ДiїРозділ 28 |
|
1 |
|
2 Тубі́льці ж нам виявили надзвичайну лю́дяність, бо вони запалили огонь, — ішов бо дощ і був холод, — і прийняли́ нас усіх. |
|
3 Як Павло ж назбирав купу хмизу та й покла́в на огонь, змія́ вискочила через жар, — і почепилась на руку йому. |
|
4 Як тубільці ж угледіли, що змія́ почепилась на руку йому, зачали́ говори́ти один о́дному: „Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, По́мста жити не дозволила!“ |
|
5 Він струснув ту звірюку в огонь, — і ніякої шко́ди не зазнав! |
|
6 А вони сподівалися, що він спухне або впаде́ мертвий уми́ть. Коли ж довго чекали того та побачили, що нія́кого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог. |
|
7 Навкруги ж того місця знахо́дились до́бра начальника о́строва, на ім'я́ Пу́блія, — він прийняв нас, і три дні ласка́во гости́в. |
|
8 І сталось, що Пу́бліїв ба́тько лежав, слабий на пропа́сницю та на черві́нку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоро́вив його. |
|
9 Якже трапилось це, то й інші на о́строві, що мали хвороби, прихо́дили та вздоровля́лись. |
|
10 Вони нас вшанували й великими по́честями, а як ми від'їжджали, понаклада́ли, чого було треба. |
|
11 |
|
12 І, як ми допливли́ в Сіраку́зи, пробули там три дні. |
|
13 А звідти, пливучи́ понад берегом, прибули́ ми до Ре́ґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путео́лі, |
|
14 де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули́ ми до Риму. |
|
15 А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфо́ру та до Тритаве́рни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілі́шав. |
|
16 |
|
17 І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: „Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звича́їв отцівських, та проте́ мене ви́дано з Єрусалиму ув'я́зненого в руки римля́н. |
|
18 Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було́. |
|
19 Та юдеї противилися, тому змушений був я відкли́катися на суд ке́сарів, але не для того, щоб наро́д свій у чо́мусь оска́ржити. |
|
20 Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, — бо то за надію Ізраїлеву я обку́тий цими кайда́нами“. |
|
21 А вони відказали йому: „Не оде́ржали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе. |
|
22 Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відо́мо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються“ |
|
23 А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в госпо́ду. А він їм від ра́нку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідо́цтва давав, і переконував їх про Ісуса Зако́ном Мойсея й Пророками. |
|
24 І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили. |
|
25 Вони між собою незгідні були́ й повихо́дили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю, |
|
26 промовляючи: „Піди до наро́ду цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не бу́дете, дивитися бу́дете оком, але не побачите! |
|
27 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують на ву́ха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоро́вив!“ |
|
28 Тож нехай для вас буде відо́ме, що послано Боже спасіння оце до поган, — і почують вони!“ |
|
29 Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою. |
|
30 І ці́лих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто прихо́див до нього, |
|
31 і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборо́нно навчав про Господа Ісуса Христа! |
ActsChapter 28 |
|
1 AFTERWARDS they learned that the island was called Mel'i-ta. |
|
2 And the barbarians who inhabited it showed us much kindness: for they kindled a fire and called us all to warm ourselves, because of heavy rain and the cold. |
|
3 And Paul picked up a bundle of sticks, and laid them on the fire and a scorpion driven by the heat, came out and bit his hand. |
|
4 And when the barbarians saw it hanging from his hand, they said, It may be that this man is a murderer, whom though he has been rescued from the sea, yet justice does not permit him to live. |
|
5 But Paul shook his hand and threw the viper into the fire, and felt no harm. |
|
6 However, the barbarians expected he would immediately swell up and fall to the ground dead: but after they had waited for a long while, and saw he had not been harmed, they changed their talk, and said that he was a god. |
|
7 There were villages in that region, belonging to a man whose name was Pub'li-us, the chief man of the island; and he gladly received us at his house for three days. |
|
8 But the father of Pub'li-us was sick with fever and dysentery: so Paul went in to where he was lying and prayed, then he laid his hand on him and healed him. |
|
9 So when this was done, others also sick in the island, came, and were healed. |
|
10 The inhabitants honored us with great honors: and when we departed from thence, they ladened us with provisions. |
|
11 After three months we departed, sailing in an Al-ex-an'dri-an ship, which had wintered in the island, and which bore the sign of Castor and Pollux. |
|
12 Landing at Syracuse, we remained there for three days. |
|
13 From there we circled around, and arrived at Rhe'gi-um city. After a day the south wind blew in our favor, and in two days, we came to Pu-te'o-li, an Italian city, |
|
14 Where we found brethren who invited us; and we stayed with them seven days: then we departed for Rome. |
|
15 When the brethren there heard of us, they came out to meet us as far as the street which is called Ap'pi-i-fo'rum and The Three Taverns. When Paul saw them, he thanked God, and was greatly encouraged. |
