| 耶利米書第51章 | 
| 1  | 
| 2 我要打發簸揚的 | 
| 3 拉弓的,要向拉弓的和貫甲挺身的射箭;你們 | 
| 4 這樣 | 
| 5 以色列和猶大雖然境內充滿違背以色列聖者的罪,卻沒有被他的神─大軍之耶和華丟棄。 | 
| 6  | 
| 7 巴比倫素來是耶和華手中的金杯,使全地 | 
| 8 巴比倫忽然傾覆毀壞;要為她哀號;為止她的疼痛,拿乳香或者可以治好。 | 
| 9 我們想醫治巴比倫,她卻沒有治好;離開她吧,我們各人歸回本國;因為她受的審判通於上天,達到穹蒼。 | 
| 10 耶和華已經彰顯我們的公義。來吧。我們可以在錫安報告耶和華─我們神的作為。 | 
| 11  | 
| 12  | 
| 13 住在多 | 
| 14 大軍之耶和華指著自己起誓說:我必使敵人充滿你,像毛蟲 | 
| 15  | 
| 16 他一發聲,諸天 | 
| 17 各人按他的知識盡是畜類 | 
| 18 都是虛無的,是錯謬 | 
| 19 雅各的分不像它們 | 
| 20  | 
| 21 用你打碎馬和騎馬的;用你打碎戰車和馭車的 | 
| 22 又要 | 
| 23 也要 | 
| 24  | 
| 25  | 
| 26 人必不從你那裏取石頭為房角石,也不取石頭為根基石;你卻 | 
| 27  | 
| 28 列國和瑪代君王,與其下的軍長和一切官長 | 
| 29 地必顫動悲哀 | 
| 30 巴比倫的勇士止息爭戰,藏在他們壘 | 
| 31 通報的奔跑 | 
| 32 渡口被堵住 | 
| 33 大軍之耶和華─以色列的神如此說:女子巴比倫好像禾場 | 
| 34  | 
| 35 錫安的居民要說:巴比倫以強暴待我,損害我的身體,願這罪歸給她。耶路撒冷人要說:願流我們血的罪歸到迦勒底的居民。 | 
| 36 所以,耶和華如此說:看哪 | 
| 37 巴比倫必成為亂堆,為龍 | 
| 38  | 
| 39 在他們火熱之中 | 
| 40 我要領 | 
| 41  | 
| 42 海水漲起,漫過巴比倫;她被許多海浪遮蓋。 | 
| 43 她的城邑是 | 
| 44 我必刑罰巴比倫的彼勒,使他吐出所吞的。列國 | 
| 45  | 
| 46 免得你們心驚膽怯,因境內所聽見的風聲懼怕 | 
| 47  | 
| 48 那時,天地和其中所有的,必因巴比倫歌唱 | 
| 49 巴比倫怎樣使以色列被殺的人仆倒,照樣她全地被殺的人也必在巴比倫仆倒。 | 
| 50  | 
| 51 我們聽見辱罵就抱愧 | 
| 52  | 
| 53 巴比倫雖升到天上,雖使她堅固的高處更堅固,還有行毀滅的從我這裏到她那裏,這是耶和華說的。 | 
| 54  | 
| 55 因為 | 
| 56 因為 | 
| 57 君王─名為大軍之耶和華的說:我必使巴比倫的首領、智慧人、軍長 | 
| 58  | 
| 59  | 
| 60 耶利米就 | 
| 61 耶利米對西萊雅說:「那時 | 
| 62 你就 | 
| 63 你念完了這書,就把一塊石頭捆 | 
| 64 你又要 | 
| ЄремiяРозділ 51 | 
| 1  | 
| 2 І на Вавилон Я пошлю віяча́, і розвіють його, і ви́порожнять його край, бо ото́чать його у день зла. | 
| 3 Нехай лука свого напина́є стрілець проти того, хто й собі напина́є, проти того, хто своїм па́нцерем чва́ниться! І не змилуйтеся над його юнака́ми, закля́ттям учиніть усе ві́йсько його! | 
| 4 І попа́дають вбиті в халдейському кра́ї, і попроби́вані на його вулицях. | 
| 5 Бо Ізраїль та Юда — не вдіве́ць він по Бозі своєму, по Господу Саваоту, та напо́внився край їхній гріхом проти Святого Ізраїлевого. | 
| 6 Утікайте з-серед Вавилону, і кожен урято́вуйте душу свою! За провину його не погиньте, бо це Господе́ві час по́мсти, — Він дасть відповідну заплату йому! | 
| 7 Вавилон у Господній руці — золотая це чаша, що всю землю напо́ювала: наро́ди впивались вином тим його, тому́ пошаліли наро́ди! | 
| 8 Несподівано впав Вавилон і зруйнований він! Візьміте бальза́му для бо́лю його, — може буде загоєний він! | 
| 9 Вавилон лікували, та він не був ви́лікуваний, — поки́ньте його, і пі́демо кожен до кра́ю свого, бо при́суд його досягнув до небес, і дійшов аж до хмар! | 
| 10 Вивів Господь справедливості наші, — прийдіть, і розповімо́ на Сіоні про чин оцей Господа, нашого Бога! | 
| 11 Ви́гостріть стрі́ли, візьміте щити́! Збудив Господь духа мідійських царів, бо на Вавилон Його за́дум, — понищити його, бо це по́мста Господня, по́мста за храма Його! | 
| 12 Проти мурів Вавилону підіймі́те прапора, сторо́жу зміцніть, сторожі́в порозставляйте, і ча́ти поставте, бо Господь і заду́мав, і зробив, що Він говорив був на ме́шканців Вавилону. | 
