1 І трапилося тими днями, — вийшов нака́з царя А́вгуста переписати всю землю.

2 Цей пе́репис перший відбувся тоді, коли вла́ду над Си́рією мав Квірі́ній.

3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє.

4 Пішов теж і Йо́сип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеє́м, бо похо́див із дому та з роду Давидового,

5 щоб йому записатись із Марією, із ним зару́ченою, що була́ вагітна́.

6 І сталось, як були́ вони там, то настав їй день породити.

7 І породила вона свого Пе́рвенця Сина, і Його сповила́, і до я́сел поклала Його́, — бо в за́їзді[8] місця не стало для них.

8 А в тій стороні були́ пастухи, які пильнували на полі, і нічно́ї пори вартували отару свою.

9 Аж ось а́нгол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня ося́яла їх. І вони перестра́шились стра́хом великим,

10 Та а́нгол промовив до них: „Не лякайтесь, бо я ось благовіщу́ вам радість велику, що станеться лю́дям усім.

11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.

12 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви зна́йдете, що в я́слах лежатиме“.

13 І ось ра́птом з'явилася з а́нголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:

14 „Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у людях добра воля!“

15 І сталось, коли анголи́ відійшли від них в небо, пастухи зачали́ говори́ти один о́дному: „Ходім до Вифлеєму й побачмо, що́ сталося там, про що́ сповістив нас Господь“.

16 І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йо́сипа, та Дитинку, що в я́слах лежала.

17 А побачивши, розповіли́ про все те, що́ про Цю Дитину було́ їм зві́щено.

18 І всі, хто почув, дивувались тому, що́ їм пастухи говорили.

19 А Марія оці всі слова́[9] зберігала, розважаючи, у серці своїм.

20 Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.

21 Коли ж ви́повнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був а́нгол назвав, перше ніж Він в утро́бі зачався.

22 А коли — за Зако́ном Мойсея — минулися дні їхнього очи́щення, то до Єрусалиму прине́сли Його, щоб поставити Його перед Господом,

23 як у Зако́ні Господнім написано: „Кожне дитя чоловічої ста́ті, що розкриває утро́бу, має бути посвя́чене Господу“,

24 і щоб жертву скла́сти, як у Зако́ні Господньому сказано, — „пару горлича́т або двоє голубеня́т“.

25 І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семе́н, — люди́на праведна та благочести́ва, — що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.

26 І від Духа Святого йому було зві́щено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.

27 І Дух у храм припрова́див його. І як внесли Дитину Ісуса батьки́, щоб за Нього вчинити звича́єм зако́нним,

28 тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:

29 „Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром,

30 бо побачили очі мої Спасі́ння Твоє,

31 яке Ти приготува́в перед всіма наро́дами,

32 Світло на просвіту поганам і на славу наро́ду Твого Ізраїля!“

33 І дивувалися ба́тько Його й мати тим, що про Нього було́ розповіджене.

34 А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: „Ось призначений Цей багатьо́м на падіння й устава́ння в Ізраїлі, і на знак спереча́ння, —

35 і меч душу проши́є самій же тобі, — щоб відкрились думки́ сердець багатьох!“

36 Була й Анна пророчиця, дочка́ Фануїлова з племени Аси́рового, — вона дожила́ до глибокої старости, живши з мужем сім ро́ків від свого дівува́ння,

37 удова ро́ків вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі поста́ми й моли́твами.

38 І години тієї вона надійшла, Бога сла́вила та говорила про Нього всім, хто визво́лення Єрусалиму чекав.

39 А як виконали за Зако́ном Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.

40 А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробува́ла.

41 А батьки́ Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.

42 І коли мав Він дванадцять ро́ків, вони за звича́єм на свято пішли.

43 Як дні ж свята скінчи́лись були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лиши́вся, а Йо́сип та мати Його не знали того.

44 Вони ду́мали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж ро́дичами та знайо́мими.

45 Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.

46 І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислу́хував їх, і запитував їх.

47 Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.

48 І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: „Дитино, — чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбо́ю шукали Тебе“.

49 А Він їм відказав: „Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?“

50 Та не зрозуміли вони того сло́ва, що Він їм говорив.

51 І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухня́ний. А мати Його зберігала оці всі слова́[10] в своїм серці.

52 А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.