CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Mark 6
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Mark

Chapter 6

1 And he went1831 out from there,1564 and came2064 into1519 his own country;3968 and his disciples3101 follow190 him.

2 And when the sabbath4521 day was come,1096 he began756 to teach1321 in the synagogue:4864 and many4183 hearing191 him were astonished,1605 saying,3004 From where4159 has this5129 man these5023 things? and what5101 wisdom4678 is this3588 which is given1325 to him, that even2532 such5108 mighty1411 works are worked1096 by his hands?5495

3 Is not this3778 the carpenter,5045 the son5207 of Mary,3137 the brother80 of James,2385 and Joses,2500 and of Juda,2455 and Simon?4613 and are not his sisters79 here5602 with us? And they were offended4624 at1722 him.

4 But Jesus,2424 said3004 to them, A prophet4396 is not without820 honor,820 but in his own country,3968 and among1722 his own kin,4773 and in his own house.3614

5 And he could1410 there1563 do4160 no3762 mighty1411 work,1411 save1508 that he laid2007 his hands5495 on a few3641 sick732 folk, and healed2323 them.

6 And he marveled2296 because1223 of their unbelief.570 And he went4013 round2943 about2945 the villages,2968 teaching.1321

7 And he called4341 to him the twelve,1427 and began756 to send649 them forth1614 by two1417 and two;1417 and gave1325 them power1849 over unclean169 spirits;4151

8 And commanded3853 them that they should take142 nothing3367 for their journey,3598 save1508 a staff4464 only;3440 no3361 money,4082 no3361 bread,740 no3361 money5475 in their purse:2223

9 But be shod5265 with sandals;4547 and not put1746 on1746 two1417 coats.5509

10 And he said3004 to them, In what3699 place3699 soever1437 you enter1525 into1519 an house,3614 there1563 abide3306 till2193 you depart1831 from that place.1564

11 And whoever3745 302 shall not receive1209 you, nor3366 hear191 you, when you depart1607 there,1564 shake1621 off1621 the dust5522 under5270 your5216 feet4228 for a testimony3142 against them. Truly281 I say3004 to you, It shall be more414 tolerable414 for Sodom4670 and Gomorrha1116 in the day2250 of judgment,2920 than2228 for that city.4172

12 And they went1831 out, and preached2784 that men should repent.3340

13 And they cast1544 out many4183 devils,1140 and anointed218 with oil1637 many4183 that were sick,732 and healed2323 them.

14 And king935 Herod2264 heard191 of him; (for his name3686 was spread5318 abroad:1519 1096) and he said,3004 That John2491 the Baptist907 was risen1453 from the dead,3498 and therefore1223 5124 mighty1411 works do show1754 forth1754 themselves in him.

15 Others243 said,3004 That it is Elias.2243 And others243 said,3004 That it is a prophet,4396 or2228 as one1520 of the prophets.4396

16 But when Herod2264 heard191 thereof, he said,2036 It is John,2491 whom3739 I beheaded:607 he is risen1453 from the dead.3498

17 For Herod2264 himself846 had sent649 forth1614 and laid hold2902 on John,2491 and bound1210 him in prison5438 for Herodias'2266 sake, his brother80 Philip's5376 wife:1135 for he had married1060 her.

18 For John2491 had said3004 to Herod,2264 It is not lawful1832 for you to have2192 your brother's80 wife.1135

19 Therefore Herodias2266 had a quarrel1758 against him, and would2309 have killed615 him; but she could1410 not:

20 For Herod2264 feared5399 John,2491 knowing1492 that he was a just1342 man435 and an holy,40 and observed4933 him; and when he heard191 him, he did4160 many4183 things, and heard191 him gladly.2234

21 And when a convenient2121 day2250 was come,1096 that Herod2264 on his birthday1077 made4160 a supper1173 to his lords,3175 high5310 captains,5506 and chief4413 estates of Galilee;1056

22 And when the daughter2364 of the said846 Herodias2266 came1525 in, and danced,3738 and pleased700 Herod2264 and them that sat4873 with him, the king935 said2036 to the damsel,2877 Ask154 of me whatever3739 1437 you will,2309 and I will give1325 it you.

