| 馬可福音第4章 | 
| 1  | 
| 2 耶穌就用比喻教訓他們許多道理,在道理 | 
| 3 「你們聽啊:『看哪 | 
| 4 撒的時候,有落在路旁的,空中的 | 
| 5 有落在土淺石頭地上的;土既不深,便立時 | 
| 6 只是 | 
| 7 有落在荊棘裏的,荊棘長起來,把它擠住了,就不結果 | 
| 8 又有落在好土上 | 
| 9 他 | 
| 10  | 
| 11 耶穌對他們說:「神國的奧秘只叫你們知道。若是對外人講,這一切 | 
| 12 叫他們看是看見,卻不曉得;聽是聽見,卻不明白;恐怕他們甚麼時候 | 
| 13  | 
| 14 撒種之人所撒的就是道。 | 
| 15 有 | 
| 16 照樣 | 
| 17 但他心裏沒有根,不過是暫時的。及後 | 
| 18 並且有 | 
| 19 後來有今世 | 
| 20 有 | 
| 21  | 
| 22 因為掩藏的事,沒有不顯出來的;隱秘 | 
| 23 若 | 
| 24 他 | 
| 25 因為有的,還要給他;沒有的,連他所有的也要奪過來 | 
| 26  | 
| 27 黑夜睡覺,白日起來,這種就發芽漸長,那人卻不曉得如何這樣。 | 
| 28 因為 | 
| 29 穀一吐穗 | 
| 30  | 
| 31 好像一粒芥菜種,種在地裏的時候,比地裏 | 
| 32 但種上以後,就長起來,比各樣的菜都大,又發 | 
| 33  | 
| 34 但 | 
| 35  | 
| 36 門徒打發 | 
| 37 忽然大起 | 
| 38 耶穌在船尾上,枕著枕頭睡覺;門徒叫醒 | 
| 39 耶穌起來 | 
| 40 耶穌對他們說:「為甚麼這樣 | 
| 41 他們就大大的懼怕,彼此說:「這是怎樣的人 | 
| Вiд МаркаРозділ 4 | 
| 1  | 
| 2 І багато навчав Він їх при́тчами, і в науці Своїй їм казав: | 
| 3  | 
| 4 І як сі́яв, упало зе́рно одне край дороги, — і налетіли пташки́, і його́ повидзьо́бували. | 
| 5 Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, де не мало багато землі, — і негайно зійшло, бо земля неглибока була́; | 
| 6 а як сонце зійшло — то зів'я́ло, і, коріння не мавши, усохло. | 
| 7 А інше впало між те́рен, і ви́гнався терен, і його поглуши́в, — і пло́ду воно не дало́. | 
| 8 Інше ж упало на добрую землю, — і дало плід, що посхо́див і ріс; і видало втри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“. | 
| 9 І сказав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“ | 
| 10 І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма́ про цю при́тчу. | 
| 11 І Він їм відповів: „Вам да́но пізнати таємни́ці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в при́тчах, | 
| 12 щоб „оком дивились вони — і не бачили, ву́хом слухали — і не зрозуміли, щоб коли вони не наверну́лися, і відпу́щені бу́дуть гріхи їм!“ | 
| 13 І Він їх запитав: „Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі! | 
| 14 Сіяч сіє слово. | 
| 15 А котрі́ край дороги, де сіється слово, — це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них. | 
| 16 Так само й посіяні на кам'яни́стому ґрунті, — вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його, | 
| 17 та коріння не мають у собі й непостійні; а зго́дом, як у́тиск або переслі́дування наступає за слово, вони спокушаються зараз. | 
| 18 А між терен посіяне, — це ті, що слухають слово, | 
| 19 але кло́поти цьогосві́тні й омана багатства та різні бажа́ння ввіходять, та й заглушують слово, — і пло́ду воно не дає. | 
| 20 А посіяне в добрую землю — це ті, що слухають слово й приймають, — і родять утри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“. | 
| 21  | 
| 22 Бо немає нічого захованого, що не ви́явиться, і немає таємного, що не вийде ная́в. | 
| 23 Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“ | 
| 24 І сказав Він до них: „Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відмі́ряють вам, і додаду́ть вам. | 
| 25 Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має“. | 
| 26  | 
| 27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає па́ростки та росте, хоч не знає він, я́к. | 
| 28 Бо родить земля сама з себе: перше вру́на, потім ко́лос, а тоді повне збіжжя на колосі. | 
| 29 А коли плід доспіє, зараз він „посилає серпа́, бо настали жнива́“. | 
| 30  | 
| 31 Воно — як те зе́рно гірчи́чне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі зе́мні насіння. | 
| 32 Як посіяне ж буде, вироста́є, і стає над усі зілля́ більше, і ві́ття пускає велике таке́, що ку́блитись може в тіні його птаство небесне“. | 
| 33 І такими притчами багатьома́ Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати. | 
| 34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе. | 
| 35  | 
| 36 І, лишивши наро́д, узяли із собою Його, як у чо́вні Він був; і інші човни́ були з Ним. | 
| 37 І зняла́ся ось буря велика, а хвилі вливалися в чо́вен, аж чо́вен водою вже був перепо́внився! | 
| 38 А Він спав на кормі́ на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: „Учителю, чи Тобі байдуже́, що ми гинемо?“ | 
| 39 Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: „Мовчи, перестань!“ І стих вітер, — і тиша велика настала. | 
| 40 І сказав Він до них: „Чого́ ви такі полохливі? Чому віри не маєте?“ | 
