Йов

Розділ 41

1 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.

2 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?

3 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!

4 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.

5 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?

6 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!

7 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.

8 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.

9 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.

10 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!

11 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!

12 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.

13 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.

14 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.

15 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.

16 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!

17 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.

18 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.

19 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!

20 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.

21 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.

22 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.

23 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.

24 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.

25 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,

26 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“

Книга Иова

Глава 41

1 Так! изменит надежда кому бы то ни было; не упадешь ли от одного воззрения на него?

2 Нет столь отважного, кто бы смел раздражать его; и кто тот, который бы устоял против Меня?

3 Кто предварил Меня, чтоб Я обязан был воздавать? под всем небом все Мое!

4 Не умолчу о членах его, о качестве сил и красоте доспеха его.

5 Кто может вскрыть поверхность одежды его? в двойную узду его кто войдет?

6 Кто отворит двери лица его? ряды зубов его - ужас!

7 Щиты крепкие - гордость; скреплены печатью твердою.

8 Один к другому близко лежат, и дух не пройдет между ними.

9 Друг с другом плотно лежат; сцепились, и не раздвинутся.

10 Чихания его производят блистание света; и глаза у него как ресницы зари.

11 Из рта его пламенники идут, скачут искры огненные.

12 Из ноздрей его выходит дым, как из котла, разгоряченного и кипящего.

13 Дыхание его разжигает угли, и пламя выходит из пасти его.

14 На шее его лежит свирепость, и рыщет пред лицем его тоскливый ужас.

15 Плотны мясистые части тела его; все слилось на нем, не дрогнет.

16 Твердо сердце его, как камень, и твердо, как нижний жернов.

17 Когда он поднимается, устрашаются храбрые, теряются от ужасов.

18 Ни меч, поднятый на него, не устоит, ни копье, ни стрела, ни латы.

19 Железо он считает соломою, медь - гнилым деревом,

20 Не прогонит его дщерь лука; в плеву обращаются у него пращные камни.

21 Соломиною считается булава, и свисту дротика он смеется.

22 Внизу у него острые черепицы; как зубчатый каток он лежит на грязи,

23 Волнует глубину, как котел; море превращает в кипящую масть.

24 Оставляет за собою стезю сияющую; почтешь за седину пучину.

25 Подобия ему нет на земле, он сотворен бесстрашным.

26 На все высокое смотрит смело; он царь над всеми сынами гордости.

Йов

Розділ 41

Книга Иова

Глава 41

1 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.

1 Так! изменит надежда кому бы то ни было; не упадешь ли от одного воззрения на него?

2 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?

2 Нет столь отважного, кто бы смел раздражать его; и кто тот, который бы устоял против Меня?

3 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!

3 Кто предварил Меня, чтоб Я обязан был воздавать? под всем небом все Мое!

4 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.

4 Не умолчу о членах его, о качестве сил и красоте доспеха его.

5 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?

5 Кто может вскрыть поверхность одежды его? в двойную узду его кто войдет?

6 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!

6 Кто отворит двери лица его? ряды зубов его - ужас!

7 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.

7 Щиты крепкие - гордость; скреплены печатью твердою.

8 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.

8 Один к другому близко лежат, и дух не пройдет между ними.

9 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.

9 Друг с другом плотно лежат; сцепились, и не раздвинутся.

10 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!

10 Чихания его производят блистание света; и глаза у него как ресницы зари.

11 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!

11 Из рта его пламенники идут, скачут искры огненные.

12 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.

12 Из ноздрей его выходит дым, как из котла, разгоряченного и кипящего.

13 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.

13 Дыхание его разжигает угли, и пламя выходит из пасти его.

14 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.

14 На шее его лежит свирепость, и рыщет пред лицем его тоскливый ужас.

15 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.

15 Плотны мясистые части тела его; все слилось на нем, не дрогнет.

16 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!

16 Твердо сердце его, как камень, и твердо, как нижний жернов.

17 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.

17 Когда он поднимается, устрашаются храбрые, теряются от ужасов.

18 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.

18 Ни меч, поднятый на него, не устоит, ни копье, ни стрела, ни латы.

19 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!

19 Железо он считает соломою, медь - гнилым деревом,

20 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.

20 Не прогонит его дщерь лука; в плеву обращаются у него пращные камни.

21 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.

21 Соломиною считается булава, и свисту дротика он смеется.

22 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.

22 Внизу у него острые черепицы; как зубчатый каток он лежит на грязи,

23 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.

23 Волнует глубину, как котел; море превращает в кипящую масть.

24 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.

24 Оставляет за собою стезю сияющую; почтешь за седину пучину.

25 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,

25 Подобия ему нет на земле, он сотворен бесстрашным.

26 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“

26 На все высокое смотрит смело; он царь над всеми сынами гордости.