Библия - Обещанное Восстановление

路加福音

第9章

1 當下［Then］，耶穌叫齊了他［his］十二個門徒，給他們能力、權柄，制伏一切的鬼魔［devils］，醫治各樣的病。

2 他［he］又差遣他們去傳揚［preach］神國的道，醫治病人。

3 他［he］對他們說：「你們［your］行路的時候，不要帶多支柺杖［staves］和口袋，不要帶食物和錢［money］；也不要帶兩件褂子。

4 你們［ye］無論進哪一家，就住在那裏，也從那裏起行。

5 凡不接待你們的，你們出［out of］那城的時候，要把你們［your］腳上的塵土抖下［shake off］去，見證他們的不是。」

6 門徒就離開去了［departed］，走遍各村莊［towns］傳揚［preaching］福音，到處治病。

7 分封的王希律聽見耶穌所作的一切事。他［he］就游移不定，因為有人說，是約翰從死裏復活；

8 又有人說，是以利亞顯現；還有人說，是古時的一個先知又活了。

9 希律說：「約翰我已經斬首［beheaded］了；這卻是甚麼人，我竟聽見他這樣的事呢？」他［he］就想要見他。

10 使徒回來，將所作的［done］都［all］告訴耶穌。耶穌就帶他們暗暗的離開那裏，往一座城的野地［a desert place belonging］去，那城名叫伯賽大。

11 百姓［people］知道了，就跟著他去；耶穌便接待他們，對他們講論神國的道，醫治那些需醫的人。

12 那時［when］，日頭快要落了［wear away］，十二個門徒便［then］來，對他說：「請打發［Send］眾人去［away］，他們好往四面村莊［towns］裏去借宿找吃的；因［for］我們這裏是野地。」

13 耶穌卻［But］對他們［unto them］說：「你們給他們吃吧。」門徒說：「我們不過有五個餅，兩條魚；我們［we］若不去為這眾人［all this people］買食物就不夠。」

14 那時，人數約有五千。耶穌對他的［his］門徒說：「叫他們一排一排的坐下，每排大約五十個人。」

15 門徒就如此行，叫眾人都坐下。

16 耶穌就［Then］拿著這五個餅，兩條魚，望著天，為餅魚［them］祝福，擘開，遞給門徒，擺在眾人面前。

17 他們就吃，並且都吃飽了；把給他們［to them］剩下的零碎收拾起來，裝滿了十二籃子。

18 耶穌自己禱告的時候，他的［his］門徒也同他在那裏；耶穌問他們說：「百姓［people］說我是誰？」

19 他們回答［answering］說：「有人說是施浸的約翰；但［but］有好些［some］說是以利亞的；還有人說是古時的一個先知又活了。」

20 耶穌對他們［unto them］說：「你們卻［But］說我是誰？」彼得回答說：「是神所立的基督。」

21 耶穌嚴嚴［straitly］的囑咐他們，吩咐他們［commanded them］不可將那［that］事告訴人；

22 說［Saying］：「人子必須受許多的苦，被長老、祭司長、和文士棄絕，並且被殺，第三天復活。」

23 耶穌又對他們［them］眾人說：「若有人要跟從我，就當捨己，天天背起他的十字架來跟從我。

24 因為，凡要救自己生命［life］的，必喪掉生命；凡為我喪掉生命的，倒［but］必救了生命。

25 人若賺得全世界，卻喪了自己，或被丟棄［or be cast away］，有甚麼益處呢？

26 凡把我和我的道當作可恥的，人子要［shall］在自己的榮耀裏，並他的父［his Father's］與聖天使的榮耀裏降臨的時候，也要把那人當作可恥的。

27 只是我對你們說實話［But I tell you of a truth］，站在這裏的，有人必不［shall not］嘗死味，直等他們［till they］看見神的國。」