| 41 А вони налякалися стра́хом великим, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітер і море слухня́ні Йому?“ | 
| 馬可福音第4章 | Вiд МаркаРозділ 4 | 
| 1  | 1  | 
| 2 耶穌就用比喻教訓他們許多道理,在道理 | 2 І багато навчав Він їх при́тчами, і в науці Своїй їм казав: | 
| 3 「你們聽啊:『看哪 | 3  | 
| 4 撒的時候,有落在路旁的,空中的 | 4 І як сі́яв, упало зе́рно одне край дороги, — і налетіли пташки́, і його́ повидзьо́бували. | 
| 5 有落在土淺石頭地上的;土既不深,便立時 | 5 Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, де не мало багато землі, — і негайно зійшло, бо земля неглибока була́; | 
| 6 只是 | 6 а як сонце зійшло — то зів'я́ло, і, коріння не мавши, усохло. | 
| 7 有落在荊棘裏的,荊棘長起來,把它擠住了,就不結果 | 7 А інше впало між те́рен, і ви́гнався терен, і його поглуши́в, — і пло́ду воно не дало́. | 
| 8 又有落在好土上 | 8 Інше ж упало на добрую землю, — і дало плід, що посхо́див і ріс; і видало втри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“. | 
| 9 他 | 9 І сказав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“ | 
| 10  | 10 І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма́ про цю при́тчу. | 
| 11 耶穌對他們說:「神國的奧秘只叫你們知道。若是對外人講,這一切 | 11 І Він їм відповів: „Вам да́но пізнати таємни́ці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в при́тчах, | 
| 12 叫他們看是看見,卻不曉得;聽是聽見,卻不明白;恐怕他們甚麼時候 | 12 щоб „оком дивились вони — і не бачили, ву́хом слухали — і не зрозуміли, щоб коли вони не наверну́лися, і відпу́щені бу́дуть гріхи їм!“ | 
| 13  | 13 І Він їх запитав: „Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі! | 
| 14 撒種之人所撒的就是道。 | 14 Сіяч сіє слово. | 
| 15 有 | 15 А котрі́ край дороги, де сіється слово, — це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них. | 
| 16 照樣 | 16 Так само й посіяні на кам'яни́стому ґрунті, — вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його, | 
| 17 但他心裏沒有根,不過是暫時的。及後 | 17 та коріння не мають у собі й непостійні; а зго́дом, як у́тиск або переслі́дування наступає за слово, вони спокушаються зараз. | 
| 18 並且有 | 18 А між терен посіяне, — це ті, що слухають слово, | 
| 19 後來有今世 | 19 але кло́поти цьогосві́тні й омана багатства та різні бажа́ння ввіходять, та й заглушують слово, — і пло́ду воно не дає. | 
| 20 有 | 20 А посіяне в добрую землю — це ті, що слухають слово й приймають, — і родять утри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“. | 
| 21  | 21  | 
| 22 因為掩藏的事,沒有不顯出來的;隱秘 | 22 Бо немає нічого захованого, що не ви́явиться, і немає таємного, що не вийде ная́в. | 
| 23 若 | 23 Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“ | 
| 24 他 | 24 І сказав Він до них: „Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відмі́ряють вам, і додаду́ть вам. | 
| 25 因為有的,還要給他;沒有的,連他所有的也要奪過來 | 25 Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має“. | 
| 26  | 26  | 
| 27 黑夜睡覺,白日起來,這種就發芽漸長,那人卻不曉得如何這樣。 | 27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає па́ростки та росте, хоч не знає він, я́к. | 
| 28 因為 | 28 Бо родить земля сама з себе: перше вру́на, потім ко́лос, а тоді повне збіжжя на колосі. | 
| 29 穀一吐穗 | 29 А коли плід доспіє, зараз він „посилає серпа́, бо настали жнива́“. | 
| 30  | 30  | 
| 31 好像一粒芥菜種,種在地裏的時候,比地裏 | 31 Воно — як те зе́рно гірчи́чне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі зе́мні насіння. | 
| 32 但種上以後,就長起來,比各樣的菜都大,又發 | 32 Як посіяне ж буде, вироста́є, і стає над усі зілля́ більше, і ві́ття пускає велике таке́, що ку́блитись може в тіні його птаство небесне“. | 
| 33  | 33 І такими притчами багатьома́ Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати. | 
| 34 但 | 34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе. | 
| 35  | 35  | 
| 36 門徒打發 | 36 І, лишивши наро́д, узяли із собою Його, як у чо́вні Він був; і інші човни́ були з Ним. | 
| 37 忽然大起 | 37 І зняла́ся ось буря велика, а хвилі вливалися в чо́вен, аж чо́вен водою вже був перепо́внився! | 
| 38 耶穌在船尾上,枕著枕頭睡覺;門徒叫醒 | 38 А Він спав на кормі́ на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: „Учителю, чи Тобі байдуже́, що ми гинемо?“ | 
| 39 耶穌起來 | 39 Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: „Мовчи, перестань!“ І стих вітер, — і тиша велика настала. | 
| 40 耶穌對他們說:「為甚麼這樣 | 40 І сказав Він до них: „Чого́ ви такі полохливі? Чому віри не маєте?“ | 
| 41 他們就大大的懼怕,彼此說:「這是怎樣的人 | 41 А вони налякалися стра́хом великим, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітер і море слухня́ні Йому?“ |