| 13 О ти, що живеш над великими во́дами, що маєш скарбів багате́нно, — кінець твій прийшов, міра твоєї захла́нности! | 
| 14 Господь Саваот присягав був душею Своєю: наповню людьми́ тебе, мов сарано́ю, і на тебе вони крик військо́вий піді́ймуть! | 
| 15 Своєю Він силою землю вчинив, Своєю премудрістю міцно поставив вселе́нну, і небо розтя́г Своїм розумом. | 
| 16 Як голос Його забрини́ть, у небеса́х шумлять во́ди, а коли підійма́є Він хмари із кра́ю землі, коли із дощем чинить бли́скавки та випрова́джує вітер зо схо́вищ Своїх, | 
| 17 тоді кожна люди́на в знанні́ тумані́є, усяк золота́р посоро́млений через бовва́на, бо ві́длив його — це неправда, і немає в них духа! | 
| 18 Марно́та вони, вони праця на сміх, — в час наві́щення їх вони згинуть! | 
| 19 Не така, як оці, частка Яковова, бо все це́ Він створи́в, і Ізраїль — племе́но спа́дщини Його, Господь Саваот Йому Йме́ння! | 
| 20 Ти Мій мо́лот, знаря́ддя військо́ве, — тобою поб'ю́ Я наро́ди, і тобою Я ви́гублю ца́рства! | 
| 21 І тобою поб'ю́ Я коня́ й верхівця́, і тобою поб'ю́ колесни́цю й її візника́! | 
| 22 І тобою поб'ю́ чоловіка та жінку, старо́го та хло́пця тобою поб'ю́, і тобою поб'ю́ юнака́ та дівчи́ну! | 
| 23 І тобою поб'ю́ пастуха́ й його ста́до, і тобою поб'ю́ селяни́на та за́пряг його, і тобою поб'ю́ Я намі́сників та їхніх засту́пників! | 
| 24 І Я відплачу́ Вавилонові і всім мешка́нцям халде́їв усе їхнє зло, що зробили в Сіоні на ваших оча́х, промовляє Госпо́дь! | 
| 25 Оце Я на тебе, о го́ро ти згу́бна, — говорить Госпо́дь, — що всю зе́млю ти гу́биш! І руку Свою простягну́ над тобою, і зо скель тебе скину, і зроблю́ горою горючою! | 
| 26 І не братимуть з тебе нарі́жного ка́меня, ані ка́меня на підва́лини, бо спусто́шенням вічним ти станеш, говорить Госпо́дь. | 
| 27 Підіймі́те прапор на землі, засурмі́ть у сурму́ між наро́дами, приготу́йте наро́ди на бій проти ньо́го, покличте на нього ца́рства Арарату, Мінні та Ашкеназу, призначте гетьма́на над ними, ко́ней спровадьте, немов ту шорстку́ сарану́! | 
| 28 Приготу́йте на бій проти нього наро́ди, царів Мідії, намі́сників її та всіх її засту́пників, та ввесь край панува́ння її! | 
| 29 І затрясла́ся земля, і ко́рчитись стала від бо́лю, бо здійсни́лися за́думи Господа на Вавило́н, щоб край вавилонський вчинити жахли́вим спусто́шенням та без мешка́нця. | 
| 30 Силачі́ вавилонські воювати перестали, — у тверди́нях осілись, загинула вся їхня сила, зробились, неначе жінки́, осе́лі його попідпа́лювані, його за́суви зла́мані. | 
| 31 Бігу́н бігуно́ві назу́стріч біжить, а по́сол назу́стріч посло́ві, щоб звісти́ти царю вавилонському, що з кінця́ до кінця́ взяте місто його, | 
| 32 і бро́ди захо́плені, і форте́ці огнем попали́ли, вояки перестра́шені. | 