28 說了這些［these］話以後約有八天，耶穌帶著彼得、約翰、雅各上山去禱告。

29 他［he］禱告的時候，他的面貌就改變了，衣服潔白放光。

30 忽然有摩西、以利亞兩個人同耶穌說話；

31 他們在榮光裏顯現，談論耶穌去世的事，就是他在耶路撒冷所當［should］成的事。

32 彼得和他的同伴卻［But］打盹；他們［they］醒了，就看見耶穌的榮光，並同他站著的那兩個人。

33 二人離開耶穌［departed from him］的時候，彼得對耶穌說：「夫子，我們在這裏真好。我們［us］可以搭三座棚：一座為你，一座為摩西，一座為以利亞。」他卻不知道所說的是甚麼。

34 後得正說這話［While he thus spake］，有一朵雲彩來遮蓋他們；他們進入雲彩裏就懼怕。

35 有聲音從雲彩裏出來，說：「這是我的愛子［This is my beloved Son］；你們要聽他。」

36 聲音一［when］過［past］，只見耶穌一人在那裏。當那些日子，他們隱藏［they kept it close］那些［those］所看見的事，一樣也不告訴人。

37 次日［next day］，他們下了山，就有許多人迎見耶穌。

38 忽然［behold］其中有一人喊叫說：「夫子，求你看顧我的兒子；因為他是我的獨生子。

39 不料［lo］，他被靈［spirit］抓住就忽然喊叫；並且靈［and it］叫他抽瘋，使他［that he］口又［again］流沫，並且重重的傷害他，難以離開他。

40 我求過你的門徒，把牠［him］趕出去；他們卻是不能。」

41 耶穌回答說［answering said］：「這又不信又悖謬的世代啊，我在你們這裏，忍耐你們要到幾時呢？將你的兒子帶到這裏來吧。」

42 正來的時候，那鬼魔［the devil］把他摔倒，叫他抽瘋［tare him］。耶穌就斥責那污靈［spirit］，把孩子治好了，再［again］交給他父親。

43 眾人都詫異神的大能［mighty power］。耶穌所作的一切事，他們［they］各人［every one］正希奇的時候，耶穌卻［But］對他的［his］門徒說：

44 「你們要把這些話存下［down］耳中；因為人子將要被交在人手裏。」

45 但［But］他們不明白這話，意思乃是向他們［from them］隱藏的，叫他們不能明白；他們也不敢問那［that］話的意思。

46 門徒中間就［Then］起了議論，誰為至大［should be greatest］。

47 耶穌知道［perceiving］他們心中的意念［thought］，就領一個孩子［child］來，叫他站在自己旁邊，

48 對他們說：「凡為我名接待這孩子［child］的，就是接待我；凡接待我的，就是接待那差我來的；因為［for］你們中間最小的，他必［shall］為大。」

49 約翰回答［answered］說：「夫子，我們看見一個人奉你的名趕出鬼魔［devils］；我們就禁止他，因為他不與我們一同跟從你。」

50 耶穌對他［unto him］說：「不要禁止他；因為不敵擋我們［us］的，就是幫助我們［us］的。」

51 耶穌被接上升的時侯［time］將到，他就定意向耶路撒冷去，

52 便打發使者在他前頭走；他們進了［entered］撒瑪利亞的一個村莊，要為他預備。

53 那裏的人不接待他，因他面向耶路撒冷去。

54 他的門徒，雅各、約翰，看見這事［this］，就說：「主啊，你要我們吩咐火從天上降下來，燒滅他們，像以利亞所作的麼［even as Elias did］？」

55 但［But］耶穌轉過身來［turned］，責備兩個門徒，說［said］：「你們的靈如何［what manner of spirit ye are of］，你們並不知道［Ye know not］。

56 人子來不是要滅人的性命［For the Son of man is not come to destroy men's lives］，乃是要救人的性命［but to save them］。」他們［they］就往別的村莊去了。

57 他們走路的時候，有一人對耶穌說：「主［Lord］，你無論往哪裏去，我要跟從你。」

58 耶穌對他［unto him］說：「狐狸有洞，空中［air］的飛鳥有窩；只是人子沒有枕頭的地方。」

59 耶穌［he］又對另一人［another］說：「跟從我來。」只是［But］那人說：「主，容我先回去埋葬我的父親。」

60 耶穌對他［unto him］說：「任憑死人埋葬他們的死人；你只管去傳揚神的國［kingdom of God］。」

61 又另有一人［another］說：「主，我要跟從你；但容我先去辭別我家裏的人。」

62 耶穌對他［unto him］說：「手扶著犁向後看的，不配進神的國。」

Вiд Луки

Розділ 9

1 І скликав Він Дванадцятьо́х, і дав їм силу та вла́ду над усіма де́монами, і вздоровля́ти неду́ги.

