| 詩篇第39篇 | 
| 1  | 
| 2 我默然無聲,連好話也不出口;我的愁苦就發動了。 | 
| 3 我的心在我裏面發熱。我默想的時候,火就燒起,我便用舌頭說話。 | 
| 4  | 
| 5 看哪 | 
| 6 世人行動實係幻影。他們忙亂,真是枉然;積蓄財寶,不知將來有誰收取。 | 
| 7  | 
| 8 求你救我脫離一切的過犯,不要使我受愚頑人的羞辱。 | 
| 9 因我所遭遇的是出於你,我就默然不語。 | 
| 10 求你把你的責打 | 
| 11  | 
| 12  | 
| 13 求你寬容我,使我在去而不返之先可以力量復原啊 | 
| ПсалмиПсалом 39 | 
| 1  | 
| 2 Непохитно наді́юсь на Господа, і Він прихилився до мене, і блага́ння моє Він почув. | 
| 3 Витяг мене Він із згу́бної ями, із багна́ болоти́стого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої сто́пи, | 
| 4 і дав пісню нову́ в мої уста, для нашого Бога хвалу́, — нехай бачать багато-хто й по́страх хай мають, і хай вони мають надію на Господа! | 
| 5 Блаженна люди́на, що Бога вчинила своєю тверди́нею, і не зверта́лась до пи́шних та тих, що вони до неправди схиляються! | 
| 6 Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чу́да й думки Твої — тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численні́ше, щоб можна його розпові́сти. | 
| 7 Жертви й прино́шення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопа́лення й жертви покутної Ти не жадав. | 
| 8 Тоді я сказав: „Ось я прийшов із зво́єм книжки, про мене написаної“. | 
| 9 Твою волю чини́ти, мій Боже, я хо́чу, і Зако́н Твій — у мене в се́рці. | 
| 10 Я проповідував правду в великому зборі, — ото, своїх уст не ув'я́знюю я, Господи, знаєш Ти, — | 
| 11 справедливість Твою не ховав я в сере́дині серця свого, про вірність Твою та спасі́ння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібра́нні. | 
| 12 Тому, Господи, не ув'язни́ милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай за́вжди мене стережу́ть, | 
| 13 бо нещастя без ліку мене оточи́ли, беззако́ння мої досягли́ вже мене, так що й бачити не мо́жу, — вони численнішими стали за воло́сся на моїй голові, і серце моє опустило мене. | 
| 詩篇第39篇 | ПсалмиПсалом 39 | 
| 1  | 1  | 
| 2 我默然無聲,連好話也不出口;我的愁苦就發動了。 | 2 Непохитно наді́юсь на Господа, і Він прихилився до мене, і блага́ння моє Він почув. | 
| 3 我的心在我裏面發熱。我默想的時候,火就燒起,我便用舌頭說話。 | 3 Витяг мене Він із згу́бної ями, із багна́ болоти́стого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої сто́пи, | 
| 4  | 4 і дав пісню нову́ в мої уста, для нашого Бога хвалу́, — нехай бачать багато-хто й по́страх хай мають, і хай вони мають надію на Господа! | 
| 5 看哪 | 5 Блаженна люди́на, що Бога вчинила своєю тверди́нею, і не зверта́лась до пи́шних та тих, що вони до неправди схиляються! | 
| 6 世人行動實係幻影。他們忙亂,真是枉然;積蓄財寶,不知將來有誰收取。 | 6 Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чу́да й думки Твої — тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численні́ше, щоб можна його розпові́сти. | 
| 7  | 7 Жертви й прино́шення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопа́лення й жертви покутної Ти не жадав. | 
| 8 求你救我脫離一切的過犯,不要使我受愚頑人的羞辱。 | 8 Тоді я сказав: „Ось я прийшов із зво́єм книжки, про мене написаної“. | 
| 9 因我所遭遇的是出於你,我就默然不語。 | 9 Твою волю чини́ти, мій Боже, я хо́чу, і Зако́н Твій — у мене в се́рці. | 
| 10 求你把你的責打 | 10 Я проповідував правду в великому зборі, — ото, своїх уст не ув'я́знюю я, Господи, знаєш Ти, — | 
| 11  | 11 справедливість Твою не ховав я в сере́дині серця свого, про вірність Твою та спасі́ння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібра́нні. | 
| 12  | 12 Тому, Господи, не ув'язни́ милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай за́вжди мене стережу́ть, | 
| 13 求你寬容我,使我在去而不返之先可以力量復原啊 | 13 бо нещастя без ліку мене оточи́ли, беззако́ння мої досягли́ вже мене, так що й бачити не мо́жу, — вони численнішими стали за воло́сся на моїй голові, і серце моє опустило мене. |