LukeChapter 4 |
|
1 |
|
2 Being forty |
|
3 And |
|
4 And |
|
5 And |
|
6 And |
|
7 If |
|
8 And |
|
9 |
|
10 For |
|
11 |
|
12 |
|
13 And |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 And |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 And |
|
22 And |
|
23 And |
|
24 And |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 And |
|
29 And |
|
30 But |
|
31 |
|
32 And |
|
33 And |
|
34 saying, |
|
35 And |
|
36 And |
|
37 And |
|
38 |
|
39 And |
|
40 Now |
|
41 And |
|
42 |
|
43 And |
|
44 And |
Вiд ЛукиРозділ 4 |
|
1 |
|
2 Сорок день там диявол Його спокуша́в, і за тих днів Він нічого не їв, а коли закінчи́лись вони, то вкінці зголодні́в. |
|
3 І диявол до Нього сказав: „Якщо Ти Син Божий, — скажи цьому ка́меневі, щоб хлі́бом він став!“ |
|
4 А Ісус відповів йому: „Написано: Не хлібом самим буде жити люди́на, але кожним Словом Божим!“ |
|
5 І він вивів Його на го́ру високу, і за хвилину ча́су показав Йому всі царства на світі. |
|
6 І диявол сказав Йому: „Я дам Тобі всю оцю вла́ду та їхню славу, бо мені це пере́дане, і я даю, кому хочу, її. |
|
7 Тож коли Ти покло́нишся передо мною, то все буде Твоє!“ |
|
8 І промовив Ісус йому в відповідь: „Написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одно́му Йому!“ |
|
9 І повів Його в Єрусалим, і на нарі́жнику храму поставив, та й каже Йому: „Як Ти Син Божий, — кинься звідси додолу! |
|
10 Бо написано: „Він накаже про Тебе Своїм Ангола́м, щоб Тебе берегли!“ |
|
11 і: „Вони на руках понесуть Тебе, щоб коли не спіткнув Ти об камінь Своєї ноги!“ |
|
12 А Ісус відказав йому в відповідь: „Сказано: Не спокуша́й Господа Бога свого́!“ |
|
13 І диявол, скінчи́вши все цеє споку́шування, відійшов від Нього до ча́су. |
|
14 |
|
15 І Він їх навчав по їхніх синагогах, і всі Його сла́вили. |
|
16 |
|
17 І подали́ Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано: |
|
18 „На Мені Дух Господній, бо Мене Він пома́зав, щоб Добру Нови́ну звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоне́ним визво́лення, а незрячим прозрі́ння, відпустити на волю пому́чених, |
|
19 щоб проповідувати рік Господнього зми́лування“. |
|
20 І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Ньо́го. |
|
21 І почав Він до них говорити: „Сьогодні збуло́ся Писа́ння, яке ви почули!“ |
|
22 І всі Йому стверджували й дивувались словам благода́ті, що ли́нули з уст Його. І казали вони: „Чи ж то Він не син Йо́сипів?“ |
|
23 Він же промовив до них: „Ви Мені конче скажете при́казку: „Лікарю, — уздоров самого себе! Учини те й тут, у вітчи́зні Своїй, що́ сталося — чули ми — у Капернау́мі“. |
|
24 І сказав Він: „Поправді кажу вам: Жоден пророк не буває приємний у вітчи́зні своїй. |
|
25 Та правдиво кажу́ вам: Багато вдовиць перебува́ло за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було́ зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі, |
|
26 а Ілля́ не до жодної з них не був посланий, тільки в Саре́пту Сидо́нську до овдові́лої жінки. |
|
27 І багато було́ прокаже́них за Єлисе́я пророка в Ізраїлі, але жоден із них не очи́стився, крім Неєма́на сирі́янина“. |
|
28 І всі в синагозі, почувши оце, перепо́внились гнівом. |
|
29 І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели́ аж до кра́ю гори, на якій їхнє місто було побудо́ване, щоб скинути додолу Його. |
|
30 Але Він перейшов серед них, і віддали́вся. |
|
31 |
|
32 І дивувались науці Його, бо слово Його було вла́дне. |
|
33 І був чоловік у синагозі, що мав духа нечистого де́мона, і він закричав гучни́м голосом: |
|
34 „Ах, що нам до Тебе, Ісусе Назаряни́не? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, — Божий Святий“. |
|
35 А Ісус заборони́в йому, кажучи: „Замовчи, і вийди з нього!“ І, кинувши де́мон того насере́дину, вийшов із нього, нічо́го йому не пошко́дивши. |
|
36 І всіх жах обгорнув, і питали вони один о́дного, кажучи: „Що́ то за наука, що ду́хам нечистим наказує з вла́дою й силою, — і виходять вони?“ |
|
37 І не́слася чутка про Нього по всіх місцях кра́ю. |
|
38 |
|
39 І, ставши над нею, Він заборони́в тій гарячці, — і вона полишила її. І, зараз уставши, теща їм прислуго́вувала. |
|
40 Коли ж сонце захо́дило, то всі, хто мав яких хворих на різні неду́ги, до Нього приво́дили їх. Він же клав Свої руки на кожного з них, — та їх уздоровля́в. |
|
41 Із багатьох же вихо́дили й де́мони, кричачи́ та гово́рячи: „Ти Син Божий!“ Та Він їм забороня́в, і не давав говорити, що знали вони, що Христос Він. |
|
42 |
|
43 Він же промовив до них: „І іншим містам Я повинен звіщати Добру Нови́ну про Боже Царство, — бо на те Мене по́слано“. |
