Библия - Обещанное Восстановление

路加福音

第7章

1 耶穌講完了他一切的話給百姓聽［had ended all his sayings in the audience of the people］，就進了迦百農。

2 有一個百夫長所寶貴的僕人害病，快要死了。

3 百夫長風聞耶穌［heard of Jesus］，就託猶太人的幾個長老去求耶穌來醫治［heal］他的僕人。

4 他們到了耶穌那裏，就切切的求他說：「他為那人［for whom he］行這事，是他所配得的；

5 因為他愛我們的國［nation］，給我們建造會堂。」

6 耶穌就和他們同去。離那家不遠，百夫長託幾個朋友去見耶穌，對他說：「主啊，不要勞動。因你進［enter］我舍下，我不敢當；

7 我也自以為不配去見你；只要你說一句話，我的僕人就必好了。

8 因為我也［also］在人的權下，也有兵在我以下，我［I］對這個說：『去』，他就去；對那個說：『來』，他就來；對我的僕人說：『你作這事』，他就去作。」

9 耶穌聽見這些［these］話，就希奇他，轉身對跟隨他［him］的百姓［people］說：「我告訴你們：『這麼大的信心，就是在以色列中，我也沒有遇見過。』」

10 那託來的人回到百夫長家裏，看見那害病的［that had been sick］僕人已經好了。

11 次日［And it came to pass the day after］，耶穌往一座城去，這城名叫拿因；他許多［many］門徒和許多百姓［much people］與他同行。

12 將近城門，見［behold］有一個死人被抬出來，這人是他母親獨生的兒子，他母親又是寡婦；有城裏的許多人同著寡婦送殯。

13 主看見那寡婦，就憐憫她，對她說：「不要哭。」

14 耶穌便［And he］進前按著槓；抬他［him］的人就站住了。耶穌說：「少年人，我對你說［say unto thee］：『起來。』」

15 那死人就坐起，開口［began to］說話。耶穌便把他交給他母親。

16 有恐懼臨到眾人［fear］；他們［they］歸榮耀與神，說：「有大先知在我們中間興起來了」；又說：「神眷顧了他的百姓。」

17 他這事的風聲就傳遍了猶太和周圍地方。

18 約翰的門徒把這些事都告訴約翰。

19 約翰［John］便叫了他［his］兩個門徒來，打發他們到耶穌［Jesus］那裏去，說：「那將要來的是你麼？還是我們等候別人呢？」

20 那兩個人來到耶穌那裏，說：「施浸的約翰打發我們來問你：『那將要來的是你嗎？還是我們等候別人呢？』」

21 正當那時候，耶穌治好了許多有疾病的，受災患的，被惡靈［spirits］附著的；他又［and he］叫許多［many］瞎子能看見。

22 那時［Then］，耶穌回答他們［them］說：「你們去，把所看見所聽見的事告訴約翰：就是瞎子怎麼［how that］看見，瘸子怎麼［how that］行走，長大痲瘋的怎麼［how that］潔淨，聾子怎麼［how that］聽見，死人復活，窮人怎麼［how that］有福音傳給他們。

23 凡不以我為怪［offended in me］的，就有福了。」

24 約翰所差來的人既走了，耶穌就對百姓［people］講論約翰說：「你們從前出去到曠野，為［for］要看甚麼呢？要看風吹動的蘆葦嗎？

25 但［But］你們出去，到底為［for］要看甚麼？要看穿細軟衣服的人嗎？那穿華麗衣服、宴樂度日的人正［Behold］在王宮裏。

26 只是［But］你們出去，究竟為［for］要看甚麼？要看先知嗎？我告訴你們，是的，他比先知大多了。

27 經上記著說：『看哪［Behold］，我要在你面前［before thy face］差遣我的使者，在你前面為你［thy］預備道路。』所說的就是這個人。

28 因為［For］我告訴你們：『凡婦人所生的，沒有一個先知［prophet］大過施浸［the Baptist］約翰的；然而神的國裏最小的比他還大。』」

29 眾百姓和稅吏既受過約翰的浸，聽見他的［him］話，就以神為義。

30 但法利賽人和律法師沒有受約翰的浸［being not baptized of im］，竟厭棄神的美意［rejected the counsel of God］，自害招損［against themselves］。

