| ЙовРозділ 5 | 
| 1  | 
| 2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному! | 
| 3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла. | 
| 4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі! | 
| 5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його! | 
| 6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, — | 
| 7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти. | 
| 8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, — | 
| 9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа, | 
| 10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду, | 
| 11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених. | 
| 12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки, | 
| 13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, — | 
| 14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі! | 
| 15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́, | 
| 16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда! | 
| 17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари: | 
| 18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його! | 
| 19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло: | 
| 20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча. | 
| 21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона. | 
| 22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся. | 
| 23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою. | 
| 24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку. | 
| 25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі! | 
| 26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого! | 
| 27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“ | 
| Книга ИоваГлава 5 | 
| 1  | 
| 2  | 
| 3  | 
| 4  | 
| 5  | 
| 6  | 
| 7  | 
| 8  | 
| 9  | 
| 10  | 
| 11  | 
| 12  | 
| 13  | 
| 14  | 
| 15  | 
| 16  | 
| 17  | 
| 18  | 
| 19  | 
| 20  | 
| 21  | 
| 22  | 
| 23  | 
| 24  | 
| 25  | 
| 26  | 
| 27  | 
| ЙовРозділ 5 | Книга ИоваГлава 5 | 
| 1  | 1  | 
| 2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному! | 2  | 
| 3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла. | 3  | 
| 4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі! | 4  | 
| 5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його! | 5  | 
| 6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, — | 6  | 
| 7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти. | 7  | 
| 8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, — | 8  | 
| 9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа, | 9  | 
| 10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду, | 10  | 
| 11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених. | 11  | 
| 12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки, | 12  | 
| 13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, — | 13  | 
| 14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі! | 14  | 
| 15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́, | 15  | 
| 16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда! | 16  | 
| 17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари: | 17  | 
| 18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його! | 18  | 
| 19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло: | 19  | 
| 20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча. | 20  | 
| 21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона. | 21  | 
| 22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся. | 22  | 
| 23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою. | 23  | 
| 24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку. | 24  | 
| 25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі! | 25  | 
| 26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого! | 26  | 
| 27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“ | 27  |