Библия - Обещанное Восстановление

路加福音

第18章

1 耶穌向他們［unto them］設了［spake］一個比喻，是要人常常禱告，不可灰心；

2 說：「某城裏有一個官，不懼怕神，也不尊重世人。

3 那城裏有個寡婦；她到［she came unto］他那裏，說：『我有一個對頭，求你給我伸冤。』

4 他多日不准。後來，他［he］心裏卻［but］說：『我雖不懼怕神，也不尊重世人；

5 只因這寡婦煩擾我，我就給她伸冤吧，免得她常來纏磨我。』」

6 主說：「你們聽這不義之官所說的話。

7 神屬自己的［his own］選民晝夜呼求［cry］他，他縱然為他們忍了多時，豈不終久給他們伸冤嗎？

8 我告訴你們，他［he］要快快的給他們伸冤了。然而，人子來的時候，遇得見世上有信心［faith］嗎？」

9 耶穌向那些仗著自己是義人，藐視別人的，設這［this］比喻：

10 說：「有兩個人上殿裏去禱告；一個是法利賽人，一個是稅吏。

11 法利賽人站著，自言自語的禱告說：『神啊，我感謝你，我不像別人勒索、不義、姦淫，也不像這個稅吏。

12 我一個禮拜禁食兩次，凡我所得的都捐上十分之一。』

13 那稅吏遠遠的站著，連舉目望天也不敢，只捶著胸說：『神啊，開恩可憐我這個罪人。』

14 我告訴你們，這人回家去比那人倒算為義了。因為，凡自高的，必降為卑；自己謙卑［humbleth himself］的，必升為高。」

15 又［also］有人抱著自己的嬰孩來見耶穌，要他摸他們；但［but］耶穌的［his］門徒看見，就責備那些人。

16 耶穌卻叫他們來，說：「讓小孩子到我這裏來，不要禁止他們；因為在神國的正是這樣的人。

17 我實在告訴你們：『凡要承受神國的，若不像小孩子，斷不能進去。』」

18 有一個官問耶穌說：「良善的夫子，我該作甚麼事才可以承受永生？」

19 耶穌對他說：「你為甚麼稱我是良善的？除了神一位之外，再沒有良善的。

20 誡命你是曉得的：『不可姦淫』、『不可殺人』、『不可偷盜』、『不可作假見證』、『當孝敬父母。』」

21 那人說：「這一切我從小都遵守了。」

22 耶穌聽見這些話［these things］，就說：「你還缺少一件：要變賣你一切所有的，分給窮人，就必有財寶在天上；你還要來跟從我。」

23 他聽見這話，就甚憂愁；因為他很富足。

24 耶穌看見他甚憂愁［very sorrowful］，就說：「有錢財的人進神的國是何等的難哪。

25 駱駝穿過針的眼，比財主進神的國還容易呢。」

26 聽見的人說：「這樣，誰能得救呢？」

27 耶穌說：「在人所不能的事，在神卻能。」

28 彼得就［Then］說：「看哪，我們已經撇下一切［all］跟從你了。」

29 耶穌對他們［unto them］說：「我實在告訴你們：『人為神的國撇下房屋，或是父母［parents］、弟兄、妻子［wife］、兒女，

30 沒有在今時［time］不得百倍，在來世不得永生的。」

31 耶穌於是［Then］帶著十二個門徒，對他們說：「看哪，我們上耶路撒冷去，先知所寫［written］一切關乎人子的事都要成就［concerning the Son of man shall be accomplished］。

