LukeChapter 20 |
1 |
2 And |
3 And |
4 |
5 And |
6 But |
7 |
8 And |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 And |
18 |
19 And |
20 |
21 And |
22 Is it lawful |
23 But |
24 |
25 And |
26 And |
27 |
28 saying, |
29 There were |
30 And |
31 And |
32 |
33 |
34 And |
35 |
36 |
37 |
38 |
39 Then |
40 And |
41 |
42 |
43 |
44 |
45 |
46 |
47 |
Вiд ЛукиРозділ 20 |
1 |
2 та й до Нього промовили, кажучи: „Скажи нам, якою вла́дою Ти чиниш оце? Або хто Тобі вла́ду цю дав?“ |
3 І промовив до них Він у відповідь: „Запитаю й Я вас одну річ, — і відповідайте Мені: |
4 Іванове хрищення з неба було́, чи від людей?“ |
5 Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „З неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“ |
6 А як скажемо: „Від людей“, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переко́нані, що Іван — то пророк“. |
7 І вони відповіли, що не знають, ізвідки. |
8 А Ісус відказав їм: „То й Я не скажу́ вам, якою вла́дою Я це чиню́“. |
9 |
10 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб дали йому частку з плоді́в виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим. |
11 І знову послав він до них раба і́ншого, а вони й того збили й знева́жили, — та й відіслали ні з чим. |
12 І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали. |
13 Сказав тоді пан виноградника: „Що́ маю робити? Пошлю свого сина улю́бленого, — може його посоро́мляться“. |
14 Винарі́ ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, щоб спа́дщина наша була́“. |
15 І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що́ ж зробить їм пан виноградника? |
16 Він при́йде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть“. Слухачі ж повіли́: „Нехай цього не станеться!“ |
17 А Він глянув на них та й сказав: „Що ж оце, що написане: „Камінь, що його будівничі відкинули, той нарі́жним став каменем! |
18 Кожен, хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде́, — то розчавить його́“. |
19 А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись наро́ду. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав. |
20 |
21 І вони запитали Його та сказали: „Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обли́ччя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво. |
22 Чи годи́ться давати податок для ке́саря, чи ні?“ |
23 Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: „Чого ви Мене випробо́вуєте? |
24 Покажіте дина́рія Мені. Чий образ і напис він має?“ Вони відказали: „Кесарів“. |
25 А Він їм відказав: „Тож віддайте ке́сареве — ке́сареві, а Богові — Боже!“ |
26 І не могли вони перед людьми́ зловити на слові Його. І дивува́лись вони з Його відповіді, та й замовкли. |
27 |
28 та сказали: „Учителю, Мойсей написав нам: „Як умре кому брат, який має дружи́ну, а помре бездітний, — то нехай його брат візьме дружи́ну, і відно́вить насіння для брата свого“. |
29 Було ж сім братів. І перший, узявши дружи́ну, бездітний умер. |
30 І другий узяв був ту дружи́ну, та й той вмер бездітний. |
31 І третій узяв був її, так само й усі се́меро, — і вони дітей не позоставили, та й повмирали. |
32 А по всіх умерла й жінка. |
33 А в воскресі́нні котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружину її“. |
34 Ісус же промовив у відповідь їм: „Женяться й заміж виходять сини цього віку. |
35 А ті, що будуть достойні того віку й воскресі́ння з мертвих, — не будуть ні женитись, ні заміж вихо́дити, |
36 ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони ангола́м, і вони сини Божі, синами воскресі́ння бувши. |
37 А що мертві встають, то й Мойсей показав — при кущі, — коли він назвав Господа „Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим“. |
38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.“ |
39 Дехто ж із книжників відповіли та сказали: „Учителю, — Ти добре сказав!“ |
40 І вже не насмілювалися питати Його ні про що́. |
41 |
42 Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, |
43 поки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“ |
44 Отже, Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“ |
45 |
46 „Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на бенке́тах, |
47 що вдови́ні хати́ поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“ |
