LukeChapter 17 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 And |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 And |
|
13 And |
|
14 And |
|
15 And |
|
16 And |
|
17 And |
|
18 |
|
19 And |
|
20 |
|
21 |
|
22 And |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 |
|
34 |
|
35 |
|
36 |
|
37 |
Вiд ЛукиРозділ 17 |
|
1 |
|
2 Краще б такому було́, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спокусив він одно́го з мали́х цих! |
|
3 Уважайте на себе! Коли провини́ться твій брат, докори́ йому, а коли він покається, то вибач йому. |
|
4 І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе, і сім раз звернувся до тебе, говорячи: „Каюся“, — вибач йому́!“ |
|
5 І сказали апо́столи Господу: „Дода́й Ти нам віри!“ |
|
6 А Господь відказав: „Коли б мали ви віру, хоч як зе́рно гірчи́чне, і сказали шовко́виці цій: „Ви́рвися з коренем і посадися до моря“, — то й послухала б вас! |
|
7 |
|
8 Але чи ж не скаже йому: „Приготуй що вече́ряти, і підпережись, і мені прислуго́вуй, аж поки я їстиму й питиму, а пото́му ти сам будеш їсти та пити“? |
|
9 Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав? |
|
10 Так і ви, коли зробите все вам нака́зане, то кажіть: „Ми — нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були́!“ |
|
11 |
|
12 І, коли вхо́див до одно́го села, перестріли Його десять мужів, слаби́х на проказу, що стали здалека. |
|
13 І голос піднесли вони та й казали: „Ісусе, Наставнику, — змилуйсь над нами!“ |
|
14 І, побачивши їх, Він промовив до них: „Підіть і покажіться священикам!“ І сталось, коли вони йшли, то очи́стились. |
|
15 Один же з них, як побачив, що видужав, то верну́вся, і почав гучни́м голосом сла́вити Бога. |
|
16 І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самаряни́н був... |
|
17 Ісус же промовив у відповідь: „Чи не десять очи́стилось, — а дев'ять же де́? |
|
18 Чому́ не вернулись вони хвалу́ Богові віддати, крім цього́ чужинця?“ |
|
19 І сказав Він йому: „Підведися й іди: твоя віра спасла тебе!“ |
|
20 |
|
21 і не скажуть: „Ось тут“, або: „Там“. Бо Боже Царство всере́дині вас!“ |
|
22 І сказав Він до учнів: „Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Лю́дського, — та не побачите. |
|
23 І скажуть до вас: „Ось тут“, чи: „Ось там“, — не йдіть, і за ним не біжіть! |
|
24 Бо як бли́скавка, бли́снувши, світить із о́дного кра́ю під небом до другого кра́ю під небом, так буде Свого дня й Син Лю́дський. |
|
25 А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього. |
|
26 І, як було за днів Но́євих, то буде так само й за днів Сина Лю́дського: |
|
27 їли, пили, женилися, заміж вихо́дили, аж до того дня, коли „Ной увійшов до ковче́гу“; прийшов же потоп, — і всіх вигубив. |
|
28 Так само, як було за днів Ло́тових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували; |
|
29 того ж дня, як Лот вийшов із Содо́му, — огонь із сіркою з неба лину́в, і всіх погубив. |
|
30 Так буде й того дня, як Син Лю́дський з'я́виться! |
|
31 Хто буде того дня на домі, а речі його будуть у домі, нехай їх забрати не зла́зить. Хто ж на полі, так само нехай назад не верта́ється, — |
|
32 пам'ятайте про Ло́тову дружи́ну! |
|
33 Хто дба́тиме зберегти свою душу, — той погубить її, а коли хто погубить, — той оживить її. |
|
34 Кажу вам: удвох будуть ночі тієї на о́дному ліжкові: один ві́зьметься, а другий поли́шиться. |
|
35 Дві моло́тимуть ра́зом, — одна ві́зьметься, а друга полишиться. |
|
36 Двоє будуть на полі, — один ві́зьметься, а другий полишиться!“ |
|
37 І казали вони Йому в відповідь: „Де, Господи?“ А Він відказав їм: „Де труп, там зберуться й орли“. |
