哥林多後書

第1章

1 奉神旨意作耶穌基督[Jesus Christ]使徒的保羅和我們[our]兄弟提摩太,寫信給在哥林多神的教會,並亞該亞遍處的眾聖徒;

2 恩典[Grace]、平安從神我們的父和[from]主耶穌基督歸與你們。

3 願頌讚歸與我們的主耶穌基督的父神,就是發慈悲的父,賜各樣安慰的神。

4 我們在一切患難中,他就安慰我們,叫我們能用神所賜的安慰去安慰那遭各樣患難的人。

5 我們既多受基督的苦楚,就靠基督多得安慰。

6 我們受患難呢,是為叫你們得安慰、得拯救,叫你們能忍受我們所受的那樣苦楚[which is effectual in the enduring of the same sufferings which we also suffer]我們得安慰呢,也是為叫你們得安慰、得拯救[or whether we be comforted, it is for your consolation and salvation]

7 我們為你們所存的盼望是確定的,因為知道你們既是同受苦楚,也必同得安慰。

8 弟兄們,我們不要你們不曉得,我們從前在亞細亞遭遇苦難,被壓太重,力不能勝,甚至連活命的指望都絕了;

9 自己心裏也斷定是必死的,叫我們不靠自己,只靠叫死人復活的神。

10 他曾救我們脫離那極大的死亡,現在仍要救我們,並且我們深信[trust]他將來還要救我們。

11 你們以祈禱幫助我們,好叫許多人為我們謝恩,就是為我們因許多人所得的恩。

12 我們所喜樂[rejoicing]的,是自己的良心,見證我們憑著純一[simplicity]虔誠[godly sincerity],在世為人,不靠肉體[fleshly]的聰明,乃靠神的恩典[grace],向你們更是這樣。

13 我們現在寫給你們的話,並不外乎你們所念的,所認識的,我也相信[trust]你們到底還是要認識;

14 正如你們已經有幾分認識我們,以我們為喜樂[rejoicing],好像我們在我們主耶穌的日子,以你們為喜樂[rejoicing]一樣。

15 我既然這樣深信,就早有意到你們那裏去,叫你們再得益處;

16 也要從你們那裏經過,往馬其頓去,再從馬其頓回到你們那裏,叫你們給我送行往猶太去。

17 我有此意,豈是輕率而定[lightness]嗎?我所起的意,豈是按肉體[according to the flesh]起的,叫我忽是忽非嗎?

18 我指著信實的神說,我們向你們所傳的道,並沒有是而又非的。

19 因為我和西拉並提摩太,在你們中間所傳神的兒子耶穌基督,總沒有是而又非的,在他只有一是。

20 [all]所應許的[promises],在[him]都是是的,所以[in]他也都是阿們[Amen]的,叫神因我們得榮耀。

21 那在基督裏堅固我們和你們,並且膏了[hath anointed]我們的就是神;

22 他又用印印了我們,並賜[Spirit]在我們心裏作憑據[earnest]

23 並且我呼求[Moreover I call]神給我的心作見證,我[as yet]沒有往哥林多去是為要寬容你們。

24 我們並不是[for]轄管你們的信心,乃是幫助你們快樂的[helpers of your joy];因為你們憑信才站立得住。

2-е до коринтян

Розділ 1

1 Павло, з волі Божої апо́стол Христа Ісуса, та брат Тимофій, до Божої Церкви в Коринті, з усіма́ святими в ці́лій Аха́ї, —

2 благода́ть вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої,

4 що в усякій скорбо́ті Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорбо́ті знахо́дяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих.

5 Бо поскільки намно́жуються в нас терпіння Христові, — так через Христа й поті́шення наше намножується.

6 Бо як те́рпимо скорбо́ти, то на вашу потіху й спасі́ння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих стражда́нь, які те́рпимо й ми.

7 А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі.

8 Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорбо́ту, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були́ ми обтяжені, так що ми не наді́ялися навіть жити.

9 Та самі ми в собі мали при́суд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих,

10 що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й поклада́ємося, що й ще визволить Він,

11 як поможете ра́зом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма́, багато-хто дяку складали за нас.

12 Бо це нам хвала́, — сві́дчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благода́ті жили́ ми на світі, особливо ж у вас.

13 Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіва́юсь, що ви й до кінця зрозумієте,

14 як части́нно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала́, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.

15 І з певністю цією хотів я давніше прибути до вас, щоб мали ви благода́ть удру́ге,

16 і через вас перейти в Македонію, а з Македонії зно́ву прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпрова́дили.

17 Маючи за́дум такий, чи я чини́в легковажно? Чи те, що заду́мую, за тілом задумую, щоб було в мене і „Так, так“, і „Ні, ні?“

18 Але вірний Бог, що наше слово до вас не було „Так“ і „Ні“.

19 Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуа́н, і Тимофій, не був „Так“ і „Ні“, але в Нім було „Так“.

20 Скільки бо Божих обі́тниць, то в Ньому „Так“, і в Ньому „Амінь“, — Богові на славу через нас.

21 А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намасти́в, — то Бог,

22 Який і запечатав нас, і в наші серця дав завда́ток Духа.

23 А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи́ вас, не прийшов у Кори́нт дотепе́р,

24 не тому́, ніби ми беремо́ вла́ду над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, — бо ви всто́яли вірою!

