Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 28

1 А коли врятувалися ми, то довідалися, що о́стрів той зветься Мелі́та.

2 Тубі́льці ж нам виявили надзвичайну лю́дяність, бо вони запалили огонь, — ішов бо дощ і був холод, — і прийняли́ нас усіх.

3 Як Павло ж назбирав купу хмизу та й покла́в на огонь, змія́ вискочила через жар, — і почепилась на руку йому.

4 Як тубільці ж угледіли, що змія́ почепилась на руку йому, зачали́ говори́ти один о́дному: „Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, По́мста жити не дозволила!“

5 Він струснув ту звірюку в огонь, — і ніякої шко́ди не зазнав!

6 А вони сподівалися, що він спухне або впаде́ мертвий уми́ть. Коли ж довго чекали того та побачили, що нія́кого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог.

7 Навкруги ж того місця знахо́дились до́бра начальника о́строва, на ім'я́ Пу́блія, — він прийняв нас, і три дні ласка́во гости́в.

8 І сталось, що Пу́бліїв ба́тько лежав, слабий на пропа́сницю та на черві́нку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоро́вив його.

9 Якже трапилось це, то й інші на о́строві, що мали хвороби, прихо́дили та вздоровля́лись.

10 Вони нас вшанували й великими по́честями, а як ми від'їжджали, понаклада́ли, чого було треба.

11 А по трьох місяцях ми відпливли́ на олександрійському кораблі, що мав знака братів Діоску́рів, і що на о́строві він перези́мував.

12 І, як ми допливли́ в Сіраку́зи, пробули там три дні.

13 А звідти, пливучи́ понад берегом, прибули́ ми до Ре́ґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путео́лі,

14 де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули́ ми до Риму.

15 А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфо́ру та до Тритаве́рни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілі́шав.

16 А коли прибули́ ми до Риму, Павло́ві дозволено жити осібно, ураз із вояко́м, що його сторожи́в.

17 І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: „Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звича́їв отцівських, та проте́ мене ви́дано з Єрусалиму ув'я́зненого в руки римля́н.

18 Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було́.

19 Та юдеї противилися, тому змушений був я відкли́катися на суд ке́сарів, але не для того, щоб наро́д свій у чо́мусь оска́ржити.

20 Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, — бо то за надію Ізраїлеву я обку́тий цими кайда́нами“.

21 А вони відказали йому: „Не оде́ржали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе.

22 Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відо́мо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються“

23 А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в госпо́ду. А він їм від ра́нку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідо́цтва давав, і переконував їх про Ісуса Зако́ном Мойсея й Пророками.

24 І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили.

25 Вони між собою незгідні були́ й повихо́дили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю,

26 промовляючи: „Піди до наро́ду цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не бу́дете, дивитися бу́дете оком, але не побачите!

27 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують на ву́ха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоро́вив!“

28 Тож нехай для вас буде відо́ме, що послано Боже спасіння оце до поган, — і почують вони!“

29 Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою.

30 І ці́лих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто прихо́див до нього,

31 і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборо́нно навчав про Господа Ісуса Христа!

Деяния апостолов

Глава 28

1 И тогда, спасшись, мы узнали, что остров называется Мелита.

2 Туземцы стали проявлять к нам необычайное человеколюбие, ибо они, разведя костер, приняли всех нас, по случаю непрекращавшегося дождя и холода.

3 Когда же Павел набрал некоторое количество хвороста и положил на костер, вышедшая от жара змея впилась ему в руку.

4 И когда увидели туземцы висящего на его руке гада, они говорили друг другу: конечно, убийца этот человек, которому, после того как он спасен был от моря, Правосудие не позволило жить.

5 Но он, стряхнув гада в огонь, не потерпел никакого зла.

6 Они же ожидали, что он распухнет или внезапно упадет мертвым. Но так как они ждали долго и видели, что ничего дурного с ним не происходит, то, изменив свое мнение, говорили, что он бог.

7 В окрестностях того места были имения у начальника острова, по имени Публия, который, приняв нас, в течение трех дней оказывал нам дружеское гостеприимство.

8 Было же, что отец Публия лежал одержимый лихорадкой и дизентерией. Павел, войдя к нему и помолившись, возложил на него руки и исцелил его.

9 Когда же это случилось, то прочие на острове, имевшие болезни, приходили и были исцеляемы.

10 Они и почтили нас многими почестями и, при отъезде, дали нам на нужды.

11 А через три месяца мы отплыли на перезимовавшем на острове Александрийском корабле, носившем имя Диоскуров.

12 И пристав в Сиракузах, пробыли три дня,

13 откуда, идя вдоль берега, достигли Ригия. И так как через день поднялся южный ветер, мы прибыли на второй день в Путеолы,

14 где нашли братьев; они нас упросили остаться у них семь дней. И так мы пошли в Рим.