| 33 Бо так промовляє Госпо́дь Саваот, Бог Ізраїлів: Дочка́ вавилонська — мов тік в час топта́ння його: іще трохи — й настане для неї час жнив! | 
| 34 Поже́р мене й стер мене Навуходоно́сор, цар вавилонський, поставив мене, як той по́суд поро́жній, ковтну́в він мене́, немов змій, моїми розко́шами спо́внив свого живота, ви́пхнув мене... | 
| 35 Насилля моє й моє тіло — на Вавило́н, говорить мешка́нка Сіону, кров же моя — на мешка́нців халдеїв, говорить Єрусали́м! | 
| 36 Тому так промовляє Господь: Оце Я змага́юсь за справу твою, і помщу́ твою по́мсту, і ви́сушу море його, і джерело́ його ви́сушу. | 
| 37 І стане руїною цей Вавило́н, мешка́нням шака́лів, страхі́ттям та по́сміхом, — і в ньому мешка́нця не буде! | 
| 38 Заревуть вони ра́зом, немов левчуки́, загарча́ть, немов ті левеня́та. | 
| 39 Як вони порозпа́люються, то зроблю́ їм бенке́та та їх упою́, щоб раділи й заснули сном вічним, — і вже не пробу́дяться, каже Господь! | 
| 40 Поспускаю Я їх, мов овець до зарі́зу, немов барані́в із козла́ми. | 
| 41 Як здобутий Шеша́х, і як схо́плена слава всієї землі! Яким ось зробивсь Вавило́н посе́ред наро́дів! | 
| 42 На Вавилон вийшло море, і вкрився він бе́зліччю хвиль тих його. | 
| 43 Міста його стануть спусто́шенням, краєм пустині та сте́пу, тим краєм, що в ньому сидіти не буде ніяка люди́на, і не буде ходи́ти по ньому син лю́дський! | 
| 44 І Я навіщу́ Бела в Вавило́ні, і ви́тягну з уст його те, що він був ковтну́в, і вже наро́ди до нього не будуть пливсти́, немов ріки, і мур вавило́нський впаде́! | 
| 45 Мій наро́де, виходьте із нього й рятуйте від лютости гніву Господнього душу свою! | 
| 46 І щоб серце ваше не сла́бло, а ви не зляка́лися вістки, почу́тої в кра́ї, бо при́йде цього ро́ку ця звістка, а потім того ро́ку та звістка, і буде наси́лля в краю́, і повстане пану́ючий проти пану́ючого. | 
| 47 Тому то ось дні настаю́ть, і навіщу́ Я божкі́в Вавилону, і ввесь його край посоро́млений буде, і всі його вбиті попа́дають в ньо́му! | 
| 48 І над Вавилоном співа́тимуть небо й земля, і все, що є в них, бо на нього прихо́дять спусто́шники з пі́вночі, каже Госпо́дь. | 
| 49 Вавилон мусить упа́сти за вбитих Ізраїлевих, як за Вавилон впали вбиті всієї землі. | 
| 50 Хто втік від меча́, — ідіть, не ставайте! Пам'ятайте й зда́лека про Господа, а Єрусалим нехай буде на вашому серці! | 
| 51 Застидалися ми, як почули цю га́ньбу, сором покрив нам обличчя, бо чужи́нці прийшли у святиню Господнього дому. | 
| 52 Тому то ось дні настаю́ть, — говорить Господь, — і бовва́нів його навіщу́, і буде стогна́ти пора́нений по всім кра́ї його! | 
| 53 Коли б Вавилон аж до неба підні́сся, і коли б уміцни́в свою силу він на височині, то все таки при́йдуть від Мене до нього спусто́шники, каже Господь! | 
| 54 Чується крик з Вавилону, і велике пони́щення з кра́ю халдеїв, | 
