CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Luke 19
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Luke

Chapter 19

1 AND when Jesus entered and passed through Jericho,

2 There was a man named Zacchaeus, who was rich and chief of the publicans.

3 And he wanted to see who Jesus was; but he could not because of the crowd, for Zacchaeus was small in his stature.

4 So he ran ahead of Jesus, and climbed up into a fig tree without leaves, that he might see him, because he was to pass that way.

5 When Jesus came to that place, he saw him and said to him, Make haste, come down, O Zacchaeus, for today I must remain in your house.

6 And he hastened, and came down, and welcomed him with joy.

7 Now when they all saw it, they murmured, saying, He has entered to stay in the house of a sinner.

8 But Zacchaeus rose up and said to Jesus, Behold, my Lord, half of my wealth I will give to the poor; and I will pay fourfold to every man from whom I have extorted.

9 Jesus said to him, Today life has come to this house, because he also is a son of Abraham.

10 For the Son of man came to seek and save that which was lost.

11 While they were listening to these things, he added and spoke a parable, because he was near Jerusalem, and they were expecting that the kingdom of God would appear at that very hour;

12 And he said, A great man of a noble family went to a far country to receive for himself a kingdom, and return.

13 And he called his ten servants, and gave them ten pounds, and said to them, Do business until I come back.

14 But the people of his city hated him, and sent messengers after him, saying, We do not want him to rule over us.

15 And when he received the kingdom and returned, he commanded to call his servants, to whom he had given the money, that he might know what each one of them had gained in business.

16 The first one came and said, My lord, your pound has gained ten pounds.

17 He said to him, O good servant, because you are found faithful in a little, you will have charge over ten talents. *

18 And the second came and said, My lord, your pound has gained five pounds.

19 He said to this one also, You also will have charge over five talents.

20 And another one came and said, My lord, here is your pound which was with me, which I kept laid up in a purse.

21 For I was afraid of you, because you are a harsh man; you pick up what you have not laid down, and you reap what you have not sown.

22 He said to him, I will judge you from your own mouth, O wicked servant. You knew me that I am a harsh man, and pick up what I have not laid down, and reap what I have not sown.

23 Why then did you not give my money to the exchange, so that when I came I could demand it with its interest?

24 And he said to those who stood in his presence, Take away the pound from him, and give it to him who has ten pounds.

25 They said to him, Our lord, he has already with him ten pounds.

26 He said to them, I say to you, to everyone who has shall be given; and from him who has not, even that which he has will be taken away from him.

27 But those my enemies, who were not willing that I should rule over them, bring them here, and kill them before me.

28 And when Jesus had said these things, he went forward to go to Jerusalem.

29 And when he arrived at Bethphage and Bethany, on the side of the mountain which is called the Home of Olives, he sent two of his disciples,

30 And he said to them, Go to the village which is in front of us; and when you enter it you will find a colt tied up, on which no man has ever ridden; untie it and bring it.

31 And if any man should ask you, Why do you untie it? tell him this: Our lord needs it.

32 And those who were sent went away, and found just as he had told them.

33 And as they were untying the colt, its owners said to them, Why do you untie the colt?

34 And they said to them, Our Lord needs it.

35 And they brought it to Jesus; and they put their garments on the colt, and they set Jesus on it.

36 And as he went on, they spread their garments on the road.

37 And when he came near to the descent of the Mount of the Home of Olives, the whole multitude of the disciples began to rejoice, praising God with a loud voice, for all the miracles which they had seen,

38 Saying, Blessed is the king who comes in the name of the Lord; peace in heaven and glory in the highest.

39 But some of the men of the Pharisees who were in the multitude said to him, Teacher, rebuke your disciples.

40 He said to them, I say to you, that if these should keep silent, the stones would cry out.

41 And when he drew near and saw the city, he wept over it;

42 And he said, If you had only known those who are concerned in your peace, even in this your day! but now they are hidden from your eyes.

43 But the days will come to you, when your enemies will surround you, and oppress you from every place,

44 And will overthrow you, and your children within you; and they will not leave in you a stone upon a stone; because you did not know the time when you were to be visited.

45 And when he entered the temple, he began to put out those who were buying and selling in it;

46 And he said to them, It is written, My house is the house of prayer; but you have made it a cave of bandits.

47 And he taught every day in the temple. But the high priests and the scribes and the elders of the people sought to get rid of him;

48 But they were not able to find what to do to him; for all the people hung around him to hear him.

Вiд Луки

Розділ 19

1 І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихо́н.