15 И оттуда братья, услышав о нас, пошли к нам навстречу до Аппиева Форума и Трех Таверн. Увидев их, Павел возблагодарил Бога и ободрился.

16 Когда же вошли мы в Рим, Павлу позволено было жить особо со стерегущим его воином.

17 Было же через три дня, что он созвал тех, которые были первыми среди Иудеев, и когда они сошлись, он начал говорить им: я, мужи братья, не сделав ничего против народа или отеческих обычаев, был, как узник, из Иерусалима предан в руки Римлян,

18 которые, допросив меня, хотели отпустить, потому что нет за мной никакой вины, заслуживающей смерти.

19 Но так как Иудеи возражали, я вынужден был потребовать суда Кесаря, не с тем, чтобы обвинять в чем-либо народ мой.

20 По этой-то причине я и призвал вас, чтобы увидеть вас и поговорить с вами; ибо за надежду Израиля обложен я этой цепью.

21 Они же сказали ему: мы никаких писем о тебе не получили из Иудеи, и никто из братьев, придя, не возвестил или не сказал чего-либо о тебе плохого.

22 Но мы считаем уместным услышать от тебя, как ты мыслишь; ибо об этом направлении нам известно, что оно всюду вызывает споры.

23 И назначив ему день, они пришли к нему на дом в большем числе, и он с утра до вечера говорил им, свидетельствуя о Царстве Божием, и убеждая их об Иисусе из Закона Моисеева и из Пророков.

24 И одни убеждались тем, что говорилось, а другие не верили.

25 Будучи же несогласны между собой, они стали уходить после того, как Павел сказал им одно слово: хорошо изрек Дух Святой чрез Исаию пророка отцам вашим, говоря:

26 «Пойди к народу этому и скажи: Слухом будете слышать и не уразумеете, и глазами глядеть будете и не увидите;

27 ибо ожирело сердце народа этого, и ушами они едва слышат, и глаза свои они закрыли, чтобы не увидеть глазами и ушами не услышать и сердцем не уразуметь и не обратиться. И Я исцелю их».

28 Итак, да будет вам известно, что язычникам послано это спасение Божие: они и услышат.

30 И прожил Павел целых два года в нанятом им самим помещении и принимал всех приходивших к нему,

31 проповедуя Царство Божие и уча о Господе Иисусе Христе со всяким дерзновением беспрепятственно.

