LukeChapter 2 |
|
1 |
|
2 (And this |
|
3 And |
|
4 And |
|
5 To be taxed |
|
6 And |
|
7 And |
|
8 |
|
9 And, |
|
10 And |
|
11 For |
|
12 And |
|
13 And |
|
14 |
|
15 |
|
16 And |
|
17 And |
|
18 And |
|
19 But |
|
20 And |
|
21 |
|
22 |
|
23 (As |
|
24 And |
|
25 |
|
26 And |
|
27 And |
|
28 Then |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 |
|
34 And |
|
35 |
|
36 And |
|
37 And |
|
38 And |
|
39 |
|
40 And |
|
41 |
|
42 And |
|
43 And |
|
44 But |
|
45 And |
|
46 And |
|
47 And |
|
48 And |
|
49 And |
|
50 And |
|
51 And |
|
52 And |
Вiд ЛукиРозділ 2 |
|
1 |
|
2 Цей пе́репис перший відбувся тоді, коли вла́ду над Си́рією мав Квірі́ній. |
|
3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє. |
|
4 Пішов теж і Йо́сип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеє́м, бо похо́див із дому та з роду Давидового, |
|
5 щоб йому записатись із Марією, із ним зару́ченою, що була́ вагітна́. |
|
6 І сталось, як були́ вони там, то настав їй день породити. |
|
7 І породила вона свого Пе́рвенця Сина, і Його сповила́, і до я́сел поклала Його́, — бо в за́їзді місця не стало для них. |
|
8 А в тій стороні були́ пастухи, які пильнували на полі, і нічно́ї пори вартували отару свою. |
|
9 Аж ось а́нгол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня ося́яла їх. І вони перестра́шились стра́хом великим, |
|
10 Та а́нгол промовив до них: „Не лякайтесь, бо я ось благовіщу́ вам радість велику, що станеться лю́дям усім. |
|
11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. |
|
12 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви зна́йдете, що в я́слах лежатиме“. |
|
13 І ось ра́птом з'явилася з а́нголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали: |
|
14 „Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у людях добра воля!“ |
|
15 І сталось, коли анголи́ відійшли від них в небо, пастухи зачали́ говори́ти один о́дному: „Ходім до Вифлеєму й побачмо, що́ сталося там, про що́ сповістив нас Господь“. |
|
16 І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йо́сипа, та Дитинку, що в я́слах лежала. |
|
17 А побачивши, розповіли́ про все те, що́ про Цю Дитину було́ їм зві́щено. |
|
18 І всі, хто почув, дивувались тому, що́ їм пастухи говорили. |
|
19 А Марія оці всі слова́ зберігала, розважаючи, у серці своїм. |
|
20 Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано. |
|
21 |
|
22 А коли — за Зако́ном Мойсея — минулися дні їхнього очи́щення, то до Єрусалиму прине́сли Його, щоб поставити Його перед Господом, |
|
23 як у Зако́ні Господнім написано: „Кожне дитя чоловічої ста́ті, що розкриває утро́бу, має бути посвя́чене Господу“, |
|
24 і щоб жертву скла́сти, як у Зако́ні Господньому сказано, — „пару горлича́т або двоє голубеня́т“. |
|
25 І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семе́н, — люди́на праведна та благочести́ва, — що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому. |
|
26 І від Духа Святого йому було зві́щено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього. |
|
27 І Дух у храм припрова́див його. І як внесли Дитину Ісуса батьки́, щоб за Нього вчинити звича́єм зако́нним, |
|
28 тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив: |
|
29 „Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром, |
|
30 бо побачили очі мої Спасі́ння Твоє, |
|
31 яке Ти приготува́в перед всіма наро́дами, |
|
32 Світло на просвіту поганам і на славу наро́ду Твого Ізраїля!“ |
|
33 І дивувалися ба́тько Його й мати тим, що про Нього було́ розповіджене. |
|
34 А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: „Ось призначений Цей багатьо́м на падіння й устава́ння в Ізраїлі, і на знак спереча́ння, — |
|
35 і меч душу проши́є самій же тобі, — щоб відкрились думки́ сердець багатьох!“ |
|
36 Була й Анна пророчиця, дочка́ Фануїлова з племени Аси́рового, — вона дожила́ до глибокої старости, живши з мужем сім ро́ків від свого дівува́ння, |
|
37 удова ро́ків вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі поста́ми й моли́твами. |
|
38 І години тієї вона надійшла, Бога сла́вила та говорила про Нього всім, хто визво́лення Єрусалиму чекав. |
|
39 А як виконали за Зако́ном Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету. |
|
40 А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробува́ла. |
|
41 |
|
42 І коли мав Він дванадцять ро́ків, вони за звича́єм на свято пішли. |
|
43 Як дні ж свята скінчи́лись були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лиши́вся, а Йо́сип та мати Його не знали того. |
|
44 Вони ду́мали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж ро́дичами та знайо́мими. |
|
45 Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його. |
|
46 І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислу́хував їх, і запитував їх. |
|
47 Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям. |
|
48 І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: „Дитино, — чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбо́ю шукали Тебе“. |
|
49 А Він їм відказав: „Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?“ |
|
50 Та не зрозуміли вони того сло́ва, що Він їм говорив. |
|
51 І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухня́ний. А мати Його зберігала оці всі слова́ в своїм серці. |
|