31 主又說：「這樣，我可用甚麼比這世代的人呢？他們好像甚麼呢？

32 他們［They］好像孩童坐在街市上，彼此呼叫說：『我們向你們吹笛，你們不跳舞；我們向你們哀痛［mourned］，你們不啼哭。』

33 因為［For］施浸的約翰來，不吃餅，不喝酒；你們便［and］說：『他是被鬼魔［devils］附著的。』

34 人子來，也吃也喝，你們說：『看哪［Behold］，他是貪食好酒的人，是稅吏和罪人的朋友。』

35 但智慧的兒女［children］，都以智慧為是。」

36 有一個法利賽人請耶穌和他用餐［to meat］。耶穌就到法利賽人家裏去坐席。

37 恰巧［behold］那城裏有一個女人，是個罪人，知道耶穌在法利賽人家裏坐席，就拿著盛香膏的玉盒［box］，

38 站在耶穌背後，挨著他的腳哭，眼淚便洗［began to wash］耶穌的腳，就用自己的頭髮擦乾，又用嘴連連親他的腳，把香膏抹上。

39 請耶穌的法利賽人看見這事，他［he］心裏說：「這人若是先知，必知道摸他的是誰，是個怎樣的女人；因她［for she］是個罪人。」

40 耶穌回答［answering］對他說：「西門，我有句話要對你說。」西門說：「夫子，請說。」

41 耶穌說：「一個債主有兩個人欠他的債；一個欠五十兩銀子，一個欠五兩銀子。

42 因為他們無可［had nothing to］償還，債主就寬然［frankly］免了他們兩個人的債。現在你告訴我［Tell me therefore］，這兩個人那一個更愛他呢？」

43 西門回答說：「我看［suppose］是那多得饒恕［forgave］的人。」耶穌對他［unto him］說：「你斷的沒錯［rightly］。」

44 於是耶穌［he］轉過來，向著那女人，便對西門說：「你看見這女人嗎？我進了你的家，你沒有給我水洗腳；但這女人用眼淚洗［washed］了我的腳，用她的［her］頭髮擦乾。

45 你沒有與我親嘴；但這女人從我進來的時候就不住的用嘴親我的腳。

46 你沒有用油抹我的頭；但這女人用香膏抹我的腳。

47 所以我告訴你：『她許多的罪都饒恕［forgiven］了；因為她的愛多。但那饒恕［forgiven］少的，他的愛就少。』」

48 他就［And he］對那女人說：「你的罪饒恕［forgiven］了。」

49 與他［with him］同席的人就［began to］心裏說：「這是甚麼人，也［also］饒恕［forgiveth］人的罪呢？」

50 耶穌對那女人說：「妳的信救了你；平平安安的回去吧。」

Вiд Луки

Розділ 7

1 А коли Він скінчи́в усі слова́ Свої до наро́ду, що слухав Його, то ввійшов у Капернау́м.

2 У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому́, і вмирати вже мав.

3 А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старши́х, і благав Його, щоб прийшов, і вздоро́вив раба́ його.

4 Вони ж прибули́ до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: „Він достойний, щоб Ти це зробив йому.

5 Бо він любить наро́д наш, та й для нас синагогу поставив“.

6 І пішов Ісус із ними. І коли недале́ко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: „Не турбу́йся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стрі́ху мою.

7 Тому́ то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, — і раб мій одужає.

8 Бо й я — люди́на підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, — то йде він, а тому: прийди, — і прихо́дить, а своєму рабо́ві: зроби теє — і зробить“.

9 Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до на́товпу, що йшов слідо́м за Ним, промовив: „Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!“

10 А коли посланці́ повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!

11 І сталось, — насту́пного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наї́н, а з Ним ішли учні Його та багато наро́ду.

