Библия - Обещанное Восстановление

路加福音

第20章

1 在［it came to pass］那些日子［those days］，有一天，耶穌在殿裏教訓百姓，講福音的時候，祭司長和文士並長老到他那裏［came upon him］，

2 問他說：「你告訴我們，你仗著甚麼權柄作這些事？給你這權柄的是誰呢？」

3 耶穌回答他們［them］說：「我也要問你們一件事［one thing］；你們且回答［answer］我。

4 約翰的浸禮是從天上來的，還是［or］從人間來的呢？」

5 他們彼此商議說：「我們若說『從天上來；』他必說：『這樣［then］，你們為甚麼不信他呢？』

6 但［But］我們［we］若說『從人間來；』百姓都要用石頭打死我們。因為他們信約翰是先知。」

7 於是他們［they］回答，說他們道不出［that they could not tell］是從哪裏來的。

8 耶穌對他們［unto them］說：「我也不告訴你們，我仗著甚麼權柄作這些事。」

9 耶穌就設這［this］比喻，對百姓說：「有個［certain］人栽了一個葡萄園，租給園戶，就往遠方［far country］許久。

10 到了時候，打發一個僕人到園戶那裏去，叫他們把園中當納的果子交給他；園戶竟打了他，叫他空手回去。

11 園主［he］又打發一個僕人去；他們也打了他，並且凌辱他，叫他空手回去。

12 他［he］又打發第三個僕人去；他們也打傷了他，把他推出去了。

13 葡萄園［vineyard］主就［Then］說：『我怎麼辦呢？我要打發我的愛子去；或者他們看見他［seee him］，便［when］尊敬他。』

14 不料，園戶看見他，就彼此商量說：『這是承受產業的；來吧［come］，我們殺他，使產業歸於我們。』

15 於是把他推出葡萄園外，殺了。這樣，葡萄園的主人要怎樣處治他們呢？

16 他要來除滅這些園戶，將葡萄園轉給別人。」他們聽見［they heard］，就［when］說：「這是神斷乎不許的［God forbid］。」

17 耶穌看著他們說：「經上記著：『匠人所棄的石頭，成為［is become］房角的頭塊石頭。』這是甚麼意思呢？

18 凡要［shall］掉在那石頭上的，必要跌碎；那石頭要［shall］掉在誰的身上，就要把誰砸得稀爛。」

19 祭司長和文士［chief priests and the scribes］看出這比喻是指著他們說的，當時就想要下手拿他；只是懼怕百姓。

20 他們［they］於是窺探耶穌，打發奸細裝作好人，要在他的話上得把柄，好將他交在巡撫的政權之下。

21 奸細就問耶穌說：「夫子，我們曉得你所講所傳都是正道，也不看［acceptest］甚麼［of any］人的情面［person］，乃是誠誠實實傳神的道；

22 我們納稅給凱撒，可以不可以？」

23 但［But］耶穌看出他們的詭詐，就對他們說：「你們為甚麼試探我［Why tempt ye me］？

24 拿一個錢［penny］來給我看。這像和這號是誰的？」他們回答［answered］說：「是凱撒的。」

25 耶穌對他們［unto them］說：「這樣，凱撒的物當歸給凱撒，神的物當歸給神。」

26 他們當著百姓，在這話上得不著把柄；他們［they］又希奇他的應對，就閉口無言了。

27 那時［Then］，有幾個［certain of］撒都該人不認有［deny that there is any］復活的事；他們［they］來問耶穌，

28 說［Saying］：「夫子，摩西寫與我們［wrote unto us］說：『人若有妻無子就死了，他兄弟當娶他的妻，為他［his］哥哥生子立後。』

29 這樣［therefore］，有弟兄七人；第一個娶了妻，沒有孩子死了。

30 第二個也娶過她，沒有留下孩子就死了［And the second took her to wife, and he died childless.］。

31 第三個都娶過她；直到第七個也是如此［And the third took her; and in like manner the seven also］。他們［they］沒有留下孩子就死了。

32 末後［Last of all］婦人也死了。

33 這樣，當復活的時候，她是那一個的妻子呢？因為七個人［seven］都娶過她。」

34 耶穌回答［answering］他們［them］說：「這世界的人有娶有嫁。

35 唯有算為配得那世界，與從死裏復活的人也不娶也不嫁。

36 他們也不能［Neither can they］再死。因為他們［for they］和天使一樣；既是復活的兒女［children］，就為神的兒女［children］。

