Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 4

1 А коли промовляли вони до наро́ду оце́, до них приступили священики, і вла́да сторожі храму й саддукеї,

2 обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих.

3 І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був.

4 І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять.

5 І сталось, що ра́нком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,

6 і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.

7 І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“

8 Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві!

9 Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, -

10 нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий!

11 Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“

12 І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“.

13 А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́.

14 Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли.

15 І, звелівши їм вийти із синедріо́ну, зачали радитися між собою,

16 говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.

17 Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“.

18 І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння.

19 І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?

20 Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“

21 А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось.

22 Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення.

23 Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули́ й сповістили, про що́ первосвященики й старші до них говорили.

24 Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!

25 Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне?

26 Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“.

27 Бо справді зібралися в місці оцім проти Слугу Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим,

28 учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся.

29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,

30 коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Слугу Ісуса“.

31 Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю!

32 А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.

33 І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була!

34 Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили,

35 та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав.

36 Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“ — був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин,

37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів.

Деяния посланников Масиха

Глава 4

1 Пока Петир и Иохан говорили к народу, к ним подошли священнослужители, начальник храмовой стражи и саддукеи, .

2 которые были крайне возмущены тем, что посланники Масиха учат народ и проповедуют, что, как Иса воскрес из мёртвых, так воскреснут и Его последователи. .

3 Они схватили Петира и Иохана и, так как уже было поздно, заключили их до утра под стражу.

4 Многие же из слышавших Весть поверили, и число братьев возросло примерно до пяти тысяч.

5 На следующий день начальники, старейшины и учители Таурата собрались вместе в Иерусалиме.

6 Там были верховный священнослужитель Ханан, . Каиафа, Иохан, Искандер и все члены рода верховного священнослужителя.

7 Они поставили арестованных посередине и стали допрашивать их: – Какой силой или от чьего имени вы всё это делаете?

8 Тогда Петир, исполненный Святого Духа, сказал им: – Начальники народа и старейшины!

9 Если вы сегодня требуете от нас ответа за добро, совершённое калеке, и спрашиваете нас, как он был исцелён,

10 то знайте, вы и весь народ Исраила: этот человек сейчас стоит перед вами здоровым благодаря имени Исы Масиха из Назарета, Которого вы распяли и Которого Всевышний воскресил из мёртвых!

11 Иса и есть тот
«Камень, который был отвергнут вами, строителями, и Который стал краеугольным». .

12 Ни в ком другом спасения нет, потому что не дано людям никакого другого имени под небом, которым надлежало бы нам спастись. .

13 Всех удивляла смелость Петира и Иохана, ведь было видно, что они люди неучёные и простые. В них узнавали спутников Исы.

14 Видя же рядом с ними исцелённого, присутствующие ничего не могли им возразить.

15 Тогда они приказали посланникам Масиха покинуть Высший Совет и стали совещаться между собой.

16 – Что нам делать с этими людьми? – говорили они. – Все жители Иерусалима знают, что они совершили великое чудо, и мы не можем это отрицать.

17 Чтобы слух об этом не распространился ещё шире среди народа, давайте пригрозим им, чтобы они никому не говорили от имени Исы.

18 Они опять велели ввести посланников Масиха и запретили им вообще говорить и учить от имени Исы.

19 Но Петир и Иохан ответили им: – Посудите сами, справедливо ли перед Всевышним подчиняться вам больше, чем Всевышнему?

20 Ведь не можем же мы молчать о том, что мы видели и слышали.

21 Члены Высшего Совета, пригрозив посланникам Масиха ещё раз, отпустили их, не найдя возможности наказать, потому что весь народ славил Всевышнего за то, что произошло.

22 Ведь человеку, с которым произошло это чудо исцеления, было больше сорока лет.

23 Когда Петира и Иохана отпустили, они вернулись к своим и рассказали им обо всём, что им говорили главные священнослужители и старейшины.

24 Когда верующие об этом услышали, то они единодушно возвысили голос к Всевышнему и сказали: – Владыка! Ты создал небо, землю, море и всё, что в них.

25 Ты сказал Святым Духом через уста нашего отца и Твоего раба Давуда:
«Зачем гневаются народы, и племена замышляют пустое?

26 Восстают земные цари, и правители собираются вместепротив Вечного и против Его Помазанника». .

27 Ведь действительно объединились в этом городе Ирод и Понтий Пилат с язычниками и с народом Исраила против Твоего святого Раба Исы, которого Ты помазал.

28 Они сделали то, что предопределено было Твоей силой и волей.

29 И сейчас, Вечный, взгляни на их угрозы и дай Твоим рабам смело возвещать Твоё слово.

30 Протяни руку Твою и исцеляй больных, совершай знамения и чудеса именем Твоего святого Раба Исы!

31 И когда они помолились, то место, где они находились, сотряслось, и они были исполнены Святого Духа и смело возвещали слово Всевышнего.

32 Всё множество уверовавших было едино сердцем и душой. Никто не считал, что его имущество принадлежит лично ему, но всё у них было общее.

33 Посланники Масиха продолжали с огромной силой свидетельствовать о воскресении Повелителя Исы, и Всевышний проявлял к ним Свою милость в полной мере.

34 Среди них не было ни одного нуждающегося, потому что те, у кого были земли и дома, продавали их, приносили вырученные деньги

35 и клали у ног посланников Масиха. Эти деньги распределялись каждому по потребности.

36 Например, Юсуф, которого посланники Масиха прозвали Варнава (что значит «сын утешения»), левит с Кипра,

37 владевший участком земли, продал своё поле, принёс деньги и положил у ног посланников Масиха.