Дiї Розділ 28	Деяния апостолов Глава 28
1 А коли врятувалися ми, то довідалися, що о́стрів той зветься Мелі́та.	1 И тогда, спасшись, мы узнали, что остров называется Мелита.
2 Тубі́льці ж нам виявили надзвичайну лю́дяність, бо вони запалили огонь, — ішов бо дощ і був холод, — і прийняли́ нас усіх.	2 Туземцы стали проявлять к нам необычайное человеколюбие, ибо они, разведя костер, приняли всех нас, по случаю непрекращавшегося дождя и холода.
3 Як Павло ж назбирав купу хмизу та й покла́в на огонь, змія́ вискочила через жар, — і почепилась на руку йому.	3 Когда же Павел набрал некоторое количество хвороста и положил на костер, вышедшая от жара змея впилась ему в руку.
4 Як тубільці ж угледіли, що змія́ почепилась на руку йому, зачали́ говори́ти один о́дному: „Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, По́мста жити не дозволила!“	4 И когда увидели туземцы висящего на его руке гада, они говорили друг другу: конечно, убийца этот человек, которому, после того как он спасен был от моря, Правосудие не позволило жить.
5 Він струснув ту звірюку в огонь, — і ніякої шко́ди не зазнав!	5 Но он, стряхнув гада в огонь, не потерпел никакого зла.
6 А вони сподівалися, що він спухне або впаде́ мертвий уми́ть. Коли ж довго чекали того та побачили, що нія́кого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог.	6 Они же ожидали, что он распухнет или внезапно упадет мертвым. Но так как они ждали долго и видели, что ничего дурного с ним не происходит, то, изменив свое мнение, говорили, что он бог.
7 Навкруги ж того місця знахо́дились до́бра начальника о́строва, на ім'я́ Пу́блія, — він прийняв нас, і три дні ласка́во гости́в.	7 В окрестностях того места были имения у начальника острова, по имени Публия, который, приняв нас, в течение трех дней оказывал нам дружеское гостеприимство.
8 І сталось, що Пу́бліїв ба́тько лежав, слабий на пропа́сницю та на черві́нку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоро́вив його.	8 Было же, что отец Публия лежал одержимый лихорадкой и дизентерией. Павел, войдя к нему и помолившись, возложил на него руки и исцелил его.
9 Якже трапилось це, то й інші на о́строві, що мали хвороби, прихо́дили та вздоровля́лись.	9 Когда же это случилось, то прочие на острове, имевшие болезни, приходили и были исцеляемы.
10 Вони нас вшанували й великими по́честями, а як ми від'їжджали, понаклада́ли, чого було треба.	10 Они и почтили нас многими почестями и, при отъезде, дали нам на нужды.
11 А по трьох місяцях ми відпливли́ на олександрійському кораблі, що мав знака братів Діоску́рів, і що на о́строві він перези́мував.	11 А через три месяца мы отплыли на перезимовавшем на острове Александрийском корабле, носившем имя Диоскуров.
12 І, як ми допливли́ в Сіраку́зи, пробули там три дні.	12 И пристав в Сиракузах, пробыли три дня,
13 А звідти, пливучи́ понад берегом, прибули́ ми до Ре́ґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путео́лі,	13 откуда, идя вдоль берега, достигли Ригия. И так как через день поднялся южный ветер, мы прибыли на второй день в Путеолы,
14 де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули́ ми до Риму.	14 где нашли братьев; они нас упросили остаться у них семь дней. И так мы пошли в Рим.
15 А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфо́ру та до Тритаве́рни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілі́шав.	15 И оттуда братья, услышав о нас, пошли к нам навстречу до Аппиева Форума и Трех Таверн. Увидев их, Павел возблагодарил Бога и ободрился.
16 А коли прибули́ ми до Риму, Павло́ві дозволено жити осібно, ураз із вояко́м, що його сторожи́в.	16 Когда же вошли мы в Рим, Павлу позволено было жить особо со стерегущим его воином.
17 І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: „Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звича́їв отцівських, та проте́ мене ви́дано з Єрусалиму ув'я́зненого в руки римля́н.	17 Было же через три дня, что он созвал тех, которые были первыми среди Иудеев, и когда они сошлись, он начал говорить им: я, мужи братья, не сделав ничего против народа или отеческих обычаев, был, как узник, из Иерусалима предан в руки Римлян,
18 Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було́.	18 которые, допросив меня, хотели отпустить, потому что нет за мной никакой вины, заслуживающей смерти.
19 Та юдеї противилися, тому змушений був я відкли́катися на суд ке́сарів, але не для того, щоб наро́д свій у чо́мусь оска́ржити.	19 Но так как Иудеи возражали, я вынужден был потребовать суда Кесаря, не с тем, чтобы обвинять в чем-либо народ мой.
20 Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, — бо то за надію Ізраїлеву я обку́тий цими кайда́нами“.	20 По этой-то причине я и призвал вас, чтобы увидеть вас и поговорить с вами; ибо за надежду Израиля обложен я этой цепью.
21 А вони відказали йому: „Не оде́ржали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе.	21 Они же сказали ему: мы никаких писем о тебе не получили из Иудеи, и никто из братьев, придя, не возвестил или не сказал чего-либо о тебе плохого.
22 Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відо́мо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються“	22 Но мы считаем уместным услышать от тебя, как ты мыслишь; ибо об этом направлении нам известно, что оно всюду вызывает споры.
23 А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в госпо́ду. А він їм від ра́нку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідо́цтва давав, і переконував їх про Ісуса Зако́ном Мойсея й Пророками.	23 И назначив ему день, они пришли к нему на дом в большем числе, и он с утра до вечера говорил им, свидетельствуя о Царстве Божием, и убеждая их об Иисусе из Закона Моисеева и из Пророков.
24 І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили.	24 И одни убеждались тем, что говорилось, а другие не верили.
25 Вони між собою незгідні були́ й повихо́дили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю,	25 Будучи же несогласны между собой, они стали уходить после того, как Павел сказал им одно слово: хорошо изрек Дух Святой чрез Исаию пророка отцам вашим, говоря:
26 промовляючи: „Піди до наро́ду цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не бу́дете, дивитися бу́дете оком, але не побачите!	26 «Пойди к народу этому и скажи: Слухом будете слышать и не уразумеете, и глазами глядеть будете и не увидите;
27 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують на ву́ха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоро́вив!“	27 ибо ожирело сердце народа этого, и ушами они едва слышат, и глаза свои они закрыли, чтобы не увидеть глазами и ушами не услышать и сердцем не уразуметь и не обратиться. И Я исцелю их».
28 Тож нехай для вас буде відо́ме, що послано Боже спасіння оце до поган, — і почують вони!“	28 Итак, да будет вам известно, что язычникам послано это спасение Божие: они и услышат.
29 Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою.	29
30 І ці́лих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто прихо́див до нього,	30 И прожил Павел целых два года в нанятом им самим помещении и принимал всех приходивших к нему,
31 і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборо́нно навчав про Господа Ісуса Христа!	31 проповедуя Царство Божие и уча о Господе Иисусе Христе со всяким дерзновением беспрепятственно.

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 28

Деяния апостолов

Глава 28

Дiї

Розділ 28

Деяния апостолов

Глава 28

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 28

Деяния апостолов

Глава 28

Дiї

Розділ 28

Деяния апостолов

Глава 28

Старий
завіт

Новий
завіт