LukeChapter 17 |
Вiд ЛукиРозділ 17 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 Краще б такому було́, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спокусив він одно́го з мали́х цих! |
|
3 |
3 Уважайте на себе! Коли провини́ться твій брат, докори́ йому, а коли він покається, то вибач йому. |
|
4 |
4 І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе, і сім раз звернувся до тебе, говорячи: „Каюся“, — вибач йому́!“ |
|
5 |
5 І сказали апо́столи Господу: „Дода́й Ти нам віри!“ |
|
6 And |
6 А Господь відказав: „Коли б мали ви віру, хоч як зе́рно гірчи́чне, і сказали шовко́виці цій: „Ви́рвися з коренем і посадися до моря“, — то й послухала б вас! |
|
7 |
7 |
|
8 |
8 Але чи ж не скаже йому: „Приготуй що вече́ряти, і підпережись, і мені прислуго́вуй, аж поки я їстиму й питиму, а пото́му ти сам будеш їсти та пити“? |
|
9 |
9 Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав? |
|
10 |
10 Так і ви, коли зробите все вам нака́зане, то кажіть: „Ми — нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були́!“ |
|
11 |
11 |
|
12 And |
12 І, коли вхо́див до одно́го села, перестріли Його десять мужів, слаби́х на проказу, що стали здалека. |
|
13 And |
13 І голос піднесли вони та й казали: „Ісусе, Наставнику, — змилуйсь над нами!“ |
|
14 And |
14 І, побачивши їх, Він промовив до них: „Підіть і покажіться священикам!“ І сталось, коли вони йшли, то очи́стились. |
|
15 And |
15 Один же з них, як побачив, що видужав, то верну́вся, і почав гучни́м голосом сла́вити Бога. |
|
16 And |
16 І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самаряни́н був... |
|
17 And |
17 Ісус же промовив у відповідь: „Чи не десять очи́стилось, — а дев'ять же де́? |
|
18 |
18 Чому́ не вернулись вони хвалу́ Богові віддати, крім цього́ чужинця?“ |
|
19 And |
19 І сказав Він йому: „Підведися й іди: твоя віра спасла тебе!“ |
|
20 |
20 |
|
21 |
21 і не скажуть: „Ось тут“, або: „Там“. Бо Боже Царство всере́дині вас!“ |
|
22 And |
22 І сказав Він до учнів: „Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Лю́дського, — та не побачите. |
|
23 |
23 І скажуть до вас: „Ось тут“, чи: „Ось там“, — не йдіть, і за ним не біжіть! |
|
24 |
24 Бо як бли́скавка, бли́снувши, світить із о́дного кра́ю під небом до другого кра́ю під небом, так буде Свого дня й Син Лю́дський. |
|
25 |
25 А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього. |
|
26 |
26 І, як було за днів Но́євих, то буде так само й за днів Сина Лю́дського: |
|
27 |
27 їли, пили, женилися, заміж вихо́дили, аж до того дня, коли „Ной увійшов до ковче́гу“; прийшов же потоп, — і всіх вигубив. |
|
28 |
28 Так само, як було за днів Ло́тових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували; |
|
29 |
29 того ж дня, як Лот вийшов із Содо́му, — огонь із сіркою з неба лину́в, і всіх погубив. |
|
30 |
30 Так буде й того дня, як Син Лю́дський з'я́виться! |
|
31 |
31 Хто буде того дня на домі, а речі його будуть у домі, нехай їх забрати не зла́зить. Хто ж на полі, так само нехай назад не верта́ється, — |
|
32 |
32 пам'ятайте про Ло́тову дружи́ну! |
|
33 |
33 Хто дба́тиме зберегти свою душу, — той погубить її, а коли хто погубить, — той оживить її. |
|
34 |
34 Кажу вам: удвох будуть ночі тієї на о́дному ліжкові: один ві́зьметься, а другий поли́шиться. |
|
35 |
35 Дві моло́тимуть ра́зом, — одна ві́зьметься, а друга полишиться. |
|
36 |
36 Двоє будуть на полі, — один ві́зьметься, а другий полишиться!“ |
|
37 |
37 І казали вони Йому в відповідь: „Де, Господи?“ А Він відказав їм: „Де труп, там зберуться й орли“. |