32 他將要被交給外邦人，他們要戲弄他，惡待［spitefully］他，向他吐唾沫；

33 他們［they］要鞭打他，治死他［put him to death］；第三天他要復活。」

34 這些事門徒一樣也不懂得；這話［this saying］乃是向他們［from them］隱藏的，他們也［neither］不曉得所說的事［things］。

35 耶穌將近耶利哥的時候，有一個瞎子坐在路旁討乞［begging］；

36 聽見許多人經過，他［he］就問是甚麼緣故［meant］。

37 他們告訴他，是拿撒勒的［of Nazareth］耶穌經過。

38 他就呼叫說：「大衛的子孫耶穌啊，求你［thou］可憐我吧。」

39 在前頭走的人就責備他，不許他作聲；他卻越發喊叫說：「大衛的子孫，求你［thou］可憐我吧。」

40 耶穌站住，吩咐把他領過來；他［he］到了跟前，耶穌［he］就問他，

41 說［Saying］：「你要我為你作甚麼？」他說：「主啊，我要能看見。」

42 耶穌對他［untto him］說：「你可以看見。你的信救了你了。」

43 瞎子立刻看見了，就跟隨耶穌，一路歸榮耀與神；眾百姓［all the people］看見這事，也讚美神。

Вiд Луки

Розділ 18

1 І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися за́вжди, і не занепада́ти духом,

2 говорячи: „У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соро́мився.

3 У тому ж місті вдова перебува́ла, що до нього ходила й казала: „Оборони мене від мого супроти́вника!“

4 Але він довгий час не хотів. А зго́дом сказав сам до се́бе: „Хоч і Бога я не боюся, і людей не соро́млюся,

5 але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму́ в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені“.

6 І промовив Господь: „Чи чуєте, що́ говорить суддя цей неправедний?

7 А чи ж Бог в оборону не ві́зьме обра́них Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і ба́риться Він щодо них?

8 Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“

9 А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів.

10 „Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник.

11 Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.

12 Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“

13 А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“

14 Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“.

15 До Нього ж прино́сили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.

16 А Ісус їх покликав та й каже: „Пустіте дітей, щоб до Мене прихо́дили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже.

17 Поправді кажу́ вам: Хто Божого Царства не при́йме, як дитя, той у нього не вві́йде!“

18 І запитався Його один і́з нача́льникі́в, говорячи: „Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкува́ти вічне життя?“

19 Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, — тільки Сам Бог!

20 Знаєш заповіді: „Не чини пере́любу, не вбивай, не кради́, не свідку́й неправдиво, шануй свого батька та матір“.

21 А він відказав: „Усе́ це я виконав від юна́цтва свого́!“

22 Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одно́го тобі ще бракує: Розпро́дай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, — і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!“

23 А він, коли почув це, то засумував, бо був ве́льми багатий.

24 Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: „Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!

25 Бо верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти“.

26 Ті ж, що чули, спитали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“

27 А Він відповів: „Неможливе лю́дям — можливе для Бога!“

28 І промовив Петро: „От усе ми покинули, — та й пішли за Тобою слідо́м“.

29 А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружи́ну, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,

30 і не одержав би значно більш цього́ ча́су, а в віці наступнім — життя вічне“.

31 І, взявши Дванадцятьо́х, промовив до них: „Оце в Єрусалим ми йдемо́, і все здійсни́ться, що́ писали Пророки про Лю́дського Сина.

32 Бо Він ви́даний буде поганам, і буде осмі́яний, і покривджений, і опльо́ваний.

33 і, збичува́вши, уб'ють Його, — але третього дня Він воскресне!“

34 Та з цього нічо́го вони не збагну́ли, і ця річ перед ними закрита була́, і ска́заного вони не розуміли.

35 І сталось, як Він наближа́вся був до Єрихо́ну, один невидю́щий сидів при дорозі й просив.

36 А коли він прочув, що проходить наро́д, то спитався: „Що́ це таке?“

37 А йому відказали, що проходить Ісус Назаряни́н.

38 І став він кричати й казати: „Ісусе, Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“

39 А ті, що попе́реду йшли, сварились на нього, щоб він замо́вк, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“

40 І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той набли́зивсь до Нього, то Він запитався його:

41 „Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ А той відповів: „Господи, — нехай стану видю́щим!“

42 Ісус же до нього сказав. „Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!“

43 І зараз видю́щим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали́ хвалу Богові.

