Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 4

1 А коли промовляли вони до наро́ду оце́, до них приступили священики, і вла́да сторожі храму й саддукеї,

2 обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих.

3 І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був.

4 І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять.

5 І сталось, що ра́нком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,

6 і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.

7 І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“

8 Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві!

9 Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, -

10 нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий!

11 Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“

12 І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“.

13 А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́.

14 Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли.

15 І, звелівши їм вийти із синедріо́ну, зачали радитися між собою,

16 говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.

17 Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“.

18 І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння.

19 І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?

20 Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“

21 А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось.

22 Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення.

23 Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули́ й сповістили, про що́ первосвященики й старші до них говорили.

24 Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!

25 Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне?

26 Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“.

27 Бо справді зібралися в місці оцім проти Слугу Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим,

28 учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся.

29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,

30 коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Слугу Ісуса“.

31 Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю!

32 А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.

33 І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була!

34 Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили,

35 та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав.

36 Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“ — був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин,

37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів.

Деяния апостолов

Глава 4

1 Пока они говорили с народом, к ним подошли священники вместе с начальником Храма и саддукеями.

2 Они были очень раздражены тем, что апостолы учат народ и возвещают воскресение из мертвых, ссылаясь при этом на воскресение Иисуса.

3 Они схватили Петра и Иоанна и, так как был уже вечер, отдали их под стражу до следующего дня.

4 Но многие из тех, кто слушал, о чем они говорили, уверовали, и число верующих достигло пяти тысяч.

5 На другой день иудейские руководители, старейшины и книжники собрались в Иерусалиме.

6 Среди них были первосвященник Анна, Каиафа, Иоанн, Александр и некоторые другие из рода первосвященников.

7 Апостолов поставили посреди собрания и спросили: «Какой силой и властью или чьим именем вы это сделали?»

8 Тогда Петр, исполнившись Духа Святого, обратился к ним: «Вожди народа и старейшины!

9 Если из-за помощи больному человеку нас сегодня подвергают допросу и требуют объяснить, как он был исцелен,

10 то да будет известно всем вам и всему народу израильскому: это совершено именем Иисуса Христа Назарянина, распятого вами, но Богом воскрешенного из мертвых, — человек этот здоровым стоит перед вами силой имени Иисуса.

11 Это Он — камень, вами, строителями, отвергнутый, камень, оказавшийся краеугольным.

12 И ни в ком ином спасения нет! Ибо из всех имен, данных людям под небом, это единственное, которым мы можем спастись».

13 Видя смелость Петра и Иоанна и поняв, что это люди неученые и простые, вызвавшие их на допрос были удивлены. Тогда же им стало известно, что это были ученики Иисуса.

14 Они видели также, что исцеленный стоял рядом с ними, и потому ничего не могли возразить.

15 Приказав апостолам выйти из Синедриона, они стали совещаться между собой.

16 «Что нам делать с этими людьми? — говорили они. — Ведь то, что ими совершено явное чудо, известно всем живущим в Иерусалиме, и мы не можем его отрицать,

17 но чтобы весть об этом больше не распространялась в народе, пригрозим им и потребуем, чтобы они никому не говорили и слова о том, что связано с этим именем».

18 И тогда они снова призвали их и приказали им совсем не говорить и не учить о том, что связано с именем Иисуса.

19 Но Петр и Иоанн ответили им: «Разве справедливо пред Богом слушать вас больше, чем Его? Судите сами.

20 Можем ли мы молчать о том, что видели и слышали?!»

21 Те, вновь пригрозив, отпустили апостолов, не находя возможности наказать их, потому что вокруг было много народа и все прославляли Бога за происшедшее.

22 Ведь человеку, с которым произошло это чудо исцеления, было больше сорока лет.

23 Как только их отпустили, Петр и Иоанн пришли к своим и поведали им всё, что сказали им первосвященники и старейшины.

