Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 4

1 А коли промовляли вони до наро́ду оце́, до них приступили священики, і вла́да сторожі храму й саддукеї,

2 обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих.

3 І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був.

4 І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять.

5 І сталось, що ра́нком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,

6 і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.

7 І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“

8 Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві!

9 Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, -

10 нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий!

11 Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“

12 І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“.

13 А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́.

14 Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли.

15 І, звелівши їм вийти із синедріо́ну, зачали радитися між собою,

16 говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.

17 Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“.

18 І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння.

19 І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?

20 Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“

21 А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось.

22 Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення.

23 Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули́ й сповістили, про що́ первосвященики й старші до них говорили.

24 Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!

25 Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне?

26 Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“.

27 Бо справді зібралися в місці оцім проти Слугу Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим,

28 учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся.

29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,

30 коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Слугу Ісуса“.

31 Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю!

32 А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.

33 І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була!

34 Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили,

35 та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав.

36 Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“ — був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин,

37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів.

Деяния апостолов

Глава 4

1 А пока они говорили к народу, приступили к ним священники и начальник храмовой стражи и саддукеи,

2 досадуя на то, что они учат народ и возвещают в Иисусе воскресение из мертвых,

3 и наложили на них руки и отдали под стражу до следующего дня, ибо был уже вечер.

4 Многие же из слышавших слово уверовали. И достигло число мужей тысяч до пяти.

5 И было на следующий день, что собрались в Иерусалиме начальники их и старейшины и книжники,

6 и Анна первосвященник и Каиафа, и Иоанн и Александр, и все, кто были из первосвященнического рода,

7 и, поставив их посредине, допрашивали: какой силой или каким именем вы это сделали?

8 Тогда Петр, исполнившись Духа Святого, сказал им: начальники народа и старейшины,

9 если нам сегодня чинят допрос о благодеянии человеку больному, каким образом он спасен,

10 то да будет известно вам и всему народу Израильскому, что именем Иисуса Христа Назорея, Которого вы распяли, Которого Бог воздвиг из мертвых, — Им стоит он перед вами здоровый.

11 Он есть Камень, признанный негодным вами — строителями, оказавшийся во главе угла.

12 И нет ни в ком другом спасения. Ибо под небом нет и иного имени, данного людям, которым надлежит нам быть спасенными.

13 Видя же дерзновение Петра и Иоанна, и поняв, что они люди некнижные и простецы, удивлялись и признавали их, что они были с Иисусом.

14 И видя, что человек, исцеленный, с ними стоит, ничего не могли возразить.

15 И, приказав им выйти вон из синедриона, совещались друг с другом

16 и говорили: что нам делать с этими людьми? Ведь то, что ими совершено замечательное знамение, это явно всем живущим в Иерусалиме, и мы не можем отрицать;

17 но, чтобы оно еще больше не распространилось в народе, пригрозим им, чтобы они уже от этого имени не говорили никому из людей.

18 И, призвав их, приказали совсем не говорить и не учить во имя Иисуса.

19 Но Петр и Иоанн сказали им в ответ: рассудите, справедливо ли пред Богом, слушать вас больше чем Бога?

20 Ибо не можем мы не говорить о том, что видели и слышали.

21 И, снова пригрозив, отпустили их, так и не находя повода наказать их, из-за народа, потому что все прославляли Бога за происшедшее.

22 Ибо больше сорока лет было тому человеку, над которым произошло это знамение исцеления.

23 Будучи отпущены, они пришли к своим и сообщили им всё, что им сказали первосвященники и старейшины.

24 Они же, выслушав, возвысили голос к Богу и сказали: Владыко, Ты, сотворивший небо и землю, и море, и всё, что в них,

25 сказавший чрез Духа Святого, устами отца нашего Давида, отрока Твоего: «Почему разъярились язычники, и народы замыслили праздное?

26 Предстали цари земные, и начальники собрались вместе против Господа и против Помазанника Его».

27 Собрались, ведь, воистину в городе этом на Святого Отрока Твоего Иисуса, Которого Ты помазал, Ирод и Понтий Пилат с язычниками и народами Израиля,

28 чтобы сделать то, чему предопределила быть Твоя рука и совет.

29 И теперь, Господи, взгляни на угрозы их и дай рабам Твоим со всяким дерзновением говорить слово Твое,

30 простирая руку Твою так, чтобы были исцеления, знамения и чудеса именем Святого Отрока Твоего Иисуса.

31 И когда они помолились, поколебалось место, где они были собраны, и исполнились все Святого Духа и говорили слово Божие с дерзновением.

32 Было же у множества уверовавших сердце и душа одна. И никто ничего из имения своего не называл собственным, но было у них всё общее.

33 И с великою силой свидетельствовали апостолы о воскресении Господа Иисуса, и благодать великая была на всех их.

34 Ибо не было и никого нуждающегося между ними. А все, кто были собственниками земель или домов, продавая, приносили цену продаваемого

35 и полагали у ног апостолов. И раздавалось каждому смотря по нужде его.

36 Иосиф же, прозванный апостолами Варнавой, что в переводе значит «сын утешения», левит, родом Кипрянин,

37 так как у него была земля, продав, принес деньги и положил к ногам апостолов.