2 І ось чоловік, що звався Закхе́й, — він був старши́й над ми́тниками, і був багатий, —

3 бажав ба́чити Ісуса, хто Він, але з-за наро́ду не міг, — бо мали́й був на зріст.

4 І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього прохо́дити.

5 А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув уго́ру до нього й промовив: „Закхе́ю, — зійди за́раз додо́лу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!“

6 І той зараз додо́лу ізліз, і прийняв Його з радістю.

7 А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: „Він до грішного мужа в гости́ну зайшов!“

8 Став же Закхе́й та й промовив до Господа: „Господи, половину маєтку свого́ я віддам ось убогим, а коли кого скри́вдив був чим, — верну вче́тверо“.

9 Ісус же промовив до нього: „Сьогодні на дім цей спасі́ння прийшло, бо й він син Авраамів.

10 Син бо Лю́дський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!“

11 Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну при́тчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж ду́мали, що об'я́виться Боже Царство тепер.

12 Отож Він сказав: „Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.

13 І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: „Торгуйте, аж поки верну́ся“.

14 Та його громадяни його нена́виділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: „Не хочемо, щоб він був над нами царем“.

15 І сталось, коли він верну́вся, як царство прийняв, то звелів посклика́ти рабів, яким срі́бло роздав, щоб довідатися, хто́ що набув.

16 І перший прийшов і сказав: „Пане, міна твоя принесла́ десять мін“.

17 І відказав він йому: „Гаразд, рабе добрий! Ти в мало́му був вірний, — володій десятьма́ містами“.

18 І другий прийшов і сказав: „Пане, твоя міна п'ять мін принесла́“.

19 Він же сказав і тому́: „Будь і ти над п'ятьма́ містами“.

20 І ще інший прийшов і сказав: „Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.

21 Я бо боявся тебе, — ти ж бо люди́на жорсто́ка: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв“.

22 І відказав той йому: „Уста́ми твоїми, злий рабе, суджу́ я тебе! Ти знав, що я — жорстока люди́на, беру́, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.

23 Чому́ ж не віддав ти міня́льникам срі́бла мого, — і я, повернувшись, узяв би своє із прибу́тком?“

24 І сказав він присутнім: „Візьміть міну від нього, та дайте тому́, хто десять мін має“.

25 І відказали йому: „Пане, — він десять мін має“.

26 Говорю́ бо я вам: „Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього і те, що він має.

27 А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, — і на оча́х моїх їх повбивайте“.

28 А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.

29 І ото, як набли́зився до Вітфагі́ї й Віфа́нії, на горі, що Оли́вною зветься, Він двох учнів послав,

30 наказуючи: „Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, зна́йдете прив'язане осля́, що на нього ніко́ли ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.

31 Коли ж вас хто спитає: „На́що відв'язуєте?“, відкажіть тому так: „Госпо́дь потребу́є його“.

32 Посланці́ ж відійшли, — і знайшли, як Він їм був сказав.

33 А коли осля стали відв'язувати, хазяї́ його їх запитали: „На́що осля ви відв'язуєте?“

34 Вони ж відказали: „Господь потребу́є його“.

35 І вони привели́ до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.

36 Коли ж Він їхав, вони простила́ли одежу свою по дорозі.

37 А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь на́товп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,

38 кажучи: „Благослове́нний Цар, що йде у Господнє Ім'я́! Мир на небеса́х, і слава на висоті!“

39 А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: „Учителю, — заборони́ Своїм учням!“

40 А Він їм промовив у відповідь: „Кажу вам, що коли ці замо́вкнуть, то каміння кричатиме!“

41 І коли Він набли́зився, і місто побачив, то заплакав за ним,

42 і сказав: „О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.

43 Бо при́йдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе ва́лом ото́чать, і обля́жуть тебе, і стиснуть тебе звідусю́ди.

44 І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоста́влять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти ча́су відвідин твоїх“.

45 А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавці́в,

46 до них кажучи: „Написано: „Дім Мій — дім молитви“, а ви з нього зробили „пече́ру розбійників“.

47 І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважні́ші з наро́ду шукали, щоб Його погубити,

48 але не знахо́дили, що вчинити Йому, бо ввесь наро́д горнувся до Нього та слухав Його.

