Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 4

1 А коли промовляли вони до наро́ду оце́, до них приступили священики, і вла́да сторожі храму й саддукеї,

2 обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих.

3 І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був.

4 І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять.

5 І сталось, що ра́нком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,

6 і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.

7 І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“

8 Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві!

9 Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, -

10 нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий!

11 Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“

12 І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“.

13 А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́.

14 Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли.

15 І, звелівши їм вийти із синедріо́ну, зачали радитися між собою,

16 говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.

17 Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“.

18 І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння.

19 І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?

20 Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“

21 А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось.

22 Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення.

23 Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули́ й сповістили, про що́ первосвященики й старші до них говорили.

24 Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!

25 Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне?

26 Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“.

27 Бо справді зібралися в місці оцім проти Слугу Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим,

28 учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся.

29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,

30 коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Слугу Ісуса“.

31 Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю!

32 А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.

33 І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була!

34 Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили,

35 та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав.

36 Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“ — був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин,

37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів.

Деяния апостолов

Глава 4

1 В то время, когда Пётр и Иоанн беседовали с народом, к ним подошли священники, начальник стражников храма и саддукеи.

2 Они были раздосадованы тем, что Пётр и Иоанн учат народ и, говоря об Иисусе, возвещают людям воскресение из мёртвых.

3 Иудейские предводители арестовали апостолов и посадили их в тюрьму до следующего дня, так как был уже вечер.

4 Но многие, слышавшие слово, поверили, и число верующих достигло около пяти тысяч мужчин.

5 На следующий день иудейские предводители, старейшины и законники собрались в Иерусалиме.

6 Там были также первосвященник Анна, Каиафа, Иоанн, Александр и все, принадлежавшие к роду первосвященника.

7 Поставив перед собой апостолов, они начали допрашивать их: «Какой властью и чьим именем вы сделали это?»

8 Тогда Пётр, исполнившись Святого Духа, ответил им: «Предводители народные и старейшины!

9 Если уж нас допрашивают сегодня о благодеянии, оказанном калеке, и спрашивают, как он был исцелён,

10 то вы все и весь народ Израиля должны знать: это сделано именем Иисуса Христа из Назарета, Которого вы распяли и Которого Бог воскресил из мёртвых. Этот человек стоит перед вами, полностью исцелённый, благодаря силе Иисуса.

11 Иисус — „камень, отвергнутый вами, строителями, стал краеугольным”.

12 Только в Нём одном спасение, потому что нет другого имени под небесами, данного людям, через которое мы можем обрести спасение».

13 Иудейские предводители поняли, что Пётр и Иоанн простые и необразованные люди. Увидев, однако же, смелость их речей, они были изумлены, а потом поняли, что Пётр и Иоанн были с Иисусом.

14 Но, так как рядом с апостолами стоял исцелённый ими человек, иудеи ничего не смогли сказать.

15 Приказав Петру и Иоанну покинуть синедрион, предводители стали совещаться друг с другом:

16 «Что же нам делать с этими людьми, потому что каждому, живущему в Иерусалиме, ясно, что через них было совершено великое чудо, и мы не можем отрицать этого.

17 Но чтобы дальше это не распространялось в народе, мы прикажем им, чтобы они ни с кем не говорили от имени Иисуса».

18 Они позвали апостолов и приказали им ни в коем случае не говорить и не учить во имя Иисуса.

19 Но Пётр и Иоанн ответили им: «Рассудите, справедливо ли перед Богом слушать вас больше, чем Бога?

20 Мы не можем не говорить о том, что видели и слышали».

21 Снова пригрозив апостолам, иудейские предводители отпустили их, потому что не могли найти повод наказать их, так как весь народ воздавал хвалу Богу за происшедшее.

22 Ведь человеку, над которым свершилось чудо исцеления, было больше сорока лет.

23 После того как Петра и Иоанна освободили, они пришли к своим сторонникам и рассказали им обо всём, что сказали главные священники и старейшины.

