ДiїРозділ 4 |
|
1 |
|
2 обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих. |
|
3 І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був. |
|
4 І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять. |
|
5 |
|
6 і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого. |
|
7 І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“ |
|
8 Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві! |
|
9 Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, - |
|
10 нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий! |
|
11 Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“ |
|
12 І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“. |
|
13 А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́. |
|
14 Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли. |
|
15 |
|
16 говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити. |
|
17 Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“. |
|
18 І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння. |
|
19 І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога? |
|
20 Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“ |
|
21 А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось. |
|
22 Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення. |
|
23 |
|
24 Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив! |
|
25 Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне? |
|
26 Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“. |
|
27 Бо справді зібралися в місці оцім проти Слугу Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим, |
|
28 учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся. |
|
29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти, |
|
30 коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Слугу Ісуса“. |
|
31 Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю! |
|
32 |
|
33 І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була! |
|
34 Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили, |
|
35 та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав. |
|
36 Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“ — був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин, |
|
37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів. |
Деяния апостоловГлава 4 |
|
1 |
|
2 досадуя |
|
3 и |
|
4 Многие |
|
5 |
|
6 и |
|
7 и, |
|
8 Тогда |
|
9 Если |
|
10 то да будет |
|
11 |
|
12 |
|
13 Видя |
|
14 |
|
15 И, |
|
16 говоря: |
|
17 но, |
|
18 И, |
|
19 |
|
20 |
|
21 Они |
|
22 Ибо |
|
23 |
|
24 Они |
|
25 Ты |
|
26 |
|
27 |
|
28 чтобы сделать |
|
29 И |
|
30 тогда |
|
31 И, |
|
32 |
|
33 |
|
34 Не |
|
35 и |
|
36 Так |
|
37 |
ДiїРозділ 4 |
Деяния апостоловГлава 4 |
|
1 |
1 |
|
2 обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих. |
2 досадуя |
|
3 І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був. |
3 и |
|
4 І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять. |
4 Многие |
|
5 |
5 |
|
6 і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого. |
6 и |
|
7 І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“ |
7 и, |
|
8 Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві! |
8 Тогда |
|
9 Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, - |
9 Если |
|
10 нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий! |
10 то да будет |
|
11 Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“ |
11 |
|
12 І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“. |
12 |
|
13 А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́. |
13 Видя |
|
14 Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли. |
14 |
|
15 |
15 И, |
|
16 говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити. |
16 говоря: |
|
17 Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“. |
17 но, |
|
18 І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння. |
18 И, |
|
19 І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога? |
19 |
|
20 Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“ |
20 |
|
21 А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось. |
21 Они |
|
22 Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення. |
22 Ибо |
|
23 |
23 |
|
24 Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив! |
24 Они |
|
25 Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне? |
25 Ты |
|
26 Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“. |
26 |
|
27 Бо справді зібралися в місці оцім проти Слугу Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим, |
27 |
|
28 учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся. |
28 чтобы сделать |
|
29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти, |
29 И |
|
30 коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Слугу Ісуса“. |
30 тогда |
|
31 Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю! |
31 И, |
|
32 |
32 |
|
33 І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була! |
33 |
|
34 Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили, |
34 Не |
|
35 та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав. |
35 и |
|
36 Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“ — був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин, |
36 Так |
|
37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів. |
37 |