路加福音第18章	Вiд Луки Розділ 18
1 耶穌向他們［unto them］設了［spake］一個比喻，是要人常常禱告，不可灰心；	1 І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися за́вжди, і не занепада́ти духом,
2 說：「某城裏有一個官，不懼怕神，也不尊重世人。	2 говорячи: „У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соро́мився.
3 那城裏有個寡婦；她到［she came unto］他那裏，說：『我有一個對頭，求你給我伸冤。』	3 У тому ж місті вдова перебува́ла, що до нього ходила й казала: „Оборони мене від мого супроти́вника!“
4 他多日不准。後來，他［he］心裏卻［but］說：『我雖不懼怕神，也不尊重世人；	4 Але він довгий час не хотів. А зго́дом сказав сам до се́бе: „Хоч і Бога я не боюся, і людей не соро́млюся,
5 只因這寡婦煩擾我，我就給她伸冤吧，免得她常來纏磨我。』」	5 але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму́ в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені“.
6 主說：「你們聽這不義之官所說的話。	6 І промовив Господь: „Чи чуєте, що́ говорить суддя цей неправедний?
7 神屬自己的［his own］選民晝夜呼求［cry］他，他縱然為他們忍了多時，豈不終久給他們伸冤嗎？	7 А чи ж Бог в оборону не ві́зьме обра́них Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і ба́риться Він щодо них?
8 我告訴你們，他［he］要快快的給他們伸冤了。然而，人子來的時候，遇得見世上有信心［faith］嗎？」	8 Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“
9 耶穌向那些仗著自己是義人，藐視別人的，設這［this］比喻：	9 А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів.
10 說：「有兩個人上殿裏去禱告；一個是法利賽人，一個是稅吏。	10 „Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник.
11 法利賽人站著，自言自語的禱告說：『神啊，我感謝你，我不像別人勒索、不義、姦淫，也不像這個稅吏。	11 Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.
12 我一個禮拜禁食兩次，凡我所得的都捐上十分之一。』	12 Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“
13 那稅吏遠遠的站著，連舉目望天也不敢，只捶著胸說：『神啊，開恩可憐我這個罪人。』	13 А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“
14 我告訴你們，這人回家去比那人倒算為義了。因為，凡自高的，必降為卑；自己謙卑［humbleth himself］的，必升為高。」	14 Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“.
15 又［also］有人抱著自己的嬰孩來見耶穌，要他摸他們；但［but］耶穌的［his］門徒看見，就責備那些人。	15 До Нього ж прино́сили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.
16 耶穌卻叫他們來，說：「讓小孩子到我這裏來，不要禁止他們；因為在神國的正是這樣的人。	16 А Ісус їх покликав та й каже: „Пустіте дітей, щоб до Мене прихо́дили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже.
17 我實在告訴你們：『凡要承受神國的，若不像小孩子，斷不能進去。』」	17 Поправді кажу́ вам: Хто Божого Царства не при́йме, як дитя, той у нього не вві́йде!“
18 有一個官問耶穌說：「良善的夫子，我該作甚麼事才可以承受永生？」	18 І запитався Його один і́з нача́льникі́в, говорячи: „Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкува́ти вічне життя?“
19 耶穌對他說：「你為甚麼稱我是良善的？除了神一位之外，再沒有良善的。	19 Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, — тільки Сам Бог!
20 誡命你是曉得的：『不可姦淫』、『不可殺人』、『不可偷盜』、『不可作假見證』、『當孝敬父母。』」	20 Знаєш заповіді: „Не чини пере́любу, не вбивай, не кради́, не свідку́й неправдиво, шануй свого батька та матір“.
21 那人說：「這一切我從小都遵守了。」	21 А він відказав: „Усе́ це я виконав від юна́цтва свого́!“
22 耶穌聽見這些話［these things］，就說：「你還缺少一件：要變賣你一切所有的，分給窮人，就必有財寶在天上；你還要來跟從我。」	22 Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одно́го тобі ще бракує: Розпро́дай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, — і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!“