37 至於死人復活，摩西在荊棘中［at the bush］，稱主是亞伯拉罕的神，以撒的神，雅各的神，就指示明白了。

38 神原不是死人的神，乃是活人的神；因為在他面前［unto him］，人都是活的。」

39 就［Then］有幾個文士回答［answering］說：「夫子，你說得好。」

40 以後他們不敢再問他甚麼。

41 耶穌對他們說：「人怎麼說基督是大衛的子孫呢？

42 詩篇上大衛自己說：『耶和華［LORD］對我主說：『你坐在我的右邊，

43 等我使你仇敵作你的腳凳。』

44 大衛既稱他為主，他怎麼又是大衛的子孫呢？」

45 眾百姓聽的時候，耶穌就［Then］對他的［his］門徒說：

46 「你們要防備文士，他們好穿長衣而行［walk］，喜愛人在街市上問他們安，又喜愛會堂裏的高位，筵席上的首座；

47 他們侵吞寡婦的家產，假意作很長的禱告。這些人要受更重的咒詛［damnation］。」

Вiд Луки

Розділ 20

1 І сталось одно́го з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Нови́ну звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,

2 та й до Нього промовили, кажучи: „Скажи нам, якою вла́дою Ти чиниш оце? Або хто Тобі вла́ду цю дав?“

3 І промовив до них Він у відповідь: „Запитаю й Я вас одну річ, — і відповідайте Мені:

4 Іванове хрищення з неба було́, чи від людей?“

5 Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „З неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“

6 А як скажемо: „Від людей“, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переко́нані, що Іван — то пророк“.

7 І вони відповіли, що не знають, ізвідки.

8 А Ісус відказав їм: „То й Я не скажу́ вам, якою вла́дою Я це чиню́“.

9 І Він розповідати почав людям при́тчу оцю. „Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винаря́м, та й відбув на час довший.

10 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб дали йому частку з плоді́в виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.

11 І знову послав він до них раба і́ншого, а вони й того збили й знева́жили, — та й відіслали ні з чим.

12 І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.

13 Сказав тоді пан виноградника: „Що́ маю робити? Пошлю свого сина улю́бленого, — може його посоро́мляться“.

14 Винарі́ ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, щоб спа́дщина наша була́“.

15 І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що́ ж зробить їм пан виноградника?

16 Він при́йде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть“. Слухачі ж повіли́: „Нехай цього не станеться!“

17 А Він глянув на них та й сказав: „Що ж оце, що написане: „Камінь, що його будівничі відкинули, той нарі́жним став каменем!

18 Кожен, хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде́, — то розчавить його́“.

19 А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись наро́ду. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

20 І вони слідкували за Ним, і підіслали підгля́дачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й вла́ді намісника.

21 І вони запитали Його та сказали: „Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обли́ччя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

22 Чи годи́ться давати податок для ке́саря, чи ні?“

23 Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: „Чого ви Мене випробо́вуєте?

24 Покажіте дина́рія Мені. Чий образ і напис він має?“ Вони відказали: „Кесарів“.

25 А Він їм відказав: „Тож віддайте ке́сареве — ке́сареві, а Богові — Боже!“

26 І не могли вони перед людьми́ зловити на слові Його. І дивува́лись вони з Його відповіді, та й замовкли.

27 І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресі́ння, і запитали Його,

28 та сказали: „Учителю, Мойсей написав нам: „Як умре кому брат, який має дружи́ну, а помре бездітний, — то нехай його брат візьме дружи́ну, і відно́вить насіння для брата свого“.

29 Було ж сім братів. І перший, узявши дружи́ну, бездітний умер.

30 І другий узяв був ту дружи́ну, та й той вмер бездітний.

31 І третій узяв був її, так само й усі се́меро, — і вони дітей не позоставили, та й повмирали.

32 А по всіх умерла й жінка.

33 А в воскресі́нні котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружину її“.

34 Ісус же промовив у відповідь їм: „Женяться й заміж виходять сини цього віку.

35 А ті, що будуть достойні того віку й воскресі́ння з мертвих, — не будуть ні женитись, ні заміж вихо́дити,

36 ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони ангола́м, і вони сини Божі, синами воскресі́ння бувши.

37 А що мертві встають, то й Мойсей показав — при кущі, — коли він назвав Господа „Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим“.

38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.“

39 Дехто ж із книжників відповіли та сказали: „Учителю, — Ти добре сказав!“

40 І вже не насмілювалися питати Його ні про що́.

41 І сказав Він до них: „Як то кажуть, що Христос син Давидів?

