| LukeChapter 24 | 
| 1  | 
| 2 And | 
| 3 And | 
| 4 And | 
| 5 And | 
| 6 He is | 
| 7 saying, | 
| 8 And | 
| 9  | 
| 10  | 
| 11 And | 
| 12 Then | 
| 13  | 
| 14 And | 
| 15 And | 
| 16 But | 
| 17 And | 
| 18 And | 
| 19 And | 
| 20 And | 
| 21 But | 
| 22 Yea, and | 
| 23  | 
| 24 And | 
| 25 Then | 
| 26  | 
| 27 And | 
| 28  | 
| 29 But | 
| 30 And | 
| 31 And | 
| 32 And | 
| 33 And | 
| 34 saying, | 
| 35  | 
| 36  | 
| 37 But | 
| 38 And | 
| 39  | 
| 40 And | 
| 41 And | 
| 42 And | 
| 43  | 
| 44  | 
| 45 Then | 
| 46 And | 
| 47  | 
| 48  | 
| 49  | 
| 50  | 
| 51 And | 
| 52 And | 
| 53  | 
| Вiд ЛукиРозділ 24 | 
| 1  | 
| 2 та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був. | 
| 3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса. | 
| 4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них. | 
| 5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими? | 
| 6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї. | 
| 7 Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“. | 
| 8 І згадали вони ті слова́ Його! | 
| 9 А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших. | 
| 10 То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це. | 
| 11 Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм. | 
| 12 Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось. | 
| 13  | 
| 14 І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося. | 
| 15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними. | 
| 16 Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали. | 
| 17 І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“ | 
| 18 І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“ | 
| 19 І спитався Він їх: „Що таке?“ А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом. | 
| 20 Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́. | 
| 21 А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося. | 
| 22 А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували: | 
| 23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він. | 
| 24 І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“. | 
| 25 Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки! | 
| 26 Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“ | 
| 27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́. | 
| 28 І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі. | 
| 29 А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути. | 
| 30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав. | 
| 31 Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий... | 
| 32 І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“ | 
| 33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́, | 
| 34 які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові. | 
| 35 А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба. | 
| 36  | 
| 37 А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа. | 
| 38 Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять? | 
| 39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“. | 
| 40 І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги. | 
| 41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“ | 
| 42 Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го. | 
| 43 І, взявши, Він їв перед ними. | 
| 44  | 
| 45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння. | 
| 46 І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього, | 
| 47 і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши. | 
| 48 А ви свідки того́. | 
| 49 І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“. | 
| 50  | 
| 51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись. | 
| 52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю. | 
| 53 І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь. | 
| LukeChapter 24 | Вiд ЛукиРозділ 24 | 
| 1  | 1  | 
| 2 And | 2 та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був. | 
| 3 And | 3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса. | 
| 4 And | 4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них. | 
| 5 And | 5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими? | 
| 6 He is | 6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї. | 
| 7 saying, | 7 Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“. | 
| 8 And | 8 І згадали вони ті слова́ Його! | 
| 9  | 9 А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших. | 
| 10  | 10 То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це. | 
| 11 And | 11 Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм. | 
| 12 Then | 12 Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось. | 
| 13  | 13  | 
| 14 And | 14 І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося. | 
| 15 And | 15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними. | 
| 16 But | 16 Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали. | 
| 17 And | 17 І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“ | 
| 18 And | 18 І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“ | 
| 19 And | 19 І спитався Він їх: „Що таке?“ А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом. | 
| 20 And | 20 Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́. | 
| 21 But | 21 А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося. | 
| 22 Yea, and | 22 А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували: | 
| 23  | 23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він. | 
| 24 And | 24 І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“. | 
| 25 Then | 25 Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки! | 
| 26  | 26 Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“ | 
| 27 And | 27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́. | 
| 28  | 28 І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі. | 
| 29 But | 29 А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути. | 
| 30 And | 30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав. | 
| 31 And | 31 Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий... | 
| 32 And | 32 І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“ | 
| 33 And | 33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́, | 
| 34 saying, | 34 які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові. | 
| 35  | 35 А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба. | 
| 36  | 36  | 
| 37 But | 37 А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа. | 
| 38 And | 38 Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять? | 
| 39  | 39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“. | 
| 40 And | 40 І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги. | 
| 41 And | 41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“ | 
| 42 And | 42 Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го. | 
| 43  | 43 І, взявши, Він їв перед ними. | 
| 44  | 44  | 
| 45 Then | 45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння. | 
| 46 And | 46 І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього, | 
| 47  | 47 і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши. | 
| 48  | 48 А ви свідки того́. | 
| 49  | 49 І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“. | 
| 50  | 50  | 
| 51 And | 51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись. | 
| 52 And | 52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю. | 
| 53  | 53 І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь. |