| JohnChapter 19 | 
| 1 Then | 
| 2 And the soldiers | 
| 3 And said, | 
| 4 Pilate | 
| 5 Then | 
| 6 When | 
| 7 The Jews | 
| 8 When | 
| 9 And went | 
| 10 Then | 
| 11 Jesus | 
| 12 And from thereafter | 
| 13 When | 
| 14 And it was the preparation | 
| 15 But they cried | 
| 16 Then | 
| 17 And he bearing | 
| 18 Where | 
| 19 And Pilate | 
| 20 This | 
| 21 Then | 
| 22 Pilate | 
| 23 Then | 
| 24 They said | 
| 25 Now | 
| 26 When Jesus | 
| 27 Then | 
| 28 After | 
| 29 Now | 
| 30 When | 
| 31 The Jews | 
| 32 Then | 
| 33 But when | 
| 34 But one | 
| 35 And he that saw | 
| 36 For these | 
| 37 And again | 
| 38 And after | 
| 39 And there came | 
| 40 Then | 
| 41 Now | 
| 42 There | 
| Вiд IванаРозділ 19 | 
| 1  | 
| 2 Вояки́ ж, сплівши з те́рну вінка, Йому покла́ли на голову, та багряни́цю наділи на Нього, | 
| 3 і приступали до Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“ І били по щоках Його. | 
| 4  | 
| 5 І вийшов назо́вні Ісус, у терно́вім вінку та в багря́нім плащі. А Пилат до них каже: „Оце Чоловік!“ | 
| 6 Як зобачили ж Його первосвященики й служба, то закричали, говорячи: „Розіпни́, розіпни́!“ Пилат каже до них: „То візьміть Його ви й розіпні́ть, — бо провини я в Нім не знахо́джу!“ | 
| 7 Відказали юдеї йому: „Ми маємо Зако́на, а за Зако́ном Він мусить умерти, — бо за Божого Сина Себе видавав!“ | 
| 8 Як зачув же Пилат оце слово, налякався ще більш, | 
| 9 і вернувся в прето́рій ізно́ву, і питає Ісуса: „Звідки Ти?“ Та Ісус йому відповіді не подав. | 
| 10 І каже до Нього Пилат: „Не говориш до мене? Хіба ж Ти не знаєш, що маю я вла́ду розп'я́сти Тебе, і маю вла́ду Тебе відпустити?“ | 
| 11 Ісус відповів: „Надо Мною ти жодної вла́ди не мав би, коли б тобі зве́рху не да́но було́; тому більший гріх має той, хто Мене тобі ви́дав“. | 
| 12 Після цього Пилат намагався пустити Його, та юдеї кричали, говорячи: „Якщо Його пустиш, то не ке́сарів при́ятель ти! Усякий, хто себе за царя видає, противиться ке́сареві“. | 
| 13 Як зачув же Пилат оце слово, то вивів назо́вні Ісуса, і засів на судде́ве сиді́ння, на місці, що зветься літострото́н, по-гебрейському ж гавва́та. | 
| 14 Був то ж день Пригото́влення Пасхи, година була — близько шостої. І він каже юдеям: „Ось ваш Цар!“ | 
| 15 Та вони закричали: „Геть, геть із Ним! Розіпни́ Його!“ Пилат каже до них: „Царя вашого маю розп'я́сти?“ Первосвященики відповіли: „Ми не маєм царя, окрім ке́саря!“ | 
| 16 Ось тоді він їм видав Його, щоб розп'я́сти.  | 
| 17 І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Черепо́вищем зване, по-гебрейському Голго́фа. | 
| 18 Там Його розп'яли́, а з Ним ра́зом двох інших, з одно́го та з другого боку, а Ісуса всере́дині. | 
| 19 А Пилат написав і на́писа, та й умістив на хресті. Було ж там написано: „Ісус Назаряни́н, Цар Юдейський“. | 
| 20 І багато з юдеїв читали цього написа, бо те місце, де Ісус був розп'я́тий, було близько від міста. А було по-гебрейському, по-грецькому й по-римському написано. | 
| 21 Тож сказали Пилатові юдейські первосвященики: „Не пиши: Цар Юдейський, але що Він Сам говорив: Я — Цар Юдейський. | 
| 22 Пилат відповів: „Що я написав — написав!“ | 
| 23  | 