42 Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене,

43 поки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

44 Отже, Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“

45 І, як увесь наро́д слухав, Він промовив до учнів Своїх:

46 „Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на бенке́тах,

47 що вдови́ні хати́ поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“

路加福音第20章	Вiд Луки Розділ 20
1 在［it came to pass］那些日子［those days］，有一天，耶穌在殿裏教訓百姓，講福音的時候，祭司長和文士並長老到他那裏［came upon him］，	1 І сталось одно́го з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Нови́ну звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,
2 問他說：「你告訴我們，你仗著甚麼權柄作這些事？給你這權柄的是誰呢？」	2 та й до Нього промовили, кажучи: „Скажи нам, якою вла́дою Ти чиниш оце? Або хто Тобі вла́ду цю дав?“
3 耶穌回答他們［them］說：「我也要問你們一件事［one thing］；你們且回答［answer］我。	3 І промовив до них Він у відповідь: „Запитаю й Я вас одну річ, — і відповідайте Мені:
4 約翰的浸禮是從天上來的，還是［or］從人間來的呢？」	4 Іванове хрищення з неба було́, чи від людей?“
5 他們彼此商議說：「我們若說『從天上來；』他必說：『這樣［then］，你們為甚麼不信他呢？』	5 Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „З неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“
6 但［But］我們［we］若說『從人間來；』百姓都要用石頭打死我們。因為他們信約翰是先知。」	6 А як скажемо: „Від людей“, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переко́нані, що Іван — то пророк“.
7 於是他們［they］回答，說他們道不出［that they could not tell］是從哪裏來的。	7 І вони відповіли, що не знають, ізвідки.
8 耶穌對他們［unto them］說：「我也不告訴你們，我仗著甚麼權柄作這些事。」	8 А Ісус відказав їм: „То й Я не скажу́ вам, якою вла́дою Я це чиню́“.
9 耶穌就設這［this］比喻，對百姓說：「有個［certain］人栽了一個葡萄園，租給園戶，就往遠方［far country］許久。	9 І Він розповідати почав людям при́тчу оцю. „Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винаря́м, та й відбув на час довший.
10 到了時候，打發一個僕人到園戶那裏去，叫他們把園中當納的果子交給他；園戶竟打了他，叫他空手回去。	10 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб дали йому частку з плоді́в виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.
11 園主［he］又打發一個僕人去；他們也打了他，並且凌辱他，叫他空手回去。	11 І знову послав він до них раба і́ншого, а вони й того збили й знева́жили, — та й відіслали ні з чим.
12 他［he］又打發第三個僕人去；他們也打傷了他，把他推出去了。	12 І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.
13 葡萄園［vineyard］主就［Then］說：『我怎麼辦呢？我要打發我的愛子去；或者他們看見他［seee him］，便［when］尊敬他。』	13 Сказав тоді пан виноградника: „Що́ маю робити? Пошлю свого сина улю́бленого, — може його посоро́мляться“.
14 不料，園戶看見他，就彼此商量說：『這是承受產業的；來吧［come］，我們殺他，使產業歸於我們。』	14 Винарі́ ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, щоб спа́дщина наша була́“.
15 於是把他推出葡萄園外，殺了。這樣，葡萄園的主人要怎樣處治他們呢？	15 І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що́ ж зробить їм пан виноградника?
16 他要來除滅這些園戶，將葡萄園轉給別人。」他們聽見［they heard］，就［when］說：「這是神斷乎不許的［God forbid］。」	16 Він при́йде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть“. Слухачі ж повіли́: „Нехай цього не станеться!“
17 耶穌看著他們說：「經上記著：『匠人所棄的石頭，成為［is become］房角的頭塊石頭。』這是甚麼意思呢？	17 А Він глянув на них та й сказав: „Що ж оце, що написане: „Камінь, що його будівничі відкинули, той нарі́жним став каменем!
18 凡要［shall］掉在那石頭上的，必要跌碎；那石頭要［shall］掉在誰的身上，就要把誰砸得稀爛。」	18 Кожен, хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде́, — то розчавить його́“.
19 祭司長和文士［chief priests and the scribes］看出這比喻是指著他們說的，當時就想要下手拿他；只是懼怕百姓。	19 А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись наро́ду. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.
20 他們［they］於是窺探耶穌，打發奸細裝作好人，要在他的話上得把柄，好將他交在巡撫的政權之下。	20 І вони слідкували за Ним, і підіслали підгля́дачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й вла́ді намісника.