2 І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.

3 І промовив до них: „Не беріть нічо́го в дорогу: ані па́лиці, ані торби, ні хліба, ні срі́бла, ані майте по двоє убра́нь.

4 І в який дім уві́йдете, — зоставайтеся там, і звідти відходьте.

5 А як хто вас не при́йме, то, вихо́дячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших по́рох на сві́дчення су́проти них“.

6 І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Нови́ну та всюди вздоровля́ючи.

7 А І́род тетра́рх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав,

8 а інші, що Ілля́ то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків.

9 Тоді Ірод сказав: „Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі?“ І він намагався побачити Його.

10 А коли повернулись апо́столи, вони розповіли Йому, що́ зробили. І Він їх узяв, та й пішов самото́ю на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаі́да.

11 А як люди дові́далися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровля́в, хто потребува́в уздоро́влення.

12 А день став схилятися. І Двана́дцятеро підійшли та й сказали Йому: „Відпусти вже людей, — нехай вони йдуть у довко́лишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлю́дному!“

13 А Він їм сказав: „Дайте їсти їм ви“. Вони ж відказали: „Немає в нас більше, як п'я́теро хліба й дві рибі. Хіба пі́демо та купимо поживи для всього наро́ду цього́“.

14 Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до у́чнів Своїх: „Розсадіть їх рядами — по п'ятидесяти́“.

15 І зробили отак, і всіх їх розсади́ли.

16 I Він узяв п'ять хлібі́в та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали наро́дові.

17 І всі їли й наси́тились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять коші́в.

18 І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були́. І спитав Він їх, кажучи: „За кого Мене люди вважають?“

19 Вони ж відповіли́ та сказали: „За Івана Христителя, а ті за Іллю́, а інші, — що воскрес один із давніх пророків“.

20 А Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро ж відповів та сказав: „За Христа Божого!“

21 Він же їм заказав, і звелів не казати ніко́му про це.

22 І сказав Він: „Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, — але третього дня Він воскресне!“

23 А до всіх Він промовив: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зрече́ться само́го себе, і хай ві́зьме щоденно свого́ хреста, та й за Мною йде.

24 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою́, той її збереже́.

25 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але́ занапа́стить чи згубить себе?

26 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Своїй, і Отчій, і святих анголі́в.

27 Правдиво ж кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого“.

28 І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на го́ру.

29 І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобрази́вся, а одежа Його стала біла й блиску́ча.

30 І ось два му́жі з Ним розмовляли, — були то Мойсей та Ілля́,

31 що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчи́ти.

32 А Петро та прия́вні з ним були змо́рені сном, але, пробуди́вшись, бачили славу Його й обох му́жів, що стояли при Ньому.

33 І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: „Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатра: для Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі!“ Він не знав, що говорить...

34 А як він говорив це, насу́нула хмара та їх заслони́ла. І вони полякались, як стали ті вхо́дити в хмару.

35 І почувся ось голос із хмари, який промовляв: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“

36 А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовча́ли, і ніко́му нічо́го тих днів не казали, що́ бачили.

37 А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його на́товп великий.

38 І закричав ось один чоловік із наро́ду й сказав: Учителю, благаю Тебе, — зглянься над сином моїм, бо одина́к він у мене!

39 А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той пі́ну пускає. І, вимучивши він його, насилу відхо́дить.

40 І у́чнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли“.

41 А Ісус відповів і промовив: „О, роде невірний й розбе́щений, — доки бу́ду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи́ свого сина сюди!“

42 А як той іще йшов, де́мон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, — і вздоро́вив дитину, і віддав її батькові її.

