Библия - Обещанное Восстановление

馬可福音

第12章

1 耶穌就用比喻對他們說：「有人栽了一個葡萄園，周圍圈上籬笆，挖了一個壓酒處［place］，蓋了一座樓，租給園戶，就往遠方［far country］去了。

2 到了時候，他［he］打發一個僕人到園戶那裏，要從園戶收葡萄園的果子。

3 園戶拿住他，打了他，叫他空手回去。

4 他［he］再打發一個僕人到他們那裏；他們用石頭打他［at him they cast stones］，打傷他的頭，並且凌辱他，叫他回去［sent him away］。

5 他［he］又打發一個僕人去；他們就殺了他，後又打發許多［many］僕人去；有被他們打的，有被他們殺的。

6 這樣［therefore］，還有一個兒子［son］，乃園主所疼愛的［his wellbeloved］，末後又打發他到他們［unto them］去，意思說：『他們必尊敬我的兒子。』

7 不料，那些園戶彼此說：『這是承受產業的；來吧，我們殺他，產業就歸我們了。』

8 他們便［And they］拿住他，殺了他，把他丟在園外。

9 這樣，葡萄園的主人要怎麼辦呢？他要來除滅那些園戶，將葡萄園轉給別人。

10 你們豈沒有念過這聖經說［And have ye not read this scripture］：『匠人所棄的石頭，成為［is become］房角的頭塊石頭；

11 這是主所作的，在我們眼中看為希奇［This was the Lord's doing, and it is marvellous in our eyes?］』嗎？」

12 他們就想要捉拿他［And they sought to lay hold on him］，只是懼怕百姓；因他們知道這比喻是指著他們說的［for they knew that he had spoken the parable against them］；他們［they］於是離開他走了。

13 他們便［And they］打發幾個法利賽人和幾個希律黨的人到耶穌那裏，要就著他的話陷害他。

14 他們來了，就對他說：「夫子，我們知道你是誠實的，一人［no man］你都不徇情面；因為你不看人的外貌，乃是誠誠實實傳神的道：納稅給凱撒可以不可以？

15 我們該納不該納？」但［But］耶穌知道他們的假意，就對他們說：「你們為甚麼試探我？拿一個錢［penny］來給我看。」

16 他們就拿了來。耶穌對他們［unto them］說：「這像和這號是誰的？」他們對他［unto him］說：「是凱撒的。」

17 耶穌回答［answering］他們［unto them］說：「凱撒的物當歸給凱撒，神的物當歸給神。」他們就希奇［marvelled at］他。

18 就有撒都該人到耶穌那裏［Then come unto him the Sadducees］，撒都該人常說沒有復活的事［which say there is no resurrection］；他們問［they asked］耶穌說：

19 「夫子，摩西為我們寫著說：『人若有兄弟［a man's brother］死了，撇下他的［his］妻子，沒有兒女［children］，他兄弟當娶他的妻，為哥哥生子立後。』

20 如今［Now］有弟兄七人；第一個娶了妻，死了，沒有留下孩子。

21 第二個娶了她，也死了，沒有留下孩子；第三個也是這樣。

22 那七個人都娶過她［had her］，總［and］沒有留下孩子；末了，那婦人也死了。

23 故此［therefore］，當復活、他們要起來［they shall rise］的時候，她將［shall］是那一個的妻子呢？因為他們七個人都娶過她。」

24 耶穌回答［answering］他們［them］說：「你們所以錯了，豈不是因為你們［ye］不明白聖經，不曉得神的大能嗎？

25 人從死裏復活，也不娶也不嫁；乃像天上的天使［angels］一樣。

26 論到死人復活，你們沒有念過摩西的書上所載、神怎樣在荊棘中［how in the bush］對摩西說：『我是亞伯拉罕的神，以撒的神，雅各的神』嗎？

27 神不是死人的神，乃是活人的神；所以［therefore］你們是大錯了。」

28 有一個文士來，聽見他們辯論，見［perceiving］耶穌回答的好，就問他說：「一切［all］誡命中，那是第一要緊的呢？」

29 耶穌回答他［him］說：「一切誡命中［of all the commanments］，第一要緊的就是說：『以色列啊，你要聽；主─我們神是獨一的主。

30 你要盡心、盡性、盡意、盡力愛主─你的神。』這是第一要緊的誡命［this is the first commandment］。

31 其次也相仿［like］，就是說：『你［Thou］要愛鄰［neighour］如己。』再沒有比這兩條誡命更大的了。」

32 那文士對耶穌說：「你說得好，夫子［Well, Master］，你說得不錯［thou hast said the truth］。因為只有一位神［for there is one God］；除了他以外，再沒有別的神。

