| ДiїРозділ 28 | 
| 1  | 
| 2 Тубі́льці ж нам виявили надзвичайну лю́дяність, бо вони запалили огонь, — ішов бо дощ і був холод, — і прийняли́ нас усіх. | 
| 3 Як Павло ж назбирав купу хмизу та й покла́в на огонь, змія́ вискочила через жар, — і почепилась на руку йому. | 
| 4 Як тубільці ж угледіли, що змія́ почепилась на руку йому, зачали́ говори́ти один о́дному: „Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, По́мста жити не дозволила!“ | 
| 5 Він струснув ту звірюку в огонь, — і ніякої шко́ди не зазнав! | 
| 6 А вони сподівалися, що він спухне або впаде́ мертвий уми́ть. Коли ж довго чекали того та побачили, що нія́кого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог. | 
| 7 Навкруги ж того місця знахо́дились до́бра начальника о́строва, на ім'я́ Пу́блія, — він прийняв нас, і три дні ласка́во гости́в. | 
| 8 І сталось, що Пу́бліїв ба́тько лежав, слабий на пропа́сницю та на черві́нку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоро́вив його. | 
| 9 Якже трапилось це, то й інші на о́строві, що мали хвороби, прихо́дили та вздоровля́лись. | 
| 10 Вони нас вшанували й великими по́честями, а як ми від'їжджали, понаклада́ли, чого було треба. | 
| 11  | 
| 12 І, як ми допливли́ в Сіраку́зи, пробули там три дні. | 
| 13 А звідти, пливучи́ понад берегом, прибули́ ми до Ре́ґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путео́лі, | 
| 14 де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули́ ми до Риму. | 
| 15 А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфо́ру та до Тритаве́рни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілі́шав. | 
| 16  | 
| 17 І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: „Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звича́їв отцівських, та проте́ мене ви́дано з Єрусалиму ув'я́зненого в руки римля́н. | 
| 18 Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було́. | 
| 19 Та юдеї противилися, тому змушений був я відкли́катися на суд ке́сарів, але не для того, щоб наро́д свій у чо́мусь оска́ржити. | 
| 20 Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, — бо то за надію Ізраїлеву я обку́тий цими кайда́нами“. | 
| 21 А вони відказали йому: „Не оде́ржали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе. | 
| 22 Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відо́мо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються“ | 
| 23 А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в госпо́ду. А він їм від ра́нку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідо́цтва давав, і переконував їх про Ісуса Зако́ном Мойсея й Пророками. | 
| 24 І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили. | 
| 25 Вони між собою незгідні були́ й повихо́дили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю, | 
| 26 промовляючи: „Піди до наро́ду цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не бу́дете, дивитися бу́дете оком, але не побачите! | 
| 27 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують на ву́ха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоро́вив!“ | 
| 28 Тож нехай для вас буде відо́ме, що послано Боже спасіння оце до поган, — і почують вони!“ | 
| 29 Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою. | 
| 30 І ці́лих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто прихо́див до нього, | 
| 31 і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборо́нно навчав про Господа Ісуса Христа! | 
| Деяния апостоловГлава 28 | 
| 1  | 
| 2 Жители острова оказали нам необычайное гостеприимство. Они разожгли костер и пригласили нас к себе, так как было холодно и шел дождь. | 
| 3 Когда Павел, собрав охапку хвороста, стал бросать его в костер, ему в руку вцепилась ядовитая змея, которая, спасаясь от жара, выползла из хвороста. | 
| 4 Когда жители острова увидели, что с руки Павла свисает змея, они стали говорить друг другу:  | 
| 5  | 
