ДiїРозділ 28 |
1 |
2 Тубі́льці ж нам виявили надзвичайну лю́дяність, бо вони запалили огонь, — ішов бо дощ і був холод, — і прийняли́ нас усіх. |
3 Як Павло ж назбирав купу хмизу та й покла́в на огонь, змія́ вискочила через жар, — і почепилась на руку йому. |
4 Як тубільці ж угледіли, що змія́ почепилась на руку йому, зачали́ говори́ти один о́дному: „Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, По́мста жити не дозволила!“ |
5 Він струснув ту звірюку в огонь, — і ніякої шко́ди не зазнав! |
6 А вони сподівалися, що він спухне або впаде́ мертвий уми́ть. Коли ж довго чекали того та побачили, що нія́кого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог. |
7 Навкруги ж того місця знахо́дились до́бра начальника о́строва, на ім'я́ Пу́блія, — він прийняв нас, і три дні ласка́во гости́в. |
8 І сталось, що Пу́бліїв ба́тько лежав, слабий на пропа́сницю та на черві́нку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоро́вив його. |
9 Якже трапилось це, то й інші на о́строві, що мали хвороби, прихо́дили та вздоровля́лись. |
10 Вони нас вшанували й великими по́честями, а як ми від'їжджали, понаклада́ли, чого було треба. |
11 |
12 І, як ми допливли́ в Сіраку́зи, пробули там три дні. |
13 А звідти, пливучи́ понад берегом, прибули́ ми до Ре́ґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путео́лі, |
14 де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули́ ми до Риму. |
15 А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфо́ру та до Тритаве́рни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілі́шав. |
16 |
17 І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: „Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звича́їв отцівських, та проте́ мене ви́дано з Єрусалиму ув'я́зненого в руки римля́н. |
18 Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було́. |
19 Та юдеї противилися, тому змушений був я відкли́катися на суд ке́сарів, але не для того, щоб наро́д свій у чо́мусь оска́ржити. |
20 Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, — бо то за надію Ізраїлеву я обку́тий цими кайда́нами“. |
21 А вони відказали йому: „Не оде́ржали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе. |
22 Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відо́мо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються“ |
23 А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в госпо́ду. А він їм від ра́нку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідо́цтва давав, і переконував їх про Ісуса Зако́ном Мойсея й Пророками. |
24 І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили. |
25 Вони між собою незгідні були́ й повихо́дили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю, |
26 промовляючи: „Піди до наро́ду цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не бу́дете, дивитися бу́дете оком, але не побачите! |
27 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують на ву́ха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоро́вив!“ |
28 Тож нехай для вас буде відо́ме, що послано Боже спасіння оце до поган, — і почують вони!“ |
29 Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою. |
30 І ці́лих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто прихо́див до нього, |
31 і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборо́нно навчав про Господа Ісуса Христа! |
Деяния апостоловГлава 28 |
1 |
2 Местные жители проявили к нам необычайную доброту. Когда похолодало и пошёл дождь, они разложили костёр и пригласили нас к огню. |
3 Павел набрал охапку хвороста, и, когда он бросал его в огонь, выползла змея, спасаясь от жара, и впилась ему в руку. |
4 Увидев висящую на его руке змею, местные жители сказали друг другу: |
5 Но Павел стряхнул змею в огонь и не почувствовал никакой боли. |
6 Местные жители же ожидали, что у него появится опухоль или что он тут же замертво упадёт. Они долго ждали и наблюдали за Павлом, но с ним ничего не произошло. Тогда, изменив своё мнение, люди стали говорить, что он — бог. |
7 Неподалёку от того места были владения наместника острова Публия. Он пригласил нас к себе в дом и три дня был нашим гостеприимным хозяином. |
8 Отец Публия лежал в постели, так как он страдал от лихорадки и дизентерии. Павел пошёл навестить его и, помолившись, возложил на него руки и исцелил его. |
9 Когда это случилось, к Павлу пришли и другие больные, жившие на острове, и он их исцелил. |
10 Жители острова оказали нам множество почестей, и мы пробыли там три месяца. Когда же мы приготовились к отплытию, они снабдили нас всем необходимым. |
11 |
12 Прибыв в Сиракузы, мы остановились там на три дня. |
13 Отплыв оттуда, мы прибыли в Ригию. Через день подул южный ветер, и на второй день мы прибыли в Путеолы. |
14 Там мы нашли братьев, которые попросили пробыть с ними неделю, а затем мы прибыли в Рим. |
15 В Риме братья и сёстры услышали о нас и вышли нам навстречу к Аппиевой Площади и к Трём Гостиницам. Увидев их, Павел возблагодарил Бога и ободрился. |
16 |
17 |
18 Они допросили меня и, так как я не был виноват ни в чём, заслуживающем смерти, хотели освободить меня. |
19 Иудеи же воспротивились этому, и тогда мне пришлось потребовать суда цезаря. Однако я ни в чём не обвиняю мой народ. |
20 Именно поэтому я и просил о встрече и беседе с вами. Я скован цепями только за то, что верую в надежду Израиля». |
21 Тогда иудеи сказали Павлу: |
22 Но нам бы хотелось услышать от тебя о твоих взглядах, так как нам известно, что люди повсюду выступают против этой секты». |
23 |
24 Одних он убедил своими словами, но другие так и не поверили. |
25 Между иудеями разгорелся спор и, не достигнув согласия, они уже собрались расходиться, когда Павел сказал: |
26 |
27 |
28 |
29 [После того как Павел произнёс эти слова, иудеи ушли, ожесточённо споря между собой]. |
30 |
31 |