21 奸細就問耶穌說：「夫子，我們曉得你所講所傳都是正道，也不看［acceptest］甚麼［of any］人的情面［person］，乃是誠誠實實傳神的道；	21 І вони запитали Його та сказали: „Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обли́ччя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.
22 我們納稅給凱撒，可以不可以？」	22 Чи годи́ться давати податок для ке́саря, чи ні?“
23 但［But］耶穌看出他們的詭詐，就對他們說：「你們為甚麼試探我［Why tempt ye me］？	23 Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: „Чого ви Мене випробо́вуєте?
24 拿一個錢［penny］來給我看。這像和這號是誰的？」他們回答［answered］說：「是凱撒的。」	24 Покажіте дина́рія Мені. Чий образ і напис він має?“ Вони відказали: „Кесарів“.
25 耶穌對他們［unto them］說：「這樣，凱撒的物當歸給凱撒，神的物當歸給神。」	25 А Він їм відказав: „Тож віддайте ке́сареве — ке́сареві, а Богові — Боже!“
26 他們當著百姓，在這話上得不著把柄；他們［they］又希奇他的應對，就閉口無言了。	26 І не могли вони перед людьми́ зловити на слові Його. І дивува́лись вони з Його відповіді, та й замовкли.
27 那時［Then］，有幾個［certain of］撒都該人不認有［deny that there is any］復活的事；他們［they］來問耶穌，	27 І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресі́ння, і запитали Його,
28 說［Saying］：「夫子，摩西寫與我們［wrote unto us］說：『人若有妻無子就死了，他兄弟當娶他的妻，為他［his］哥哥生子立後。』	28 та сказали: „Учителю, Мойсей написав нам: „Як умре кому брат, який має дружи́ну, а помре бездітний, — то нехай його брат візьме дружи́ну, і відно́вить насіння для брата свого“.
29 這樣［therefore］，有弟兄七人；第一個娶了妻，沒有孩子死了。	29 Було ж сім братів. І перший, узявши дружи́ну, бездітний умер.
30 第二個也娶過她，沒有留下孩子就死了［And the second took her to wife, and he died childless.］。	30 І другий узяв був ту дружи́ну, та й той вмер бездітний.
31 第三個都娶過她；直到第七個也是如此［And the third took her; and in like manner the seven also］。他們［they］沒有留下孩子就死了。	31 І третій узяв був її, так само й усі се́меро, — і вони дітей не позоставили, та й повмирали.
32 末後［Last of all］婦人也死了。	32 А по всіх умерла й жінка.
33 這樣，當復活的時候，她是那一個的妻子呢？因為七個人［seven］都娶過她。」	33 А в воскресі́нні котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружину її“.
34 耶穌回答［answering］他們［them］說：「這世界的人有娶有嫁。	34 Ісус же промовив у відповідь їм: „Женяться й заміж виходять сини цього віку.
35 唯有算為配得那世界，與從死裏復活的人也不娶也不嫁。	35 А ті, що будуть достойні того віку й воскресі́ння з мертвих, — не будуть ні женитись, ні заміж вихо́дити,
36 他們也不能［Neither can they］再死。因為他們［for they］和天使一樣；既是復活的兒女［children］，就為神的兒女［children］。	36 ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони ангола́м, і вони сини Божі, синами воскресі́ння бувши.
37 至於死人復活，摩西在荊棘中［at the bush］，稱主是亞伯拉罕的神，以撒的神，雅各的神，就指示明白了。	37 А що мертві встають, то й Мойсей показав — при кущі, — коли він назвав Господа „Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим“.
38 神原不是死人的神，乃是活人的神；因為在他面前［unto him］，人都是活的。」	38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.“
39 就［Then］有幾個文士回答［answering］說：「夫子，你說得好。」	39 Дехто ж із книжників відповіли та сказали: „Учителю, — Ти добре сказав!“
40 以後他們不敢再問他甚麼。	40 І вже не насмілювалися питати Його ні про що́.
41 耶穌對他們說：「人怎麼說基督是大衛的子孫呢？	41 І сказав Він до них: „Як то кажуть, що Христос син Давидів?
42 詩篇上大衛自己說：『耶和華［LORD］對我主說：『你坐在我的右邊，	42 Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене,
43 等我使你仇敵作你的腳凳。』	43 поки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“
44 大衛既稱他為主，他怎麼又是大衛的子孫呢？」	44 Отже, Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“
45 眾百姓聽的時候，耶穌就［Then］對他的［his］門徒說：	45 І, як увесь наро́д слухав, Він промовив до учнів Своїх:
46 「你們要防備文士，他們好穿長衣而行［walk］，喜愛人在街市上問他們安，又喜愛會堂裏的高位，筵席上的首座；	46 „Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на бенке́тах,
47 他們侵吞寡婦的家產，假意作很長的禱告。這些人要受更重的咒詛［damnation］。」	47 що вдови́ні хати́ поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“

舊約

新約

路加福音

第20章

Вiд Луки

Розділ 20

路加福音

第20章

Вiд Луки

Розділ 20