33 並且盡心、盡智、盡性［with all the soul］、盡力愛他，人［his］又愛鄰［neighour］如己，就比一切全牲的［whole］燔祭和各樣祭祀為好［more］。」

34 耶穌見他回答的有智慧，就對他說：「你離神的國不遠了。」從此以後，沒有人敢再問他甚麼。

35 耶穌在殿裏教訓人，回答［answered］說：「文士怎麼說基督是大衛的子孫呢？

36 大衛自己［himself］被聖靈感動，說：『耶和華［The LORD］對我主說：『你坐在我的右邊，等我使你仇敵作你的腳凳。』

37 所以大衛自己［David therefore himself］稱他為主；這樣［then］，他怎麼又是大衛的子孫呢？」平民［common people］都喜歡聽他。

38 耶穌在道理［doctrine］之間，對他們［unto them］說：「你們要防備文士，他們愛［love］穿長衣出往［to go］，喜愛人在街市上問他們的安，

39 又喜愛會堂裏的高位，筵席上的首座；

40 他們侵吞寡婦的家產，假意作很長的禱告；這些人要受更重的咒詛［damnation］。」

41 耶穌對銀庫坐著，看百姓［people］怎樣投錢入庫；多有［many］財主往裏投了許多［much］的錢。

42 有一個窮寡婦來，往裏投了兩個小錢，就是一個大錢。

43 耶穌叫他的［his］門徒來，對他們［unto them］說：「我實在告訴你們：『這窮寡婦所［hath］投入庫裏的，比眾人所投的更多。

44 因為，他們都是自己多有餘剩［abundance］，拿出來投在裏頭；但這寡婦是自己不足，把她一切養生的都投上了。」

Вiд Марка

Розділ 12

1 І почав Він у при́тчах до них промовляти: „Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.

2 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарі́в.

3 Та вони схопи́ли його та й побили, і відіслали ні з чим.

4 І зно́ву послав він до них раба іншого, — та й того вони зранили в голову та знева́жили.

5 Тоді вислав він іншого, — і того вони вбили. І багатьо́х іще інших, — набили одни́х, а одни́х повбивали.

6 І він мав ще одно́го, — сина улю́бленого. Наоста́нок послав і того́ він до них і сказав: „Посоромляться сина мого́!“

7 А ті винарі міркували собі: „Це спадкоємець; ходім, заморду́ймо його, — і нашою спа́дщина бу́де!“

8 І вони схопи́ли його та й убили, і викинули його за виноградник.

9 Отож, що́ пан виноградника зробить? — Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.

10 Чи ви не читали в Писа́нні: „Камінь, що його будівни́чі відкинули, — той нарі́жним став ка́менем!

11 Від Господа сталося це, — і дивне воно в оча́х наших“.

12 І шукали Його, щоб схопи́ти, але побоялись наро́ду. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю при́тчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.

13 I вони вислали деяких із фарисеїв та іродія́нів до Нього, щоб зловити на слові Його.

14 Ті ж прийшли та й говорять Йому: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсі́м ні на ко́го, бо на лю́дське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годи́ться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?“

15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: „Чого ви Мене випробо́вуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити“.

16 І прине́сли вони. А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“ Ті ж Йому відказали: „Кесарів“.

17 Ісус тоді каже в відповідь їм: „Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!“ І дивувалися з Нього вони.

18 І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його та сказали:

19 „Учителю, Мойсей написав нам: „Як помре кому брат, і полишить дружи́ну, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружи́ну його́, та й відновить насіння для брата свого́“.

20 Було сім братів. І перший взяв дружи́ну й умер, не лишивши дітей.

21 Другий теж її взяв та й помер, — і він не лиши́в дітей. Так само і третій.