|
16 Then we entered Rome, and the centurion gave permission to Paul to live wherever he pleased with a soldier to guard him. |
|
17 And after three days, Paul sent and called the Jewish leaders; and when they were come together, he said to them, Men and my brethren, though I have done nothing against the people and the law of my fathers, yet I was delivered from Jerusalem in bonds into the hands of the Romans, |
|
18 Who, when they had examined me, would have released me, because they found in me no cause worthy of death. |
|
19 But as the Jews stood against me I was obliged to appeal to Cµsar; not that I had anything of which to accuse my own people. |
|
20 This is the reason I begged you to come, for I wish to see you and to relate these things to you; because it is for the hope of Israel I am bound with this chain. |
|
21 And they said to him, We have neither received a letter concerning you from Judµ'a, nor have any of the brethren who have come from Jerusalem made any evil report about you. |
|
22 Nevertheless, we desire to hear what you have to say, but if it is concerning this teaching, we know well that it is not acceptable to any one, and we do not want to hear about it. |
|
23 So they appointed a day for him and many gathered together and came to him where he was staying; and he explained to them about the Kingdom of God, thus testifying and persuading them concerning Jesus, both out of the law of Moses, and out of the prophets, from morning till evening. |
|
24 And some of them harkened to his words, but others paid no attention. |
|
25 And as they were dismissed, disagreeing Acts 28 Paul preaches in Rome for two years. among themselves, Paul said to them this saying, Well spoke the Holy Spirit by the mouth of the prophet I-sa'iah against your fathers, |
|
26 Saying, Go to this people and say, Hearing you shall hear, and shall not understand; and seeing you shall see and shall not perceive: |
|
27 For the heart of this people is hardened and their ears are dull of hearing, and their eyes have they closed; lest they should see with their eyes, and hear with their ears, and understand with their heart, and repent before me, and I should forgive them. |
|
28 Let this be known to you therefore: that this salvation of God is sent to the Gentiles, for they will listen to it. |
|
29 * And when he had said these words, the Jews departed arguing much among themselves. |
|
30 And Paul hired a house for himself at his own expense and lived in it for two years; there he received all who came to him, |
|
31 Preaching the kingdom of God, and teaching openly about our LORD Jesus Christ, without hindrance. |
ДiїРозділ 28 |
ActsChapter 28 |
|
1 |
1 AFTERWARDS they learned that the island was called Mel'i-ta. |
|
2 Тубі́льці ж нам виявили надзвичайну лю́дяність, бо вони запалили огонь, — ішов бо дощ і був холод, — і прийняли́ нас усіх. |
2 And the barbarians who inhabited it showed us much kindness: for they kindled a fire and called us all to warm ourselves, because of heavy rain and the cold. |
|
3 Як Павло ж назбирав купу хмизу та й покла́в на огонь, змія́ вискочила через жар, — і почепилась на руку йому. |
3 And Paul picked up a bundle of sticks, and laid them on the fire and a scorpion driven by the heat, came out and bit his hand. |
|
4 Як тубільці ж угледіли, що змія́ почепилась на руку йому, зачали́ говори́ти один о́дному: „Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, По́мста жити не дозволила!“ |
4 And when the barbarians saw it hanging from his hand, they said, It may be that this man is a murderer, whom though he has been rescued from the sea, yet justice does not permit him to live. |
|
5 Він струснув ту звірюку в огонь, — і ніякої шко́ди не зазнав! |
5 But Paul shook his hand and threw the viper into the fire, and felt no harm. |
|
6 А вони сподівалися, що він спухне або впаде́ мертвий уми́ть. Коли ж довго чекали того та побачили, що нія́кого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог. |
6 However, the barbarians expected he would immediately swell up and fall to the ground dead: but after they had waited for a long while, and saw he had not been harmed, they changed their talk, and said that he was a god. |
|
7 Навкруги ж того місця знахо́дились до́бра начальника о́строва, на ім'я́ Пу́блія, — він прийняв нас, і три дні ласка́во гости́в. |
7 There were villages in that region, belonging to a man whose name was Pub'li-us, the chief man of the island; and he gladly received us at his house for three days. |
|
8 І сталось, що Пу́бліїв ба́тько лежав, слабий на пропа́сницю та на черві́нку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоро́вив його. |
8 But the father of Pub'li-us was sick with fever and dysentery: so Paul went in to where he was lying and prayed, then he laid his hand on him and healed him. |
|
9 Якже трапилось це, то й інші на о́строві, що мали хвороби, прихо́дили та вздоровля́лись. |
9 So when this was done, others also sick in the island, came, and were healed. |
|
10 Вони нас вшанували й великими по́честями, а як ми від'їжджали, понаклада́ли, чого було треба. |
10 The inhabitants honored us with great honors: and when we departed from thence, they ladened us with provisions. |
|
11 |
11 After three months we departed, sailing in an Al-ex-an'dri-an ship, which had wintered in the island, and which bore the sign of Castor and Pollux. |
