LukeChapter 9 |
|
1 |
|
2 And |
|
3 And |
|
4 |
|
5 |
|
6 And |
|
7 |
|
8 |
|
9 And |
|
10 |
|
11 And |
|
12 And |
|
13 But |
|
14 For |
|
15 And |
|
16 Then |
|
17 And |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 Saying, |
|
23 And |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 And |
|
30 And, |
|
31 Who |
|
32 But |
|
33 |
|
34 While |
|
35 And |
|
36 |
|
37 |
|
38 And, |
|
39 And, |
|
40 And |
|
41 And |
|
42 And |
|
43 And |
|
44 |
|
45 But |
|
46 |
|
47 |
|
48 And |
|
49 |
|
50 And |
|
51 |
|
52 And |
|
53 |
|
54 And |
|
55 But |
|
56 |
|
57 |
|
58 And |
|
59 And |
|
60 |
|
61 And |
|
62 And |
Вiд ЛукиРозділ 9 |
|
1 |
|
2 І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих. |
|
3 І промовив до них: „Не беріть нічо́го в дорогу: ані па́лиці, ані торби, ні хліба, ні срі́бла, ані майте по двоє убра́нь. |
|
4 І в який дім уві́йдете, — зоставайтеся там, і звідти відходьте. |
|
5 А як хто вас не при́йме, то, вихо́дячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших по́рох на сві́дчення су́проти них“. |
|
6 І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Нови́ну та всюди вздоровля́ючи. |
|
7 |
|
8 а інші, що Ілля́ то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків. |
|
9 Тоді Ірод сказав: „Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі?“ І він намагався побачити Його. |
|
10 |
|
11 А як люди дові́далися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровля́в, хто потребува́в уздоро́влення. |
|
12 А день став схилятися. І Двана́дцятеро підійшли та й сказали Йому: „Відпусти вже людей, — нехай вони йдуть у довко́лишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлю́дному!“ |
|
13 А Він їм сказав: „Дайте їсти їм ви“. Вони ж відказали: „Немає в нас більше, як п'я́теро хліба й дві рибі. Хіба пі́демо та купимо поживи для всього наро́ду цього́“. |
|
14 Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до у́чнів Своїх: „Розсадіть їх рядами — по п'ятидесяти́“. |
|
15 І зробили отак, і всіх їх розсади́ли. |
|
16 I Він узяв п'ять хлібі́в та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали наро́дові. |
|
17 І всі їли й наси́тились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять коші́в. |
|
18 |
|
19 Вони ж відповіли́ та сказали: „За Івана Христителя, а ті за Іллю́, а інші, — що воскрес один із давніх пророків“. |
|
20 А Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро ж відповів та сказав: „За Христа Божого!“ |
|
21 Він же їм заказав, і звелів не казати ніко́му про це. |
|
22 |
|
23 |
|
24 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою́, той її збереже́. |
|
25 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але́ занапа́стить чи згубить себе? |
|
26 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Своїй, і Отчій, і святих анголі́в. |
|
27 Правдиво ж кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого“. |
|
28 |
|
29 І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобрази́вся, а одежа Його стала біла й блиску́ча. |
|
30 І ось два му́жі з Ним розмовляли, — були то Мойсей та Ілля́, |
|
31 що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчи́ти. |
|
32 А Петро та прия́вні з ним були змо́рені сном, але, пробуди́вшись, бачили славу Його й обох му́жів, що стояли при Ньому. |
|
33 І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: „Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатра: для Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі!“ Він не знав, що говорить... |
|
34 А як він говорив це, насу́нула хмара та їх заслони́ла. І вони полякались, як стали ті вхо́дити в хмару. |
|
35 І почувся ось голос із хмари, який промовляв: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“ |
|
36 А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовча́ли, і ніко́му нічо́го тих днів не казали, що́ бачили. |
|
37 |
|
38 І закричав ось один чоловік із наро́ду й сказав: Учителю, благаю Тебе, — зглянься над сином моїм, бо одина́к він у мене! |
|
39 А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той пі́ну пускає. І, вимучивши він його, насилу відхо́дить. |