ДiїРозділ 28 |
Деяния апостоловГлава 28 |
1 |
1 |
2 Тубі́льці ж нам виявили надзвичайну лю́дяність, бо вони запалили огонь, — ішов бо дощ і був холод, — і прийняли́ нас усіх. |
2 Местные жители проявили к нам необычайную доброту. Когда похолодало и пошёл дождь, они разложили костёр и пригласили нас к огню. |
3 Як Павло ж назбирав купу хмизу та й покла́в на огонь, змія́ вискочила через жар, — і почепилась на руку йому. |
3 Павел набрал охапку хвороста, и, когда он бросал его в огонь, выползла змея, спасаясь от жара, и впилась ему в руку. |
4 Як тубільці ж угледіли, що змія́ почепилась на руку йому, зачали́ говори́ти один о́дному: „Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, По́мста жити не дозволила!“ |
4 Увидев висящую на его руке змею, местные жители сказали друг другу: |
5 Він струснув ту звірюку в огонь, — і ніякої шко́ди не зазнав! |
5 Но Павел стряхнул змею в огонь и не почувствовал никакой боли. |
6 А вони сподівалися, що він спухне або впаде́ мертвий уми́ть. Коли ж довго чекали того та побачили, що нія́кого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог. |
6 Местные жители же ожидали, что у него появится опухоль или что он тут же замертво упадёт. Они долго ждали и наблюдали за Павлом, но с ним ничего не произошло. Тогда, изменив своё мнение, люди стали говорить, что он — бог. |
7 Навкруги ж того місця знахо́дились до́бра начальника о́строва, на ім'я́ Пу́блія, — він прийняв нас, і три дні ласка́во гости́в. |
7 Неподалёку от того места были владения наместника острова Публия. Он пригласил нас к себе в дом и три дня был нашим гостеприимным хозяином. |
8 І сталось, що Пу́бліїв ба́тько лежав, слабий на пропа́сницю та на черві́нку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоро́вив його. |
8 Отец Публия лежал в постели, так как он страдал от лихорадки и дизентерии. Павел пошёл навестить его и, помолившись, возложил на него руки и исцелил его. |
9 Якже трапилось це, то й інші на о́строві, що мали хвороби, прихо́дили та вздоровля́лись. |
9 Когда это случилось, к Павлу пришли и другие больные, жившие на острове, и он их исцелил. |
10 Вони нас вшанували й великими по́честями, а як ми від'їжджали, понаклада́ли, чого було треба. |
10 Жители острова оказали нам множество почестей, и мы пробыли там три месяца. Когда же мы приготовились к отплытию, они снабдили нас всем необходимым. |
11 |
11 |
12 І, як ми допливли́ в Сіраку́зи, пробули там три дні. |
12 Прибыв в Сиракузы, мы остановились там на три дня. |
13 А звідти, пливучи́ понад берегом, прибули́ ми до Ре́ґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путео́лі, |
13 Отплыв оттуда, мы прибыли в Ригию. Через день подул южный ветер, и на второй день мы прибыли в Путеолы. |
14 де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули́ ми до Риму. |
14 Там мы нашли братьев, которые попросили пробыть с ними неделю, а затем мы прибыли в Рим. |
15 А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфо́ру та до Тритаве́рни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілі́шав. |
15 В Риме братья и сёстры услышали о нас и вышли нам навстречу к Аппиевой Площади и к Трём Гостиницам. Увидев их, Павел возблагодарил Бога и ободрился. |
16 |
16 |
17 І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: „Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звича́їв отцівських, та проте́ мене ви́дано з Єрусалиму ув'я́зненого в руки римля́н. |
17 |
18 Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було́. |
18 Они допросили меня и, так как я не был виноват ни в чём, заслуживающем смерти, хотели освободить меня. |
19 Та юдеї противилися, тому змушений був я відкли́катися на суд ке́сарів, але не для того, щоб наро́д свій у чо́мусь оска́ржити. |
19 Иудеи же воспротивились этому, и тогда мне пришлось потребовать суда цезаря. Однако я ни в чём не обвиняю мой народ. |
20 Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, — бо то за надію Ізраїлеву я обку́тий цими кайда́нами“. |
20 Именно поэтому я и просил о встрече и беседе с вами. Я скован цепями только за то, что верую в надежду Израиля». |
21 А вони відказали йому: „Не оде́ржали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе. |
21 Тогда иудеи сказали Павлу: |
22 Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відо́мо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються“ |
22 Но нам бы хотелось услышать от тебя о твоих взглядах, так как нам известно, что люди повсюду выступают против этой секты». |
23 А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в госпо́ду. А він їм від ра́нку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідо́цтва давав, і переконував їх про Ісуса Зако́ном Мойсея й Пророками. |
23 |
24 І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили. |
24 Одних он убедил своими словами, но другие так и не поверили. |
25 Вони між собою незгідні були́ й повихо́дили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю, |
25 Между иудеями разгорелся спор и, не достигнув согласия, они уже собрались расходиться, когда Павел сказал: |
26 промовляючи: „Піди до наро́ду цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не бу́дете, дивитися бу́дете оком, але не побачите! |
26 |
27 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують на ву́ха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоро́вив!“ |
27 |
28 Тож нехай для вас буде відо́ме, що послано Боже спасіння оце до поган, — і почують вони!“ |
28 |
29 Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою. |
29 [После того как Павел произнёс эти слова, иудеи ушли, ожесточённо споря между собой]. |
30 І ці́лих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто прихо́див до нього, |
30 |
31 і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборо́нно навчав про Господа Ісуса Христа! |
31 |