Luke

Chapter 19

Вiд Луки

Розділ 19

1 AND when Jesus entered and passed through Jericho,

1 І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихо́н.

2 There was a man named Zacchaeus, who was rich and chief of the publicans.

2 І ось чоловік, що звався Закхе́й, — він був старши́й над ми́тниками, і був багатий, —

3 And he wanted to see who Jesus was; but he could not because of the crowd, for Zacchaeus was small in his stature.

3 бажав ба́чити Ісуса, хто Він, але з-за наро́ду не міг, — бо мали́й був на зріст.

4 So he ran ahead of Jesus, and climbed up into a fig tree without leaves, that he might see him, because he was to pass that way.

4 І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього прохо́дити.

5 When Jesus came to that place, he saw him and said to him, Make haste, come down, O Zacchaeus, for today I must remain in your house.

5 А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув уго́ру до нього й промовив: „Закхе́ю, — зійди за́раз додо́лу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!“

6 And he hastened, and came down, and welcomed him with joy.

6 І той зараз додо́лу ізліз, і прийняв Його з радістю.

7 Now when they all saw it, they murmured, saying, He has entered to stay in the house of a sinner.

7 А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: „Він до грішного мужа в гости́ну зайшов!“

8 But Zacchaeus rose up and said to Jesus, Behold, my Lord, half of my wealth I will give to the poor; and I will pay fourfold to every man from whom I have extorted.

8 Став же Закхе́й та й промовив до Господа: „Господи, половину маєтку свого́ я віддам ось убогим, а коли кого скри́вдив був чим, — верну вче́тверо“.

9 Jesus said to him, Today life has come to this house, because he also is a son of Abraham.

9 Ісус же промовив до нього: „Сьогодні на дім цей спасі́ння прийшло, бо й він син Авраамів.

10 For the Son of man came to seek and save that which was lost.

10 Син бо Лю́дський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!“

11 While they were listening to these things, he added and spoke a parable, because he was near Jerusalem, and they were expecting that the kingdom of God would appear at that very hour;

11 Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну при́тчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж ду́мали, що об'я́виться Боже Царство тепер.

12 And he said, A great man of a noble family went to a far country to receive for himself a kingdom, and return.

12 Отож Він сказав: „Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.

13 And he called his ten servants, and gave them ten pounds, and said to them, Do business until I come back.

13 І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: „Торгуйте, аж поки верну́ся“.

14 But the people of his city hated him, and sent messengers after him, saying, We do not want him to rule over us.

14 Та його громадяни його нена́виділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: „Не хочемо, щоб він був над нами царем“.

15 And when he received the kingdom and returned, he commanded to call his servants, to whom he had given the money, that he might know what each one of them had gained in business.

15 І сталось, коли він верну́вся, як царство прийняв, то звелів посклика́ти рабів, яким срі́бло роздав, щоб довідатися, хто́ що набув.

16 The first one came and said, My lord, your pound has gained ten pounds.

16 І перший прийшов і сказав: „Пане, міна твоя принесла́ десять мін“.

17 He said to him, O good servant, because you are found faithful in a little, you will have charge over ten talents. *

17 І відказав він йому: „Гаразд, рабе добрий! Ти в мало́му був вірний, — володій десятьма́ містами“.

18 And the second came and said, My lord, your pound has gained five pounds.

18 І другий прийшов і сказав: „Пане, твоя міна п'ять мін принесла́“.

19 He said to this one also, You also will have charge over five talents.

19 Він же сказав і тому́: „Будь і ти над п'ятьма́ містами“.

20 And another one came and said, My lord, here is your pound which was with me, which I kept laid up in a purse.

20 І ще інший прийшов і сказав: „Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.

21 For I was afraid of you, because you are a harsh man; you pick up what you have not laid down, and you reap what you have not sown.

21 Я бо боявся тебе, — ти ж бо люди́на жорсто́ка: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв“.

22 He said to him, I will judge you from your own mouth, O wicked servant. You knew me that I am a harsh man, and pick up what I have not laid down, and reap what I have not sown.

22 І відказав той йому: „Уста́ми твоїми, злий рабе, суджу́ я тебе! Ти знав, що я — жорстока люди́на, беру́, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.

