LukeChapter 5 |
|
1 |
|
2 And |
|
3 And |
|
4 Now |
|
5 And |
|
6 And |
|
7 And |
|
8 |
|
9 For |
|
10 And |
|
11 And |
|
12 |
|
13 And |
|
14 And |
|
15 But |
|
16 And |
|
17 |
|
18 And, |
|
19 And |
|
20 And |
|
21 And |
|
22 But |
|
23 |
|
24 |
|
25 And |
|
26 And |
|
27 |
|
28 And |
|
29 And |
|
30 But |
|
31 And |
|
32 |
|
33 |
|
34 And |
|
35 |
|
36 And |
|
37 |
|
38 |
|
39 |
Вiд ЛукиРозділ 5 |
|
1 |
|
2 І Він побачив два чо́вни, що стояли край о́зера. А риба́лки, відійшовши від них, полоска́ли не́вода. |
|
3 І Він увійшов до одно́го з човні́в, що був Си́монів, і просив, щоб він тро́хи відплив від землі. І Він сів, та й навчав наро́д із чо́вна. |
|
4 А коли перестав Він навчати, промовив до Си́мона: „Попливи на глибі́нь, — і закиньте на по́лов свій не́від“. |
|
5 А Си́мон сказав Йому в відповідь: „Наставнику, — цілу ніч ми працюва́ли, і не вловили нічо́го, — та за словом Твоїм укину не́вода“. |
|
6 А зробивши оце, вони бе́зліч риби набрали — і їхній не́від почав прорива́тись... |
|
7 І кива́ли вони до товаришів, що були в другім чо́вні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли, та й напо́внили оби́два човни́, — аж стали вони потопа́ти. |
|
8 А як Си́мон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: „Господи, — вийди від мене, бо я грішна люди́на!“ |
|
9 Бо від по́лову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був, |
|
10 також Якова й Івана, синів Зеведе́євих, що були спільника́ми Си́мона. І сказав Ісус Си́монові: „Не лякайсь, — від цього ча́су ти будеш ловити людей!“ |
|
11 І вони повитяга́ли на землю човни́, покинули все, — та й пішли вслід за Ним. |
|
12 |
|
13 А Він руку простяг, доторкнувся до нього й сказав: „Хо́чу, — будь чистий!“ І зараз із нього проказа зійшла. |
|
14 І звелів Він йому не казати ніко́му про це. „Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очи́щення, як Мойсей наказав, на сві́дчення їм“. |
|
15 А чутка про Нього ще більше пішла, і багато наро́ду прихо́дило слухати та вздоровлятись від Нього з неду́гів своїх. |
|
16 Він же відходив на місце самотнє й молився. |
|
17 |
|
18 і ось люди на ложі прине́сли чоловіка, що розсла́блений був, і намагалися вне́сти його, і перед Ним покла́сти. |
|
19 Не знайшовши ж кудою проне́сти його з-за наро́ду, злізли на дім, і крізь стелю спустили із ложем його на сере́дину перед Ісуса. |
|
20 І, побачивши їхню віру, сказав Він йому: „Чоловіче, прощаються тобі гріхі твої!“ |
|
21 А книжники та фарисеї почали міркувати й казати: „Хто ж Оцей, що богознева́гу говорить? Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?“ |
|
22 Відчувши ж Ісус думки́ їхні, промовив у відповідь їм: „Що́ міркуєте ви в серцях ваших? |
|
23 Що́ легше: сказати: „Прощаються тобі гріхи твої“, чи сказати: „Уставай та й ходи“? |
|
24 Але́ щоб ви знали, що Син Лю́дський має вла́ду на землі прощати гріхи́“, — тож каже Він розсла́бленому: „Кажу́ Я тобі: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!“ |
|
25 І той зараз устав перед ними, узявши те, на чому лежав, і пішов у свій дім, прославляючи Бога. |
|
26 І всіх жах обгорнув, — і сла́вили Бога вони. І перепо́внились стра́хом, говорячи: „Дивні речі сьогодні ми бачили!“ |
|
27 |
|
28 І, покинувши все, той устав, і пішов услід за Ним. |
|
29 І справив Леві́й у своїм домі велику гости́ну для Нього. І був на́товп великий ми́тників й інших, що сиділи з Ним при столі. |
|
30 Фарисеї ж та книжники їхні нарікали на Нього, та учням Його говорили: „Чому́ з ми́тниками та із грішниками ви їсте́ та п'єте́?“ |
|
31 А Ісус відповів і промовив до них: „Лікаря не потребують здорові, а слабі. |
|
32 Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покая́ння, а грішних“. |
|
33 |
|
34 Ісус же промовив до них: „Чи ж ви можете змусити, щоб по́стили гості весільні, поки з ними ще є молоди́й? |
|
35 Але при́йдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, — тоді й по́стити будуть тих днів“. |
|
36 Розповів же і при́казку їм: „Ніхто ла́тки з одежі ново́ї в одежу стару не вставляє, а то подере́ й нову́, а латка з ново́ї старій не надасться. |
|
37 І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки́, а то попрорива́є вино молоде бурдюки́, — і вино розіллє́ться, і бурдюки́ пропадуть. |
|
38 Але треба вливати вино молоде до нови́х бурдюкі́в. |
|