23 And he swore3660 to her, Whatever3739 1437 you shall ask154 of me, I will give1325 it you, to the half2255 of my kingdom.932

24 And she went1831 forth,1831 and said2036 to her mother,3384 What5101 shall I ask?154 And she said,2036 The head2776 of John2491 the Baptist.910

25 And she came1525 in straightway2112 with haste4710 to the king,935 and asked,154 saying,3004 I will2309 that you give1325 me by and by in a charger4094 the head2776 of John2491 the Baptist.910

26 And the king935 was exceeding4036 sorry;4036 yet for his oath's3727 sake, and for their sakes which3588 sat4873 with him, he would2309 not reject114 her.

27 And immediately2112 the king935 sent649 an executioner,4688 and commanded2004 his head2776 to be brought:5342 and he went565 and beheaded607 him in the prison,5438

28 And brought5342 his head2776 in a charger,4094 and gave1325 it to the damsel:2877 and the damsel2877 gave1325 it to her mother.3384

29 And when his disciples3101 heard191 of it, they came2064 and took142 up his corpse,4430 and laid5087 it in a tomb.3419

30 And the apostles652 gathered4863 themselves together4863 to Jesus,2424 and told518 him all3956 things, both5037 what3745 they had done,4160 and what3745 they had taught.2258 1321

31 And he said2036 to them, Come1205 you yourselves5210 846 apart2596 2398 into1519 a desert2048 place,5117 and rest373 a while:3641 for there were many4183 coming2064 and going,5217 and they had no3761 leisure2119 so3761 much as to eat.5315

32 And they departed565 into1519 a desert2048 place5117 by ship4143 privately.2596 2398

33 And the people3793 saw1492 them departing,5217 and many4183 knew1921 him, and ran4936 afoot3979 thither1563 out of all3956 cities,4172 and preceded4281 them, and came4905 together4905 to him.

34 And Jesus,2424 when he came1831 out, saw1492 much4183 people,3793 and was moved4697 with compassion4697 toward1909 them, because3754 they were as sheep4263 not having2192 a shepherd:4166 and he began756 to teach1321 them many4183 things.

35 And when the day5610 was now2235 far4183 spent, his disciples3101 came4334 to him, and said,3004 This3588 is a desert2048 place,5117 and now2235 the time5610 is far4183 passed:

36 Send630 them away,630 that they may go565 into1519 the country68 round2943 about,2945 and into1519 the villages,2968 and buy59 themselves1438 bread:740 for they have2192 nothing3756 5100 to eat.5315

37 He answered611 and said2036 to them, Give1325 you them to eat.5315 And they say3004 to him, Shall we go565 and buy59 two1250 hundred1250 pennyworth1220 of bread,740 and give1325 them to eat?5315

38 He said3004 to them, How4214 many4214 loaves740 have2192 you? go5217 and see.1492 And when they knew,1097 they say,3004 Five,4002 and two1417 fishes.2486

39 And he commanded2004 them to make347 all3956 sit347 down347 by companies4849 on the green5515 grass.5528

40 And they sat377 down377 in ranks,4237 by hundreds,1540 and by fifties.4004

41 And when he had taken2983 the five4002 loaves740 and the two1417 fishes,2486 he looked308 up to heaven,3772 and blessed,2127 and broke2622 the loaves,740 and gave1325 them to his disciples3101 to set3908 before3908 them; and the two1417 fishes2486 divided3307 he among them all.3956

42 And they did all3956 eat,5315 and were filled.5526

43 And they took142 up twelve1427 baskets2894 full4134 of the fragments,2801 and of the fishes.2486

44 And they that did eat5315 of the loaves740 were about5616 five4000 thousand4000 men.435

45 And straightway2112 he constrained315 his disciples3101 to get1684 into1519 the ship,4143 and to go4254 to the other4008 side4008 before4254 to Bethsaida,966 while2193 he sent630 away630 the people.3793

46 And when he had sent657 them away,657 he departed565 into1519 a mountain3735 to pray.4336

47 And when even3798 was come,1096 the ship4143 was in the middle3319 of the sea,2281 and he alone3441 on1909 the land.1095

48 And he saw1492 them toiling928 in rowing;1643 for the wind417 was contrary1727 to them: and about4012 the fourth5067 watch5438 of the night3571 he comes2064 to them, walking4043 on the sea,2281 and would2309 have passed3928 by them.