22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.

23 А в воскресінні, як воскреснуть вони, то котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружи́ну її“.

24 Ісус їм відказав: „Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писа́ння, ані Божої сили?

25 Бо як із мертвих воскреснуть, то не бу́дуть женитись, ані заміж вихо́дити, але будуть, немов анголи́ ті на небі.

26 Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як — при кущі́ — сказав йому Бог, промовляючи: „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів“,

27 Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь ду́же“.

28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: „Котра́ заповідь перша з усіх?“

29 Ісус відповів: Перша: „Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — Бог єдиний“.

30 І: „Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з ці́лої сили своєї!“ (Це за́повідь перша!)

31 А друга (одна́кова з нею): „Люби свого ближнього, як само́го себе!“ Нема іншої більшої заповіді над оці!“

32 І сказав Йому книжник: „Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що „Один Він, і нема іншого, окрім Нього“,

33 і що „Любити Його всім серцем, і всім розумом, (і всією душе́ю), і з ці́лої сили“, і що „Любити свого ближнього, як само́го себе“, — це важливіше за всі цілопа́лення й жертви!“

34 Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: „Ти недалеко від Божого Царства!“ І ніхто не насмілювався вже питати Його.

35 Пото́му Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: „Як то книжники кажуть, що ніби Христос — син Давидів?

36 Адже той Давид Святим Духом сказав: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

37 Сам Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“ Хто такі книжники й фарисеї І багато людей залюбки́ Його слухали.

38 Він же казав у науці Своїй: „Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах прохо́джуватись, і привіти на ринках,

39 і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на прийняття́х,

40 що вдови́ні хати поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“

41 І сів Він навпроти скарбни́ці, і дививсь, як наро́д мідяки́ до скарбниці вкидає. І багато заможних укида́ли багато.

42 І підійшла одна вбога вдови́ця, і поклала дві ле́пті, цебто гріш.

43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

44 Бо всі клали від ли́шка свого, а вона покла́ла з убо́зтва свого все, що мала, — свій прожиток увесь“.