| 55 бо пусто́шить Господь Вавило́на і галас великий приглу́шує в ньому, і шумлять їхні хвилі, як во́ди великі, і розляга́ється гу́ркіт їхнього голосу. | 
| 56 Бо при́йде спусто́шник на нього, на Вавилон, і схо́плене буде лица́рство його, їхній лук полама́ється, бож Бог відпла́ти — Госпо́дь, Він напевно заплатить! | 
| 57 І впою́ його зве́рхників та мудреці́в його, намісників його та заступників його, і його ли́царів, — і сном вічним заснуть, і не збу́дяться, каже Цар, Господь Саваот Йому Йме́ння. | 
| 58 Так говорить Господь Саваот: Товстий му́р вавилонський аж до основ буде зни́щений, і брами високі його огнем будуть спа́лені, — і мучились да́рмо наро́ди, і для огню мордува́лись племе́на!“ | 
| 59 Слово, яке пророк Єремія наказав був Сераї, сину Нерійї, сина Махсеїного, коли він ішов з Седекією, Юдиним царем, до Вавилону, за четвертого року царюва́ння його. А Сера́я був головним царськи́м посте́льником. | 
| 60 І написав Єремія все те лихо, що при́йде на Вавилон, до однієї книги, усі ті слова́, що написані на Вавилон. | 
| 61 І сказав Єремія до Сераї: „Як при́йдеш ти до Вавилону, то гляди, прочитай усі ці слова́. | 
| 62 І скажи: Господи, Ти провіща́в на це місце, щоб вигубити його так, що не буде в ньому ме́шканця від люди́ни й аж до скоти́ни, бо буде воно спусто́шенням вічним. | 
| 63 І станеться, як ти скінчи́ш читати цю книгу, прив'яжеш до неї каменя, і кинеш її до сере́дини Ефрату, | 
| 64 та й скажеш: Так потоне Вавилон, і не встане через те лихо, що Я на нього наведу́, — і вони попому́чаться!“ Аж досі — слова Єремієні. | 
| 耶利米書第51章 | ЄремiяРозділ 51 | 
| 1  | 1  | 
| 2 我要打發簸揚的 | 2 І на Вавилон Я пошлю віяча́, і розвіють його, і ви́порожнять його край, бо ото́чать його у день зла. | 
| 3 拉弓的,要向拉弓的和貫甲挺身的射箭;你們 | 3 Нехай лука свого напина́є стрілець проти того, хто й собі напина́є, проти того, хто своїм па́нцерем чва́ниться! І не змилуйтеся над його юнака́ми, закля́ттям учиніть усе ві́йсько його! | 
| 4 這樣 | 4 І попа́дають вбиті в халдейському кра́ї, і попроби́вані на його вулицях. | 
| 5 以色列和猶大雖然境內充滿違背以色列聖者的罪,卻沒有被他的神─大軍之耶和華丟棄。 | 5 Бо Ізраїль та Юда — не вдіве́ць він по Бозі своєму, по Господу Саваоту, та напо́внився край їхній гріхом проти Святого Ізраїлевого. | 
| 6  | 6 Утікайте з-серед Вавилону, і кожен урято́вуйте душу свою! За провину його не погиньте, бо це Господе́ві час по́мсти, — Він дасть відповідну заплату йому! | 
| 7 巴比倫素來是耶和華手中的金杯,使全地 | 7 Вавилон у Господній руці — золотая це чаша, що всю землю напо́ювала: наро́ди впивались вином тим його, тому́ пошаліли наро́ди! | 
| 8 巴比倫忽然傾覆毀壞;要為她哀號;為止她的疼痛,拿乳香或者可以治好。 | 8 Несподівано впав Вавилон і зруйнований він! Візьміте бальза́му для бо́лю його, — може буде загоєний він! | 
| 9 我們想醫治巴比倫,她卻沒有治好;離開她吧,我們各人歸回本國;因為她受的審判通於上天,達到穹蒼。 | 9 Вавилон лікували, та він не був ви́лікуваний, — поки́ньте його, і пі́демо кожен до кра́ю свого, бо при́суд його досягнув до небес, і дійшов аж до хмар! | 
