| JohnChapter 12 | 
| 1 Then | 
| 2 There | 
| 3 Then | 
| 4 Then | 
| 5 Why | 
| 6 This | 
| 7 Then | 
| 8  | 
| 9 Much | 
| 10 But the chief | 
| 11 Because | 
| 12 On the next | 
| 13 Took | 
| 14 And Jesus, | 
| 15 Fear | 
| 16 These | 
| 17 The people | 
| 18 For this | 
| 19 The Pharisees | 
| 20 And there were certain | 
| 21 The same | 
| 22 Philip | 
| 23 And Jesus | 
| 24  | 
| 25  | 
| 26  | 
| 27  | 
| 28  | 
| 29 The people | 
| 30 Jesus | 
| 31  | 
| 32  | 
| 33 This | 
| 34 The people | 
| 35 Then | 
| 36  | 
| 37 But though he had done | 
| 38 That the saying | 
| 39 Therefore | 
| 40 He has blinded | 
| 41 These | 
| 42 Nevertheless | 
| 43 For they loved | 
| 44 Jesus | 
| 45  | 
| 46  | 
| 47  | 
| 48  | 
| 49  | 
| 50  | 
| Вiд IванаРозділ 12 | 
| 1  | 
| 2 І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли. | 
| 3 А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім! | 
| 4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати: | 
| 5 „Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“ | 
| 6 А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли. | 
| 7 І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені. | 
| 8 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“ | 
| 9 А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих. | 
| 10 А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти, | 
| 11 бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували. | 
| 12  | 
| 13 то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“ | 
| 14 Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: | 
| 15 „Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“ | 
| 16 А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́. | 
| 17 Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих. | 
| 18 Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо. | 
| 19 Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“ | 
| 20  | 
| 21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“. | 
| 22 Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають. | 
| 23 Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь. | 
| 24 Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́. | 
| 25 Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя. | 
| 26 Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець. | 
| 27 Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́... | 
| 28 Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“ Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“ | 
| 29 А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „Це ангол Йому говорив“! | 
| 30 Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас. | 
| 31 Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер. | 
| 32 І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“. | 
| 33 А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти. | 
| 34 А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“ | 
| 35 І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде. | 
| 36 Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них. | 
| 37  | 
| 38 щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“ | 
| 39 Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік: | 
| 40 „Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“ | 
| 41 Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в. | 
| 42 Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги. | 
| 43 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу. | 
| 44  | 
| 45 А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене. | 
| 46 Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався. | 
| 47 Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ. | 
| 48 Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його! | 
| 49 Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити. | 
| 50 І відаю Я, що Його ота заповідь — то вічне життя. Тож що́ Я говорю́, то так говорю́, як Отець Мені розповіда́в. | 
| JohnChapter 12 | Вiд IванаРозділ 12 | 
| 1 Then | 1  | 
| 2 There | 2 І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли. | 
| 3 Then | 3 А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім! | 
| 4 Then | 4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати: | 
| 5 Why | 5 „Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“ | 
| 6 This | 6 А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли. | 
| 7 Then | 7 І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені. | 
| 8  | 8 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“ | 
| 9 Much | 9 А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих. | 
| 10 But the chief | 10 А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти, | 
| 11 Because | 11 бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували. | 
| 12 On the next | 12  | 
| 13 Took | 13 то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“ | 
| 14 And Jesus, | 14 Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: | 
| 15 Fear | 15 „Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“ | 
| 16 These | 16 А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́. | 
| 17 The people | 17 Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих. | 
| 18 For this | 18 Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо. | 
| 19 The Pharisees | 19 Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“ | 
| 20 And there were certain | 20  | 
| 21 The same | 21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“. | 
| 22 Philip | 22 Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають. | 
| 23 And Jesus | 23 Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь. | 
| 24  | 24 Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́. | 
| 25  | 25 Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя. | 
| 26  | 26 Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець. | 
| 27  | 27 Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́... | 
| 28  | 28 Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“ Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“ | 
| 29 The people | 29 А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „Це ангол Йому говорив“! | 
| 30 Jesus | 30 Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас. | 
| 31  | 31 Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер. | 
| 32  | 32 І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“. | 
| 33 This | 33 А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти. | 
| 34 The people | 34 А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“ | 
| 35 Then | 35 І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде. | 
| 36  | 36 Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них. | 
| 37 But though he had done | 37  | 
| 38 That the saying | 38 щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“ | 
| 39 Therefore | 39 Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік: | 
| 40 He has blinded | 40 „Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“ | 
| 41 These | 41 Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в. | 
| 42 Nevertheless | 42 Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги. | 
| 43 For they loved | 43 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу. | 
| 44 Jesus | 44  | 
| 45  | 45 А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене. | 
| 46  | 46 Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався. | 
| 47  | 47 Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ. | 
| 48  | 48 Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його! | 
| 49  | 49 Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити. | 
| 50  | 50 І відаю Я, що Його ота заповідь — то вічне життя. Тож що́ Я говорю́, то так говорю́, як Отець Мені розповіда́в. |