哥林多後書

第1章

2-е до коринтян

Розділ 1

1 奉神旨意作耶穌基督[Jesus Christ]使徒的保羅和我們[our]兄弟提摩太,寫信給在哥林多神的教會,並亞該亞遍處的眾聖徒;

1 Павло, з волі Божої апо́стол Христа Ісуса, та брат Тимофій, до Божої Церкви в Коринті, з усіма́ святими в ці́лій Аха́ї, —

2 恩典[Grace]、平安從神我們的父和[from]主耶穌基督歸與你們。

2 благода́ть вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

3 願頌讚歸與我們的主耶穌基督的父神,就是發慈悲的父,賜各樣安慰的神。

3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої,

4 我們在一切患難中,他就安慰我們,叫我們能用神所賜的安慰去安慰那遭各樣患難的人。

4 що в усякій скорбо́ті Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорбо́ті знахо́дяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих.

5 我們既多受基督的苦楚,就靠基督多得安慰。

5 Бо поскільки намно́жуються в нас терпіння Христові, — так через Христа й поті́шення наше намножується.

6 我們受患難呢,是為叫你們得安慰、得拯救,叫你們能忍受我們所受的那樣苦楚[which is effectual in the enduring of the same sufferings which we also suffer]我們得安慰呢,也是為叫你們得安慰、得拯救[or whether we be comforted, it is for your consolation and salvation]

6 Бо як те́рпимо скорбо́ти, то на вашу потіху й спасі́ння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих стражда́нь, які те́рпимо й ми.

7 我們為你們所存的盼望是確定的,因為知道你們既是同受苦楚,也必同得安慰。

7 А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі.

8 弟兄們,我們不要你們不曉得,我們從前在亞細亞遭遇苦難,被壓太重,力不能勝,甚至連活命的指望都絕了;

8 Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорбо́ту, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були́ ми обтяжені, так що ми не наді́ялися навіть жити.

9 自己心裏也斷定是必死的,叫我們不靠自己,只靠叫死人復活的神。

9 Та самі ми в собі мали при́суд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих,

10 他曾救我們脫離那極大的死亡,現在仍要救我們,並且我們深信[trust]他將來還要救我們。

10 що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й поклада́ємося, що й ще визволить Він,

11 你們以祈禱幫助我們,好叫許多人為我們謝恩,就是為我們因許多人所得的恩。

11 як поможете ра́зом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма́, багато-хто дяку складали за нас.

12 我們所喜樂[rejoicing]的,是自己的良心,見證我們憑著純一[simplicity]虔誠[godly sincerity],在世為人,不靠肉體[fleshly]的聰明,乃靠神的恩典[grace],向你們更是這樣。

12 Бо це нам хвала́, — сві́дчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благода́ті жили́ ми на світі, особливо ж у вас.

13 我們現在寫給你們的話,並不外乎你們所念的,所認識的,我也相信[trust]你們到底還是要認識;

13 Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіва́юсь, що ви й до кінця зрозумієте,

14 正如你們已經有幾分認識我們,以我們為喜樂[rejoicing],好像我們在我們主耶穌的日子,以你們為喜樂[rejoicing]一樣。

14 як части́нно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала́, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.

15 我既然這樣深信,就早有意到你們那裏去,叫你們再得益處;

15 І з певністю цією хотів я давніше прибути до вас, щоб мали ви благода́ть удру́ге,

16 也要從你們那裏經過,往馬其頓去,再從馬其頓回到你們那裏,叫你們給我送行往猶太去。

16 і через вас перейти в Македонію, а з Македонії зно́ву прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпрова́дили.

17 我有此意,豈是輕率而定[lightness]嗎?我所起的意,豈是按肉體[according to the flesh]起的,叫我忽是忽非嗎?

17 Маючи за́дум такий, чи я чини́в легковажно? Чи те, що заду́мую, за тілом задумую, щоб було в мене і „Так, так“, і „Ні, ні?“

18 我指著信實的神說,我們向你們所傳的道,並沒有是而又非的。

18 Але вірний Бог, що наше слово до вас не було „Так“ і „Ні“.

19 因為我和西拉並提摩太,在你們中間所傳神的兒子耶穌基督,總沒有是而又非的,在他只有一是。

19 Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуа́н, і Тимофій, не був „Так“ і „Ні“, але в Нім було „Так“.

20 [all]所應許的[promises],在[him]都是是的,所以[in]他也都是阿們[Amen]的,叫神因我們得榮耀。

20 Скільки бо Божих обі́тниць, то в Ньому „Так“, і в Ньому „Амінь“, — Богові на славу через нас.

21 那在基督裏堅固我們和你們,並且膏了[hath anointed]我們的就是神;

21 А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намасти́в, — то Бог,

22 他又用印印了我們,並賜[Spirit]在我們心裏作憑據[earnest]

22 Який і запечатав нас, і в наші серця дав завда́ток Духа.

23 並且我呼求[Moreover I call]神給我的心作見證,我[as yet]沒有往哥林多去是為要寬容你們。

23 А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи́ вас, не прийшов у Кори́нт дотепе́р,

24 我們並不是[for]轄管你們的信心,乃是幫助你們快樂的[helpers of your joy];因為你們憑信才站立得住。

24 не тому́, ніби ми беремо́ вла́ду над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, — бо ви всто́яли вірою!