43 І всі дивувалися ве́личі Божій! Ісус удруге заповідає Свою смерть А як усі дивувались усьо́му, що чинив був Ісус, Він промовив до у́чнів Своїх:

44 „Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук“.

45 Проте́ не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запита́ти про це слово.

46 І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?

47 А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.

48 І промовив до них: „Як хто при́йме дитину оцю в Ім'я́ Моє, Мене він приймає, а як хто Мене при́йме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма́, — той великий!“

49 А Іван відповів і сказав: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, що Ім'я́м Твоїм де́монів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить“.

50 Ісус же йому́ відказав: „Не забороняйте, — бо хто не проти вас, той за вас!“

51 І сталось, коли дні вознесіння Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.

52 І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули́ до села самарянського, щоб ночі́влю Йому пригото́вити.

53 А ті не прийняли Його, бо йшов Він у на́прямі Єрусалиму.

54 Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: „Господи, — хочеш, то ми скажемо, „щоб огонь зійшов з неба та винищив“ їх, як і Ілля був зробив“.

55 А Він оберну́вся до них, їм докорив та й сказав: „Ви не знаєте, якого ви духа.

56 Бо Син Лю́дський прийшов не губи́ть душі лю́дські, а спасати!“ І пішли вони в інше село.

57 І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: „Я піду́ за Тобою, хоч би куди Ти пішов“.

58 Ісус же йому́ відказав: „Мають но́ри лисиці, а гні́зда — небесні пташки́, — Син же Лю́дський не має ніде́ й голови прихили́ти!“

59 I промовив до другого Він: „Іди за Мною“. А той відказав: „Дозволь мені перше піти, і батька свого́ похова́ти“.

60 Він же йому відказав: „Зостав мертвим ховати мерці́в своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже“.

61 А інший сказав був: „Господи, я піду́ за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми дома́шніми“.

62 Ісус же промовив до нього: „Ніхто з тих, хто кладе́ свою руку на плуга та назад озира́ється, не надається до Божого Царства!“

