали хвороби, прихо́дили та вздоровля́лись. |
9 После этого и другие на острове, кто был болен, стали приходить к Павлу и исцелялись. |
10 Вони нас вшанували й великими по́честями, а як ми від'їжджали, понаклада́ли, чого було треба. |
10 Они всячески выражали нам свое почтение и, когда мы отъезжали, дали нам в путь всё необходимое. |
11 |
11 |
12 І, як ми допливли́ в Сіраку́зи, пробули там три дні. |
12 Приплыв в Сиракузы, мы пробыли там три дня. |
13 А звідти, пливучи́ понад берегом, прибули́ ми до Ре́ґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путео́лі, |
13 Оттуда мы, пройдя вдоль берега, пришли в Ригий. А через день подул южный ветер, так что уже на второй день мы были в Путеолах. |
14 де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули́ ми до Риму. |
14 Там встретились мы с братьями, которые просили нас остаться у них на неделю. И оттуда мы отправились в Рим. |
15 А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфо́ру та до Тритаве́рни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілі́шав. |
15 |
16 |
16 Когда мы прибыли в Рим, Павлу было разрешено жить отдельно, а приставленный к нему воин должен был стеречь его. |
17 І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: „Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звича́їв отцівських, та проте́ мене ви́дано з Єрусалиму ув'я́зненого в руки римля́н. |
17 |
18 Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було́. |
18 Они допросили меня и хотели отпустить на свободу, ибо никакой вины, достойной смерти, за мной не нашлось. |
19 Та юдеї противилися, тому змушений був я відкли́катися на суд ке́сарів, але не для того, щоб наро́д свій у чо́мусь оска́ржити. |
19 Иудеи решительно возражали, и я был вынужден просить суда кесаря, но не для того, чтобы обвинить в чем-либо народ мой. |
20 Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, — бо то за надію Ізраїлеву я обку́тий цими кайда́нами“. |
20 Вот почему я и позвал вас к себе, чтобы увидеть вас и поговорить с вами. Ведь ношу я эти цепи из-за той надежды, которой живет народ израильский». |
21 А вони відказали йому: „Не оде́ржали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе. |
21 |
22 Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відо́мо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються“ |
22 Но хотели бы услышать от тебя, каковы твои взгляды, ибо всё, что мы знаем об этой секте, так это то, что против нее повсюду выступают». |
23 А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в госпо́ду. А він їм від ра́нку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідо́цтва давав, і переконував їх про Ісуса Зако́ном Мойсея й Пророками. |
23 |
24 І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили. |
24 Одни поверили тому, что он говорил, а другие нет. |
25 Вони між собою незгідні були́ й повихо́дили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю, |
25 Не придя к согласию между собой, они стали расходиться, и Павел сказал им: «Хорошо изрек Дух Святой отцам вашим через пророка Исайю: |
26 промовляючи: „Піди до наро́ду цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не бу́дете, дивитися бу́дете оком, але не побачите! |
26 |
27 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують на ву́ха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоро́вив!“ |
27 |
28 Тож нехай для вас буде відо́ме, що послано Боже спасіння оце до поган, — і почують вони!“ |
28 |
29 Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою. |
29 [] |
30 І ці́лих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто прихо́див до нього, |
30 |
31 і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборо́нно навчав про Господа Ісуса Христа! |
31 Он возвещал Царство Божие и учил истине о Господе Иисусе Христе смело и беспрепятственно. |