49 But when they saw1492 him walking4043 on the sea,2281 they supposed1380 it had been1511 a spirit,5326 and cried349 out:

50 For they all3956 saw1492 him, and were troubled.5015 And immediately2112 he talked2980 with them, and said3004 to them, Be of good cheer:2293 it is I; be not afraid.5399

51 And he went305 up to them into1519 the ship;4143 and the wind417 ceased:2869 and they were sore3029 amazed1839 in themselves1438 beyond1537 4053 measure,4053 and wondered.2296

52 For they considered4920 not the miracle of the loaves:740 for their heart2588 was hardened.4456

53 And when they had passed1276 over,1276 they came2064 into1909 the land1095 of Gennesaret,1082 and drew4358 to the shore.4358

54 And when they were come1831 out of the ship,4143 straightway2112 they knew1921 him,

55 And ran4063 through4063 that whole3650 region4066 round4066 about,4066 and began756 to carry4064 about4064 in beds2895 those3588 that were sick,2192 2560 where3699 they heard191 he was.

56 And wherever3699 302 he entered,1531 into1519 villages,2968 or2228 cities,4172 or2228 country,68 they laid5087 the sick770 in the streets,58 and sought3870 him that they might touch680 if2579 it were but the border2899 of his garment:2440 and as many3745 as touched680 him were made4982 whole.4982

Вiд Марка

Розділ 6

1 І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї ба́тьківщини, а за Ним ішли учні Його.

2 Як настала ж субота, Він навчати почав у синаго́зі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: „Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що да́на Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?

3 Хіба ж Він не те́сля, син Маріїн, брат же Якову, і Йо́сипу, і Юді та Си́монові? А се́стри Його хіба тут не між нами?“ І вони спокуша́лися Ним.

4 А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм“.

5 І Він тут учинити не міг чуда жодного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздорови́в.

6 І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по се́лах навкру́г та навчав.

7 І, закликавши Дванадцятьо́х, зачав їх по двох посилати, і вла́ду їм дав над нечистими ду́хами.

8 І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім па́лиці тільки самої: ні то́рби, ні хліба, ані мідякі́в у свій че́рес,

9 а ходити в санда́лях, „і двох убрань не носити“.

10 І промовив до них: „Коли ви де вві́йдете в дім, залиша́йтеся там, аж поки не вийдете звідти.

11 А як місто яке вас не при́йме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на сві́дчення супроти них. Поправді кажу́ вам, — легше бу́де Содо́му й Гомо́ррі дня судного, аніж місту тому́!“

12 І вийшли вони, і проповідували, щоб ка́ялися.

13 І багато виго́нили де́монів, і оливою хворих багато нама́щували — і вздоровляли.

14 І прочув про Ісуса цар І́род, — бо ім'я́ Його стало зага́льно відо́ме, — і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому тво́ряться чу́да від нього.

15 Інші впевня́ли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.

16 А Ірод, прочувши, сказав: „Іван, якому я голову стяв був, — оце він воскрес!“

17 Той бо Ірод, пославши, схопи́в був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа, бо він одружи́вся був із нею.

18 Бо Іван казав Іродові: „Не годи́ться тобі мати за дружину жінку брата свого!“

19 А Іродія́да лю́тилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.

20 Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бенте́жився, але слухав його залюбки́.

21 Та настав день догі́дний, коли дня наро́дження Ірод справляв був бенке́та вельмо́жам своїм, і тисячникам, і галілейській старши́ні,

22 і коли прийшла дочка́ тієї Іродіяди, і танцювала, і сподо́балася Іродові та присутнім із ним при столі, — тоді цар промовив до дівчини: „Проси в мене, чого хочеш, — і дам я тобі!“

23 І поклявся він їй: „Чого тільки від ме́не попросиш, то дам я тобі, — хоча б і півцарства мого́!“

24 Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: „Чого маю просити?“ А та відказала: „Голови Івана Христителя“.

25 І зараз квапли́во вернулась вона до царя, і просила, говорячи: „Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полу́миску голову Івана Христителя!“

26 І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були́ при столі́, не схотів їй відмовити.

27 І цар зараз послав вояка́, і звелів прине́сти Іванову голову.

28 І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його го́лову на полу́мискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало́ її своїй матері.

29 А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гро́бу поклали його.

30 І посхо́дилися до Ісуса апо́столи, і розповіли́ Йому все, — як багато зробили вони, і як багато навчили.

31 І сказав Він до них: „Ідіть осібно самі до безлю́дного місця, та трохи спочиньте“. Бо багато народу прихо́дило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.