|
44 І Він проповідував по синагогах Галілеї. |
LukeChapter 4 |
Вiд ЛукиРозділ 4 |
|
1 |
1 |
|
2 Being forty |
2 Сорок день там диявол Його спокуша́в, і за тих днів Він нічого не їв, а коли закінчи́лись вони, то вкінці зголодні́в. |
|
3 And |
3 І диявол до Нього сказав: „Якщо Ти Син Божий, — скажи цьому ка́меневі, щоб хлі́бом він став!“ |
|
4 And |
4 А Ісус відповів йому: „Написано: Не хлібом самим буде жити люди́на, але кожним Словом Божим!“ |
|
5 And |
5 І він вивів Його на го́ру високу, і за хвилину ча́су показав Йому всі царства на світі. |
|
6 And |
6 І диявол сказав Йому: „Я дам Тобі всю оцю вла́ду та їхню славу, бо мені це пере́дане, і я даю, кому хочу, її. |
|
7 If |
7 Тож коли Ти покло́нишся передо мною, то все буде Твоє!“ |
|
8 And |
8 І промовив Ісус йому в відповідь: „Написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одно́му Йому!“ |
|
9 |
9 І повів Його в Єрусалим, і на нарі́жнику храму поставив, та й каже Йому: „Як Ти Син Божий, — кинься звідси додолу! |
|
10 For |
10 Бо написано: „Він накаже про Тебе Своїм Ангола́м, щоб Тебе берегли!“ |
|
11 |
11 і: „Вони на руках понесуть Тебе, щоб коли не спіткнув Ти об камінь Своєї ноги!“ |
|
12 |
12 А Ісус відказав йому в відповідь: „Сказано: Не спокуша́й Господа Бога свого́!“ |
|
13 And |
13 І диявол, скінчи́вши все цеє споку́шування, відійшов від Нього до ча́су. |
|
14 |
14 |
|
15 |
15 І Він їх навчав по їхніх синагогах, і всі Його сла́вили. |
|
16 |
16 |
|
17 And |
17 І подали́ Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано: |
|
18 |
18 „На Мені Дух Господній, бо Мене Він пома́зав, щоб Добру Нови́ну звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоне́ним визво́лення, а незрячим прозрі́ння, відпустити на волю пому́чених, |
|
19 |
19 щоб проповідувати рік Господнього зми́лування“. |
|
20 |
20 І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Ньо́го. |
|
21 And |
21 І почав Він до них говорити: „Сьогодні збуло́ся Писа́ння, яке ви почули!“ |
|
22 And |
22 І всі Йому стверджували й дивувались словам благода́ті, що ли́нули з уст Його. І казали вони: „Чи ж то Він не син Йо́сипів?“ |
|
23 And |
23 Він же промовив до них: „Ви Мені конче скажете при́казку: „Лікарю, — уздоров самого себе! Учини те й тут, у вітчи́зні Своїй, що́ сталося — чули ми — у Капернау́мі“. |
|
24 And |
24 І сказав Він: „Поправді кажу вам: Жоден пророк не буває приємний у вітчи́зні своїй. |
|
25 |
25 Та правдиво кажу́ вам: Багато вдовиць перебува́ло за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було́ зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі, |
|
26 |
26 а Ілля́ не до жодної з них не був посланий, тільки в Саре́пту Сидо́нську до овдові́лої жінки. |
|
27 |
27 І багато було́ прокаже́них за Єлисе́я пророка в Ізраїлі, але жоден із них не очи́стився, крім Неєма́на сирі́янина“. |
|
28 And |
28 І всі в синагозі, почувши оце, перепо́внились гнівом. |
|
29 And |
29 І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели́ аж до кра́ю гори, на якій їхнє місто було побудо́ване, щоб скинути додолу Його. |
|
30 But |
30 Але Він перейшов серед них, і віддали́вся. |
|
31 |
31 |
|
32 And |
32 І дивувались науці Його, бо слово Його було вла́дне. |
|
33 And |
33 І був чоловік у синагозі, що мав духа нечистого де́мона, і він закричав гучни́м голосом: |
|
34 saying, |
34 „Ах, що нам до Тебе, Ісусе Назаряни́не? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, — Божий Святий“. |
|
35 And |
35 А Ісус заборони́в йому, кажучи: „Замовчи, і вийди з нього!“ І, кинувши де́мон того насере́дину, вийшов із нього, нічо́го йому не пошко́дивши. |
|
36 And |
36 І всіх жах обгорнув, і питали вони один о́дного, кажучи: „Що́ то за наука, що ду́хам нечистим наказує з вла́дою й силою, — і виходять вони?“ |
|
37 And |
37 І не́слася чутка про Нього по всіх місцях кра́ю. |
|
38 |
38 |
|
39 And |
39 І, ставши над нею, Він заборони́в тій гарячці, — і вона полишила її. І, зараз уставши, теща їм прислуго́вувала. |
|
40 Now |
40 Коли ж сонце захо́дило, то всі, хто мав яких хворих на різні неду́ги, до Нього приво́дили їх. Він же клав Свої руки на кожного з них, — та їх уздоровля́в. |
|
41 And |
41 Із багатьох же вихо́дили й де́мони, кричачи́ та гово́рячи: „Ти Син Божий!“ Та Він їм забороня́в, і не давав говорити, що знали вони, що Христос Він. |
|
42 |
42 |
|
43 And |
43 Він же промовив до них: „І іншим містам Я повинен звіщати Добру Нови́ну про Боже Царство, — бо на те Мене по́слано“. |
|
44 And |
44 І Він проповідував по синагогах Галілеї. |