| 10 耶和華已經彰顯我們的公義。來吧。我們可以在錫安報告耶和華─我們神的作為。 | 10 Вивів Господь справедливості наші, — прийдіть, і розповімо́ на Сіоні про чин оцей Господа, нашого Бога! | 
| 11  | 11 Ви́гостріть стрі́ли, візьміте щити́! Збудив Господь духа мідійських царів, бо на Вавилон Його за́дум, — понищити його, бо це по́мста Господня, по́мста за храма Його! | 
| 12  | 12 Проти мурів Вавилону підіймі́те прапора, сторо́жу зміцніть, сторожі́в порозставляйте, і ча́ти поставте, бо Господь і заду́мав, і зробив, що Він говорив був на ме́шканців Вавилону. | 
| 13 住在多 | 13 О ти, що живеш над великими во́дами, що маєш скарбів багате́нно, — кінець твій прийшов, міра твоєї захла́нности! | 
| 14 大軍之耶和華指著自己起誓說:我必使敵人充滿你,像毛蟲 | 14 Господь Саваот присягав був душею Своєю: наповню людьми́ тебе, мов сарано́ю, і на тебе вони крик військо́вий піді́ймуть! | 
| 15  | 15 Своєю Він силою землю вчинив, Своєю премудрістю міцно поставив вселе́нну, і небо розтя́г Своїм розумом. | 
| 16 他一發聲,諸天 | 16 Як голос Його забрини́ть, у небеса́х шумлять во́ди, а коли підійма́є Він хмари із кра́ю землі, коли із дощем чинить бли́скавки та випрова́джує вітер зо схо́вищ Своїх, | 
| 17 各人按他的知識盡是畜類 | 17 тоді кожна люди́на в знанні́ тумані́є, усяк золота́р посоро́млений через бовва́на, бо ві́длив його — це неправда, і немає в них духа! | 
| 18 都是虛無的,是錯謬 | 18 Марно́та вони, вони праця на сміх, — в час наві́щення їх вони згинуть! | 
| 19 雅各的分不像它們 | 19 Не така, як оці, частка Яковова, бо все це́ Він створи́в, і Ізраїль — племе́но спа́дщини Його, Господь Саваот Йому Йме́ння! | 
| 20  | 20 Ти Мій мо́лот, знаря́ддя військо́ве, — тобою поб'ю́ Я наро́ди, і тобою Я ви́гублю ца́рства! | 
| 21 用你打碎馬和騎馬的;用你打碎戰車和馭車的 | 21 І тобою поб'ю́ Я коня́ й верхівця́, і тобою поб'ю́ колесни́цю й її візника́! | 
| 22 又要 | 22 І тобою поб'ю́ чоловіка та жінку, старо́го та хло́пця тобою поб'ю́, і тобою поб'ю́ юнака́ та дівчи́ну! | 
| 23 也要 | 23 І тобою поб'ю́ пастуха́ й його ста́до, і тобою поб'ю́ селяни́на та за́пряг його, і тобою поб'ю́ Я намі́сників та їхніх засту́пників! | 
| 24  | 24 І Я відплачу́ Вавилонові і всім мешка́нцям халде́їв усе їхнє зло, що зробили в Сіоні на ваших оча́х, промовляє Госпо́дь! | 
| 25  | 25 Оце Я на тебе, о го́ро ти згу́бна, — говорить Госпо́дь, — що всю зе́млю ти гу́биш! І руку Свою простягну́ над тобою, і зо скель тебе скину, і зроблю́ горою горючою! | 
| 26 人必不從你那裏取石頭為房角石,也不取石頭為根基石;你卻 | 26 І не братимуть з тебе нарі́жного ка́меня, ані ка́меня на підва́лини, бо спусто́шенням вічним ти станеш, говорить Госпо́дь. | 
| 27  | 27 Підіймі́те прапор на землі, засурмі́ть у сурму́ між наро́дами, приготу́йте наро́ди на бій проти ньо́го, покличте на нього ца́рства Арарату, Мінні та Ашкеназу, призначте гетьма́на над ними, ко́ней спровадьте, немов ту шорстку́ сарану́! | 