24 Они же, выслушав их рассказ, объединились в молитве и воззвали к Богу: «Владыка, Создатель неба и земли, моря и всего, что в них!

25 Ты изрек через Святого Духа устами отца нашего Давида, слуги Твоего: „Отчего это язычники пришли в ярость, и замыслили тщетное народы?

26 Поднялись цари земные, и правители сговорились и объединились против Господа и против Помазанника Его“.

27 И на самом деле они объединились в этом городе против Святого Сына Твоего Иисуса, Которого Ты помазал как Мессию. Ирод и Понтий Пилат вошли в сговор с язычниками и с народом израильским,

28 чтобы исполнить предначертанное Твоим могуществом и волей.

29 И ныне, Господи, услышь угрозы их и помоги слугам Твоим со всею смелостью возвещать весть Твою.

30 Простри руку [Свою], чтобы именем Святого Сына Твоего Иисуса совершались исцеления, знамения и чудеса».

31 И когда они помолились, зашатался дом, в котором они собрались, и исполнились все Святого Духа, и начали безбоязненно возвещать слово Божие.

32 У всего множества уверовавших было как бы одно сердце и одна душа. И никто не называл своим ничего из принадлежавшего ему — всё у них было общим.

33 Апостолы с великою силой свидетельствовали о воскресении Господа Иисуса, и благодать великая была на них на всех.

34 Среди них не было ни одного нуждающегося, потому что все, кто владел землей или домом, продавали их, а деньги, полученные от продажи, приносили

35 и клали к ногам апостолов. И из этих денег каждому уделяли в зависимости от нужды его.

36 В то самое время и Иосиф, прозванный апостолами Варнавой (что значит «сын утешения»), левит, родом с Кипра,

37 продал принадлежавшее ему поле, а деньги принес и положил к ногам апостолов.