39 І ніхто, старе пивши, молодого не схоче, бо каже: „Старе ліпше!“ |
LukeChapter 5 |
Вiд ЛукиРозділ 5 |
|
1 |
1 |
|
2 And |
2 І Він побачив два чо́вни, що стояли край о́зера. А риба́лки, відійшовши від них, полоска́ли не́вода. |
|
3 And |
3 І Він увійшов до одно́го з човні́в, що був Си́монів, і просив, щоб він тро́хи відплив від землі. І Він сів, та й навчав наро́д із чо́вна. |
|
4 Now |
4 А коли перестав Він навчати, промовив до Си́мона: „Попливи на глибі́нь, — і закиньте на по́лов свій не́від“. |
|
5 And |
5 А Си́мон сказав Йому в відповідь: „Наставнику, — цілу ніч ми працюва́ли, і не вловили нічо́го, — та за словом Твоїм укину не́вода“. |
|
6 And |
6 А зробивши оце, вони бе́зліч риби набрали — і їхній не́від почав прорива́тись... |
|
7 And |
7 І кива́ли вони до товаришів, що були в другім чо́вні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли, та й напо́внили оби́два човни́, — аж стали вони потопа́ти. |
|
8 |
8 А як Си́мон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: „Господи, — вийди від мене, бо я грішна люди́на!“ |
|
9 For |
9 Бо від по́лову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був, |
|
10 And |
10 також Якова й Івана, синів Зеведе́євих, що були спільника́ми Си́мона. І сказав Ісус Си́монові: „Не лякайсь, — від цього ча́су ти будеш ловити людей!“ |
|
11 And |
11 І вони повитяга́ли на землю човни́, покинули все, — та й пішли вслід за Ним. |
|
12 |
12 |
|
13 And |
13 А Він руку простяг, доторкнувся до нього й сказав: „Хо́чу, — будь чистий!“ І зараз із нього проказа зійшла. |
|
14 And |
14 І звелів Він йому не казати ніко́му про це. „Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очи́щення, як Мойсей наказав, на сві́дчення їм“. |
|
15 But |
15 А чутка про Нього ще більше пішла, і багато наро́ду прихо́дило слухати та вздоровлятись від Нього з неду́гів своїх. |
|
16 And |
16 Він же відходив на місце самотнє й молився. |
|
17 |
17 |
|
18 And, |
18 і ось люди на ложі прине́сли чоловіка, що розсла́блений був, і намагалися вне́сти його, і перед Ним покла́сти. |
|
19 And |
19 Не знайшовши ж кудою проне́сти його з-за наро́ду, злізли на дім, і крізь стелю спустили із ложем його на сере́дину перед Ісуса. |
|
20 And |
20 І, побачивши їхню віру, сказав Він йому: „Чоловіче, прощаються тобі гріхі твої!“ |
|
21 And |
21 А книжники та фарисеї почали міркувати й казати: „Хто ж Оцей, що богознева́гу говорить? Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?“ |
|
22 But |
22 Відчувши ж Ісус думки́ їхні, промовив у відповідь їм: „Що́ міркуєте ви в серцях ваших? |
|
23 |
23 Що́ легше: сказати: „Прощаються тобі гріхи твої“, чи сказати: „Уставай та й ходи“? |
|
24 |
24 Але́ щоб ви знали, що Син Лю́дський має вла́ду на землі прощати гріхи́“, — тож каже Він розсла́бленому: „Кажу́ Я тобі: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!“ |
|
25 And |
25 І той зараз устав перед ними, узявши те, на чому лежав, і пішов у свій дім, прославляючи Бога. |
|
26 And |
26 І всіх жах обгорнув, — і сла́вили Бога вони. І перепо́внились стра́хом, говорячи: „Дивні речі сьогодні ми бачили!“ |
|
27 |
27 |
|
28 And |
28 І, покинувши все, той устав, і пішов услід за Ним. |
|
29 And |
29 І справив Леві́й у своїм домі велику гости́ну для Нього. І був на́товп великий ми́тників й інших, що сиділи з Ним при столі. |
|
30 But |
30 Фарисеї ж та книжники їхні нарікали на Нього, та учням Його говорили: „Чому́ з ми́тниками та із грішниками ви їсте́ та п'єте́?“ |
|
31 And |
31 А Ісус відповів і промовив до них: „Лікаря не потребують здорові, а слабі. |
|
32 |
32 Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покая́ння, а грішних“. |
|
33 |
33 |
|
34 And |
34 Ісус же промовив до них: „Чи ж ви можете змусити, щоб по́стили гості весільні, поки з ними ще є молоди́й? |
|
35 |
35 Але при́йдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, — тоді й по́стити будуть тих днів“. |
|
36 And |
36 Розповів же і при́казку їм: „Ніхто ла́тки з одежі ново́ї в одежу стару не вставляє, а то подере́ й нову́, а латка з ново́ї старій не надасться. |
|
37 |
37 І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки́, а то попрорива́є вино молоде бурдюки́, — і вино розіллє́ться, і бурдюки́ пропадуть. |
|
38 |
38 Але треба вливати вино молоде до нови́х бурдюкі́в. |
|
39 |
39 І ніхто, старе пивши, молодого не схоче, бо каже: „Старе ліпше!“ |