Библия - Обещанное Восстановление

希伯來書

第12章

1 我們既有這許多的見證人，如同雲彩圍著我們，就當放下各樣的重擔，脫去容易纏累我們的罪，存心忍耐，奔那擺在我們前頭的路程，

2 仰望為我們信心［our faith］創始成終的耶穌。他因那擺在前面的喜樂，就輕看羞辱，忍受了十字架的苦難，便坐在神寶座的右邊。

3 那忍受罪人這樣與他自己［against himself］作對［contradiction］的，你們要思想，免得疲倦灰心。

4 你們與罪惡相爭，還沒有抵擋到流血的地步。

5 你們又忘了那勸你們如同勸兒女［children］的話，說：「我兒，你不可輕看主的管教，被他責備的時候也不可灰心；

6 因為主所愛的，他必管教，又鞭打凡所收納的兒子。」

7 你們所忍受的，是神管教你們，待你們如同待兒子。焉有兒子不被父親管教的呢？

8 管教原是眾子所共受的，你們若不受管教，就是私子，不是兒子了。

9 再者，我們曾有生身的父管教我們，我們尚且敬重他，何況眾靈［spirits］的父，我們豈不更當順服他得生嗎？

10 生身的父都是暫隨己意管教我們；唯有他［he］管教我們，是要我們得益處，使我們在他的聖潔上有分。

11 凡管教的事，當時不覺得快樂，反覺得愁苦；後來卻為那經練過的人結出平安的果子，就是義。

12 所以，你們要把下垂的手、發軟［feeble］的腿、挺起來；

13 也要為自己的腳，把道路修直了，恐怕［lest］使瘸子走差了路［turned out of the way］；倒要［but let it be］痊癒。

14 你們要追求與眾人和睦，並要追求聖潔，非聖潔沒有人能見主；

15 又要切切細察［Looking diligently］，恐怕有人失了神的恩；恐怕有苦毒的［bitterness］根生出來擾亂你們，因此叫多人［many］沾染污穢；

16 恐怕有淫亂的，有貪戀世俗如以掃的，他因一點食物把自己長子的名分賣了。

17 後來想要承受父所祝的福，竟被棄絕，雖然號哭切求，卻沒有悔改的門路［no place of repentance］，這是你們知道的。

18 你們原不是來到那能摸的山；此山有火燄、密雲、黑暗、暴風、

19 號［trumpet］聲與說話的聲音；那些聽見這聲音的，都求不要再向他們說話。

20 （因為他們當不起所命他們的話，說：「靠近這山的，即便是走獸，也要用石頭打死，或用標槍刺透［or thrust through with a dart］。」

21 所見的極其可怕，甚至摩西說：「我甚是恐懼戰兢。」）

22 你們乃是來到錫安山，永生神的城邑，就是天上的耶路撒冷。那裏有無數的［innumerable］天使，

23 有名寫［written］在天上諸長子之教會［church］所共聚的總會，有神─眾人的審判官［the Judge of all］和被成全之義人的靈［spirits］，

24 並新約的中保耶穌，以及所灑的血；這血所說的比亞伯的血所說的更美。

25 你們總要謹慎，不可不聽從［refuse not］那向你們說話的。因為那些不聽從［refused］在地上向他們說話的［him that spake］尚且不能逃罪，何況我們違背那從天上向我們說話的［him that speaketh］呢。

26 當時他的聲音震動了地，但如今他應許說：「再一次我不單要震動地，還要震動天。」

27 這再一次的話，是指明被震動的，就是受造之物都要挪去，使那不能［cannot］震動的常存。

28 所以我們既在承受［receiving］那［which］不能動搖［moved］的國，就當感恩，照神所喜悅的，用虔誠、敬畏的心事奉神；

29 因為我們的神乃是烈火。

До євреїв

Розділ 12

1 Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тяга́р та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,

2 дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перете́рпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.

3 Тож подумайте про Того, хто перете́рпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.

4 Ви ще не змага́лись до крови, борю́чись проти гріха,

5 і забули на́гад, що говорить до вас, як синів: „Мій сину, — не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоря́є тобі.