Дiї Розділ 4	Деяния апостолов Глава 4
1 А коли промовляли вони до наро́ду оце́, до них приступили священики, і вла́да сторожі храму й саддукеї,	1 Пока они говорили с народом, к ним подошли священники вместе с начальником Храма и саддукеями.
2 обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих.	2 Они были очень раздражены тем, что апостолы учат народ и возвещают воскресение из мертвых, ссылаясь при этом на воскресение Иисуса.
3 І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був.	3 Они схватили Петра и Иоанна и, так как был уже вечер, отдали их под стражу до следующего дня.
4 І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять.	4 Но многие из тех, кто слушал, о чем они говорили, уверовали, и число верующих достигло пяти тысяч.
5 І сталось, що ра́нком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,	5 На другой день иудейские руководители, старейшины и книжники собрались в Иерусалиме.
6 і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.	6 Среди них были первосвященник Анна, Каиафа, Иоанн, Александр и некоторые другие из рода первосвященников.
7 І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“	7 Апостолов поставили посреди собрания и спросили: «Какой силой и властью или чьим именем вы это сделали?»
8 Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві!	8 Тогда Петр, исполнившись Духа Святого, обратился к ним: «Вожди народа и старейшины!
9 Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, -	9 Если из-за помощи больному человеку нас сегодня подвергают допросу и требуют объяснить, как он был исцелен,
10 нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий!	10 то да будет известно всем вам и всему народу израильскому: это совершено именем Иисуса Христа Назарянина, распятого вами, но Богом воскрешенного из мертвых, — человек этот здоровым стоит перед вами силой имени Иисуса.
11 Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“	11 Это Он — камень, вами, строителями, отвергнутый, камень, оказавшийся краеугольным.
12 І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“.	12 И ни в ком ином спасения нет! Ибо из всех имен, данных людям под небом, это единственное, которым мы можем спастись».
13 А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́.	13 Видя смелость Петра и Иоанна и поняв, что это люди неученые и простые, вызвавшие их на допрос были удивлены. Тогда же им стало известно, что это были ученики Иисуса.
14 Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли.	14 Они видели также, что исцеленный стоял рядом с ними, и потому ничего не могли возразить.
15 І, звелівши їм вийти із синедріо́ну, зачали радитися між собою,	15 Приказав апостолам выйти из Синедриона, они стали совещаться между собой.
16 говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.	16 «Что нам делать с этими людьми? — говорили они. — Ведь то, что ими совершено явное чудо, известно всем живущим в Иерусалиме, и мы не можем его отрицать,
17 Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“.	17 но чтобы весть об этом больше не распространялась в народе, пригрозим им и потребуем, чтобы они никому не говорили и слова о том, что связано с этим именем».
18 І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння.	18 И тогда они снова призвали их и приказали им совсем не говорить и не учить о том, что связано с именем Иисуса.
19 І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?	19 Но Петр и Иоанн ответили им: «Разве справедливо пред Богом слушать вас больше, чем Его? Судите сами.
20 Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“	20 Можем ли мы молчать о том, что видели и слышали?!»
21 А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось.	21 Те, вновь пригрозив, отпустили апостолов, не находя возможности наказать их, потому что вокруг было много народа и все прославляли Бога за происшедшее.
22 Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення.	22 Ведь человеку, с которым произошло это чудо исцеления, было больше сорока лет.
23 Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули́ й сповістили, про що́ первосвященики й старші до них говорили.	23 Как только их отпустили, Петр и Иоанн пришли к своим и поведали им всё, что сказали им первосвященники и старейшины.
24 Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!	24 Они же, выслушав их рассказ, объединились в молитве и воззвали к Богу: «Владыка, Создатель неба и земли, моря и всего, что в них!
25 Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне?	25 Ты изрек через Святого Духа устами отца нашего Давида, слуги Твоего: „Отчего это язычники пришли в ярость, и замыслили тщетное народы?
26 Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“.	26 Поднялись цари земные, и правители сговорились и объединились против Господа и против Помазанника Его“.
27 Бо справді зібралися в місці оцім проти Слугу Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим,	27 И на самом деле они объединились в этом городе против Святого Сына Твоего Иисуса, Которого Ты помазал как Мессию. Ирод и Понтий Пилат вошли в сговор с язычниками и с народом израильским,
28 учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся.	28 чтобы исполнить предначертанное Твоим могуществом и волей.
29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,	29 И ныне, Господи, услышь угрозы их и помоги слугам Твоим со всею смелостью возвещать весть Твою.
30 коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Слугу Ісуса“.	30 Простри руку [Свою], чтобы именем Святого Сына Твоего Иисуса совершались исцеления, знамения и чудеса».
31 Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю!	31 И когда они помолились, зашатался дом, в котором они собрались, и исполнились все Святого Духа, и начали безбоязненно возвещать слово Божие.
32 А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.	32 У всего множества уверовавших было как бы одно сердце и одна душа. И никто не называл своим ничего из принадлежавшего ему — всё у них было общим.
33 І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була!	33 Апостолы с великою силой свидетельствовали о воскресении Господа Иисуса, и благодать великая была на них на всех.
34 Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили,	34 Среди них не было ни одного нуждающегося, потому что все, кто владел землей или домом, продавали их, а деньги, полученные от продажи, приносили
35 та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав.	35 и клали к ногам апостолов. И из этих денег каждому уделяли в зависимости от нужды его.
36 Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“ — був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин,	36 В то самое время и Иосиф, прозванный апостолами Варнавой (что значит «сын утешения»), левит, родом с Кипра,
37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів.	37 продал принадлежавшее ему поле, а деньги принес и положил к ногам апостолов.

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 4

Деяния апостолов

Глава 4

Дiї

Розділ 4

Деяния апостолов

Глава 4

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 4

Деяния апостолов

Глава 4

Дiї

Розділ 4

Деяния апостолов

Глава 4

Старий
завіт

Новий
завіт