ЙовРозділ 5 |
|
1 |
|
2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному! |
|
3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла. |
|
4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі! |
|
5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його! |
|
6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, — |
|
7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти. |
|
8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, — |
|
9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа, |
|
10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду, |
|
11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених. |
|
12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки, |
|
13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, — |
|
14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі! |
|
15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́, |
|
16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда! |
|
17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари: |
|
18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його! |
|
19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло: |
|
20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча. |
|
21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона. |
|
22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся. |
|
23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою. |
|
24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку. |
|
25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі! |
|
26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого! |
|
27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“ |
JobChapter 5 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
ЙовРозділ 5 |
JobChapter 5 |
|
1 |
1 |
|
2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному! |
2 |
|
3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла. |
3 |
|
4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі! |
4 |
|
5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його! |
5 |
|
6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, — |
6 |
|
7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти. |
7 |
|
8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, — |
8 |
|
9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа, |
9 |
|
10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду, |
10 |
|
11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених. |
11 |
|
12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки, |
12 |
|
13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, — |
13 |
|
14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі! |
14 |
|
15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́, |
15 |
|
16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда! |
16 |
|
17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари: |
17 |
|
18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його! |
18 |
|
19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло: |
19 |
|
20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча. |
20 |
|
21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона. |
21 |
|
22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся. |
22 |
|
23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою. |
23 |
|
24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку. |
24 |
|
25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі! |
25 |
|
26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого! |
26 |
|
27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“ |
27 |