馬太福音第22章 |
1 |
2 「天國好比一個王為他兒子擺設娶親的筵席, |
3 就打發他 |
4 王又打發別的僕人,說:『你們告訴那被召的人,說:看哪 |
5 那些人不理就走了;一個到自己田裏去;一個作買賣去; |
6 其餘的拿住他的 |
7 王聽見 |
8 於是王 |
9 所以你們要往大路 |
10 那些僕人就出去,到大路上,凡遇見的,不論善惡都召聚了來;婚筵 |
11 |
12 王 |
13 於是王對使喚的人說:『捆起他的手腳來,把他帶走 |
14 因為被召的人多,選上的卻 |
15 |
16 他們 |
17 如此 |
18 但 |
19 拿一個上稅的錢給我看。」他們就拿一個錢 |
20 耶穌對他們 |
21 他們對耶穌 |
22 他們聽見這些話 |
23 |
24 說 |
25 如今 |
26 第二、第三、直到第七個,都是如此。 |
27 末後,婦人也死了。 |
28 因此 |
29 |
30 當復活的時候,人也不娶也不嫁,乃像天上神的天使 |
31 論到死人復活,神在經上向你們所說的,你們沒有念過說 |
32 『我是亞伯拉罕的神,以撒的神,雅各的神。』嗎?神不是死人的神,乃是活人的神。」 |
33 眾人聽見這話,就希奇他的道理 |
34 |
35 內中有一個人是律法師,要試探耶穌,就問他說: |
36 「夫子,律法上的誡命,那一條是最大的呢?」 |
37 耶穌對他說:「『你要盡心、盡性、盡意愛主─你的神。』 |
38 這是誡命中的第一,且是最大的。 |
39 其次也相似 |
40 這兩條誡命是一切律法和先知的話 |
41 |
42 說 |
43 耶穌對他們 |
44 |
45 |
46 他們沒有一個人能回答一言,從那日以後,也沒有人敢再問他甚麼。 |
Вiд МатвiяРозділ 22 |
1 |
2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́. |
3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти. |
4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“ |
5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг. |
6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх. |
7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив. |
8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані. |
9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“. |
10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась. |
11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного, |
12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“ Той же мовчав. |
13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“. |
14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“. |
15 |
16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти. |
17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“ |
18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте? |
19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому. |
20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“ |
21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“. |
22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли. |
23 |
24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“. |
25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму. |
26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого. |
27 А по всіх вмерла й жінка. |
28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“. |
29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили. |
30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі. |
31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже: |
32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“. |
33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його. |
34 |
35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи: |
36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“ |
37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“. |
38 Це найбільша й найперша заповідь. |
39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“. |
40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“. |
41 |
42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“ Вони Йому кажуть: „Давидів“. |
43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже: |
44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“. |
45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“ |
46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його. |
馬太福音第22章 |
Вiд МатвiяРозділ 22 |
1 |
1 |
2 「天國好比一個王為他兒子擺設娶親的筵席, |
2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́. |
3 就打發他 |
3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти. |
4 王又打發別的僕人,說:『你們告訴那被召的人,說:看哪 |
4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“ |
5 那些人不理就走了;一個到自己田裏去;一個作買賣去; |
5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг. |
6 其餘的拿住他的 |
6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх. |
7 王聽見 |
7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив. |
8 於是王 |
8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані. |
9 所以你們要往大路 |
9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“. |
10 那些僕人就出去,到大路上,凡遇見的,不論善惡都召聚了來;婚筵 |
10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась. |
11 |
11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного, |
12 王 |
12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“ Той же мовчав. |
13 於是王對使喚的人說:『捆起他的手腳來,把他帶走 |
13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“. |
14 因為被召的人多,選上的卻 |
14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“. |
15 |
15 |
16 他們 |
16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти. |
17 如此 |
17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“ |
18 但 |
18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте? |
19 拿一個上稅的錢給我看。」他們就拿一個錢 |
19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому. |
20 耶穌對他們 |
20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“ |
21 他們對耶穌 |
21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“. |
22 他們聽見這些話 |
22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли. |
23 |
23 |
24 說 |
24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“. |
25 如今 |
25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму. |
26 第二、第三、直到第七個,都是如此。 |
26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого. |
27 末後,婦人也死了。 |
27 А по всіх вмерла й жінка. |
28 因此 |
28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“. |
29 |
29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили. |
30 當復活的時候,人也不娶也不嫁,乃像天上神的天使 |
30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі. |
31 論到死人復活,神在經上向你們所說的,你們沒有念過說 |
31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже: |
32 『我是亞伯拉罕的神,以撒的神,雅各的神。』嗎?神不是死人的神,乃是活人的神。」 |
32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“. |
33 眾人聽見這話,就希奇他的道理 |
33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його. |
34 |
34 |
35 內中有一個人是律法師,要試探耶穌,就問他說: |
35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи: |
36 「夫子,律法上的誡命,那一條是最大的呢?」 |
36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“ |
37 耶穌對他說:「『你要盡心、盡性、盡意愛主─你的神。』 |
37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“. |
38 這是誡命中的第一,且是最大的。 |
38 Це найбільша й найперша заповідь. |
39 其次也相似 |
39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“. |
40 這兩條誡命是一切律法和先知的話 |
40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“. |
41 |
41 |
42 說 |
42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“ Вони Йому кажуть: „Давидів“. |
43 耶穌對他們 |
43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже: |
44 |
44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“. |
45 |
45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“ |
46 他們沒有一個人能回答一言,從那日以後,也沒有人敢再問他甚麼。 |
46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його. |