LukeChapter 20 |
Вiд ЛукиРозділ 20 |
1 |
1 |
2 And |
2 та й до Нього промовили, кажучи: „Скажи нам, якою вла́дою Ти чиниш оце? Або хто Тобі вла́ду цю дав?“ |
3 And |
3 І промовив до них Він у відповідь: „Запитаю й Я вас одну річ, — і відповідайте Мені: |
4 |
4 Іванове хрищення з неба було́, чи від людей?“ |
5 And |
5 Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „З неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“ |
6 But |
6 А як скажемо: „Від людей“, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переко́нані, що Іван — то пророк“. |
7 |
7 І вони відповіли, що не знають, ізвідки. |
8 And |
8 А Ісус відказав їм: „То й Я не скажу́ вам, якою вла́дою Я це чиню́“. |
9 |
9 |
10 |
10 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб дали йому частку з плоді́в виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим. |
11 |
11 І знову послав він до них раба і́ншого, а вони й того збили й знева́жили, — та й відіслали ні з чим. |
12 |
12 І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали. |
13 |
13 Сказав тоді пан виноградника: „Що́ маю робити? Пошлю свого сина улю́бленого, — може його посоро́мляться“. |
14 |
14 Винарі́ ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, щоб спа́дщина наша була́“. |
15 |
15 І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що́ ж зробить їм пан виноградника? |
16 |
16 Він при́йде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть“. Слухачі ж повіли́: „Нехай цього не станеться!“ |
17 And |
17 А Він глянув на них та й сказав: „Що ж оце, що написане: „Камінь, що його будівничі відкинули, той нарі́жним став каменем! |
18 |
18 Кожен, хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде́, — то розчавить його́“. |
19 And |
19 А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись наро́ду. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав. |
20 |
20 |
21 And |
21 І вони запитали Його та сказали: „Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обли́ччя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво. |
22 Is it lawful |
22 Чи годи́ться давати податок для ке́саря, чи ні?“ |
23 But |
23 Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: „Чого ви Мене випробо́вуєте? |
24 |
24 Покажіте дина́рія Мені. Чий образ і напис він має?“ Вони відказали: „Кесарів“. |
25 And |
25 А Він їм відказав: „Тож віддайте ке́сареве — ке́сареві, а Богові — Боже!“ |
26 And |
26 І не могли вони перед людьми́ зловити на слові Його. І дивува́лись вони з Його відповіді, та й замовкли. |
27 |
27 |
28 saying, |
28 та сказали: „Учителю, Мойсей написав нам: „Як умре кому брат, який має дружи́ну, а помре бездітний, — то нехай його брат візьме дружи́ну, і відно́вить насіння для брата свого“. |
29 There were |
29 Було ж сім братів. І перший, узявши дружи́ну, бездітний умер. |
30 And |
30 І другий узяв був ту дружи́ну, та й той вмер бездітний. |
31 And |
31 І третій узяв був її, так само й усі се́меро, — і вони дітей не позоставили, та й повмирали. |
32 |
32 А по всіх умерла й жінка. |
33 |
33 А в воскресі́нні котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружину її“. |
34 And |
34 Ісус же промовив у відповідь їм: „Женяться й заміж виходять сини цього віку. |
35 |
35 А ті, що будуть достойні того віку й воскресі́ння з мертвих, — не будуть ні женитись, ні заміж вихо́дити, |
36 |
36 ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони ангола́м, і вони сини Божі, синами воскресі́ння бувши. |
37 |
37 А що мертві встають, то й Мойсей показав — при кущі, — коли він назвав Господа „Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим“. |
38 |
38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.“ |
39 Then |
39 Дехто ж із книжників відповіли та сказали: „Учителю, — Ти добре сказав!“ |
40 And |
40 І вже не насмілювалися питати Його ні про що́. |
41 |
41 |
42 |
42 Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, |
43 |
43 поки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“ |
44 |
44 Отже, Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“ |
45 |
45 |
46 |
46 „Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на бенке́тах, |
47 |
47 що вдови́ні хати́ поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“ |