|
40 І у́чнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли“. |
|
41 А Ісус відповів і промовив: „О, роде невірний й розбе́щений, — доки бу́ду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи́ свого сина сюди!“ |
|
42 А як той іще йшов, де́мон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, — і вздоро́вив дитину, і віддав її батькові її. |
|
43 І всі дивувалися ве́личі Божій! |
|
44 „Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук“. |
|
45 Проте́ не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запита́ти про це слово. |
|
46 |
|
47 А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе. |
|
48 І промовив до них: „Як хто при́йме дитину оцю в Ім'я́ Моє, Мене він приймає, а як хто Мене при́йме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма́, — той великий!“ |
|
49 |
|
50 Ісус же йому́ відказав: „Не забороняйте, — бо хто не проти вас, той за вас!“ |
|
51 |
|
52 І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули́ до села самарянського, щоб ночі́влю Йому пригото́вити. |
|
53 А ті не прийняли Його, бо йшов Він у на́прямі Єрусалиму. |
|
54 Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: „Господи, — хочеш, то ми скажемо, „щоб огонь зійшов з неба та винищив“ їх, як і Ілля був зробив“. |
|
55 А Він оберну́вся до них, їм докорив та й сказав: „Ви не знаєте, якого ви духа. |
|
56 Бо Син Лю́дський прийшов не губи́ть душі лю́дські, а спасати!“ І пішли вони в інше село. |
|
57 |
|
58 Ісус же йому́ відказав: „Мають но́ри лисиці, а гні́зда — небесні пташки́, — Син же Лю́дський не має ніде́ й голови прихили́ти!“ |
|
59 I промовив до другого Він: „Іди за Мною“. А той відказав: „Дозволь мені перше піти, і батька свого́ похова́ти“. |
|
60 Він же йому відказав: „Зостав мертвим ховати мерці́в своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже“. |
|
61 А інший сказав був: „Господи, я піду́ за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми дома́шніми“. |
|
62 Ісус же промовив до нього: „Ніхто з тих, хто кладе́ свою руку на плуга та назад озира́ється, не надається до Божого Царства!“ |
LukeChapter 9 |
Вiд ЛукиРозділ 9 |
|
1 |
1 |
|
2 And |
2 І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих. |
|
3 And |
3 І промовив до них: „Не беріть нічо́го в дорогу: ані па́лиці, ані торби, ні хліба, ні срі́бла, ані майте по двоє убра́нь. |
|
4 |
4 І в який дім уві́йдете, — зоставайтеся там, і звідти відходьте. |
|
5 |
5 А як хто вас не при́йме, то, вихо́дячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших по́рох на сві́дчення су́проти них“. |
|
6 And |
6 І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Нови́ну та всюди вздоровля́ючи. |
|
7 |
7 |
|
8 |
8 а інші, що Ілля́ то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків. |
|
9 And |
9 Тоді Ірод сказав: „Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі?“ І він намагався побачити Його. |
|
10 |
10 |
|
11 And |
11 А як люди дові́далися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровля́в, хто потребува́в уздоро́влення. |
|
12 And |
12 А день став схилятися. І Двана́дцятеро підійшли та й сказали Йому: „Відпусти вже людей, — нехай вони йдуть у довко́лишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлю́дному!“ |
|
13 But |
13 А Він їм сказав: „Дайте їсти їм ви“. Вони ж відказали: „Немає в нас більше, як п'я́теро хліба й дві рибі. Хіба пі́демо та купимо поживи для всього наро́ду цього́“. |
|
14 For |
14 Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до у́чнів Своїх: „Розсадіть їх рядами — по п'ятидесяти́“. |
|
15 And |
15 І зробили отак, і всіх їх розсади́ли. |
|
16 Then |
16 I Він узяв п'ять хлібі́в та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали наро́дові. |
|
17 And |
17 І всі їли й наси́тились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять коші́в. |
|
18 |
18 |
|
19 |
19 Вони ж відповіли́ та сказали: „За Івана Христителя, а ті за Іллю́, а інші, — що воскрес один із давніх пророків“. |
|
20 |
20 А Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро ж відповів та сказав: „За Христа Божого!“ |