12 І ось, як до брами місько́ї набли́зився Він, вино́сили вмерлого, одинака́ в своєї матері, що вдовою була. І з нею був на́товп великий із міста.

13 Як Господь же побачив її, то змилосе́рдивсь над нею, і до неї промовив: „Не плач!“

14 І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: „Юначе, кажу́ тобі: встань!“

15 І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.

16 А всіх о́страх пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: „Великий Пророк з'явився між нами, і згля́нувся Бог над наро́дом Своїм!“

17 І розійшлася ця чутка про Нього по ці́лій Юдеї, і по всій тій країні.

18 Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із у́чнів своїх,

19 і послав їх до Господа з за́питом: „Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“

20 А мужі, прийшовши до Нього, сказали: „Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“

21 А саме тоді багатьох уздоро́вив був Він від неду́гів і мук, і від ду́хів злих, і сліпим багатьо́м вернув зір.

22 І промовив Ісус їм у відповідь: „Ідіть, і перекажіть Іванові, що́ ви бачили й чули: „Сліпі прозрівають“, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, „убогим звіщається Добра Нови́на“.

23 І блаженний, хто через Мене споку́си не матиме!“

24 А коли відійшли посланці́ Іванові, Він почав говорити про Івана наро́дові: „На що́ ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очере́т, що вітер гойда́є його?

25 Та на що́ ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одя́гненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, — по палатах царськи́х.

26 На що́ ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, — навіть більше, аніж на пророка.

27 Це той, що про нього написано: „Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця́, який перед Тобою дорогу Твою приготу́є!“

28 Кажу вам: Між наро́дженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві — той більший за нього“.

29 І всі люди, що слухали, і ми́тники визнали Божу волю за слушну, — і охристились Івановим хрищенням.

30 А фарисеї й зако́нники відкинули Божу волю про себе, — і не христились від нього.

31 І промовив Госпо́дь: „До кого ж уподо́блю людей цього роду? І до ко́го подібні вони?

32 Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один о́дного кличуть та кажуть: „Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жа́лібно, та не плакали ви“.

33 Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: „Має він де́мона“.

34 Прийшов же Син Лю́дський, що їсть і п'є, а ви кажете: „Чоловік Цей ласу́н і п'яни́ця, Він при́ятель ми́тників і грішників“.

35 І ви́правдалася мудрість усіма́ своїми діла́ми“.

36 А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.

37 І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, аляба́строву пляшечку мира принесла,

38 і, припавши до ніг Його зза́ду, плачучи́, почала обливати слізьми́ Йому ноги, і воло́ссям своїм витирала, но́ги Йому цілувала та миром масти́ла.

39 Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, ка́жучи: „Коли б був Він пророк, Він би знав, хто́ ото й яка жінка до Нього торкається, — бож то грішниця!“

40 І озвався Ісус та й говорить до нього: „Маю, Си́моне, дещо сказати тобі“. А той відказав: „Кажи, Учителю“.

41 І промовив Ісус: „Були два боржники́ в одно́го віри́теля; один був винен п'ятсо́т динаріїв, а другий — п'ятдеся́т.

42 Як вони ж не могли заплатити, простив він обо́м. Скажи ж, котри́й із них більше полюбить його?“

43 Відповів Си́мон, говорячи: „Ду́маю, — той, кому більше простив“. І сказав Він йому: „Розсудив ти правдиво“.

44 І, оберну́вшись до жінки, Він промовив до Си́мона: „Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, — ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропи́ла слізьми́ Мої ноги й обтерла воло́ссям своїм.

45 Поцілунку не дав ти Мені, — а вона, відко́ли ввійшов Я, Мої но́ги цілує невпинно.

46 Голови ти Моєї оливою не намастив, — а вона миром но́ги мої намастила.

47 Ось тому говорю́ Я тобі: „Числе́нні гріхи її про́щені, бо багато вона полюбила. Кому́ ж мало прощається, такий мало любить“.