路加福音第9章	Вiд Луки Розділ 9
1 當下［Then］，耶穌叫齊了他［his］十二個門徒，給他們能力、權柄，制伏一切的鬼魔［devils］，醫治各樣的病。	1 І скликав Він Дванадцятьо́х, і дав їм силу та вла́ду над усіма де́монами, і вздоровля́ти неду́ги.
2 他［he］又差遣他們去傳揚［preach］神國的道，醫治病人。	2 І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.
3 他［he］對他們說：「你們［your］行路的時候，不要帶多支柺杖［staves］和口袋，不要帶食物和錢［money］；也不要帶兩件褂子。	3 І промовив до них: „Не беріть нічо́го в дорогу: ані па́лиці, ані торби, ні хліба, ні срі́бла, ані майте по двоє убра́нь.
4 你們［ye］無論進哪一家，就住在那裏，也從那裏起行。	4 І в який дім уві́йдете, — зоставайтеся там, і звідти відходьте.
5 凡不接待你們的，你們出［out of］那城的時候，要把你們［your］腳上的塵土抖下［shake off］去，見證他們的不是。」	5 А як хто вас не при́йме, то, вихо́дячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших по́рох на сві́дчення су́проти них“.
6 門徒就離開去了［departed］，走遍各村莊［towns］傳揚［preaching］福音，到處治病。	6 І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Нови́ну та всюди вздоровля́ючи.
7 分封的王希律聽見耶穌所作的一切事。他［he］就游移不定，因為有人說，是約翰從死裏復活；	7 А І́род тетра́рх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав,
8 又有人說，是以利亞顯現；還有人說，是古時的一個先知又活了。	8 а інші, що Ілля́ то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків.
9 希律說：「約翰我已經斬首［beheaded］了；這卻是甚麼人，我竟聽見他這樣的事呢？」他［he］就想要見他。	9 Тоді Ірод сказав: „Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі?“ І він намагався побачити Його.
10 使徒回來，將所作的［done］都［all］告訴耶穌。耶穌就帶他們暗暗的離開那裏，往一座城的野地［a desert place belonging］去，那城名叫伯賽大。	10 А коли повернулись апо́столи, вони розповіли Йому, що́ зробили. І Він їх узяв, та й пішов самото́ю на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаі́да.
11 百姓［people］知道了，就跟著他去；耶穌便接待他們，對他們講論神國的道，醫治那些需醫的人。	11 А як люди дові́далися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровля́в, хто потребува́в уздоро́влення.
12 那時［when］，日頭快要落了［wear away］，十二個門徒便［then］來，對他說：「請打發［Send］眾人去［away］，他們好往四面村莊［towns］裏去借宿找吃的；因［for］我們這裏是野地。」	12 А день став схилятися. І Двана́дцятеро підійшли та й сказали Йому: „Відпусти вже людей, — нехай вони йдуть у довко́лишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлю́дному!“
13 耶穌卻［But］對他們［unto them］說：「你們給他們吃吧。」門徒說：「我們不過有五個餅，兩條魚；我們［we］若不去為這眾人［all this people］買食物就不夠。」	13 А Він їм сказав: „Дайте їсти їм ви“. Вони ж відказали: „Немає в нас більше, як п'я́теро хліба й дві рибі. Хіба пі́демо та купимо поживи для всього наро́ду цього́“.
14 那時，人數約有五千。耶穌對他的［his］門徒說：「叫他們一排一排的坐下，每排大約五十個人。」	14 Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до у́чнів Своїх: „Розсадіть їх рядами — по п'ятидесяти́“.
15 門徒就如此行，叫眾人都坐下。	15 І зробили отак, і всіх їх розсади́ли.
16 耶穌就［Then］拿著這五個餅，兩條魚，望著天，為餅魚［them］祝福，擘開，遞給門徒，擺在眾人面前。	16 I Він узяв п'ять хлібі́в та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали наро́дові.
17 他們就吃，並且都吃飽了；把給他們［to them］剩下的零碎收拾起來，裝滿了十二籃子。	17 І всі їли й наси́тились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять коші́в.
18 耶穌自己禱告的時候，他的［his］門徒也同他在那裏；耶穌問他們說：「百姓［people］說我是誰？」	18 І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були́. І спитав Він їх, кажучи: „За кого Мене люди вважають?“
19 他們回答［answering］說：「有人說是施浸的約翰；但［but］有好些［some］說是以利亞的；還有人說是古時的一個先知又活了。」	19 Вони ж відповіли́ та сказали: „За Івана Христителя, а ті за Іллю́, а інші, — що воскрес один із давніх пророків“.
20 耶穌對他們［unto them］說：「你們卻［But］說我是誰？」彼得回答說：「是神所立的基督。」	20 А Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро ж відповів та сказав: „За Христа Божого!“
21 耶穌嚴嚴［straitly］的囑咐他們，吩咐他們［commanded them］不可將那［that］事告訴人；	21 Він же їм заказав, і звелів не казати ніко́му про це.
