Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 4

1 А коли промовляли вони до наро́ду оце́, до них приступили священики, і вла́да сторожі храму й саддукеї,

2 обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих.

3 І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був.

4 І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять.

5 І сталось, що ра́нком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,

6 і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.

7 І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“

8 Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві!

9 Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, -

10 нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий!

11 Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“

12 І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“.

13 А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́.

14 Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли.

15 І, звелівши їм вийти із синедріо́ну, зачали радитися між собою,

16 говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.

17 Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“.

18 І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння.

19 І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?

20 Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“

21 А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось.

22 Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення.

23 Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули́ й сповістили, про що́ первосвященики й старші до них говорили.

24 Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!

25 Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне?

26 Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“.

27 Бо справді зібралися в місці оцім проти Слугу Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим,

28 учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся.

29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,

30 коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Слугу Ісуса“.

31 Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю!

32 А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.

33 І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була!

34 Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили,

35 та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав.

36 Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“ — був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин,

37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів.

Деяния апостолов

Глава 4

1 Пока Петр и Иоанн говорили к народу, к ним подошли священники, начальник храмовой стражи и саддукеи,

2 которые были крайне возмущены тем, что они учат народ и проповедуют, что, как Иисус воскрес из мертвых, так воскреснут и Его последователи.

3 Они схватили Петра и Иоанна и, так как уже было поздно, заключили их до утра под стражу.

4 Многие же из слышавших Весть поверили, и число верующих возросло примерно до пяти тысяч.

5 На следующий день начальники, старейшины и учители Закона собрались вместе в Иерусалиме.

6 Там были первосвященник Анна, Кайафа, Иоанн, Александр и все члены рода первосвященника.

7 Они поставили арестованных посередине и стали допрашивать их: — Какой силой или от чьего имени вы сделали это?

8 Тогда Петр, исполненный Святым Духом, сказал им: — Начальники народа и старейшины!

9 Если вы сегодня требуете от нас ответа за добро, совершенное калеке, и спрашиваете нас, как он был исцелен,

10 то знайте, вы и весь народ Израиля: этот человек сейчас стоит перед вами здоровым благодаря имени Иисуса Христа из Назарета, Которого вы распяли и Которого Бог воскресил из мертвых!

11 Иисус и есть тот Камень, Который был отвергнут вами, строителями, и Который стал краеугольным.

12 Ни в ком другом спасения нет, потому что не дано людям никакого другого имени под небом, которым надлежало бы нам спастись.

13 Всех удивляла смелость Петра и Иоанна, ведь было видно, что они люди неученые и простые. В них узнавали спутников Иисуса.

14 Видя же рядом с ними исцеленного, присутствующие ничего не могли им возразить.

15 Тогда они приказали им покинуть Высший Совет и стали совещаться между собой.

16 — Что нам делать с этими людьми? — говорили они. — Все жители Иерусалима знают, что они совершили великое чудо, и мы не можем это отрицать.

17 Чтобы слух об этом не распространился еще шире среди народа, давайте пригрозим им, чтобы они никому не говорили об этом имени.

18 Они опять велели ввести их и запретили им вообще говорить и учить во имя Иисуса.

19 Но Петр и Иоанн ответили им: — Посудите сами, справедливо ли перед Богом подчиняться вам больше, чем Богу?

20 Ведь не можем же мы молчать о том, что мы видели и слышали.

21 Члены Высшего Совета, пригрозив им еще раз, отпустили их, не найдя возможности наказать, потому что весь народ славил Бога за то, что произошло.

22 Ведь человеку, с которым произошло это чудо исцеления, было больше сорока лет.

23 Когда Петра и Иоанна отпустили, они вернулись к своим и рассказали им обо всем, что им говорили первосвященники и старейшины.

24 Когда верующие об этом услышали, то они единодушно возвысили голос к Богу и сказали: — Владыка! Ты создал небо, землю, море и все, что в них.

25 Ты сказал Святым Духом через уста нашего отца и Твоего слуги Давида: «Зачем возмущаются народы, и язычники замышляют пустое?

26 Восстают земные цари, и правители собираются вместе против Господа и против Его Помазанника ».

27 Ведь действительно объединились в этом городе Ирод и Понтий Пилат с язычниками и с народом Израиля против Твоего святого Слуги Иисуса, Которого Ты помазал.

28 Они сделали то, что предопределено было Твоей силой и волей.

29 И сейчас, Господи, взгляни на их угрозы и дай Твоим слугам смело возвещать Твое слово.

30 Протяни руку Твою и исцеляй больных, совершай знамения и чудеса именем Твоего святого Слуги Иисуса!

31 И когда они помолились, то место, где они находились, сотряслось, и они были исполнены Святым Духом и смело возвещали слово Божье.

32 Все множество уверовавших было едино сердцем и душой. Никто не считал, что его имущество принадлежит лично ему, но все у них было общее.

33 Апостолы продолжали с огромной силой свидетельствовать о воскресении Господа Иисуса, и Бог проявлял ко всем Свою благодать в полной мере.

34 Среди них не было ни одного нуждающегося, потому что те, у кого были земли и дома, продавали их, приносили вырученные деньги

35 и клали у ног апостолов. Эти деньги распределялись каждому по потребности.

36 Например, Иосиф, которого апостолы прозвали Варнавой (что значит «сын утешения»), левит с Кипра,

37 владевший участком земли, продал свое поле, принес деньги и положил у ног апостолов.