32 І відпливли́ вони чо́вном окремо до місця безлю́дного.

33 І побачили їх, коли пли́нули, і багато-хто їх розпізнали. І пі́шки побігли туди з усіх міст, та й їх ви́передили.

34 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і зми́лувався над ними, бо були, „немов вівці, що не мають пастуха“. І зачав їх багато навчати.

35 І, як минуло вже ча́су доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: „Це місце безлю́дне, а година вже пізня.

36 Відпусти їх, — нехай пі́дуть в оса́ди та се́ла близькі́, і куплять собі чого їсти“.

37 А Він відповів і сказав їм: „Дайте їсти їм ви́“. Вони ж відказали Йому: „Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті дина́ріїв, і дати їм їсти?“

38 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте!“ І розізнавши, сказали: „П'ять хлібі́в та дві рибі“.

39 І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля о́дного.

40 І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдеся́т.

41 І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби́, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.

42 І всі їли й наїлися!

43 А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.

44 А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!

45 І зараз звелів Своїм у́чням до чо́вна сідати, і на то́й бік попли́нути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить наро́д.

46 І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на го́ру.

47 А як вечір настав, чо́вен був серед моря, а Він Сам один на землі.

48 Коли ж Він побачив, як вони веслува́нням мордуються, — бо вітер їм був супроти́вний, — о четвертій сторо́жі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи́, і хотів їх минути.

49 А вони, як побачили, що йде Він по морю, поду́мали, що то мара́, та й стали кричати,

50 бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: „Будьте смілі, — це Я, не лякайтесь!“

51 І ввійшов Він у чо́вен до них, і вітер затих. А вони здивувалися ду́же в собі,

52 бо не зрозуміли чуда про хліби́, бо серце їхнє було затверділе.

53 Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську й прича́лили.

54 І, як вони повихо́дили з чо́вна, люди зараз пізнали Його,

55 і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих прино́сити, де тільки прочули були, що Він є.

56 І куди тільки Він прибував — до сіл, чи до міст, чи до осе́ль, — клали недужих на майда́нах, і благали Його, щоб могли доторкну́тись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього дото́ркувався, той був уздоро́влений!

Mark

Chapter 6

Вiд Марка

Розділ 6

1 And he went1831 out from there,1564 and came2064 into1519 his own country;3968 and his disciples3101 follow190 him.

1 І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї ба́тьківщини, а за Ним ішли учні Його.

2 And when the sabbath4521 day was come,1096 he began756 to teach1321 in the synagogue:4864 and many4183 hearing191 him were astonished,1605 saying,3004 From where4159 has this5129 man these5023 things? and what5101 wisdom4678 is this3588 which is given1325 to him, that even2532 such5108 mighty1411 works are worked1096 by his hands?5495

2 Як настала ж субота, Він навчати почав у синаго́зі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: „Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що да́на Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?

3 Is not this3778 the carpenter,5045 the son5207 of Mary,3137 the brother80 of James,2385 and Joses,2500 and of Juda,2455 and Simon?4613 and are not his sisters79 here5602 with us? And they were offended4624 at1722 him.

3 Хіба ж Він не те́сля, син Маріїн, брат же Якову, і Йо́сипу, і Юді та Си́монові? А се́стри Його хіба тут не між нами?“ І вони спокуша́лися Ним.

4 But Jesus,2424 said3004 to them, A prophet4396 is not without820 honor,820 but in his own country,3968 and among1722 his own kin,4773 and in his own house.3614

4 А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм“.

5 And he could1410 there1563 do4160 no3762 mighty1411 work,1411 save1508 that he laid2007 his hands5495 on a few3641 sick732 folk, and healed2323 them.

5 І Він тут учинити не міг чуда жодного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздорови́в.

6 And he marveled2296 because1223 of their unbelief.570 And he went4013 round2943 about2945 the villages,2968 teaching.1321

6 І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по се́лах навкру́г та навчав.

7 And he called4341 to him the twelve,1427 and began756 to send649 them forth1614 by two1417 and two;1417 and gave1325 them power1849 over unclean169 spirits;4151

7 І, закликавши Дванадцятьо́х, зачав їх по двох посилати, і вла́ду їм дав над нечистими ду́хами.