6 Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає“!

7 Коли те́рпите кару, то ро́бить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що ба́тько його не карає?

8 А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з пере́любу, а не сини.

9 А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, — і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні кори́тися ми Отцеві ду́хів, щоб жити?

10 Ті нас за короткого ча́су карали, як їм до вподоби було́, Цей же на ко́ристь, щоб ми стали учасниками Його святости.

11 Усяка кара в тепе́рішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для на́вчених нею приносить ми́рний плід праведности!

12 Тому́ то „опущені руки й коліна знемо́жені ви́простуйте“,

13 і „чиніть прості стежки́ ногам вашим“, щоб кульгаве не збо́чило, але краще ви́правилось.

14 Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа.

15 Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благода́ті, щоб „не виріс який гіркий корінь і не наробив непоко́ю“, і щоб багато-хто не опога́нились тим.

16 Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворі́дство віддав за поживу саму́.

17 Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкува́ти благослове́ння, відкинутий був, — не знайшов бо був можливости до покая́ння, хоч його з слі́зьми шукав.

18 Бо ви не приступили до гори дотика́льної та до палю́чого огню, і до хмари, і до те́мряви, та до бурі,

19 і до сурмо́вого звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них.

20 Не могли бо вони того витримати, що наказано: „Коли й звірина́ до гори доторкне́ться, то буде камінням побита“.

21 І таке страшне́ те видіння було́, що Мойсей проказав: „Я боюся й тремчу́!“

22 Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч анголів,

23 і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх — до Бога, і до духів удоскона́лених праведників,

24 і до Посере́дника Ново́го Заповіту — до Ісуса, і до покро́плення крови, що краще промовляє, як А́велева.

25 Глядіть, не відверта́йтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає,

26 що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: „Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом“.

27 А „ще раз“ визначає заміну захитаного, як ство́реного, щоб зосталися ті, хто непохитний.

28 Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благода́ть, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо стра́хом.

29 Бо наш Бог — то „палю́чий огонь“!