Дiї Розділ 4	Деяния апостолов Глава 4
1 А коли промовляли вони до наро́ду оце́, до них приступили священики, і вла́да сторожі храму й саддукеї,	1 Пока Петр и Иоанн говорили к народу, к ним подошли священники, начальник храмовой стражи и саддукеи,
2 обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих.	2 которые были крайне возмущены тем, что они учат народ и проповедуют, что, как Иисус воскрес из мертвых, так воскреснут и Его последователи.
3 І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був.	3 Они схватили Петра и Иоанна и, так как уже было поздно, заключили их до утра под стражу.
4 І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять.	4 Многие же из слышавших Весть поверили, и число верующих возросло примерно до пяти тысяч.
5 І сталось, що ра́нком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,	5 На следующий день начальники, старейшины и учители Закона собрались вместе в Иерусалиме.
6 і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.	6 Там были первосвященник Анна, Кайафа, Иоанн, Александр и все члены рода первосвященника.
7 І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“	7 Они поставили арестованных посередине и стали допрашивать их: — Какой силой или от чьего имени вы сделали это?
8 Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві!	8 Тогда Петр, исполненный Святым Духом, сказал им: — Начальники народа и старейшины!
9 Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, -	9 Если вы сегодня требуете от нас ответа за добро, совершенное калеке, и спрашиваете нас, как он был исцелен,
10 нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий!	10 то знайте, вы и весь народ Израиля: этот человек сейчас стоит перед вами здоровым благодаря имени Иисуса Христа из Назарета, Которого вы распяли и Которого Бог воскресил из мертвых!
11 Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“	11 Иисус и есть тот Камень, Который был отвергнут вами, строителями, и Который стал краеугольным.
12 І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“.	12 Ни в ком другом спасения нет, потому что не дано людям никакого другого имени под небом, которым надлежало бы нам спастись.
13 А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́.	13 Всех удивляла смелость Петра и Иоанна, ведь было видно, что они люди неученые и простые. В них узнавали спутников Иисуса.
14 Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли.	14 Видя же рядом с ними исцеленного, присутствующие ничего не могли им возразить.
15 І, звелівши їм вийти із синедріо́ну, зачали радитися між собою,	15 Тогда они приказали им покинуть Высший Совет и стали совещаться между собой.
16 говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.	16 — Что нам делать с этими людьми? — говорили они. — Все жители Иерусалима знают, что они совершили великое чудо, и мы не можем это отрицать.
17 Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“.	17 Чтобы слух об этом не распространился еще шире среди народа, давайте пригрозим им, чтобы они никому не говорили об этом имени.
18 І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння.	18 Они опять велели ввести их и запретили им вообще говорить и учить во имя Иисуса.
19 І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?	19 Но Петр и Иоанн ответили им: — Посудите сами, справедливо ли перед Богом подчиняться вам больше, чем Богу?
20 Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“	20 Ведь не можем же мы молчать о том, что мы видели и слышали.
21 А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось.	21 Члены Высшего Совета, пригрозив им еще раз, отпустили их, не найдя возможности наказать, потому что весь народ славил Бога за то, что произошло.
22 Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення.	22 Ведь человеку, с которым произошло это чудо исцеления, было больше сорока лет.
23 Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули́ й сповістили, про що́ первосвященики й старші до них говорили.	23 Когда Петра и Иоанна отпустили, они вернулись к своим и рассказали им обо всем, что им говорили первосвященники и старейшины.
24 Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!	24 Когда верующие об этом услышали, то они единодушно возвысили голос к Богу и сказали: — Владыка! Ты создал небо, землю, море и все, что в них.
25 Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне?	25 Ты сказал Святым Духом через уста нашего отца и Твоего слуги Давида: «Зачем возмущаются народы, и язычники замышляют пустое?
26 Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“.	26 Восстают земные цари, и правители собираются вместе против Господа и против Его Помазанника ».
27 Бо справді зібралися в місці оцім проти Слугу Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим,	27 Ведь действительно объединились в этом городе Ирод и Понтий Пилат с язычниками и с народом Израиля против Твоего святого Слуги Иисуса, Которого Ты помазал.
28 учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся.	28 Они сделали то, что предопределено было Твоей силой и волей.
29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,	29 И сейчас, Господи, взгляни на их угрозы и дай Твоим слугам смело возвещать Твое слово.
30 коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Слугу Ісуса“.	30 Протяни руку Твою и исцеляй больных, совершай знамения и чудеса именем Твоего святого Слуги Иисуса!
31 Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю!	31 И когда они помолились, то место, где они находились, сотряслось, и они были исполнены Святым Духом и смело возвещали слово Божье.
32 А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.	32 Все множество уверовавших было едино сердцем и душой. Никто не считал, что его имущество принадлежит лично ему, но все у них было общее.
33 І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була!	33 Апостолы продолжали с огромной силой свидетельствовать о воскресении Господа Иисуса, и Бог проявлял ко всем Свою благодать в полной мере.
34 Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили,	34 Среди них не было ни одного нуждающегося, потому что те, у кого были земли и дома, продавали их, приносили вырученные деньги
35 та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав.	35 и клали у ног апостолов. Эти деньги распределялись каждому по потребности.
36 Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“ — був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин,	36 Например, Иосиф, которого апостолы прозвали Варнавой (что значит «сын утешения»), левит с Кипра,
37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів.	37 владевший участком земли, продал свое поле, принес деньги и положил у ног апостолов.

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 4

Деяния апостолов

Глава 4

Дiї

Розділ 4

Деяния апостолов

Глава 4

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 4

Деяния апостолов

Глава 4

Дiї

Розділ 4

Деяния апостолов

Глава 4

Старий
завіт

Новий
завіт