48 А до неї промовив: „Прощаються тобі гріхи!“

49 А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: „Хто́ ж це Таки́й, що прощає й гріхи?“

50 А до жінки сказав Він: „Твоя віра спасла тебе, — іди з ми́ром собі!“

路加福音第7章	Вiд Луки Розділ 7
1 耶穌講完了他一切的話給百姓聽［had ended all his sayings in the audience of the people］，就進了迦百農。	1 А коли Він скінчи́в усі слова́ Свої до наро́ду, що слухав Його, то ввійшов у Капернау́м.
2 有一個百夫長所寶貴的僕人害病，快要死了。	2 У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому́, і вмирати вже мав.
3 百夫長風聞耶穌［heard of Jesus］，就託猶太人的幾個長老去求耶穌來醫治［heal］他的僕人。	3 А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старши́х, і благав Його, щоб прийшов, і вздоро́вив раба́ його.
4 他們到了耶穌那裏，就切切的求他說：「他為那人［for whom he］行這事，是他所配得的；	4 Вони ж прибули́ до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: „Він достойний, щоб Ти це зробив йому.
5 因為他愛我們的國［nation］，給我們建造會堂。」	5 Бо він любить наро́д наш, та й для нас синагогу поставив“.
6 耶穌就和他們同去。離那家不遠，百夫長託幾個朋友去見耶穌，對他說：「主啊，不要勞動。因你進［enter］我舍下，我不敢當；	6 І пішов Ісус із ними. І коли недале́ко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: „Не турбу́йся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стрі́ху мою.
7 我也自以為不配去見你；只要你說一句話，我的僕人就必好了。	7 Тому́ то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, — і раб мій одужає.
8 因為我也［also］在人的權下，也有兵在我以下，我［I］對這個說：『去』，他就去；對那個說：『來』，他就來；對我的僕人說：『你作這事』，他就去作。」	8 Бо й я — люди́на підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, — то йде він, а тому: прийди, — і прихо́дить, а своєму рабо́ві: зроби теє — і зробить“.
9 耶穌聽見這些［these］話，就希奇他，轉身對跟隨他［him］的百姓［people］說：「我告訴你們：『這麼大的信心，就是在以色列中，我也沒有遇見過。』」	9 Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до на́товпу, що йшов слідо́м за Ним, промовив: „Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!“
10 那託來的人回到百夫長家裏，看見那害病的［that had been sick］僕人已經好了。	10 А коли посланці́ повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!
11 次日［And it came to pass the day after］，耶穌往一座城去，這城名叫拿因；他許多［many］門徒和許多百姓［much people］與他同行。	11 І сталось, — насту́пного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наї́н, а з Ним ішли учні Його та багато наро́ду.
12 將近城門，見［behold］有一個死人被抬出來，這人是他母親獨生的兒子，他母親又是寡婦；有城裏的許多人同著寡婦送殯。	12 І ось, як до брами місько́ї набли́зився Він, вино́сили вмерлого, одинака́ в своєї матері, що вдовою була. І з нею був на́товп великий із міста.
13 主看見那寡婦，就憐憫她，對她說：「不要哭。」	13 Як Господь же побачив її, то змилосе́рдивсь над нею, і до неї промовив: „Не плач!“
14 耶穌便［And he］進前按著槓；抬他［him］的人就站住了。耶穌說：「少年人，我對你說［say unto thee］：『起來。』」	14 І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: „Юначе, кажу́ тобі: встань!“
15 那死人就坐起，開口［began to］說話。耶穌便把他交給他母親。	15 І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.
16 有恐懼臨到眾人［fear］；他們［they］歸榮耀與神，說：「有大先知在我們中間興起來了」；又說：「神眷顧了他的百姓。」	16 А всіх о́страх пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: „Великий Пророк з'явився між нами, і згля́нувся Бог над наро́дом Своїм!“
