Библия - Обещанное Восстановление

Йов

Розділ 41

1 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.

2 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?

3 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!

4 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.

5 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?

6 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!

7 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.

8 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.

9 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.

10 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!

11 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!

12 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.

13 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.

14 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.

15 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.

16 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!

17 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.

18 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.

19 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!

20 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.

21 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.

22 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.

23 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.

24 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.

25 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,

26 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“

Аюб

Глава 41

1 Пуста надежда его поймать, от одного его вида падёшь.

2 Нет таких смельчаков, кто бы потревожил его; кто же тогда способен предстать передо Мной?

3 Кто Мне что-либо дал, что Я остался ему должен?Всё, что под небесами, – Моё.

4 Не умолчу о членах его, о силе его и о дивной стати.

5 Кто снимет с него верхнюю одежду? Кто пронзит его двойную броню?

6 Кто распахнёт врата его пасти, что зубами ужасными окружена?

7 На спине у него – щитов ряды, скреплённые намертво, как печатью.

8 Каждый из них так подогнан к другому, что не пройдёт меж ними воздух.

9 Накрепко сбиты они друг с другом, примкнули друг к другу, и не расторгнуть их.

10 Когда он чихает, блистает свет; его глаза как лучи зари.

11 Пышет из его пасти огонь, и разлетаются искры.

12 Из его ноздрей валит дым, как из котла, что клокочет над горящим тростником.

13 Раздувает угли его дыхание, и из пасти его пышет пламя.

14 В его шее обитает сила, ужас бежит перед ним.

15 Крепко спаяна его плоть, словно литая, не поколеблется.

16 Сердце его твёрдо, как камень, как нижний мельничный жёрнов.

17 Когда он встаёт, содрогаются сильные; они теряются от ужаса.

18 Меч, что коснётся его, не преуспеет; не возьмут его ни копьё, ни дротик, ни пика.

19 Железо с соломою он равняет, а бронзу – с трухлявым деревом.

20 Не обратят его в бегство стрелы, камни пращников для него как мякина.

21 Как солома ему булава; он над свистом копья смеётся.

22 Чешуя на его брюхе подобна острым черепкам, он на грязь налегает, как молотильная доска. .

23 Кипятит он пучину, как котёл, заставляет море бурлить, как кипящую мазь.

24 За ним остаётся светящийся след, бездна кажется пеной белой.

25 Нет ему равного на земле – он сотворён бесстрашным.

26 На всё надменное свысока он смотрит; он царит над всем горделивым.

Йов Розділ 41	Аюб Глава 41
1 Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.	1 Пуста надежда его поймать, от одного его вида падёшь.
2 Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?	2 Нет таких смельчаков, кто бы потревожил его; кто же тогда способен предстать передо Мной?
3 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!	3 Кто Мне что-либо дал, что Я остался ему должен?Всё, что под небесами, – Моё.
4 Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.	4 Не умолчу о членах его, о силе его и о дивной стати.
5 Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?	5 Кто снимет с него верхнюю одежду? Кто пронзит его двойную броню?
6 Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!	6 Кто распахнёт врата его пасти, что зубами ужасными окружена?
7 Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.	7 На спине у него – щитов ряды, скреплённые намертво, как печатью.
8 Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.	8 Каждый из них так подогнан к другому, что не пройдёт меж ними воздух.
9 Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.	9 Накрепко сбиты они друг с другом, примкнули друг к другу, и не расторгнуть их.
10 Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!	10 Когда он чихает, блистает свет; его глаза как лучи зари.
11 Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!	11 Пышет из его пасти огонь, и разлетаются искры.
12 Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.	12 Из его ноздрей валит дым, как из котла, что клокочет над горящим тростником.
13 Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.	13 Раздувает угли его дыхание, и из пасти его пышет пламя.
14 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.	14 В его шее обитает сила, ужас бежит перед ним.
15 М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.	15 Крепко спаяна его плоть, словно литая, не поколеблется.
16 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!	16 Сердце его твёрдо, как камень, как нижний мельничный жёрнов.
17 Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.	17 Когда он встаёт, содрогаются сильные; они теряются от ужаса.
18 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.	18 Меч, что коснётся его, не преуспеет; не возьмут его ни копьё, ни дротик, ни пика.
19 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!	19 Железо с соломою он равняет, а бронзу – с трухлявым деревом.
20 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.	20 Не обратят его в бегство стрелы, камни пращников для него как мякина.
21 Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.	21 Как солома ему булава; он над свистом копья смеётся.
22 Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.	22 Чешуя на его брюхе подобна острым черепкам, он на грязь налегает, как молотильная доска. .
23 Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.	23 Кипятит он пучину, как котёл, заставляет море бурлить, как кипящую мазь.
24 Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.	24 За ним остаётся светящийся след, бездна кажется пеной белой.
25 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,	25 Нет ему равного на земле – он сотворён бесстрашным.
26 він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“	26 На всё надменное свысока он смотрит; он царит над всем горделивым.

Старий
завіт

Новий
завіт

Йов

Розділ 41

Аюб

Глава 41

Йов

Розділ 41

Аюб

Глава 41

Старий завіт

Новий завіт

Йов

Розділ 41

Аюб

Глава 41

Йов

Розділ 41

Аюб

Глава 41

Старий
завіт

Новий
завіт