Дiї Розділ 4	Деяния посланников Масиха Глава 4
1 А коли промовляли вони до наро́ду оце́, до них приступили священики, і вла́да сторожі храму й саддукеї,	1 Пока Петир и Иохан говорили к народу, к ним подошли священнослужители, начальник храмовой стражи и саддукеи, .
2 обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих.	2 которые были крайне возмущены тем, что посланники Масиха учат народ и проповедуют, что, как Иса воскрес из мёртвых, так воскреснут и Его последователи. .
3 І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був.	3 Они схватили Петира и Иохана и, так как уже было поздно, заключили их до утра под стражу.
4 І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять.	4 Многие же из слышавших Весть поверили, и число братьев возросло примерно до пяти тысяч.
5 І сталось, що ра́нком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,	5 На следующий день начальники, старейшины и учители Таурата собрались вместе в Иерусалиме.
6 і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.	6 Там были верховный священнослужитель Ханан, . Каиафа, Иохан, Искандер и все члены рода верховного священнослужителя.
7 І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“	7 Они поставили арестованных посередине и стали допрашивать их: – Какой силой или от чьего имени вы всё это делаете?
8 Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві!	8 Тогда Петир, исполненный Святого Духа, сказал им: – Начальники народа и старейшины!
9 Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, -	9 Если вы сегодня требуете от нас ответа за добро, совершённое калеке, и спрашиваете нас, как он был исцелён,
10 нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий!	10 то знайте, вы и весь народ Исраила: этот человек сейчас стоит перед вами здоровым благодаря имени Исы Масиха из Назарета, Которого вы распяли и Которого Всевышний воскресил из мёртвых!
11 Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“	11 Иса и есть тот «Камень, который был отвергнут вами, строителями, и Который стал краеугольным». .
12 І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“.	12 Ни в ком другом спасения нет, потому что не дано людям никакого другого имени под небом, которым надлежало бы нам спастись. .
13 А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́.	13 Всех удивляла смелость Петира и Иохана, ведь было видно, что они люди неучёные и простые. В них узнавали спутников Исы.
14 Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли.	14 Видя же рядом с ними исцелённого, присутствующие ничего не могли им возразить.
15 І, звелівши їм вийти із синедріо́ну, зачали радитися між собою,	15 Тогда они приказали посланникам Масиха покинуть Высший Совет и стали совещаться между собой.
16 говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.	16 – Что нам делать с этими людьми? – говорили они. – Все жители Иерусалима знают, что они совершили великое чудо, и мы не можем это отрицать.
17 Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“.	17 Чтобы слух об этом не распространился ещё шире среди народа, давайте пригрозим им, чтобы они никому не говорили от имени Исы.
18 І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння.	18 Они опять велели ввести посланников Масиха и запретили им вообще говорить и учить от имени Исы.
19 І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?	19 Но Петир и Иохан ответили им: – Посудите сами, справедливо ли перед Всевышним подчиняться вам больше, чем Всевышнему?
20 Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“	20 Ведь не можем же мы молчать о том, что мы видели и слышали.
21 А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось.	21 Члены Высшего Совета, пригрозив посланникам Масиха ещё раз, отпустили их, не найдя возможности наказать, потому что весь народ славил Всевышнего за то, что произошло.
22 Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення.	22 Ведь человеку, с которым произошло это чудо исцеления, было больше сорока лет.
23 Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули́ й сповістили, про що́ первосвященики й старші до них говорили.	23 Когда Петира и Иохана отпустили, они вернулись к своим и рассказали им обо всём, что им говорили главные священнослужители и старейшины.
24 Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!	24 Когда верующие об этом услышали, то они единодушно возвысили голос к Всевышнему и сказали: – Владыка! Ты создал небо, землю, море и всё, что в них.
25 Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне?	25 Ты сказал Святым Духом через уста нашего отца и Твоего раба Давуда: «Зачем гневаются народы, и племена замышляют пустое?
26 Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“.	26 Восстают земные цари, и правители собираются вместепротив Вечного и против Его Помазанника». .
27 Бо справді зібралися в місці оцім проти Слугу Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим,	27 Ведь действительно объединились в этом городе Ирод и Понтий Пилат с язычниками и с народом Исраила против Твоего святого Раба Исы, которого Ты помазал.
28 учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся.	28 Они сделали то, что предопределено было Твоей силой и волей.
29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,	29 И сейчас, Вечный, взгляни на их угрозы и дай Твоим рабам смело возвещать Твоё слово.
30 коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Слугу Ісуса“.	30 Протяни руку Твою и исцеляй больных, совершай знамения и чудеса именем Твоего святого Раба Исы!
31 Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю!	31 И когда они помолились, то место, где они находились, сотряслось, и они были исполнены Святого Духа и смело возвещали слово Всевышнего.
32 А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.	32 Всё множество уверовавших было едино сердцем и душой. Никто не считал, что его имущество принадлежит лично ему, но всё у них было общее.
33 І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була!	33 Посланники Масиха продолжали с огромной силой свидетельствовать о воскресении Повелителя Исы, и Всевышний проявлял к ним Свою милость в полной мере.
34 Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили,	34 Среди них не было ни одного нуждающегося, потому что те, у кого были земли и дома, продавали их, приносили вырученные деньги
35 та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав.	35 и клали у ног посланников Масиха. Эти деньги распределялись каждому по потребности.
36 Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“ — був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин,	36 Например, Юсуф, которого посланники Масиха прозвали Варнава (что значит «сын утешения»), левит с Кипра,
37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів.	37 владевший участком земли, продал своё поле, принёс деньги и положил у ног посланников Масиха.

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 4

Деяния посланников Масиха

Глава 4

Дiї

Розділ 4

Деяния посланников Масиха

Глава 4

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 4

Деяния посланников Масиха

Глава 4

Дiї

Розділ 4

Деяния посланников Масиха

Глава 4

Старий
завіт

Новий
завіт