22 說［Saying］：「人子必須受許多的苦，被長老、祭司長、和文士棄絕，並且被殺，第三天復活。」	22 І сказав Він: „Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, — але третього дня Він воскресне!“
23 耶穌又對他們［them］眾人說：「若有人要跟從我，就當捨己，天天背起他的十字架來跟從我。	23 А до всіх Він промовив: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зрече́ться само́го себе, і хай ві́зьме щоденно свого́ хреста, та й за Мною йде.
24 因為，凡要救自己生命［life］的，必喪掉生命；凡為我喪掉生命的，倒［but］必救了生命。	24 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою́, той її збереже́.
25 人若賺得全世界，卻喪了自己，或被丟棄［or be cast away］，有甚麼益處呢？	25 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але́ занапа́стить чи згубить себе?
26 凡把我和我的道當作可恥的，人子要［shall］在自己的榮耀裏，並他的父［his Father's］與聖天使的榮耀裏降臨的時候，也要把那人當作可恥的。	26 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Своїй, і Отчій, і святих анголі́в.
27 只是我對你們說實話［But I tell you of a truth］，站在這裏的，有人必不［shall not］嘗死味，直等他們［till they］看見神的國。」	27 Правдиво ж кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого“.
28 說了這些［these］話以後約有八天，耶穌帶著彼得、約翰、雅各上山去禱告。	28 І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на го́ру.
29 他［he］禱告的時候，他的面貌就改變了，衣服潔白放光。	29 І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобрази́вся, а одежа Його стала біла й блиску́ча.
30 忽然有摩西、以利亞兩個人同耶穌說話；	30 І ось два му́жі з Ним розмовляли, — були то Мойсей та Ілля́,
31 他們在榮光裏顯現，談論耶穌去世的事，就是他在耶路撒冷所當［should］成的事。	31 що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчи́ти.
32 彼得和他的同伴卻［But］打盹；他們［they］醒了，就看見耶穌的榮光，並同他站著的那兩個人。	32 А Петро та прия́вні з ним були змо́рені сном, але, пробуди́вшись, бачили славу Його й обох му́жів, що стояли при Ньому.
33 二人離開耶穌［departed from him］的時候，彼得對耶穌說：「夫子，我們在這裏真好。我們［us］可以搭三座棚：一座為你，一座為摩西，一座為以利亞。」他卻不知道所說的是甚麼。	33 І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: „Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатра: для Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі!“ Він не знав, що говорить...
34 後得正說這話［While he thus spake］，有一朵雲彩來遮蓋他們；他們進入雲彩裏就懼怕。	34 А як він говорив це, насу́нула хмара та їх заслони́ла. І вони полякались, як стали ті вхо́дити в хмару.
35 有聲音從雲彩裏出來，說：「這是我的愛子［This is my beloved Son］；你們要聽他。」	35 І почувся ось голос із хмари, який промовляв: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“
36 聲音一［when］過［past］，只見耶穌一人在那裏。當那些日子，他們隱藏［they kept it close］那些［those］所看見的事，一樣也不告訴人。	36 А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовча́ли, і ніко́му нічо́го тих днів не казали, що́ бачили.
37 次日［next day］，他們下了山，就有許多人迎見耶穌。	37 А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його на́товп великий.
38 忽然［behold］其中有一人喊叫說：「夫子，求你看顧我的兒子；因為他是我的獨生子。	38 І закричав ось один чоловік із наро́ду й сказав: Учителю, благаю Тебе, — зглянься над сином моїм, бо одина́к він у мене!
39 不料［lo］，他被靈［spirit］抓住就忽然喊叫；並且靈［and it］叫他抽瘋，使他［that he］口又［again］流沫，並且重重的傷害他，難以離開他。	39 А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той пі́ну пускає. І, вимучивши він його, насилу відхо́дить.
40 我求過你的門徒，把牠［him］趕出去；他們卻是不能。」	40 І у́чнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли“.
41 耶穌回答說［answering said］：「這又不信又悖謬的世代啊，我在你們這裏，忍耐你們要到幾時呢？將你的兒子帶到這裏來吧。」	41 А Ісус відповів і промовив: „О, роде невірний й розбе́щений, — доки бу́ду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи́ свого сина сюди!“
42 正來的時候，那鬼魔［the devil］把他摔倒，叫他抽瘋［tare him］。耶穌就斥責那污靈［spirit］，把孩子治好了，再［again］交給他父親。	42 А як той іще йшов, де́мон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, — і вздоро́вив дитину, і віддав її батькові її.