24 Услышав это, все верующие воззвали к Богу: «Владыка, Ты создал небо и землю, море и всё в мире.

25 Это Ты сказал через Святого Духа устами слуги Твоего Давида, предка нашего: „Почему были дерзки народы и замышляли тщетное?

26 Цари земные приготовились к битве, а правители собрались вместе против Господа и Его Христа”.

27 Всё это в самом деле случилось в то время, когда Ирод и Понтий Пилат вместе с иудеями и другими народами собрались в Иерусалиме против святого слуги Твоего Иисуса, Того, Кого Ты избрал Христом.

28 Они собрались, чтобы свершилось то, что было предопределено Тобой, согласно воле и власти Твоей.

29 Взгляни теперь, Господи, на их угрозы и помоги Твоим слугам со всем дерзновением проповедовать Твоё слово,

30 простирая руку Твою для исцеления, для знамений и чудес, совершаемых именем Иисуса — Твоего святого слуги».

31 Когда они закончили молиться, место, где они собрались, содрогнулось, и, преисполнившись Духа Святого, все стали смело говорить, провозглашая слово Божье.

32 У всех уверовавших было одно сердце и одна душа. И никто ничего из своего имущества не называл своим собственным, и всё у них было общее.

33 С великой силой апостолы свидетельствовали о воскресении Господа Иисуса, и Божье щедрое благословение было на них.

34 И не было нуждающихся среди них, так как те, кто владели землёй или домами, продавали их, а затем приносили деньги, вырученные от продажи,

35 и отдавали апостолам. Всё распределялось между людьми — кто в чём нуждался.

36 Так поступил и Иосиф, левит, урождённый киприянин, которого апостолы называли также Варнавой (что в переводе означает «помогающий другим»).

37 У него было поле, он продал его, принёс деньги и отдал их апостолам.