17 他這事的風聲就傳遍了猶太和周圍地方。	17 І розійшлася ця чутка про Нього по ці́лій Юдеї, і по всій тій країні.
18 約翰的門徒把這些事都告訴約翰。	18 Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із у́чнів своїх,
19 約翰［John］便叫了他［his］兩個門徒來，打發他們到耶穌［Jesus］那裏去，說：「那將要來的是你麼？還是我們等候別人呢？」	19 і послав їх до Господа з за́питом: „Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“
20 那兩個人來到耶穌那裏，說：「施浸的約翰打發我們來問你：『那將要來的是你嗎？還是我們等候別人呢？』」	20 А мужі, прийшовши до Нього, сказали: „Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“
21 正當那時候，耶穌治好了許多有疾病的，受災患的，被惡靈［spirits］附著的；他又［and he］叫許多［many］瞎子能看見。	21 А саме тоді багатьох уздоро́вив був Він від неду́гів і мук, і від ду́хів злих, і сліпим багатьо́м вернув зір.
22 那時［Then］，耶穌回答他們［them］說：「你們去，把所看見所聽見的事告訴約翰：就是瞎子怎麼［how that］看見，瘸子怎麼［how that］行走，長大痲瘋的怎麼［how that］潔淨，聾子怎麼［how that］聽見，死人復活，窮人怎麼［how that］有福音傳給他們。	22 І промовив Ісус їм у відповідь: „Ідіть, і перекажіть Іванові, що́ ви бачили й чули: „Сліпі прозрівають“, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, „убогим звіщається Добра Нови́на“.
23 凡不以我為怪［offended in me］的，就有福了。」	23 І блаженний, хто через Мене споку́си не матиме!“
24 約翰所差來的人既走了，耶穌就對百姓［people］講論約翰說：「你們從前出去到曠野，為［for］要看甚麼呢？要看風吹動的蘆葦嗎？	24 А коли відійшли посланці́ Іванові, Він почав говорити про Івана наро́дові: „На що́ ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очере́т, що вітер гойда́є його?
25 但［But］你們出去，到底為［for］要看甚麼？要看穿細軟衣服的人嗎？那穿華麗衣服、宴樂度日的人正［Behold］在王宮裏。	25 Та на що́ ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одя́гненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, — по палатах царськи́х.
26 只是［But］你們出去，究竟為［for］要看甚麼？要看先知嗎？我告訴你們，是的，他比先知大多了。	26 На що́ ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, — навіть більше, аніж на пророка.
27 經上記著說：『看哪［Behold］，我要在你面前［before thy face］差遣我的使者，在你前面為你［thy］預備道路。』所說的就是這個人。	27 Це той, що про нього написано: „Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця́, який перед Тобою дорогу Твою приготу́є!“
28 因為［For］我告訴你們：『凡婦人所生的，沒有一個先知［prophet］大過施浸［the Baptist］約翰的；然而神的國裏最小的比他還大。』」	28 Кажу вам: Між наро́дженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві — той більший за нього“.
29 眾百姓和稅吏既受過約翰的浸，聽見他的［him］話，就以神為義。	29 І всі люди, що слухали, і ми́тники визнали Божу волю за слушну, — і охристились Івановим хрищенням.
30 但法利賽人和律法師沒有受約翰的浸［being not baptized of im］，竟厭棄神的美意［rejected the counsel of God］，自害招損［against themselves］。	30 А фарисеї й зако́нники відкинули Божу волю про себе, — і не христились від нього.
31 主又說：「這樣，我可用甚麼比這世代的人呢？他們好像甚麼呢？	31 І промовив Госпо́дь: „До кого ж уподо́блю людей цього роду? І до ко́го подібні вони?
32 他們［They］好像孩童坐在街市上，彼此呼叫說：『我們向你們吹笛，你們不跳舞；我們向你們哀痛［mourned］，你們不啼哭。』	32 Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один о́дного кличуть та кажуть: „Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жа́лібно, та не плакали ви“.
