哥林多後書第4章 |
|
1 |
|
2 乃將那些暗昧不正 |
|
3 如果我們的福音蒙蔽、就是蒙蔽在失喪 |
|
4 此等不信之人被這世界的神弄瞎了心眼，恐怕 |
|
5 我們原不是傳自己，乃是傳基督耶穌為主，並且自己因耶穌作你們的僕人。 |
|
6 那吩咐光從黑暗裏照出來的神，已經照在我們心裏，叫我們得知神榮耀的光，顯在耶穌 |
|
7 |
|
8 我們四面受擾 |
|
9 遭逼迫，卻不被丟棄；打倒了，卻不至死亡。 |
|
10 身上常帶著主 |
|
11 因為我們這活著的人是常為耶穌被交於死地，使耶穌的生在我們這必死的身上顯明出來。 |
|
12 這樣看來，死是在我們身上發動，生卻在你們身上發動。 |
|
13 |
|
14 自己知道那叫主耶穌復活的，也必叫我們因 |
|
15 凡事都是為你們，好叫豐盛 |
|
16 |
|
17 我們這至暫至輕的苦楚，要為我們成就極重無比、永遠的榮耀。 |
|
18 原來我們不是顧念所見的，乃是顧念所不見的；因為所見的是暫時的，所不見的是永遠的。 |
2-е до коринтянРозділ 4 |
|
1 |
|
2 але ми відреклися тайного со́рому, не хо́дячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова, але з'я́вленням правди доручуємо себе кожному сумлінню лю́дському перед Богом. |
|
3 Коли ж наша Єва́нгелія й закрита, то закрита для тих, хто гине, — |
|
4 для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не зася́яло світло Єва́нгелії слави Христа, а Він — образ Божий. |
|
5 Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі — раби ваші ради Ісуса. |
|
6 Бо Бог, що звелів був світлу зася́яти з те́мряви, у серцях наших зася́яв, щоб просвітити нам знання́ слави Божої — в Особі Христовій. |
|
7 А ми маємо скарб цей у посу́динах гли́няних, щоб ве́лич сили була Божа, а не від нас. |
|
8 У всьому нас тиснуть, та не поти́снені ми; ми в важки́х обставинах, але не впадаємо в ро́зпач. |
|
9 Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені. |
|
10 Ми за́всіди носимо в тілі ме́ртвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове. |
|
11 Бо за́всіди нас, що живемо́, віддають на смерть за Ісуса, щоб з'явилось Ісусове в нашому смертельному тілі. |
|
12 Тому́ то смерть діє в нас, а життя — у вас. |
|
13 Та мавши того ж духа віри, за написаним: „Вірував я, через те говорив“, і ми віруємо, тому то й говоримо, |
|
14 знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскреси́ть з Ісусом і нас, і поставить із вами. |
|
15 Усе бо для вас, щоб благода́ть, розмножена через багатьох, збагати́ла подяку на Божу славу. |
|
16 Через те ми відваги не тратимо, бо хоч ни́щиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновля́ється внутрішній. |
|
17 Бо тепе́рішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги, |
|
18 коли ми не дивимося на види́ме, а на невиди́ме. Бо види́ме - дочасне, невиди́ме ж - вічне! |
哥林多後書第4章 |
2-е до коринтянРозділ 4 |
|
1 |
1 |
|
2 乃將那些暗昧不正 |
2 але ми відреклися тайного со́рому, не хо́дячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова, але з'я́вленням правди доручуємо себе кожному сумлінню лю́дському перед Богом. |
|
3 如果我們的福音蒙蔽、就是蒙蔽在失喪 |
3 Коли ж наша Єва́нгелія й закрита, то закрита для тих, хто гине, — |
|
4 此等不信之人被這世界的神弄瞎了心眼，恐怕 |
4 для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не зася́яло світло Єва́нгелії слави Христа, а Він — образ Божий. |
|
5 我們原不是傳自己，乃是傳基督耶穌為主，並且自己因耶穌作你們的僕人。 |
5 Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі — раби ваші ради Ісуса. |
|
6 那吩咐光從黑暗裏照出來的神，已經照在我們心裏，叫我們得知神榮耀的光，顯在耶穌 |
6 Бо Бог, що звелів був світлу зася́яти з те́мряви, у серцях наших зася́яв, щоб просвітити нам знання́ слави Божої — в Особі Христовій. |
|
7 |
7 А ми маємо скарб цей у посу́динах гли́няних, щоб ве́лич сили була Божа, а не від нас. |
|
8 我們四面受擾 |
8 У всьому нас тиснуть, та не поти́снені ми; ми в важки́х обставинах, але не впадаємо в ро́зпач. |
|
9 遭逼迫，卻不被丟棄；打倒了，卻不至死亡。 |
9 Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені. |
|
10 身上常帶著主 |
10 Ми за́всіди носимо в тілі ме́ртвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове. |
|
11 因為我們這活著的人是常為耶穌被交於死地，使耶穌的生在我們這必死的身上顯明出來。 |
11 Бо за́всіди нас, що живемо́, віддають на смерть за Ісуса, щоб з'явилось Ісусове в нашому смертельному тілі. |
|
12 這樣看來，死是在我們身上發動，生卻在你們身上發動。 |
12 Тому́ то смерть діє в нас, а життя — у вас. |
|
13 |
13 Та мавши того ж духа віри, за написаним: „Вірував я, через те говорив“, і ми віруємо, тому то й говоримо, |
|
14 自己知道那叫主耶穌復活的，也必叫我們因 |
14 знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскреси́ть з Ісусом і нас, і поставить із вами. |
|
15 凡事都是為你們，好叫豐盛 |
15 Усе бо для вас, щоб благода́ть, розмножена через багатьох, збагати́ла подяку на Божу славу. |
|
16 |
16 Через те ми відваги не тратимо, бо хоч ни́щиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновля́ється внутрішній. |
|
17 我們這至暫至輕的苦楚，要為我們成就極重無比、永遠的榮耀。 |
17 Бо тепе́рішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги, |
|
18 原來我們不是顧念所見的，乃是顧念所不見的；因為所見的是暫時的，所不見的是永遠的。 |
18 коли ми не дивимося на види́ме, а на невиди́ме. Бо види́ме - дочасне, невиди́ме ж - вічне! |