Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 4

1 А коли промовляли вони до наро́ду оце́, до них приступили священики, і вла́да сторожі храму й саддукеї,

2 обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих.

3 І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був.

4 І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять.

5 І сталось, що ра́нком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,

6 і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.

7 І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“

8 Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві!

9 Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, -

10 нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий!

11 Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“

12 І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“.

13 А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́.

14 Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли.

15 І, звелівши їм вийти із синедріо́ну, зачали радитися між собою,

16 говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.

17 Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“.

18 І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння.

19 І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?

20 Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“

21 А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось.

22 Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення.

23 Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули́ й сповістили, про що́ первосвященики й старші до них говорили.

24 Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!

25 Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне?

26 Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“.

27 Бо справді зібралися в місці оцім проти Слугу Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим,

28 учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся.

29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,

30 коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Слугу Ісуса“.

31 Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю!

32 А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.

33 І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була!

34 Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили,

35 та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав.

36 Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“ — був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин,

37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів.

Acts

Chapter 4

1 AND while they were speaking these words to the people, the priests and the Sad'du-cees and the leaders of the temple rose up against them,

2 Being infuriated that they taught the people and preached through Jesus the resurrection from the dead.

3 And they laid hands on them and detained them until the next day, for it was now eventide.

4 Howbeit many of them who heard the word believed; and the number of the men was about five thousand.

5 And the next day, the leaders and the elders and the scribes gathered together;

6 And also Annas the high priest, and Ca'iaphas and John and Alexander and those who were of the family of the high priest.

7 And when they had made them to stand in the midst, they asked, By what power or by what name have you done this?

8 Then Simon Peter, filled with the Holy Spirit, said to them, Leaders of the people and elders of the house of Israel, listen.

9 If we are convicted today by you, concerning the good which has been done to a sick man, on the ground of by what means he was healed;

10 Then let it be known to you, and to all the people of Israel, By the name of Jesus Christ of Nazareth, whom you crucified, and whom God raised from the dead, behold this man stands before you, healed.

11 This is the stone which you builders have rejected, which is become the head of the corner.

12 There is no salvation by any other man; for there is no other name under heaven given among men, whereby we must be saved.

13 Now when they had heard the speech of Simon Peter and John, which they had spoken boldly, and perceived that they were unlearned and ignorant men, they marvelled; and they recognized them that they had been with Jesus.

14 And because they saw the lame man who was healed standing with them they could say nothing against them.

15 But when they had commanded them to be taken aside out of the council, they conferred among themselves,

16 Saying, What shall we do to these men? for behold a miracle has openly been performed by them and it is known to all that dwell in Jerusalem; and we cannot deny it.

17 But, so that this news should not spread further among the people, let us threaten them, that they speak henceforth to no man in this name.

18 And they called them, and commanded them not to speak at all nor teach in the name of Jesus.

19 But Simon Peter and John answered and said to them, Whether it be right before God to listen to you more than to God, you judge.

20 For we cannot stop speaking about the things which we have seen and heard.

21 So when they had further threatened them, they let them go; for they found no cause to punish them because of the people: for all men praised God for that which was done.

22 For the man on whom this miracle of healing had been wrought, was more than forty years old.

23 After they were released, they went to their brethren and told them all that the high priests and elders had said.

24 And when they heard this, they all together lifted up their voice to God and said, O LORD, you are the God who has made heaven and earth and the seas and all that in them is:

25 You are the One who spoke through the Holy Spirit by the mouth of your servant David when he said, Why did the people rage and the nations devise worthless things?

26 The kings and the rulers of the earth have revolted and have taken counsel together against the LORD and against his Anointed.

27 For truly, they assembled in this very city, together with both Herod and Pilate and with the Gentiles and with the people of Israel, against your holy Son Jesus,

28 To execute whatever your hand and your will had previously decreed to take place.

29 And even now, O LORD, look and see their threatenings; and grant to your servants that they may freely preach your word,

30 Just as your hand is freely stretched out for healings, and wonders and the miracles which are done in the name of your holy Son Jesus.

31 And when they had petitioned and made their supplications, the place in which they were assembled together was shaken, and they were all filled with the Holy Spirit and they spoke the word of God boldly.

32 Now the congregation of the believers were of one soul and of one mind; not one of them spoke of the property he possessed as his own; but everything they had was in common.

33 And the apostles testified with great power concerning the resurrection of Jesus Christ; and they were all greatly favored.

34 There was not a man among them who was destitute; for those who possessed fields and houses sold them and brought the money for the things that were sold,

35 And placed them at the disposal of the disciples; and the proceeds were then given to every man according to his needs.