|
21 |
21 Він же їм заказав, і звелів не казати ніко́му про це. |
|
22 Saying, |
22 |
|
23 And |
23 |
|
24 |
24 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою́, той її збереже́. |
|
25 |
25 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але́ занапа́стить чи згубить себе? |
|
26 |
26 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Своїй, і Отчій, і святих анголі́в. |
|
27 |
27 Правдиво ж кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого“. |
|
28 |
28 |
|
29 And |
29 І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобрази́вся, а одежа Його стала біла й блиску́ча. |
|
30 And, |
30 І ось два му́жі з Ним розмовляли, — були то Мойсей та Ілля́, |
|
31 Who |
31 що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчи́ти. |
|
32 But |
32 А Петро та прия́вні з ним були змо́рені сном, але, пробуди́вшись, бачили славу Його й обох му́жів, що стояли при Ньому. |
|
33 |
33 І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: „Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатра: для Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі!“ Він не знав, що говорить... |
|
34 While |
34 А як він говорив це, насу́нула хмара та їх заслони́ла. І вони полякались, як стали ті вхо́дити в хмару. |
|
35 And |
35 І почувся ось голос із хмари, який промовляв: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“ |
|
36 |
36 А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовча́ли, і ніко́му нічо́го тих днів не казали, що́ бачили. |
|
37 |
37 |
|
38 And, |
38 І закричав ось один чоловік із наро́ду й сказав: Учителю, благаю Тебе, — зглянься над сином моїм, бо одина́к він у мене! |
|
39 And, |
39 А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той пі́ну пускає. І, вимучивши він його, насилу відхо́дить. |
|
40 And |
40 І у́чнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли“. |
|
41 And |
41 А Ісус відповів і промовив: „О, роде невірний й розбе́щений, — доки бу́ду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи́ свого сина сюди!“ |
|
42 And |
42 А як той іще йшов, де́мон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, — і вздоро́вив дитину, і віддав її батькові її. |
|
43 And |
43 І всі дивувалися ве́личі Божій! |
|
44 |
44 „Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук“. |
|
45 But |
45 Проте́ не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запита́ти про це слово. |
|
46 |
46 |
|
47 |
47 А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе. |
|
48 And |
48 І промовив до них: „Як хто при́йме дитину оцю в Ім'я́ Моє, Мене він приймає, а як хто Мене при́йме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма́, — той великий!“ |
|
49 |
49 |
|
50 And |
50 Ісус же йому́ відказав: „Не забороняйте, — бо хто не проти вас, той за вас!“ |
|
51 |
51 |
|
52 And |
52 І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули́ до села самарянського, щоб ночі́влю Йому пригото́вити. |
|
53 |
53 А ті не прийняли Його, бо йшов Він у на́прямі Єрусалиму. |
|
54 And |
54 Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: „Господи, — хочеш, то ми скажемо, „щоб огонь зійшов з неба та винищив“ їх, як і Ілля був зробив“. |
|
55 But |
55 А Він оберну́вся до них, їм докорив та й сказав: „Ви не знаєте, якого ви духа. |
|
56 |
56 Бо Син Лю́дський прийшов не губи́ть душі лю́дські, а спасати!“ І пішли вони в інше село. |
|
57 |
57 |
|
58 And |
58 Ісус же йому́ відказав: „Мають но́ри лисиці, а гні́зда — небесні пташки́, — Син же Лю́дський не має ніде́ й голови прихили́ти!“ |
|
59 And |
59 I промовив до другого Він: „Іди за Мною“. А той відказав: „Дозволь мені перше піти, і батька свого́ похова́ти“. |
|
60 |
60 Він же йому відказав: „Зостав мертвим ховати мерці́в своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже“. |
|
61 And |
61 А інший сказав був: „Господи, я піду́ за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми дома́шніми“. |
|
62 And |
62 Ісус же промовив до нього: „Ніхто з тих, хто кладе́ свою руку на плуга та назад озира́ється, не надається до Божого Царства!“ |