詩篇第39篇 |
1 |
2 我默然無聲,連好話也不出口;我的愁苦就發動了。 |
3 我的心在我裏面發熱。我默想的時候,火就燒起,我便用舌頭說話。 |
4 |
5 看哪 |
6 世人行動實係幻影。他們忙亂,真是枉然;積蓄財寶,不知將來有誰收取。 |
7 |
8 求你救我脫離一切的過犯,不要使我受愚頑人的羞辱。 |
9 因我所遭遇的是出於你,我就默然不語。 |
10 求你把你的責打 |
11 |
12 |
13 求你寬容我,使我在去而不返之先可以力量復原啊 |
ПсалмиПсалом 39 |
1 |
2 Непохитно наді́юсь на Господа, і Він прихилився до мене, і блага́ння моє Він почув. |
3 Витяг мене Він із згу́бної ями, із багна́ болоти́стого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої сто́пи, |
4 і дав пісню нову́ в мої уста, для нашого Бога хвалу́, — нехай бачать багато-хто й по́страх хай мають, і хай вони мають надію на Господа! |
5 Блаженна люди́на, що Бога вчинила своєю тверди́нею, і не зверта́лась до пи́шних та тих, що вони до неправди схиляються! |
6 Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чу́да й думки Твої — тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численні́ше, щоб можна його розпові́сти. |
7 Жертви й прино́шення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопа́лення й жертви покутної Ти не жадав. |
8 Тоді я сказав: „Ось я прийшов із зво́єм книжки, про мене написаної“. |
9 Твою волю чини́ти, мій Боже, я хо́чу, і Зако́н Твій — у мене в се́рці. |
10 Я проповідував правду в великому зборі, — ото, своїх уст не ув'я́знюю я, Господи, знаєш Ти, — |
11 справедливість Твою не ховав я в сере́дині серця свого, про вірність Твою та спасі́ння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібра́нні. |
12 Тому, Господи, не ув'язни́ милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай за́вжди мене стережу́ть, |
13 бо нещастя без ліку мене оточи́ли, беззако́ння мої досягли́ вже мене, так що й бачити не мо́жу, — вони численнішими стали за воло́сся на моїй голові, і серце моє опустило мене. |
詩篇第39篇 |
ПсалмиПсалом 39 |
1 |
1 |
2 我默然無聲,連好話也不出口;我的愁苦就發動了。 |
2 Непохитно наді́юсь на Господа, і Він прихилився до мене, і блага́ння моє Він почув. |
3 我的心在我裏面發熱。我默想的時候,火就燒起,我便用舌頭說話。 |
3 Витяг мене Він із згу́бної ями, із багна́ болоти́стого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої сто́пи, |
4 |
4 і дав пісню нову́ в мої уста, для нашого Бога хвалу́, — нехай бачать багато-хто й по́страх хай мають, і хай вони мають надію на Господа! |
5 看哪 |
5 Блаженна люди́на, що Бога вчинила своєю тверди́нею, і не зверта́лась до пи́шних та тих, що вони до неправди схиляються! |
6 世人行動實係幻影。他們忙亂,真是枉然;積蓄財寶,不知將來有誰收取。 |
6 Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чу́да й думки Твої — тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численні́ше, щоб можна його розпові́сти. |
7 |
7 Жертви й прино́шення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопа́лення й жертви покутної Ти не жадав. |
8 求你救我脫離一切的過犯,不要使我受愚頑人的羞辱。 |
8 Тоді я сказав: „Ось я прийшов із зво́єм книжки, про мене написаної“. |
9 因我所遭遇的是出於你,我就默然不語。 |
9 Твою волю чини́ти, мій Боже, я хо́чу, і Зако́н Твій — у мене в се́рці. |
10 求你把你的責打 |
10 Я проповідував правду в великому зборі, — ото, своїх уст не ув'я́знюю я, Господи, знаєш Ти, — |
11 |
11 справедливість Твою не ховав я в сере́дині серця свого, про вірність Твою та спасі́ння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібра́нні. |
12 |
12 Тому, Господи, не ув'язни́ милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай за́вжди мене стережу́ть, |
13 求你寬容我,使我在去而不返之先可以力量復原啊 |
13 бо нещастя без ліку мене оточи́ли, беззако́ння мої досягли́ вже мене, так що й бачити не мо́жу, — вони численнішими стали за воло́сся на моїй голові, і серце моє опустило мене. |