36 Now Joseph whom the apostles surnamed Bar'na-bas (which is, interpreted, the son of consolation), a Levite of the country of Cy'prus,

37 Had a field and he sold it and brought the price and placed it at the disposal of the apostles.

Дiї Розділ 4	Acts Chapter 4
1 А коли промовляли вони до наро́ду оце́, до них приступили священики, і вла́да сторожі храму й саддукеї,	1 AND while they were speaking these words to the people, the priests and the Sad'du-cees and the leaders of the temple rose up against them,
2 обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих.	2 Being infuriated that they taught the people and preached through Jesus the resurrection from the dead.
3 І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був.	3 And they laid hands on them and detained them until the next day, for it was now eventide.
4 І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять.	4 Howbeit many of them who heard the word believed; and the number of the men was about five thousand.
5 І сталось, що ра́нком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,	5 And the next day, the leaders and the elders and the scribes gathered together;
6 і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.	6 And also Annas the high priest, and Ca'iaphas and John and Alexander and those who were of the family of the high priest.
7 І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“	7 And when they had made them to stand in the midst, they asked, By what power or by what name have you done this?
8 Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві!	8 Then Simon Peter, filled with the Holy Spirit, said to them, Leaders of the people and elders of the house of Israel, listen.
9 Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, -	9 If we are convicted today by you, concerning the good which has been done to a sick man, on the ground of by what means he was healed;
10 нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий!	10 Then let it be known to you, and to all the people of Israel, By the name of Jesus Christ of Nazareth, whom you crucified, and whom God raised from the dead, behold this man stands before you, healed.
11 Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“	11 This is the stone which you builders have rejected, which is become the head of the corner.
12 І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“.	12 There is no salvation by any other man; for there is no other name under heaven given among men, whereby we must be saved.
13 А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́.	13 Now when they had heard the speech of Simon Peter and John, which they had spoken boldly, and perceived that they were unlearned and ignorant men, they marvelled; and they recognized them that they had been with Jesus.
14 Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли.	14 And because they saw the lame man who was healed standing with them they could say nothing against them.
15 І, звелівши їм вийти із синедріо́ну, зачали радитися між собою,	15 But when they had commanded them to be taken aside out of the council, they conferred among themselves,
16 говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.	16 Saying, What shall we do to these men? for behold a miracle has openly been performed by them and it is known to all that dwell in Jerusalem; and we cannot deny it.
17 Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“.	17 But, so that this news should not spread further among the people, let us threaten them, that they speak henceforth to no man in this name.
18 І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння.	18 And they called them, and commanded them not to speak at all nor teach in the name of Jesus.
19 І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?	19 But Simon Peter and John answered and said to them, Whether it be right before God to listen to you more than to God, you judge.
20 Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“	20 For we cannot stop speaking about the things which we have seen and heard.
21 А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось.	21 So when they had further threatened them, they let them go; for they found no cause to punish them because of the people: for all men praised God for that which was done.
22 Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення.	22 For the man on whom this miracle of healing had been wrought, was more than forty years old.
23 Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули́ й сповістили, про що́ первосвященики й старші до них говорили.	23 After they were released, they went to their brethren and told them all that the high priests and elders had said.
24 Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!	24 And when they heard this, they all together lifted up their voice to God and said, O LORD, you are the God who has made heaven and earth and the seas and all that in them is:
25 Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне?	25 You are the One who spoke through the Holy Spirit by the mouth of your servant David when he said, Why did the people rage and the nations devise worthless things?
26 Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“.	26 The kings and the rulers of the earth have revolted and have taken counsel together against the LORD and against his Anointed.
27 Бо справді зібралися в місці оцім проти Слугу Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим,	27 For truly, they assembled in this very city, together with both Herod and Pilate and with the Gentiles and with the people of Israel, against your holy Son Jesus,
28 учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся.	28 To execute whatever your hand and your will had previously decreed to take place.
29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,	29 And even now, O LORD, look and see their threatenings; and grant to your servants that they may freely preach your word,
30 коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Слугу Ісуса“.	30 Just as your hand is freely stretched out for healings, and wonders and the miracles which are done in the name of your holy Son Jesus.
31 Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю!	31 And when they had petitioned and made their supplications, the place in which they were assembled together was shaken, and they were all filled with the Holy Spirit and they spoke the word of God boldly.
32 А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.	32 Now the congregation of the believers were of one soul and of one mind; not one of them spoke of the property he possessed as his own; but everything they had was in common.
33 І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була!	33 And the apostles testified with great power concerning the resurrection of Jesus Christ; and they were all greatly favored.
34 Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили,	34 There was not a man among them who was destitute; for those who possessed fields and houses sold them and brought the money for the things that were sold,
35 та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав.	35 And placed them at the disposal of the disciples; and the proceeds were then given to every man according to his needs.
36 Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“ — був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин,	36 Now Joseph whom the apostles surnamed Bar'na-bas (which is, interpreted, the son of consolation), a Levite of the country of Cy'prus,
37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів.	37 Had a field and he sold it and brought the price and placed it at the disposal of the apostles.

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 4

Acts

Chapter 4

Дiї

Розділ 4

Acts

Chapter 4

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 4

Acts

Chapter 4

Дiї

Розділ 4

Acts

Chapter 4

Старий
завіт

Новий
завіт