| 24 Тож сказали один до одно́го: „Не будемо дерти його, але же́реба киньмо на нього, — кому припаде́“. Щоб збуло́ся Писа́ння: „Поділили одежу Мою між собою, і метну́ли про шату Мою жеребка́“. Вояки ж це й зробили. | 
| 25  | 
| 26 Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: „Оце, жоно, твій син!“ | 
| 27 Потім каже до учня: „Оце мати твоя!“ І з тієї години той учень узяв її до себе. | 
| 28  | 
| 29 Тут стояла посу́дина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом напо́внивши, і на трости́ну її настромивши, підне́сли до уст Його. | 
| 30 А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: „Звершилось!“ І, голову схиливши, віддав Свого духа. | 
| 31  | 
| 32 Тож прийшли вояки́ й поламали голі́нки першому й другому, що розп'я́тий з Ним був. | 
| 33 Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що Він уже вмер, то голі́нок Йому не зламали, | 
| 34 та один з воякі́в списом бо́ка Йому проколов, — і зараз витекла звідти кров та вода. | 
| 35 І самовидець засвідчив, і правдиве свідо́цтво його; і він знає, що правду говорить, щоб повірили й ви. | 
| 36 Бо це сталось тому́, щоб збулося Писа́ння: „Йому кості ламати не бу́дуть!“ | 
| 37 І знов друге Писа́ння говорить: „Дивитися будуть на Того, Кого́ проколо́ли“. | 
| 38  | 
| 39 Прибув також і Никоди́м, — що давніше прихо́див вночі до Ісуса, — і сми́рну приніс, із ало́єм помішану, щось літрів із сто. | 
| 40 Отож, узяли вони тіло Ісусове, та й обгорнули його у полотно́ із па́хощами, як є зви́чай ховати в юдеїв. | 
| 41 На тім місці, де Він був розп'я́тий, знахо́дився сад, а в саду́ новий гріб, що в ньому ніко́ли ніхто не лежав. | 
| 42 Тож отут, — з-за юдейського дня Пригото́влення — вони покла́ли Ісуса, бо побли́зу був гріб. | 
| JohnChapter 19 | Вiд IванаРозділ 19 | 
| 1 Then | 1  | 
| 2 And the soldiers | 2 Вояки́ ж, сплівши з те́рну вінка, Йому покла́ли на голову, та багряни́цю наділи на Нього, | 
| 3 And said, | 3 і приступали до Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“ І били по щоках Його. | 
| 4 Pilate | 4  | 
| 5 Then | 5 І вийшов назо́вні Ісус, у терно́вім вінку та в багря́нім плащі. А Пилат до них каже: „Оце Чоловік!“ | 
| 6 When | 6 Як зобачили ж Його первосвященики й служба, то закричали, говорячи: „Розіпни́, розіпни́!“ Пилат каже до них: „То візьміть Його ви й розіпні́ть, — бо провини я в Нім не знахо́джу!“ | 
| 7 The Jews | 7 Відказали юдеї йому: „Ми маємо Зако́на, а за Зако́ном Він мусить умерти, — бо за Божого Сина Себе видавав!“ | 
| 8 When | 8 Як зачув же Пилат оце слово, налякався ще більш, | 
| 9 And went | 9 і вернувся в прето́рій ізно́ву, і питає Ісуса: „Звідки Ти?“ Та Ісус йому відповіді не подав. | 
| 10 Then | 10 І каже до Нього Пилат: „Не говориш до мене? Хіба ж Ти не знаєш, що маю я вла́ду розп'я́сти Тебе, і маю вла́ду Тебе відпустити?“ | 
| 11 Jesus | 11 Ісус відповів: „Надо Мною ти жодної вла́ди не мав би, коли б тобі зве́рху не да́но було́; тому більший гріх має той, хто Мене тобі ви́дав“. | 
| 12 And from thereafter | 12 Після цього Пилат намагався пустити Його, та юдеї кричали, говорячи: „Якщо Його пустиш, то не ке́сарів при́ятель ти! Усякий, хто себе за царя видає, противиться ке́сареві“. | 
| 13 When | 13 Як зачув же Пилат оце слово, то вивів назо́вні Ісуса, і засів на судде́ве сиді́ння, на місці, що зветься літострото́н, по-гебрейському ж гавва́та. | 