23 Why then did you not give my money to the exchange, so that when I came I could demand it with its interest?

23 Чому́ ж не віддав ти міня́льникам срі́бла мого, — і я, повернувшись, узяв би своє із прибу́тком?“

24 And he said to those who stood in his presence, Take away the pound from him, and give it to him who has ten pounds.

24 І сказав він присутнім: „Візьміть міну від нього, та дайте тому́, хто десять мін має“.

25 They said to him, Our lord, he has already with him ten pounds.

25 І відказали йому: „Пане, — він десять мін має“.

26 He said to them, I say to you, to everyone who has shall be given; and from him who has not, even that which he has will be taken away from him.

26 Говорю́ бо я вам: „Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього і те, що він має.

27 But those my enemies, who were not willing that I should rule over them, bring them here, and kill them before me.

27 А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, — і на оча́х моїх їх повбивайте“.

28 And when Jesus had said these things, he went forward to go to Jerusalem.

28 А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.

29 And when he arrived at Bethphage and Bethany, on the side of the mountain which is called the Home of Olives, he sent two of his disciples,

29 І ото, як набли́зився до Вітфагі́ї й Віфа́нії, на горі, що Оли́вною зветься, Він двох учнів послав,

30 And he said to them, Go to the village which is in front of us; and when you enter it you will find a colt tied up, on which no man has ever ridden; untie it and bring it.

30 наказуючи: „Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, зна́йдете прив'язане осля́, що на нього ніко́ли ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.

31 And if any man should ask you, Why do you untie it? tell him this: Our lord needs it.

31 Коли ж вас хто спитає: „На́що відв'язуєте?“, відкажіть тому так: „Госпо́дь потребу́є його“.

32 And those who were sent went away, and found just as he had told them.

32 Посланці́ ж відійшли, — і знайшли, як Він їм був сказав.

33 And as they were untying the colt, its owners said to them, Why do you untie the colt?

33 А коли осля стали відв'язувати, хазяї́ його їх запитали: „На́що осля ви відв'язуєте?“

34 And they said to them, Our Lord needs it.

34 Вони ж відказали: „Господь потребу́є його“.

35 And they brought it to Jesus; and they put their garments on the colt, and they set Jesus on it.

35 І вони привели́ до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.

36 And as he went on, they spread their garments on the road.

36 Коли ж Він їхав, вони простила́ли одежу свою по дорозі.

37 And when he came near to the descent of the Mount of the Home of Olives, the whole multitude of the disciples began to rejoice, praising God with a loud voice, for all the miracles which they had seen,

37 А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь на́товп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,

38 Saying, Blessed is the king who comes in the name of the Lord; peace in heaven and glory in the highest.

38 кажучи: „Благослове́нний Цар, що йде у Господнє Ім'я́! Мир на небеса́х, і слава на висоті!“

39 But some of the men of the Pharisees who were in the multitude said to him, Teacher, rebuke your disciples.

39 А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: „Учителю, — заборони́ Своїм учням!“

40 He said to them, I say to you, that if these should keep silent, the stones would cry out.

40 А Він їм промовив у відповідь: „Кажу вам, що коли ці замо́вкнуть, то каміння кричатиме!“

41 And when he drew near and saw the city, he wept over it;

41 І коли Він набли́зився, і місто побачив, то заплакав за ним,

42 And he said, If you had only known those who are concerned in your peace, even in this your day! but now they are hidden from your eyes.

42 і сказав: „О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.

43 But the days will come to you, when your enemies will surround you, and oppress you from every place,

43 Бо при́йдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе ва́лом ото́чать, і обля́жуть тебе, і стиснуть тебе звідусю́ди.

44 And will overthrow you, and your children within you; and they will not leave in you a stone upon a stone; because you did not know the time when you were to be visited.

44 І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоста́влять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти ча́су відвідин твоїх“.

45 And when he entered the temple, he began to put out those who were buying and selling in it;

45 А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавці́в,

46 And he said to them, It is written, My house is the house of prayer; but you have made it a cave of bandits.

46 до них кажучи: „Написано: „Дім Мій — дім молитви“, а ви з нього зробили „пече́ру розбійників“.

47 And he taught every day in the temple. But the high priests and the scribes and the elders of the people sought to get rid of him;

47 І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважні́ші з наро́ду шукали, щоб Його погубити,

48 But they were not able to find what to do to him; for all the people hung around him to hear him.

48 але не знахо́дили, що вчинити Йому, бо ввесь наро́д горнувся до Нього та слухав Його.