| 6 Люди ожидали, что он начнет опухать или внезапно упадет мертвым. Они прождали долгое время, и когда увидели, что с ним ничего не происходит, изменили мнение и стали говорить, что он какое-то божество.  | 
| 7  | 
| 8 Отец Публия был болен и лежал в постели, у него был жар и дизентерия. Павел вошел к нему, помолился, возложил на него руки и исцелил его. | 
| 9 Когда народ это увидел, то все больные острова стали приходить и получали исцеление. | 
| 10 Они воздали нам много почестей, и когда мы должны были отплывать, они снабдили нас в дорогу всем необходимым.  | 
| 11  | 
| 12 Мы приплыли в Сиракузы и пробыли там три дня. | 
| 13 Оттуда мы, идя галсами, прибыли в Ригий. На следующий день подул южный ветер, и мы прибыли в Путеолы. | 
| 14 Там мы нашли братьев, и они попросили нас провести с ними неделю.  | 
| 15 Братья в Риме слышали о том, что мы должны прибыть, и вышли навстречу нам до самой Аппиевой площади, а другие до городка Три Гостиницы. Когда Павел увидел их, он поблагодарил Бога и ободрился. | 
| 16 Мы прибыли в Рим, и Павлу разрешили жить отдельно. С ним жил лишь солдат, который и стерег его.  | 
| 17  | 
| 18 Римляне провели расследование по моему делу и хотели меня отпустить, так как за мной нет никакой вины, за которую я заслуживал бы смерти. | 
| 19 Но поскольку предводители иудеев возражали, я вынужден был потребовать суда у кесаря, и сделал я это вовсе не для того, чтобы в чем-либо обвинить мой народ. | 
| 20 Я и созвал вас сегодня, чтобы увидеть вас и поговорить с вами. Ведь за надежду Израиля на мне эти цепи.  | 
| 21  | 
| 22 Но мы хотели бы от тебя самого услышать, как ты сам думаешь, потому что до нас доходят лишь отрицательные отклики об этой секте.  | 
| 23  | 
| 24 Некоторых он убедил, другие же не верили. | 
| 25 У них начались разногласия между собой, и когда они стали уходить, Павел произнес такие слова:  | 
| 26  | 
| 27  | 
| 28  | 
| 29  | 
| 30  | 
| 31 Он смело и беспрепятственно возвещал Царство Божье и учил о Господе Иисусе Христе. | 
| ДiїРозділ 28 | Деяния апостоловГлава 28 | 
| 1  | 1  | 
| 2 Тубі́льці ж нам виявили надзвичайну лю́дяність, бо вони запалили огонь, — ішов бо дощ і був холод, — і прийняли́ нас усіх. | 2 Жители острова оказали нам необычайное гостеприимство. Они разожгли костер и пригласили нас к себе, так как было холодно и шел дождь. | 
| 3 Як Павло ж назбирав купу хмизу та й покла́в на огонь, змія́ вискочила через жар, — і почепилась на руку йому. | 3 Когда Павел, собрав охапку хвороста, стал бросать его в костер, ему в руку вцепилась ядовитая змея, которая, спасаясь от жара, выползла из хвороста. | 
| 4 Як тубільці ж угледіли, що змія́ почепилась на руку йому, зачали́ говори́ти один о́дному: „Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, По́мста жити не дозволила!“ | 4 Когда жители острова увидели, что с руки Павла свисает змея, они стали говорить друг другу:  | 
| 5 Він струснув ту звірюку в огонь, — і ніякої шко́ди не зазнав! | 5  | 
| 6 А вони сподівалися, що він спухне або впаде́ мертвий уми́ть. Коли ж довго чекали того та побачили, що нія́кого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог. | 6 Люди ожидали, что он начнет опухать или внезапно упадет мертвым. Они прождали долгое время, и когда увидели, что с ним ничего не происходит, изменили мнение и стали говорить, что он какое-то божество.  | 
| 7 Навкруги ж того місця знахо́дились до́бра начальника о́строва, на ім'я́ Пу́блія, — він прийняв нас, і три дні ласка́во гости́в. | 7  | 
| 8 І сталось, що Пу́бліїв ба́тько лежав, слабий на пропа́сницю та на черві́нку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоро́вив його. | 8 Отец Публия был болен и лежал в постели, у него был жар и дизентерия. Павел вошел к нему, помолился, возложил на него руки и исцелил его. | 
| 9 Якже трапилось це, то й інші на о́строві, що мали хвороби, прихо́дили та вздоровля́лись. | 9 Когда народ это увидел, то все больные острова стали приходить и получали исцеление. | 