希伯來書第12章	До євреїв Розділ 12
1 我們既有這許多的見證人，如同雲彩圍著我們，就當放下各樣的重擔，脫去容易纏累我們的罪，存心忍耐，奔那擺在我們前頭的路程，	1 Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тяга́р та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,
2 仰望為我們信心［our faith］創始成終的耶穌。他因那擺在前面的喜樂，就輕看羞辱，忍受了十字架的苦難，便坐在神寶座的右邊。	2 дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перете́рпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.
3 那忍受罪人這樣與他自己［against himself］作對［contradiction］的，你們要思想，免得疲倦灰心。	3 Тож подумайте про Того, хто перете́рпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.
4 你們與罪惡相爭，還沒有抵擋到流血的地步。	4 Ви ще не змага́лись до крови, борю́чись проти гріха,
5 你們又忘了那勸你們如同勸兒女［children］的話，說：「我兒，你不可輕看主的管教，被他責備的時候也不可灰心；	5 і забули на́гад, що говорить до вас, як синів: „Мій сину, — не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоря́є тобі.
6 因為主所愛的，他必管教，又鞭打凡所收納的兒子。」	6 Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає“!
7 你們所忍受的，是神管教你們，待你們如同待兒子。焉有兒子不被父親管教的呢？	7 Коли те́рпите кару, то ро́бить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що ба́тько його не карає?
8 管教原是眾子所共受的，你們若不受管教，就是私子，不是兒子了。	8 А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з пере́любу, а не сини.
9 再者，我們曾有生身的父管教我們，我們尚且敬重他，何況眾靈［spirits］的父，我們豈不更當順服他得生嗎？	9 А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, — і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні кори́тися ми Отцеві ду́хів, щоб жити?
10 生身的父都是暫隨己意管教我們；唯有他［he］管教我們，是要我們得益處，使我們在他的聖潔上有分。	10 Ті нас за короткого ча́су карали, як їм до вподоби було́, Цей же на ко́ристь, щоб ми стали учасниками Його святости.
11 凡管教的事，當時不覺得快樂，反覺得愁苦；後來卻為那經練過的人結出平安的果子，就是義。	11 Усяка кара в тепе́рішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для на́вчених нею приносить ми́рний плід праведности!
12 所以，你們要把下垂的手、發軟［feeble］的腿、挺起來；	12 Тому́ то „опущені руки й коліна знемо́жені ви́простуйте“,
13 也要為自己的腳，把道路修直了，恐怕［lest］使瘸子走差了路［turned out of the way］；倒要［but let it be］痊癒。	13 і „чиніть прості стежки́ ногам вашим“, щоб кульгаве не збо́чило, але краще ви́правилось.
14 你們要追求與眾人和睦，並要追求聖潔，非聖潔沒有人能見主；	14 Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа.
15 又要切切細察［Looking diligently］，恐怕有人失了神的恩；恐怕有苦毒的［bitterness］根生出來擾亂你們，因此叫多人［many］沾染污穢；	15 Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благода́ті, щоб „не виріс який гіркий корінь і не наробив непоко́ю“, і щоб багато-хто не опога́нились тим.
16 恐怕有淫亂的，有貪戀世俗如以掃的，他因一點食物把自己長子的名分賣了。	16 Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворі́дство віддав за поживу саму́.
17 後來想要承受父所祝的福，竟被棄絕，雖然號哭切求，卻沒有悔改的門路［no place of repentance］，這是你們知道的。	17 Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкува́ти благослове́ння, відкинутий був, — не знайшов бо був можливости до покая́ння, хоч його з слі́зьми шукав.
18 你們原不是來到那能摸的山；此山有火燄、密雲、黑暗、暴風、	18 Бо ви не приступили до гори дотика́льної та до палю́чого огню, і до хмари, і до те́мряви, та до бурі,
19 號［trumpet］聲與說話的聲音；那些聽見這聲音的，都求不要再向他們說話。	19 і до сурмо́вого звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них.
20 （因為他們當不起所命他們的話，說：「靠近這山的，即便是走獸，也要用石頭打死，或用標槍刺透［or thrust through with a dart］。」	20 Не могли бо вони того витримати, що наказано: „Коли й звірина́ до гори доторкне́ться, то буде камінням побита“.
21 所見的極其可怕，甚至摩西說：「我甚是恐懼戰兢。」）	21 І таке страшне́ те видіння було́, що Мойсей проказав: „Я боюся й тремчу́!“
22 你們乃是來到錫安山，永生神的城邑，就是天上的耶路撒冷。那裏有無數的［innumerable］天使，	22 Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч анголів,
23 有名寫［written］在天上諸長子之教會［church］所共聚的總會，有神─眾人的審判官［the Judge of all］和被成全之義人的靈［spirits］，	23 і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх — до Бога, і до духів удоскона́лених праведників,
24 並新約的中保耶穌，以及所灑的血；這血所說的比亞伯的血所說的更美。	24 і до Посере́дника Ново́го Заповіту — до Ісуса, і до покро́плення крови, що краще промовляє, як А́велева.
25 你們總要謹慎，不可不聽從［refuse not］那向你們說話的。因為那些不聽從［refused］在地上向他們說話的［him that spake］尚且不能逃罪，何況我們違背那從天上向我們說話的［him that speaketh］呢。	25 Глядіть, не відверта́йтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає,
26 當時他的聲音震動了地，但如今他應許說：「再一次我不單要震動地，還要震動天。」	26 що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: „Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом“.
27 這再一次的話，是指明被震動的，就是受造之物都要挪去，使那不能［cannot］震動的常存。	27 А „ще раз“ визначає заміну захитаного, як ство́реного, щоб зосталися ті, хто непохитний.
28 所以我們既在承受［receiving］那［which］不能動搖［moved］的國，就當感恩，照神所喜悅的，用虔誠、敬畏的心事奉神；	28 Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благода́ть, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо стра́хом.
29 因為我們的神乃是烈火。	29 Бо наш Бог — то „палю́чий огонь“!

舊約

新約

希伯來書

第12章

До євреїв

Розділ 12

希伯來書

第12章

До євреїв

Розділ 12