| Das Buch Hiob (Ijob)Kapitel 17 | 
| 1 Mein Odem | 
| 2 Niemand ist von mir | 
| 3 Ob du | 
| 4 Du hast ihrem Herzen | 
| 5 Er rühmet wohl seinen | 
| 6 Er hat mich zum Sprichwort | 
| 7 Meine Gestalt ist dunkel | 
| 8 Darüber werden | 
| 9 Der Gerechte | 
| 10 Wohlan, so kehret euch alle her und | 
| 11 Meine Tage | 
| 12 und | 
| 13 Wenn ich gleich lange harre | 
| 14 Die Verwesung | 
| 15 Was soll ich | 
| 16 Hinunter in die Hölle | 
| ЙовРозділ 17 | 
| 1  | 
| 2 Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує. | 
| 3 Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам,— хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х? | 
| 4 Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх. | 
| 5 Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють, | 
| 6 Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють. | 
| 7 З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь... | 
| 8 Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного. | 
| 9 І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі. | 
| 10 Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не знахо́джу між вами розумного. | 
| 11 Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, — | 
| 12 вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві! | 
| 13 Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. | 
| 14 До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“ До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“ | 
| 15 Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її? | 
| 16 До шео́лових за́сувів зі́йде вона, коли зі́йдемо ра́зом до по́роху“. | 
| Das Buch Hiob (Ijob)Kapitel 17 | ЙовРозділ 17 | 
| 1 Mein Odem | 1  | 
| 2 Niemand ist von mir | 2 Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує. | 
| 3 Ob du | 3 Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам,— хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х? | 
| 4 Du hast ihrem Herzen | 4 Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх. | 
| 5 Er rühmet wohl seinen | 5 Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють, | 
| 6 Er hat mich zum Sprichwort | 6 Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють. | 
| 7 Meine Gestalt ist dunkel | 7 З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь... | 
| 8 Darüber werden | 8 Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного. | 
| 9 Der Gerechte | 9 І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі. | 
| 10 Wohlan, so kehret euch alle her und | 10 Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не знахо́джу між вами розумного. | 
| 11 Meine Tage | 11 Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, — | 
| 12 und | 12 вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві! | 
| 13 Wenn ich gleich lange harre | 13 Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. | 
| 14 Die Verwesung | 14 До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“ До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“ | 
| 15 Was soll ich | 15 Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її? | 
| 16 Hinunter in die Hölle | 16 До шео́лових за́сувів зі́йде вона, коли зі́йдемо ра́зом до по́роху“. |