23 他聽見這話，就甚憂愁；因為他很富足。	23 А він, коли почув це, то засумував, бо був ве́льми багатий.
24 耶穌看見他甚憂愁［very sorrowful］，就說：「有錢財的人進神的國是何等的難哪。	24 Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: „Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!
25 駱駝穿過針的眼，比財主進神的國還容易呢。」	25 Бо верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти“.
26 聽見的人說：「這樣，誰能得救呢？」	26 Ті ж, що чули, спитали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“
27 耶穌說：「在人所不能的事，在神卻能。」	27 А Він відповів: „Неможливе лю́дям — можливе для Бога!“
28 彼得就［Then］說：「看哪，我們已經撇下一切［all］跟從你了。」	28 І промовив Петро: „От усе ми покинули, — та й пішли за Тобою слідо́м“.
29 耶穌對他們［unto them］說：「我實在告訴你們：『人為神的國撇下房屋，或是父母［parents］、弟兄、妻子［wife］、兒女，	29 А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружи́ну, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,
30 沒有在今時［time］不得百倍，在來世不得永生的。」	30 і не одержав би значно більш цього́ ча́су, а в віці наступнім — життя вічне“.
31 耶穌於是［Then］帶著十二個門徒，對他們說：「看哪，我們上耶路撒冷去，先知所寫［written］一切關乎人子的事都要成就［concerning the Son of man shall be accomplished］。	31 І, взявши Дванадцятьо́х, промовив до них: „Оце в Єрусалим ми йдемо́, і все здійсни́ться, що́ писали Пророки про Лю́дського Сина.
32 他將要被交給外邦人，他們要戲弄他，惡待［spitefully］他，向他吐唾沫；	32 Бо Він ви́даний буде поганам, і буде осмі́яний, і покривджений, і опльо́ваний.
33 他們［they］要鞭打他，治死他［put him to death］；第三天他要復活。」	33 і, збичува́вши, уб'ють Його, — але третього дня Він воскресне!“
34 這些事門徒一樣也不懂得；這話［this saying］乃是向他們［from them］隱藏的，他們也［neither］不曉得所說的事［things］。	34 Та з цього нічо́го вони не збагну́ли, і ця річ перед ними закрита була́, і ска́заного вони не розуміли.
35 耶穌將近耶利哥的時候，有一個瞎子坐在路旁討乞［begging］；	35 І сталось, як Він наближа́вся був до Єрихо́ну, один невидю́щий сидів при дорозі й просив.
36 聽見許多人經過，他［he］就問是甚麼緣故［meant］。	36 А коли він прочув, що проходить наро́д, то спитався: „Що́ це таке?“
37 他們告訴他，是拿撒勒的［of Nazareth］耶穌經過。	37 А йому відказали, що проходить Ісус Назаряни́н.
38 他就呼叫說：「大衛的子孫耶穌啊，求你［thou］可憐我吧。」	38 І став він кричати й казати: „Ісусе, Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
39 在前頭走的人就責備他，不許他作聲；他卻越發喊叫說：「大衛的子孫，求你［thou］可憐我吧。」	39 А ті, що попе́реду йшли, сварились на нього, щоб він замо́вк, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
40 耶穌站住，吩咐把他領過來；他［he］到了跟前，耶穌［he］就問他，	40 І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той набли́зивсь до Нього, то Він запитався його:
41 說［Saying］：「你要我為你作甚麼？」他說：「主啊，我要能看見。」	41 „Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ А той відповів: „Господи, — нехай стану видю́щим!“
42 耶穌對他［untto him］說：「你可以看見。你的信救了你了。」	42 Ісус же до нього сказав. „Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!“
43 瞎子立刻看見了，就跟隨耶穌，一路歸榮耀與神；眾百姓［all the people］看見這事，也讚美神。	43 І зараз видю́щим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали́ хвалу Богові.

舊約

新約

路加福音

第18章

Вiд Луки

Розділ 18

路加福音

第18章

Вiд Луки

Розділ 18