馬可福音第12章	Вiд Марка Розділ 12
1 耶穌就用比喻對他們說：「有人栽了一個葡萄園，周圍圈上籬笆，挖了一個壓酒處［place］，蓋了一座樓，租給園戶，就往遠方［far country］去了。	1 І почав Він у при́тчах до них промовляти: „Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.
2 到了時候，他［he］打發一個僕人到園戶那裏，要從園戶收葡萄園的果子。	2 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарі́в.
3 園戶拿住他，打了他，叫他空手回去。	3 Та вони схопи́ли його та й побили, і відіслали ні з чим.
4 他［he］再打發一個僕人到他們那裏；他們用石頭打他［at him they cast stones］，打傷他的頭，並且凌辱他，叫他回去［sent him away］。	4 І зно́ву послав він до них раба іншого, — та й того вони зранили в голову та знева́жили.
5 他［he］又打發一個僕人去；他們就殺了他，後又打發許多［many］僕人去；有被他們打的，有被他們殺的。	5 Тоді вислав він іншого, — і того вони вбили. І багатьо́х іще інших, — набили одни́х, а одни́х повбивали.
6 這樣［therefore］，還有一個兒子［son］，乃園主所疼愛的［his wellbeloved］，末後又打發他到他們［unto them］去，意思說：『他們必尊敬我的兒子。』	6 І він мав ще одно́го, — сина улю́бленого. Наоста́нок послав і того́ він до них і сказав: „Посоромляться сина мого́!“
7 不料，那些園戶彼此說：『這是承受產業的；來吧，我們殺他，產業就歸我們了。』	7 А ті винарі міркували собі: „Це спадкоємець; ходім, заморду́ймо його, — і нашою спа́дщина бу́де!“
8 他們便［And they］拿住他，殺了他，把他丟在園外。	8 І вони схопи́ли його та й убили, і викинули його за виноградник.
9 這樣，葡萄園的主人要怎麼辦呢？他要來除滅那些園戶，將葡萄園轉給別人。	9 Отож, що́ пан виноградника зробить? — Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.
10 你們豈沒有念過這聖經說［And have ye not read this scripture］：『匠人所棄的石頭，成為［is become］房角的頭塊石頭；	10 Чи ви не читали в Писа́нні: „Камінь, що його будівни́чі відкинули, — той нарі́жним став ка́менем!
11 這是主所作的，在我們眼中看為希奇［This was the Lord's doing, and it is marvellous in our eyes?］』嗎？」	11 Від Господа сталося це, — і дивне воно в оча́х наших“.
12 他們就想要捉拿他［And they sought to lay hold on him］，只是懼怕百姓；因他們知道這比喻是指著他們說的［for they knew that he had spoken the parable against them］；他們［they］於是離開他走了。	12 І шукали Його, щоб схопи́ти, але побоялись наро́ду. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю при́тчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.
13 他們便［And they］打發幾個法利賽人和幾個希律黨的人到耶穌那裏，要就著他的話陷害他。	13 I вони вислали деяких із фарисеїв та іродія́нів до Нього, щоб зловити на слові Його.
14 他們來了，就對他說：「夫子，我們知道你是誠實的，一人［no man］你都不徇情面；因為你不看人的外貌，乃是誠誠實實傳神的道：納稅給凱撒可以不可以？	14 Ті ж прийшли та й говорять Йому: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсі́м ні на ко́го, бо на лю́дське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годи́ться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?“
15 我們該納不該納？」但［But］耶穌知道他們的假意，就對他們說：「你們為甚麼試探我？拿一個錢［penny］來給我看。」	15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: „Чого ви Мене випробо́вуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити“.
16 他們就拿了來。耶穌對他們［unto them］說：「這像和這號是誰的？」他們對他［unto him］說：「是凱撒的。」	16 І прине́сли вони. А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“ Ті ж Йому відказали: „Кесарів“.
17 耶穌回答［answering］他們［unto them］說：「凱撒的物當歸給凱撒，神的物當歸給神。」他們就希奇［marvelled at］他。	17 Ісус тоді каже в відповідь їм: „Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!“ І дивувалися з Нього вони.
18 就有撒都該人到耶穌那裏［Then come unto him the Sadducees］，撒都該人常說沒有復活的事［which say there is no resurrection］；他們問［they asked］耶穌說：	18 І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його та сказали:
19 「夫子，摩西為我們寫著說：『人若有兄弟［a man's brother］死了，撇下他的［his］妻子，沒有兒女［children］，他兄弟當娶他的妻，為哥哥生子立後。』	19 „Учителю, Мойсей написав нам: „Як помре кому брат, і полишить дружи́ну, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружи́ну його́, та й відновить насіння для брата свого́“.
20 如今［Now］有弟兄七人；第一個娶了妻，死了，沒有留下孩子。	20 Було сім братів. І перший взяв дружи́ну й умер, не лишивши дітей.
21 第二個娶了她，也死了，沒有留下孩子；第三個也是這樣。	21 Другий теж її взяв та й помер, — і він не лиши́в дітей. Так само і третій.
22 那七個人都娶過她［had her］，總［and］沒有留下孩子；末了，那婦人也死了。	22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.