8 And commanded3853 them that they should take142 nothing3367 for their journey,3598 save1508 a staff4464 only;3440 no3361 money,4082 no3361 bread,740 no3361 money5475 in their purse:2223

8 І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім па́лиці тільки самої: ні то́рби, ні хліба, ані мідякі́в у свій че́рес,

9 But be shod5265 with sandals;4547 and not put1746 on1746 two1417 coats.5509

9 а ходити в санда́лях, „і двох убрань не носити“.

10 And he said3004 to them, In what3699 place3699 soever1437 you enter1525 into1519 an house,3614 there1563 abide3306 till2193 you depart1831 from that place.1564

10 І промовив до них: „Коли ви де вві́йдете в дім, залиша́йтеся там, аж поки не вийдете звідти.

11 And whoever3745 302 shall not receive1209 you, nor3366 hear191 you, when you depart1607 there,1564 shake1621 off1621 the dust5522 under5270 your5216 feet4228 for a testimony3142 against them. Truly281 I say3004 to you, It shall be more414 tolerable414 for Sodom4670 and Gomorrha1116 in the day2250 of judgment,2920 than2228 for that city.4172

11 А як місто яке вас не при́йме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на сві́дчення супроти них. Поправді кажу́ вам, — легше бу́де Содо́му й Гомо́ррі дня судного, аніж місту тому́!“

12 And they went1831 out, and preached2784 that men should repent.3340

12 І вийшли вони, і проповідували, щоб ка́ялися.

13 And they cast1544 out many4183 devils,1140 and anointed218 with oil1637 many4183 that were sick,732 and healed2323 them.

13 І багато виго́нили де́монів, і оливою хворих багато нама́щували — і вздоровляли.

14 And king935 Herod2264 heard191 of him; (for his name3686 was spread5318 abroad:1519 1096) and he said,3004 That John2491 the Baptist907 was risen1453 from the dead,3498 and therefore1223 5124 mighty1411 works do show1754 forth1754 themselves in him.

14 І прочув про Ісуса цар І́род, — бо ім'я́ Його стало зага́льно відо́ме, — і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому тво́ряться чу́да від нього.

15 Others243 said,3004 That it is Elias.2243 And others243 said,3004 That it is a prophet,4396 or2228 as one1520 of the prophets.4396

15 Інші впевня́ли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.

16 But when Herod2264 heard191 thereof, he said,2036 It is John,2491 whom3739 I beheaded:607 he is risen1453 from the dead.3498

16 А Ірод, прочувши, сказав: „Іван, якому я голову стяв був, — оце він воскрес!“

17 For Herod2264 himself846 had sent649 forth1614 and laid hold2902 on John,2491 and bound1210 him in prison5438 for Herodias'2266 sake, his brother80 Philip's5376 wife:1135 for he had married1060 her.

17 Той бо Ірод, пославши, схопи́в був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа, бо він одружи́вся був із нею.

18 For John2491 had said3004 to Herod,2264 It is not lawful1832 for you to have2192 your brother's80 wife.1135

18 Бо Іван казав Іродові: „Не годи́ться тобі мати за дружину жінку брата свого!“

19 Therefore Herodias2266 had a quarrel1758 against him, and would2309 have killed615 him; but she could1410 not:

19 А Іродія́да лю́тилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.

20 For Herod2264 feared5399 John,2491 knowing1492 that he was a just1342 man435 and an holy,40 and observed4933 him; and when he heard191 him, he did4160 many4183 things, and heard191 him gladly.2234

20 Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бенте́жився, але слухав його залюбки́.

21 And when a convenient2121 day2250 was come,1096 that Herod2264 on his birthday1077 made4160 a supper1173 to his lords,3175 high5310 captains,5506 and chief4413 estates of Galilee;1056

21 Та настав день догі́дний, коли дня наро́дження Ірод справляв був бенке́та вельмо́жам своїм, і тисячникам, і галілейській старши́ні,

22 And when the daughter2364 of the said846 Herodias2266 came1525 in, and danced,3738 and pleased700 Herod2264 and them that sat4873 with him, the king935 said2036 to the damsel,2877 Ask154 of me whatever3739 1437 you will,2309 and I will give1325 it you.