| 28 列國和瑪代君王,與其下的軍長和一切官長 | 28 Приготу́йте на бій проти нього наро́ди, царів Мідії, намі́сників її та всіх її засту́пників, та ввесь край панува́ння її! | 
| 29 地必顫動悲哀 | 29 І затрясла́ся земля, і ко́рчитись стала від бо́лю, бо здійсни́лися за́думи Господа на Вавило́н, щоб край вавилонський вчинити жахли́вим спусто́шенням та без мешка́нця. | 
| 30 巴比倫的勇士止息爭戰,藏在他們壘 | 30 Силачі́ вавилонські воювати перестали, — у тверди́нях осілись, загинула вся їхня сила, зробились, неначе жінки́, осе́лі його попідпа́лювані, його за́суви зла́мані. | 
| 31 通報的奔跑 | 31 Бігу́н бігуно́ві назу́стріч біжить, а по́сол назу́стріч посло́ві, щоб звісти́ти царю вавилонському, що з кінця́ до кінця́ взяте місто його, | 
| 32 渡口被堵住 | 32 і бро́ди захо́плені, і форте́ці огнем попали́ли, вояки перестра́шені. | 
| 33 大軍之耶和華─以色列的神如此說:女子巴比倫好像禾場 | 33 Бо так промовляє Госпо́дь Саваот, Бог Ізраїлів: Дочка́ вавилонська — мов тік в час топта́ння його: іще трохи — й настане для неї час жнив! | 
| 34  | 34 Поже́р мене й стер мене Навуходоно́сор, цар вавилонський, поставив мене, як той по́суд поро́жній, ковтну́в він мене́, немов змій, моїми розко́шами спо́внив свого живота, ви́пхнув мене... | 
| 35 錫安的居民要說:巴比倫以強暴待我,損害我的身體,願這罪歸給她。耶路撒冷人要說:願流我們血的罪歸到迦勒底的居民。 | 35 Насилля моє й моє тіло — на Вавило́н, говорить мешка́нка Сіону, кров же моя — на мешка́нців халдеїв, говорить Єрусали́м! | 
| 36 所以,耶和華如此說:看哪 | 36 Тому так промовляє Господь: Оце Я змага́юсь за справу твою, і помщу́ твою по́мсту, і ви́сушу море його, і джерело́ його ви́сушу. | 
| 37 巴比倫必成為亂堆,為龍 | 37 І стане руїною цей Вавило́н, мешка́нням шака́лів, страхі́ттям та по́сміхом, — і в ньому мешка́нця не буде! | 
| 38  | 38 Заревуть вони ра́зом, немов левчуки́, загарча́ть, немов ті левеня́та. | 
| 39 在他們火熱之中 | 39 Як вони порозпа́люються, то зроблю́ їм бенке́та та їх упою́, щоб раділи й заснули сном вічним, — і вже не пробу́дяться, каже Господь! | 
| 40 我要領 | 40 Поспускаю Я їх, мов овець до зарі́зу, немов барані́в із козла́ми. | 
| 41  | 41 Як здобутий Шеша́х, і як схо́плена слава всієї землі! Яким ось зробивсь Вавило́н посе́ред наро́дів! | 
| 42 海水漲起,漫過巴比倫;她被許多海浪遮蓋。 | 42 На Вавилон вийшло море, і вкрився він бе́зліччю хвиль тих його. | 
| 43 她的城邑是 | 43 Міста його стануть спусто́шенням, краєм пустині та сте́пу, тим краєм, що в ньому сидіти не буде ніяка люди́на, і не буде ходи́ти по ньому син лю́дський! | 
| 44 我必刑罰巴比倫的彼勒,使他吐出所吞的。列國 | 44 І Я навіщу́ Бела в Вавило́ні, і ви́тягну з уст його те, що він був ковтну́в, і вже наро́ди до нього не будуть пливсти́, немов ріки, і мур вавило́нський впаде́! | 
| 45  | 45 Мій наро́де, виходьте із нього й рятуйте від лютости гніву Господнього душу свою! | 
| 46 免得你們心驚膽怯,因境內所聽見的風聲懼怕 | 46 І щоб серце ваше не сла́бло, а ви не зляка́лися вістки, почу́тої в кра́ї, бо при́йде цього ро́ку ця звістка, а потім того ро́ку та звістка, і буде наси́лля в краю́, і повстане пану́ючий проти пану́ючого. | 