Дiї Розділ 4	Деяния апостолов Глава 4
1 А коли промовляли вони до наро́ду оце́, до них приступили священики, і вла́да сторожі храму й саддукеї,	1 А пока они говорили к народу, приступили к ним священники и начальник храмовой стражи и саддукеи,
2 обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих.	2 досадуя на то, что они учат народ и возвещают в Иисусе воскресение из мертвых,
3 І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був.	3 и наложили на них руки и отдали под стражу до следующего дня, ибо был уже вечер.
4 І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять.	4 Многие же из слышавших слово уверовали. И достигло число мужей тысяч до пяти.
5 І сталось, що ра́нком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,	5 И было на следующий день, что собрались в Иерусалиме начальники их и старейшины и книжники,
6 і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.	6 и Анна первосвященник и Каиафа, и Иоанн и Александр, и все, кто были из первосвященнического рода,
7 І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“	7 и, поставив их посредине, допрашивали: какой силой или каким именем вы это сделали?
8 Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві!	8 Тогда Петр, исполнившись Духа Святого, сказал им: начальники народа и старейшины,
9 Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, -	9 если нам сегодня чинят допрос о благодеянии человеку больному, каким образом он спасен,
10 нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий!	10 то да будет известно вам и всему народу Израильскому, что именем Иисуса Христа Назорея, Которого вы распяли, Которого Бог воздвиг из мертвых, — Им стоит он перед вами здоровый.
11 Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“	11 Он есть Камень, признанный негодным вами — строителями, оказавшийся во главе угла.
12 І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“.	12 И нет ни в ком другом спасения. Ибо под небом нет и иного имени, данного людям, которым надлежит нам быть спасенными.
13 А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́.	13 Видя же дерзновение Петра и Иоанна, и поняв, что они люди некнижные и простецы, удивлялись и признавали их, что они были с Иисусом.
14 Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли.	14 И видя, что человек, исцеленный, с ними стоит, ничего не могли возразить.
15 І, звелівши їм вийти із синедріо́ну, зачали радитися між собою,	15 И, приказав им выйти вон из синедриона, совещались друг с другом
16 говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.	16 и говорили: что нам делать с этими людьми? Ведь то, что ими совершено замечательное знамение, это явно всем живущим в Иерусалиме, и мы не можем отрицать;
17 Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“.	17 но, чтобы оно еще больше не распространилось в народе, пригрозим им, чтобы они уже от этого имени не говорили никому из людей.
18 І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння.	18 И, призвав их, приказали совсем не говорить и не учить во имя Иисуса.
19 І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?	19 Но Петр и Иоанн сказали им в ответ: рассудите, справедливо ли пред Богом, слушать вас больше чем Бога?
20 Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“	20 Ибо не можем мы не говорить о том, что видели и слышали.
21 А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось.	21 И, снова пригрозив, отпустили их, так и не находя повода наказать их, из-за народа, потому что все прославляли Бога за происшедшее.
22 Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення.	22 Ибо больше сорока лет было тому человеку, над которым произошло это знамение исцеления.
23 Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули́ й сповістили, про що́ первосвященики й старші до них говорили.	23 Будучи отпущены, они пришли к своим и сообщили им всё, что им сказали первосвященники и старейшины.
24 Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!	24 Они же, выслушав, возвысили голос к Богу и сказали: Владыко, Ты, сотворивший небо и землю, и море, и всё, что в них,
25 Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне?	25 сказавший чрез Духа Святого, устами отца нашего Давида, отрока Твоего: «Почему разъярились язычники, и народы замыслили праздное?
26 Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“.	26 Предстали цари земные, и начальники собрались вместе против Господа и против Помазанника Его».
27 Бо справді зібралися в місці оцім проти Слугу Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим,	27 Собрались, ведь, воистину в городе этом на Святого Отрока Твоего Иисуса, Которого Ты помазал, Ирод и Понтий Пилат с язычниками и народами Израиля,
28 учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся.	28 чтобы сделать то, чему предопределила быть Твоя рука и совет.
29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,	29 И теперь, Господи, взгляни на угрозы их и дай рабам Твоим со всяким дерзновением говорить слово Твое,
30 коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Слугу Ісуса“.	30 простирая руку Твою так, чтобы были исцеления, знамения и чудеса именем Святого Отрока Твоего Иисуса.
31 Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю!	31 И когда они помолились, поколебалось место, где они были собраны, и исполнились все Святого Духа и говорили слово Божие с дерзновением.
32 А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.	32 Было же у множества уверовавших сердце и душа одна. И никто ничего из имения своего не называл собственным, но было у них всё общее.
33 І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була!	33 И с великою силой свидетельствовали апостолы о воскресении Господа Иисуса, и благодать великая была на всех их.
34 Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили,	34 Ибо не было и никого нуждающегося между ними. А все, кто были собственниками земель или домов, продавая, приносили цену продаваемого
35 та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав.	35 и полагали у ног апостолов. И раздавалось каждому смотря по нужде его.
36 Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“ — був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин,	36 Иосиф же, прозванный апостолами Варнавой, что в переводе значит «сын утешения», левит, родом Кипрянин,
37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів.	37 так как у него была земля, продав, принес деньги и положил к ногам апостолов.

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 4

Деяния апостолов

Глава 4

Дiї

Розділ 4

Деяния апостолов

Глава 4

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 4

Деяния апостолов

Глава 4

Дiї

Розділ 4

Деяния апостолов

Глава 4

Старий
завіт

Новий
завіт