22 і коли прийшла дочка́ тієї Іродіяди, і танцювала, і сподо́балася Іродові та присутнім із ним при столі, — тоді цар промовив до дівчини: „Проси в мене, чого хочеш, — і дам я тобі!“

23 And he swore3660 to her, Whatever3739 1437 you shall ask154 of me, I will give1325 it you, to the half2255 of my kingdom.932

23 І поклявся він їй: „Чого тільки від ме́не попросиш, то дам я тобі, — хоча б і півцарства мого́!“

24 And she went1831 forth,1831 and said2036 to her mother,3384 What5101 shall I ask?154 And she said,2036 The head2776 of John2491 the Baptist.910

24 Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: „Чого маю просити?“ А та відказала: „Голови Івана Христителя“.

25 And she came1525 in straightway2112 with haste4710 to the king,935 and asked,154 saying,3004 I will2309 that you give1325 me by and by in a charger4094 the head2776 of John2491 the Baptist.910

25 І зараз квапли́во вернулась вона до царя, і просила, говорячи: „Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полу́миску голову Івана Христителя!“

26 And the king935 was exceeding4036 sorry;4036 yet for his oath's3727 sake, and for their sakes which3588 sat4873 with him, he would2309 not reject114 her.

26 І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були́ при столі́, не схотів їй відмовити.

27 And immediately2112 the king935 sent649 an executioner,4688 and commanded2004 his head2776 to be brought:5342 and he went565 and beheaded607 him in the prison,5438

27 І цар зараз послав вояка́, і звелів прине́сти Іванову голову.

28 And brought5342 his head2776 in a charger,4094 and gave1325 it to the damsel:2877 and the damsel2877 gave1325 it to her mother.3384

28 І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його го́лову на полу́мискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало́ її своїй матері.

29 And when his disciples3101 heard191 of it, they came2064 and took142 up his corpse,4430 and laid5087 it in a tomb.3419

29 А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гро́бу поклали його.

30 And the apostles652 gathered4863 themselves together4863 to Jesus,2424 and told518 him all3956 things, both5037 what3745 they had done,4160 and what3745 they had taught.2258 1321

30 І посхо́дилися до Ісуса апо́столи, і розповіли́ Йому все, — як багато зробили вони, і як багато навчили.

31 And he said2036 to them, Come1205 you yourselves5210 846 apart2596 2398 into1519 a desert2048 place,5117 and rest373 a while:3641 for there were many4183 coming2064 and going,5217 and they had no3761 leisure2119 so3761 much as to eat.5315

31 І сказав Він до них: „Ідіть осібно самі до безлю́дного місця, та трохи спочиньте“. Бо багато народу прихо́дило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.

32 And they departed565 into1519 a desert2048 place5117 by ship4143 privately.2596 2398

32 І відпливли́ вони чо́вном окремо до місця безлю́дного.

33 And the people3793 saw1492 them departing,5217 and many4183 knew1921 him, and ran4936 afoot3979 thither1563 out of all3956 cities,4172 and preceded4281 them, and came4905 together4905 to him.

33 І побачили їх, коли пли́нули, і багато-хто їх розпізнали. І пі́шки побігли туди з усіх міст, та й їх ви́передили.

34 And Jesus,2424 when he came1831 out, saw1492 much4183 people,3793 and was moved4697 with compassion4697 toward1909 them, because3754 they were as sheep4263 not having2192 a shepherd:4166 and he began756 to teach1321 them many4183 things.

34 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і зми́лувався над ними, бо були, „немов вівці, що не мають пастуха“. І зачав їх багато навчати.

35 And when the day5610 was now2235 far4183 spent, his disciples3101 came4334 to him, and said,3004 This3588 is a desert2048 place,5117 and now2235 the time5610 is far4183 passed:

35 І, як минуло вже ча́су доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: „Це місце безлю́дне, а година вже пізня.

36 Send630 them away,630 that they may go565 into1519 the country68 round2943 about,2945 and into1519 the villages,2968 and buy59 themselves1438 bread:740 for they have2192 nothing3756 5100 to eat.5315

36 Відпусти їх, — нехай пі́дуть в оса́ди та се́ла близькі́, і куплять собі чого їсти“.

37 He answered611 and said2036 to them, Give1325 you them to eat.5315 And they say3004 to him, Shall we go565 and buy59 two1250 hundred1250 pennyworth1220 of bread,740 and give1325 them to eat?5315

37 А Він відповів і сказав їм: „Дайте їсти їм ви́“. Вони ж відказали Йому: „Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті дина́ріїв, і дати їм їсти?“

38 He said3004 to them, How4214 many4214 loaves740 have2192 you? go5217 and see.1492 And when they knew,1097 they say,3004 Five,4002 and two1417 fishes.2486

38 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте!“ І розізнавши, сказали: „П'ять хлібі́в та дві рибі“.