23 故此［therefore］，當復活、他們要起來［they shall rise］的時候，她將［shall］是那一個的妻子呢？因為他們七個人都娶過她。」	23 А в воскресінні, як воскреснуть вони, то котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружи́ну її“.
24 耶穌回答［answering］他們［them］說：「你們所以錯了，豈不是因為你們［ye］不明白聖經，不曉得神的大能嗎？	24 Ісус їм відказав: „Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писа́ння, ані Божої сили?
25 人從死裏復活，也不娶也不嫁；乃像天上的天使［angels］一樣。	25 Бо як із мертвих воскреснуть, то не бу́дуть женитись, ані заміж вихо́дити, але будуть, немов анголи́ ті на небі.
26 論到死人復活，你們沒有念過摩西的書上所載、神怎樣在荊棘中［how in the bush］對摩西說：『我是亞伯拉罕的神，以撒的神，雅各的神』嗎？	26 Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як — при кущі́ — сказав йому Бог, промовляючи: „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів“,
27 神不是死人的神，乃是活人的神；所以［therefore］你們是大錯了。」	27 Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь ду́же“.
28 有一個文士來，聽見他們辯論，見［perceiving］耶穌回答的好，就問他說：「一切［all］誡命中，那是第一要緊的呢？」	28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: „Котра́ заповідь перша з усіх?“
29 耶穌回答他［him］說：「一切誡命中［of all the commanments］，第一要緊的就是說：『以色列啊，你要聽；主─我們神是獨一的主。	29 Ісус відповів: Перша: „Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — Бог єдиний“.
30 你要盡心、盡性、盡意、盡力愛主─你的神。』這是第一要緊的誡命［this is the first commandment］。	30 І: „Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з ці́лої сили своєї!“ (Це за́повідь перша!)
31 其次也相仿［like］，就是說：『你［Thou］要愛鄰［neighour］如己。』再沒有比這兩條誡命更大的了。」	31 А друга (одна́кова з нею): „Люби свого ближнього, як само́го себе!“ Нема іншої більшої заповіді над оці!“
32 那文士對耶穌說：「你說得好，夫子［Well, Master］，你說得不錯［thou hast said the truth］。因為只有一位神［for there is one God］；除了他以外，再沒有別的神。	32 І сказав Йому книжник: „Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що „Один Він, і нема іншого, окрім Нього“,
33 並且盡心、盡智、盡性［with all the soul］、盡力愛他，人［his］又愛鄰［neighour］如己，就比一切全牲的［whole］燔祭和各樣祭祀為好［more］。」	33 і що „Любити Його всім серцем, і всім розумом, (і всією душе́ю), і з ці́лої сили“, і що „Любити свого ближнього, як само́го себе“, — це важливіше за всі цілопа́лення й жертви!“
34 耶穌見他回答的有智慧，就對他說：「你離神的國不遠了。」從此以後，沒有人敢再問他甚麼。	34 Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: „Ти недалеко від Божого Царства!“ І ніхто не насмілювався вже питати Його.
35 耶穌在殿裏教訓人，回答［answered］說：「文士怎麼說基督是大衛的子孫呢？	35 Пото́му Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: „Як то книжники кажуть, що ніби Христос — син Давидів?
36 大衛自己［himself］被聖靈感動，說：『耶和華［The LORD］對我主說：『你坐在我的右邊，等我使你仇敵作你的腳凳。』	36 Адже той Давид Святим Духом сказав: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“
37 所以大衛自己［David therefore himself］稱他為主；這樣［then］，他怎麼又是大衛的子孫呢？」平民［common people］都喜歡聽他。	37 Сам Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“ Хто такі книжники й фарисеї І багато людей залюбки́ Його слухали.
38 耶穌在道理［doctrine］之間，對他們［unto them］說：「你們要防備文士，他們愛［love］穿長衣出往［to go］，喜愛人在街市上問他們的安，	38 Він же казав у науці Своїй: „Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах прохо́джуватись, і привіти на ринках,
39 又喜愛會堂裏的高位，筵席上的首座；	39 і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на прийняття́х,
40 他們侵吞寡婦的家產，假意作很長的禱告；這些人要受更重的咒詛［damnation］。」	40 що вдови́ні хати поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“
41 耶穌對銀庫坐著，看百姓［people］怎樣投錢入庫；多有［many］財主往裏投了許多［much］的錢。	41 І сів Він навпроти скарбни́ці, і дививсь, як наро́д мідяки́ до скарбниці вкидає. І багато заможних укида́ли багато.
42 有一個窮寡婦來，往裏投了兩個小錢，就是一個大錢。	42 І підійшла одна вбога вдови́ця, і поклала дві ле́пті, цебто гріш.
43 耶穌叫他的［his］門徒來，對他們［unto them］說：「我實在告訴你們：『這窮寡婦所［hath］投入庫裏的，比眾人所投的更多。	43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.
44 因為，他們都是自己多有餘剩［abundance］，拿出來投在裏頭；但這寡婦是自己不足，把她一切養生的都投上了。」	44 Бо всі клали від ли́шка свого, а вона покла́ла з убо́зтва свого все, що мала, — свій прожиток увесь“.

舊約

新約

馬可福音

第12章

Вiд Марка

Розділ 12

馬可福音

第12章

Вiд Марка

Розділ 12