Йов

Розділ 41

1 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.

2 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?

3 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!

4 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.

5 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?

6 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!

7 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.

8 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.

9 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.

10 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!

11 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!

12 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.

13 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.

14 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.

15 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.

16 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!

17 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.

18 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.

19 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!

20 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.

21 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.

22 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.

23 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.

24 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.

25 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,

26 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“

Книга Иова

Глава 41

1 Всякая надежда на поимку обманчива, один вид Левиафана повергает наземь.

2 Нет столь отважного, кто решился бы потревожить его… Кто же предо Мной устоит?

3 Кто против Меня выступит и уцелеет? Всё, что ни есть под небесами, — Мое!

4 Не умолчу о его могучем теле, о силе и красоте устроения.

5 Кому под стать лишить его верхних покровов, сквозь двойной его панцирь кто проникнет?

6 Врата пасти его — кто откроет? Ряды зубов его ужас вызывают!

7 Спина его — ряды щитков, сомкнутых, запечатанных накрепко.

8 Один к другому они прижаты, даже воздух не пройдет меж ними.

9 Каждый соединен с остальными, сцеплены все неразрывно.

10 Всхрапнет он — молнии сверкают, глаза его — словно сиянье зари.

11 Из пасти его пламя вырывается, огненные искры сыплются.

12 Из ноздрей пар валит, словно от котла кипящего, раскаленного.

13 От дыхания его рдеют угли, из пасти пламя пышет.

14 В шее его мощь сокрыта, перед ним ужас вздымается.

15 Части плоти его крепко сомкнуты, слиты на нем недвижимо.

16 Сердце его твердо, как камень, твердо, как мельничный жёрнов.

17 Когда поднимается он, страшатся и боги, когда обрушивается вниз, отступают в испуге.

18 В битве против него меч бессилен, и копье, и стрела, и дротик.

19 Железо для него что солома, медь — что деревяшка гнилая.

20 Стрелы не обратят его в бегство, камни из пращи для него мякине подобны.

21 Дубину он считает за мякину, над свистом копья лишь посмеется.

22 Брюхо его словно острыми черепками покрыто, ползет он по грязи, как молотильные сани.

23 Глубь морская из-за него, как котел, вскипает, море, словно варево, клокочет.

24 За собой он след светящийся оставляет и бездна начинает отливать сединой.

25 Нет подобного ему на земле — он создан не ведающим страха.

26 На всё он взирает свысока, над всеми гордыми — он царь!»

Йов

Розділ 41

Книга Иова

Глава 41

1 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.

1 Всякая надежда на поимку обманчива, один вид Левиафана повергает наземь.

2 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?

2 Нет столь отважного, кто решился бы потревожить его… Кто же предо Мной устоит?

3 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!

3 Кто против Меня выступит и уцелеет? Всё, что ни есть под небесами, — Мое!

4 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.

4 Не умолчу о его могучем теле, о силе и красоте устроения.

5 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?

5 Кому под стать лишить его верхних покровов, сквозь двойной его панцирь кто проникнет?

6 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!

6 Врата пасти его — кто откроет? Ряды зубов его ужас вызывают!

7 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.

7 Спина его — ряды щитков, сомкнутых, запечатанных накрепко.

8 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.

8 Один к другому они прижаты, даже воздух не пройдет меж ними.

9 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.

9 Каждый соединен с остальными, сцеплены все неразрывно.

10 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!

10 Всхрапнет он — молнии сверкают, глаза его — словно сиянье зари.

11 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!

11 Из пасти его пламя вырывается, огненные искры сыплются.

12 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.

12 Из ноздрей пар валит, словно от котла кипящего, раскаленного.

13 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.

13 От дыхания его рдеют угли, из пасти пламя пышет.

14 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.

14 В шее его мощь сокрыта, перед ним ужас вздымается.

15 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.

15 Части плоти его крепко сомкнуты, слиты на нем недвижимо.

16 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!

16 Сердце его твердо, как камень, твердо, как мельничный жёрнов.

17 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.

17 Когда поднимается он, страшатся и боги, когда обрушивается вниз, отступают в испуге.

18 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.

18 В битве против него меч бессилен, и копье, и стрела, и дротик.

19 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!

19 Железо для него что солома, медь — что деревяшка гнилая.

20 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.

20 Стрелы не обратят его в бегство, камни из пращи для него мякине подобны.

21 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.

21 Дубину он считает за мякину, над свистом копья лишь посмеется.

22 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.

22 Брюхо его словно острыми черепками покрыто, ползет он по грязи, как молотильные сани.

23 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.

23 Глубь морская из-за него, как котел, вскипает, море, словно варево, клокочет.

24 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.

24 За собой он след светящийся оставляет и бездна начинает отливать сединой.

25 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,

25 Нет подобного ему на земле — он создан не ведающим страха.

26 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“

26 На всё он взирает свысока, над всеми гордыми — он царь!»