| 14 And it was the preparation | 14 Був то ж день Пригото́влення Пасхи, година була — близько шостої. І він каже юдеям: „Ось ваш Цар!“ | 
| 15 But they cried | 15 Та вони закричали: „Геть, геть із Ним! Розіпни́ Його!“ Пилат каже до них: „Царя вашого маю розп'я́сти?“ Первосвященики відповіли: „Ми не маєм царя, окрім ке́саря!“ | 
| 16 Then | 16 Ось тоді він їм видав Його, щоб розп'я́сти.  | 
| 17 And he bearing | 17 І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Черепо́вищем зване, по-гебрейському Голго́фа. | 
| 18 Where | 18 Там Його розп'яли́, а з Ним ра́зом двох інших, з одно́го та з другого боку, а Ісуса всере́дині. | 
| 19 And Pilate | 19 А Пилат написав і на́писа, та й умістив на хресті. Було ж там написано: „Ісус Назаряни́н, Цар Юдейський“. | 
| 20 This | 20 І багато з юдеїв читали цього написа, бо те місце, де Ісус був розп'я́тий, було близько від міста. А було по-гебрейському, по-грецькому й по-римському написано. | 
| 21 Then | 21 Тож сказали Пилатові юдейські первосвященики: „Не пиши: Цар Юдейський, але що Він Сам говорив: Я — Цар Юдейський. | 
| 22 Pilate | 22 Пилат відповів: „Що я написав — написав!“ | 
| 23 Then | 23  | 
| 24 They said | 24 Тож сказали один до одно́го: „Не будемо дерти його, але же́реба киньмо на нього, — кому припаде́“. Щоб збуло́ся Писа́ння: „Поділили одежу Мою між собою, і метну́ли про шату Мою жеребка́“. Вояки ж це й зробили. | 
| 25 Now | 25  | 
| 26 When Jesus | 26 Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: „Оце, жоно, твій син!“ | 
| 27 Then | 27 Потім каже до учня: „Оце мати твоя!“ І з тієї години той учень узяв її до себе. | 
| 28 After | 28  | 
| 29 Now | 29 Тут стояла посу́дина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом напо́внивши, і на трости́ну її настромивши, підне́сли до уст Його. | 
| 30 When | 30 А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: „Звершилось!“ І, голову схиливши, віддав Свого духа. | 
| 31 The Jews | 31  | 
| 32 Then | 32 Тож прийшли вояки́ й поламали голі́нки першому й другому, що розп'я́тий з Ним був. | 
| 33 But when | 33 Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що Він уже вмер, то голі́нок Йому не зламали, | 
| 34 But one | 34 та один з воякі́в списом бо́ка Йому проколов, — і зараз витекла звідти кров та вода. | 
| 35 And he that saw | 35 І самовидець засвідчив, і правдиве свідо́цтво його; і він знає, що правду говорить, щоб повірили й ви. | 
| 36 For these | 36 Бо це сталось тому́, щоб збулося Писа́ння: „Йому кості ламати не бу́дуть!“ | 
| 37 And again | 37 І знов друге Писа́ння говорить: „Дивитися будуть на Того, Кого́ проколо́ли“. | 
| 38 And after | 38  | 
| 39 And there came | 39 Прибув також і Никоди́м, — що давніше прихо́див вночі до Ісуса, — і сми́рну приніс, із ало́єм помішану, щось літрів із сто. | 
| 40 Then | 40 Отож, узяли вони тіло Ісусове, та й обгорнули його у полотно́ із па́хощами, як є зви́чай ховати в юдеїв. | 
| 41 Now | 41 На тім місці, де Він був розп'я́тий, знахо́дився сад, а в саду́ новий гріб, що в ньому ніко́ли ніхто не лежав. | 
| 42 There | 42 Тож отут, — з-за юдейського дня Пригото́влення — вони покла́ли Ісуса, бо побли́зу був гріб. |