43 眾人都詫異神的大能［mighty power］。耶穌所作的一切事，他們［they］各人［every one］正希奇的時候，耶穌卻［But］對他的［his］門徒說：	43 І всі дивувалися ве́личі Божій! Ісус удруге заповідає Свою смерть А як усі дивувались усьо́му, що чинив був Ісус, Він промовив до у́чнів Своїх:
44 「你們要把這些話存下［down］耳中；因為人子將要被交在人手裏。」	44 „Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук“.
45 但［But］他們不明白這話，意思乃是向他們［from them］隱藏的，叫他們不能明白；他們也不敢問那［that］話的意思。	45 Проте́ не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запита́ти про це слово.
46 門徒中間就［Then］起了議論，誰為至大［should be greatest］。	46 І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?
47 耶穌知道［perceiving］他們心中的意念［thought］，就領一個孩子［child］來，叫他站在自己旁邊，	47 А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.
48 對他們說：「凡為我名接待這孩子［child］的，就是接待我；凡接待我的，就是接待那差我來的；因為［for］你們中間最小的，他必［shall］為大。」	48 І промовив до них: „Як хто при́йме дитину оцю в Ім'я́ Моє, Мене він приймає, а як хто Мене при́йме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма́, — той великий!“
49 約翰回答［answered］說：「夫子，我們看見一個人奉你的名趕出鬼魔［devils］；我們就禁止他，因為他不與我們一同跟從你。」	49 А Іван відповів і сказав: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, що Ім'я́м Твоїм де́монів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить“.
50 耶穌對他［unto him］說：「不要禁止他；因為不敵擋我們［us］的，就是幫助我們［us］的。」	50 Ісус же йому́ відказав: „Не забороняйте, — бо хто не проти вас, той за вас!“
51 耶穌被接上升的時侯［time］將到，他就定意向耶路撒冷去，	51 І сталось, коли дні вознесіння Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.
52 便打發使者在他前頭走；他們進了［entered］撒瑪利亞的一個村莊，要為他預備。	52 І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули́ до села самарянського, щоб ночі́влю Йому пригото́вити.
53 那裏的人不接待他，因他面向耶路撒冷去。	53 А ті не прийняли Його, бо йшов Він у на́прямі Єрусалиму.
54 他的門徒，雅各、約翰，看見這事［this］，就說：「主啊，你要我們吩咐火從天上降下來，燒滅他們，像以利亞所作的麼［even as Elias did］？」	54 Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: „Господи, — хочеш, то ми скажемо, „щоб огонь зійшов з неба та винищив“ їх, як і Ілля був зробив“.
55 但［But］耶穌轉過身來［turned］，責備兩個門徒，說［said］：「你們的靈如何［what manner of spirit ye are of］，你們並不知道［Ye know not］。	55 А Він оберну́вся до них, їм докорив та й сказав: „Ви не знаєте, якого ви духа.
56 人子來不是要滅人的性命［For the Son of man is not come to destroy men's lives］，乃是要救人的性命［but to save them］。」他們［they］就往別的村莊去了。	56 Бо Син Лю́дський прийшов не губи́ть душі лю́дські, а спасати!“ І пішли вони в інше село.
57 他們走路的時候，有一人對耶穌說：「主［Lord］，你無論往哪裏去，我要跟從你。」	57 І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: „Я піду́ за Тобою, хоч би куди Ти пішов“.
58 耶穌對他［unto him］說：「狐狸有洞，空中［air］的飛鳥有窩；只是人子沒有枕頭的地方。」	58 Ісус же йому́ відказав: „Мають но́ри лисиці, а гні́зда — небесні пташки́, — Син же Лю́дський не має ніде́ й голови прихили́ти!“
59 耶穌［he］又對另一人［another］說：「跟從我來。」只是［But］那人說：「主，容我先回去埋葬我的父親。」	59 I промовив до другого Він: „Іди за Мною“. А той відказав: „Дозволь мені перше піти, і батька свого́ похова́ти“.
60 耶穌對他［unto him］說：「任憑死人埋葬他們的死人；你只管去傳揚神的國［kingdom of God］。」	60 Він же йому відказав: „Зостав мертвим ховати мерці́в своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже“.
61 又另有一人［another］說：「主，我要跟從你；但容我先去辭別我家裏的人。」	61 А інший сказав був: „Господи, я піду́ за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми дома́шніми“.
62 耶穌對他［unto him］說：「手扶著犁向後看的，不配進神的國。」	62 Ісус же промовив до нього: „Ніхто з тих, хто кладе́ свою руку на плуга та назад озира́ється, не надається до Божого Царства!“

舊約

新約

路加福音

第9章

Вiд Луки

Розділ 9

路加福音

第9章

Вiд Луки

Розділ 9