|
12 І, як ми допливли́ в Сіраку́зи, пробули там три дні. |
12 Landing at Syracuse, we remained there for three days. |
|
13 А звідти, пливучи́ понад берегом, прибули́ ми до Ре́ґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путео́лі, |
13 From there we circled around, and arrived at Rhe'gi-um city. After a day the south wind blew in our favor, and in two days, we came to Pu-te'o-li, an Italian city, |
|
14 де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули́ ми до Риму. |
14 Where we found brethren who invited us; and we stayed with them seven days: then we departed for Rome. |
|
15 А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфо́ру та до Тритаве́рни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілі́шав. |
15 When the brethren there heard of us, they came out to meet us as far as the street which is called Ap'pi-i-fo'rum and The Three Taverns. When Paul saw them, he thanked God, and was greatly encouraged. |
|
16 |
16 Then we entered Rome, and the centurion gave permission to Paul to live wherever he pleased with a soldier to guard him. |
|
17 І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: „Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звича́їв отцівських, та проте́ мене ви́дано з Єрусалиму ув'я́зненого в руки римля́н. |
17 And after three days, Paul sent and called the Jewish leaders; and when they were come together, he said to them, Men and my brethren, though I have done nothing against the people and the law of my fathers, yet I was delivered from Jerusalem in bonds into the hands of the Romans, |
|
18 Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було́. |
18 Who, when they had examined me, would have released me, because they found in me no cause worthy of death. |
|
19 Та юдеї противилися, тому змушений був я відкли́катися на суд ке́сарів, але не для того, щоб наро́д свій у чо́мусь оска́ржити. |
19 But as the Jews stood against me I was obliged to appeal to Cµsar; not that I had anything of which to accuse my own people. |
|
20 Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, — бо то за надію Ізраїлеву я обку́тий цими кайда́нами“. |
20 This is the reason I begged you to come, for I wish to see you and to relate these things to you; because it is for the hope of Israel I am bound with this chain. |
|
21 А вони відказали йому: „Не оде́ржали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе. |
21 And they said to him, We have neither received a letter concerning you from Judµ'a, nor have any of the brethren who have come from Jerusalem made any evil report about you. |
|
22 Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відо́мо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються“ |
22 Nevertheless, we desire to hear what you have to say, but if it is concerning this teaching, we know well that it is not acceptable to any one, and we do not want to hear about it. |
|
23 А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в госпо́ду. А він їм від ра́нку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідо́цтва давав, і переконував їх про Ісуса Зако́ном Мойсея й Пророками. |
23 So they appointed a day for him and many gathered together and came to him where he was staying; and he explained to them about the Kingdom of God, thus testifying and persuading them concerning Jesus, both out of the law of Moses, and out of the prophets, from morning till evening. |
|
24 І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили. |
24 And some of them harkened to his words, but others paid no attention. |
|
25 Вони між собою незгідні були́ й повихо́дили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю, |
25 And as they were dismissed, disagreeing Acts 28 Paul preaches in Rome for two years. among themselves, Paul said to them this saying, Well spoke the Holy Spirit by the mouth of the prophet I-sa'iah against your fathers, |
|
26 промовляючи: „Піди до наро́ду цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не бу́дете, дивитися бу́дете оком, але не побачите! |
26 Saying, Go to this people and say, Hearing you shall hear, and shall not understand; and seeing you shall see and shall not perceive: |
|
27 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують на ву́ха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоро́вив!“ |
27 For the heart of this people is hardened and their ears are dull of hearing, and their eyes have they closed; lest they should see with their eyes, and hear with their ears, and understand with their heart, and repent before me, and I should forgive them. |
|
28 Тож нехай для вас буде відо́ме, що послано Боже спасіння оце до поган, — і почують вони!“ |
28 Let this be known to you therefore: that this salvation of God is sent to the Gentiles, for they will listen to it. |
|
29 Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою. |
29 * And when he had said these words, the Jews departed arguing much among themselves. |
|
30 І ці́лих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто прихо́див до нього, |
30 And Paul hired a house for himself at his own expense and lived in it for two years; there he received all who came to him, |
|
31 і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборо́нно навчав про Господа Ісуса Христа! |
31 Preaching the kingdom of God, and teaching openly about our LORD Jesus Christ, without hindrance. |