52 А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей. |
LukeChapter 2 |
Вiд ЛукиРозділ 2 |
|
1 |
1 |
|
2 (And this |
2 Цей пе́репис перший відбувся тоді, коли вла́ду над Си́рією мав Квірі́ній. |
|
3 And |
3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє. |
|
4 And |
4 Пішов теж і Йо́сип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеє́м, бо похо́див із дому та з роду Давидового, |
|
5 To be taxed |
5 щоб йому записатись із Марією, із ним зару́ченою, що була́ вагітна́. |
|
6 And |
6 І сталось, як були́ вони там, то настав їй день породити. |
|
7 And |
7 І породила вона свого Пе́рвенця Сина, і Його сповила́, і до я́сел поклала Його́, — бо в за́їзді місця не стало для них. |
|
8 |
8 А в тій стороні були́ пастухи, які пильнували на полі, і нічно́ї пори вартували отару свою. |
|
9 And, |
9 Аж ось а́нгол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня ося́яла їх. І вони перестра́шились стра́хом великим, |
|
10 And |
10 Та а́нгол промовив до них: „Не лякайтесь, бо я ось благовіщу́ вам радість велику, що станеться лю́дям усім. |
|
11 For |
11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. |
|
12 And |
12 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви зна́йдете, що в я́слах лежатиме“. |
|
13 And |
13 І ось ра́птом з'явилася з а́нголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали: |
|
14 |
14 „Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у людях добра воля!“ |
|
15 |
15 І сталось, коли анголи́ відійшли від них в небо, пастухи зачали́ говори́ти один о́дному: „Ходім до Вифлеєму й побачмо, що́ сталося там, про що́ сповістив нас Господь“. |
|
16 And |
16 І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йо́сипа, та Дитинку, що в я́слах лежала. |
|
17 And |
17 А побачивши, розповіли́ про все те, що́ про Цю Дитину було́ їм зві́щено. |
|
18 And |
18 І всі, хто почув, дивувались тому, що́ їм пастухи говорили. |
|
19 But |
19 А Марія оці всі слова́ зберігала, розважаючи, у серці своїм. |
|
20 And |
20 Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано. |
|
21 |
21 |
|
22 |
22 А коли — за Зако́ном Мойсея — минулися дні їхнього очи́щення, то до Єрусалиму прине́сли Його, щоб поставити Його перед Господом, |
|
23 (As |
23 як у Зако́ні Господнім написано: „Кожне дитя чоловічої ста́ті, що розкриває утро́бу, має бути посвя́чене Господу“, |
|
24 And |
24 і щоб жертву скла́сти, як у Зако́ні Господньому сказано, — „пару горлича́т або двоє голубеня́т“. |
|
25 |
25 І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семе́н, — люди́на праведна та благочести́ва, — що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому. |
|
26 And |
26 І від Духа Святого йому було зві́щено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього. |
|
27 And |
27 І Дух у храм припрова́див його. І як внесли Дитину Ісуса батьки́, щоб за Нього вчинити звича́єм зако́нним, |
|
28 Then |
28 тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив: |
|
29 |
29 „Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром, |
|
30 |
30 бо побачили очі мої Спасі́ння Твоє, |
|
31 |
31 яке Ти приготува́в перед всіма наро́дами, |
|
32 |
32 Світло на просвіту поганам і на славу наро́ду Твого Ізраїля!“ |
|
33 |
33 І дивувалися ба́тько Його й мати тим, що про Нього було́ розповіджене. |
|
34 And |
34 А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: „Ось призначений Цей багатьо́м на падіння й устава́ння в Ізраїлі, і на знак спереча́ння, — |
|
35 |
35 і меч душу проши́є самій же тобі, — щоб відкрились думки́ сердець багатьох!“ |
|
36 And |
36 Була й Анна пророчиця, дочка́ Фануїлова з племени Аси́рового, — вона дожила́ до глибокої старости, живши з мужем сім ро́ків від свого дівува́ння, |
|
37 And |
37 удова ро́ків вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі поста́ми й моли́твами. |
|
38 And |
38 І години тієї вона надійшла, Бога сла́вила та говорила про Нього всім, хто визво́лення Єрусалиму чекав. |
|
39 |
39 А як виконали за Зако́ном Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету. |
|
40 And |
40 А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробува́ла. |
|
41 |
41 |
|
42 And |
42 І коли мав Він дванадцять ро́ків, вони за звича́єм на свято пішли. |
|
43 And |
43 Як дні ж свята скінчи́лись були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лиши́вся, а Йо́сип та мати Його не знали того. |
|
44 But |
44 Вони ду́мали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж ро́дичами та знайо́мими. |
|
45 And |
45 Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його. |
|
46 And |
46 І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислу́хував їх, і запитував їх. |
|
47 And |
47 Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям. |
|
48 And |
48 І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: „Дитино, — чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбо́ю шукали Тебе“. |
|
49 And |
49 А Він їм відказав: „Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?“ |
|
50 And |
50 Та не зрозуміли вони того сло́ва, що Він їм говорив. |
|
51 And |
51 І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухня́ний. А мати Його зберігала оці всі слова́ в своїм серці. |
|
52 And |
52 А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей. |