Дiї Розділ 4	Деяния апостолов Глава 4
1 А коли промовляли вони до наро́ду оце́, до них приступили священики, і вла́да сторожі храму й саддукеї,	1 В то время, когда Пётр и Иоанн беседовали с народом, к ним подошли священники, начальник стражников храма и саддукеи.
2 обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих.	2 Они были раздосадованы тем, что Пётр и Иоанн учат народ и, говоря об Иисусе, возвещают людям воскресение из мёртвых.
3 І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був.	3 Иудейские предводители арестовали апостолов и посадили их в тюрьму до следующего дня, так как был уже вечер.
4 І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять.	4 Но многие, слышавшие слово, поверили, и число верующих достигло около пяти тысяч мужчин.
5 І сталось, що ра́нком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,	5 На следующий день иудейские предводители, старейшины и законники собрались в Иерусалиме.
6 і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.	6 Там были также первосвященник Анна, Каиафа, Иоанн, Александр и все, принадлежавшие к роду первосвященника.
7 І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“	7 Поставив перед собой апостолов, они начали допрашивать их: «Какой властью и чьим именем вы сделали это?»
8 Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві!	8 Тогда Пётр, исполнившись Святого Духа, ответил им: «Предводители народные и старейшины!
9 Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, -	9 Если уж нас допрашивают сегодня о благодеянии, оказанном калеке, и спрашивают, как он был исцелён,
10 нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий!	10 то вы все и весь народ Израиля должны знать: это сделано именем Иисуса Христа из Назарета, Которого вы распяли и Которого Бог воскресил из мёртвых. Этот человек стоит перед вами, полностью исцелённый, благодаря силе Иисуса.
11 Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“	11 Иисус — „камень, отвергнутый вами, строителями, стал краеугольным”.
12 І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“.	12 Только в Нём одном спасение, потому что нет другого имени под небесами, данного людям, через которое мы можем обрести спасение».
13 А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́.	13 Иудейские предводители поняли, что Пётр и Иоанн простые и необразованные люди. Увидев, однако же, смелость их речей, они были изумлены, а потом поняли, что Пётр и Иоанн были с Иисусом.
14 Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли.	14 Но, так как рядом с апостолами стоял исцелённый ими человек, иудеи ничего не смогли сказать.
15 І, звелівши їм вийти із синедріо́ну, зачали радитися між собою,	15 Приказав Петру и Иоанну покинуть синедрион, предводители стали совещаться друг с другом:
16 говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.	16 «Что же нам делать с этими людьми, потому что каждому, живущему в Иерусалиме, ясно, что через них было совершено великое чудо, и мы не можем отрицать этого.
17 Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“.	17 Но чтобы дальше это не распространялось в народе, мы прикажем им, чтобы они ни с кем не говорили от имени Иисуса».
18 І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння.	18 Они позвали апостолов и приказали им ни в коем случае не говорить и не учить во имя Иисуса.
19 І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?	19 Но Пётр и Иоанн ответили им: «Рассудите, справедливо ли перед Богом слушать вас больше, чем Бога?
20 Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“	20 Мы не можем не говорить о том, что видели и слышали».
21 А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось.	21 Снова пригрозив апостолам, иудейские предводители отпустили их, потому что не могли найти повод наказать их, так как весь народ воздавал хвалу Богу за происшедшее.
22 Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення.	22 Ведь человеку, над которым свершилось чудо исцеления, было больше сорока лет.
23 Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули́ й сповістили, про що́ первосвященики й старші до них говорили.	23 После того как Петра и Иоанна освободили, они пришли к своим сторонникам и рассказали им обо всём, что сказали главные священники и старейшины.
24 Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!	24 Услышав это, все верующие воззвали к Богу: «Владыка, Ты создал небо и землю, море и всё в мире.
25 Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне?	25 Это Ты сказал через Святого Духа устами слуги Твоего Давида, предка нашего: „Почему были дерзки народы и замышляли тщетное?
26 Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“.	26 Цари земные приготовились к битве, а правители собрались вместе против Господа и Его Христа”.
27 Бо справді зібралися в місці оцім проти Слугу Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим,	27 Всё это в самом деле случилось в то время, когда Ирод и Понтий Пилат вместе с иудеями и другими народами собрались в Иерусалиме против святого слуги Твоего Иисуса, Того, Кого Ты избрал Христом.
28 учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся.	28 Они собрались, чтобы свершилось то, что было предопределено Тобой, согласно воле и власти Твоей.
29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,	29 Взгляни теперь, Господи, на их угрозы и помоги Твоим слугам со всем дерзновением проповедовать Твоё слово,
30 коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Слугу Ісуса“.	30 простирая руку Твою для исцеления, для знамений и чудес, совершаемых именем Иисуса — Твоего святого слуги».
31 Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю!	31 Когда они закончили молиться, место, где они собрались, содрогнулось, и, преисполнившись Духа Святого, все стали смело говорить, провозглашая слово Божье.
32 А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.	32 У всех уверовавших было одно сердце и одна душа. И никто ничего из своего имущества не называл своим собственным, и всё у них было общее.
33 І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була!	33 С великой силой апостолы свидетельствовали о воскресении Господа Иисуса, и Божье щедрое благословение было на них.
34 Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили,	34 И не было нуждающихся среди них, так как те, кто владели землёй или домами, продавали их, а затем приносили деньги, вырученные от продажи,
35 та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав.	35 и отдавали апостолам. Всё распределялось между людьми — кто в чём нуждался.
36 Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“ — був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин,	36 Так поступил и Иосиф, левит, урождённый киприянин, которого апостолы называли также Варнавой (что в переводе означает «помогающий другим»).
37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів.	37 У него было поле, он продал его, принёс деньги и отдал их апостолам.

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 4

Деяния апостолов

Глава 4

Дiї

Розділ 4

Деяния апостолов

Глава 4

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 4

Деяния апостолов

Глава 4

Дiї

Розділ 4

Деяния апостолов

Глава 4

Старий
завіт

Новий
завіт