| 10 Вони нас вшанували й великими по́честями, а як ми від'їжджали, понаклада́ли, чого було треба. | 10 Они воздали нам много почестей, и когда мы должны были отплывать, они снабдили нас в дорогу всем необходимым.  | 
| 11  | 11  | 
| 12 І, як ми допливли́ в Сіраку́зи, пробули там три дні. | 12 Мы приплыли в Сиракузы и пробыли там три дня. | 
| 13 А звідти, пливучи́ понад берегом, прибули́ ми до Ре́ґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путео́лі, | 13 Оттуда мы, идя галсами, прибыли в Ригий. На следующий день подул южный ветер, и мы прибыли в Путеолы. | 
| 14 де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули́ ми до Риму. | 14 Там мы нашли братьев, и они попросили нас провести с ними неделю.  | 
| 15 А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфо́ру та до Тритаве́рни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілі́шав. | 15 Братья в Риме слышали о том, что мы должны прибыть, и вышли навстречу нам до самой Аппиевой площади, а другие до городка Три Гостиницы. Когда Павел увидел их, он поблагодарил Бога и ободрился. | 
| 16  | 16 Мы прибыли в Рим, и Павлу разрешили жить отдельно. С ним жил лишь солдат, который и стерег его.  | 
| 17 І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: „Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звича́їв отцівських, та проте́ мене ви́дано з Єрусалиму ув'я́зненого в руки римля́н. | 17  | 
| 18 Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було́. | 18 Римляне провели расследование по моему делу и хотели меня отпустить, так как за мной нет никакой вины, за которую я заслуживал бы смерти. | 
| 19 Та юдеї противилися, тому змушений був я відкли́катися на суд ке́сарів, але не для того, щоб наро́д свій у чо́мусь оска́ржити. | 19 Но поскольку предводители иудеев возражали, я вынужден был потребовать суда у кесаря, и сделал я это вовсе не для того, чтобы в чем-либо обвинить мой народ. | 
| 20 Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, — бо то за надію Ізраїлеву я обку́тий цими кайда́нами“. | 20 Я и созвал вас сегодня, чтобы увидеть вас и поговорить с вами. Ведь за надежду Израиля на мне эти цепи.  | 
| 21 А вони відказали йому: „Не оде́ржали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе. | 21  | 
| 22 Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відо́мо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються“ | 22 Но мы хотели бы от тебя самого услышать, как ты сам думаешь, потому что до нас доходят лишь отрицательные отклики об этой секте.  | 
| 23 А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в госпо́ду. А він їм від ра́нку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідо́цтва давав, і переконував їх про Ісуса Зако́ном Мойсея й Пророками. | 23  | 
| 24 І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили. | 24 Некоторых он убедил, другие же не верили. | 
| 25 Вони між собою незгідні були́ й повихо́дили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю, | 25 У них начались разногласия между собой, и когда они стали уходить, Павел произнес такие слова:  | 
| 26 промовляючи: „Піди до наро́ду цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не бу́дете, дивитися бу́дете оком, але не побачите! | 26  | 
| 27 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують на ву́ха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоро́вив!“ | 27  | 
| 28 Тож нехай для вас буде відо́ме, що послано Боже спасіння оце до поган, — і почують вони!“ | 28  | 
| 29 Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою. | 29  | 
| 30 І ці́лих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто прихо́див до нього, | 30  | 
| 31 і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборо́нно навчав про Господа Ісуса Христа! | 31 Он смело и беспрепятственно возвещал Царство Божье и учил о Господе Иисусе Христе. |