| 47  | 47 Тому то ось дні настаю́ть, і навіщу́ Я божкі́в Вавилону, і ввесь його край посоро́млений буде, і всі його вбиті попа́дають в ньо́му! | 
| 48 那時,天地和其中所有的,必因巴比倫歌唱 | 48 І над Вавилоном співа́тимуть небо й земля, і все, що є в них, бо на нього прихо́дять спусто́шники з пі́вночі, каже Госпо́дь. | 
| 49 巴比倫怎樣使以色列被殺的人仆倒,照樣她全地被殺的人也必在巴比倫仆倒。 | 49 Вавилон мусить упа́сти за вбитих Ізраїлевих, як за Вавилон впали вбиті всієї землі. | 
| 50  | 50 Хто втік від меча́, — ідіть, не ставайте! Пам'ятайте й зда́лека про Господа, а Єрусалим нехай буде на вашому серці! | 
| 51 我們聽見辱罵就抱愧 | 51 Застидалися ми, як почули цю га́ньбу, сором покрив нам обличчя, бо чужи́нці прийшли у святиню Господнього дому. | 
| 52  | 52 Тому то ось дні настаю́ть, — говорить Господь, — і бовва́нів його навіщу́, і буде стогна́ти пора́нений по всім кра́ї його! | 
| 53 巴比倫雖升到天上,雖使她堅固的高處更堅固,還有行毀滅的從我這裏到她那裏,這是耶和華說的。 | 53 Коли б Вавилон аж до неба підні́сся, і коли б уміцни́в свою силу він на височині, то все таки при́йдуть від Мене до нього спусто́шники, каже Господь! | 
| 54  | 54 Чується крик з Вавилону, і велике пони́щення з кра́ю халдеїв, | 
| 55 因為 | 55 бо пусто́шить Господь Вавило́на і галас великий приглу́шує в ньому, і шумлять їхні хвилі, як во́ди великі, і розляга́ється гу́ркіт їхнього голосу. | 
| 56 因為 | 56 Бо при́йде спусто́шник на нього, на Вавилон, і схо́плене буде лица́рство його, їхній лук полама́ється, бож Бог відпла́ти — Госпо́дь, Він напевно заплатить! | 
| 57 君王─名為大軍之耶和華的說:我必使巴比倫的首領、智慧人、軍長 | 57 І впою́ його зве́рхників та мудреці́в його, намісників його та заступників його, і його ли́царів, — і сном вічним заснуть, і не збу́дяться, каже Цар, Господь Саваот Йому Йме́ння. | 
| 58  | 58 Так говорить Господь Саваот: Товстий му́р вавилонський аж до основ буде зни́щений, і брами високі його огнем будуть спа́лені, — і мучились да́рмо наро́ди, і для огню мордува́лись племе́на!“ | 
| 59  | 59 Слово, яке пророк Єремія наказав був Сераї, сину Нерійї, сина Махсеїного, коли він ішов з Седекією, Юдиним царем, до Вавилону, за четвертого року царюва́ння його. А Сера́я був головним царськи́м посте́льником. | 
| 60 耶利米就 | 60 І написав Єремія все те лихо, що при́йде на Вавилон, до однієї книги, усі ті слова́, що написані на Вавилон. | 
| 61 耶利米對西萊雅說:「那時 | 61 І сказав Єремія до Сераї: „Як при́йдеш ти до Вавилону, то гляди, прочитай усі ці слова́. | 
| 62 你就 | 62 І скажи: Господи, Ти провіща́в на це місце, щоб вигубити його так, що не буде в ньому ме́шканця від люди́ни й аж до скоти́ни, бо буде воно спусто́шенням вічним. | 
| 63 你念完了這書,就把一塊石頭捆 | 63 І станеться, як ти скінчи́ш читати цю книгу, прив'яжеш до неї каменя, і кинеш її до сере́дини Ефрату, | 
| 64 你又要 | 64 та й скажеш: Так потоне Вавилон, і не встане через те лихо, що Я на нього наведу́, — і вони попому́чаться!“ Аж досі — слова Єремієні. |