39 And he commanded2004 them to make347 all3956 sit347 down347 by companies4849 on the green5515 grass.5528

39 І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля о́дного.

40 And they sat377 down377 in ranks,4237 by hundreds,1540 and by fifties.4004

40 І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдеся́т.

41 And when he had taken2983 the five4002 loaves740 and the two1417 fishes,2486 he looked308 up to heaven,3772 and blessed,2127 and broke2622 the loaves,740 and gave1325 them to his disciples3101 to set3908 before3908 them; and the two1417 fishes2486 divided3307 he among them all.3956

41 І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби́, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.

42 And they did all3956 eat,5315 and were filled.5526

42 І всі їли й наїлися!

43 And they took142 up twelve1427 baskets2894 full4134 of the fragments,2801 and of the fishes.2486

43 А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.

44 And they that did eat5315 of the loaves740 were about5616 five4000 thousand4000 men.435

44 А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!

45 And straightway2112 he constrained315 his disciples3101 to get1684 into1519 the ship,4143 and to go4254 to the other4008 side4008 before4254 to Bethsaida,966 while2193 he sent630 away630 the people.3793

45 І зараз звелів Своїм у́чням до чо́вна сідати, і на то́й бік попли́нути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить наро́д.

46 And when he had sent657 them away,657 he departed565 into1519 a mountain3735 to pray.4336

46 І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на го́ру.

47 And when even3798 was come,1096 the ship4143 was in the middle3319 of the sea,2281 and he alone3441 on1909 the land.1095

47 А як вечір настав, чо́вен був серед моря, а Він Сам один на землі.

48 And he saw1492 them toiling928 in rowing;1643 for the wind417 was contrary1727 to them: and about4012 the fourth5067 watch5438 of the night3571 he comes2064 to them, walking4043 on the sea,2281 and would2309 have passed3928 by them.

48 Коли ж Він побачив, як вони веслува́нням мордуються, — бо вітер їм був супроти́вний, — о четвертій сторо́жі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи́, і хотів їх минути.

49 But when they saw1492 him walking4043 on the sea,2281 they supposed1380 it had been1511 a spirit,5326 and cried349 out:

49 А вони, як побачили, що йде Він по морю, поду́мали, що то мара́, та й стали кричати,

50 For they all3956 saw1492 him, and were troubled.5015 And immediately2112 he talked2980 with them, and said3004 to them, Be of good cheer:2293 it is I; be not afraid.5399

50 бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: „Будьте смілі, — це Я, не лякайтесь!“

51 And he went305 up to them into1519 the ship;4143 and the wind417 ceased:2869 and they were sore3029 amazed1839 in themselves1438 beyond1537 4053 measure,4053 and wondered.2296

51 І ввійшов Він у чо́вен до них, і вітер затих. А вони здивувалися ду́же в собі,

52 For they considered4920 not the miracle of the loaves:740 for their heart2588 was hardened.4456

52 бо не зрозуміли чуда про хліби́, бо серце їхнє було затверділе.

53 And when they had passed1276 over,1276 they came2064 into1909 the land1095 of Gennesaret,1082 and drew4358 to the shore.4358

53 Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську й прича́лили.

54 And when they were come1831 out of the ship,4143 straightway2112 they knew1921 him,

54 І, як вони повихо́дили з чо́вна, люди зараз пізнали Його,

55 And ran4063 through4063 that whole3650 region4066 round4066 about,4066 and began756 to carry4064 about4064 in beds2895 those3588 that were sick,2192 2560 where3699 they heard191 he was.

55 і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих прино́сити, де тільки прочули були, що Він є.

56 And wherever3699 302 he entered,1531 into1519 villages,2968 or2228 cities,4172 or2228 country,68 they laid5087 the sick770 in the streets,58 and sought3870 him that they might touch680 if2579 it were but the border2899 of his garment:2440 and as many3745 as touched680 him were made4982 whole.4982

56 І куди тільки Він прибував — до сіл, чи до міст, чи до осе́ль, — клали недужих на майда́нах, і благали Його, щоб могли доторкну́тись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього дото́ркувався, той був уздоро́влений!