33 因為［For］施浸的約翰來，不吃餅，不喝酒；你們便［and］說：『他是被鬼魔［devils］附著的。』	33 Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: „Має він де́мона“.
34 人子來，也吃也喝，你們說：『看哪［Behold］，他是貪食好酒的人，是稅吏和罪人的朋友。』	34 Прийшов же Син Лю́дський, що їсть і п'є, а ви кажете: „Чоловік Цей ласу́н і п'яни́ця, Він при́ятель ми́тників і грішників“.
35 但智慧的兒女［children］，都以智慧為是。」	35 І ви́правдалася мудрість усіма́ своїми діла́ми“.
36 有一個法利賽人請耶穌和他用餐［to meat］。耶穌就到法利賽人家裏去坐席。	36 А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.
37 恰巧［behold］那城裏有一個女人，是個罪人，知道耶穌在法利賽人家裏坐席，就拿著盛香膏的玉盒［box］，	37 І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, аляба́строву пляшечку мира принесла,
38 站在耶穌背後，挨著他的腳哭，眼淚便洗［began to wash］耶穌的腳，就用自己的頭髮擦乾，又用嘴連連親他的腳，把香膏抹上。	38 і, припавши до ніг Його зза́ду, плачучи́, почала обливати слізьми́ Йому ноги, і воло́ссям своїм витирала, но́ги Йому цілувала та миром масти́ла.
39 請耶穌的法利賽人看見這事，他［he］心裏說：「這人若是先知，必知道摸他的是誰，是個怎樣的女人；因她［for she］是個罪人。」	39 Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, ка́жучи: „Коли б був Він пророк, Він би знав, хто́ ото й яка жінка до Нього торкається, — бож то грішниця!“
40 耶穌回答［answering］對他說：「西門，我有句話要對你說。」西門說：「夫子，請說。」	40 І озвався Ісус та й говорить до нього: „Маю, Си́моне, дещо сказати тобі“. А той відказав: „Кажи, Учителю“.
41 耶穌說：「一個債主有兩個人欠他的債；一個欠五十兩銀子，一個欠五兩銀子。	41 І промовив Ісус: „Були два боржники́ в одно́го віри́теля; один був винен п'ятсо́т динаріїв, а другий — п'ятдеся́т.
42 因為他們無可［had nothing to］償還，債主就寬然［frankly］免了他們兩個人的債。現在你告訴我［Tell me therefore］，這兩個人那一個更愛他呢？」	42 Як вони ж не могли заплатити, простив він обо́м. Скажи ж, котри́й із них більше полюбить його?“
43 西門回答說：「我看［suppose］是那多得饒恕［forgave］的人。」耶穌對他［unto him］說：「你斷的沒錯［rightly］。」	43 Відповів Си́мон, говорячи: „Ду́маю, — той, кому більше простив“. І сказав Він йому: „Розсудив ти правдиво“.
44 於是耶穌［he］轉過來，向著那女人，便對西門說：「你看見這女人嗎？我進了你的家，你沒有給我水洗腳；但這女人用眼淚洗［washed］了我的腳，用她的［her］頭髮擦乾。	44 І, оберну́вшись до жінки, Він промовив до Си́мона: „Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, — ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропи́ла слізьми́ Мої ноги й обтерла воло́ссям своїм.
45 你沒有與我親嘴；但這女人從我進來的時候就不住的用嘴親我的腳。	45 Поцілунку не дав ти Мені, — а вона, відко́ли ввійшов Я, Мої но́ги цілує невпинно.
46 你沒有用油抹我的頭；但這女人用香膏抹我的腳。	46 Голови ти Моєї оливою не намастив, — а вона миром но́ги мої намастила.
47 所以我告訴你：『她許多的罪都饒恕［forgiven］了；因為她的愛多。但那饒恕［forgiven］少的，他的愛就少。』」	47 Ось тому говорю́ Я тобі: „Числе́нні гріхи її про́щені, бо багато вона полюбила. Кому́ ж мало прощається, такий мало любить“.
48 他就［And he］對那女人說：「你的罪饒恕［forgiven］了。」	48 А до неї промовив: „Прощаються тобі гріхи!“
49 與他［with him］同席的人就［began to］心裏說：「這是甚麼人，也［also］饒恕［forgiveth］人的罪呢？」	49 А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: „Хто́ ж це Таки́й, що прощає й гріхи?“
50 耶穌對那女人說：「妳的信救了你；平平安安的回去吧。」	50 А до жінки сказав Він: „Твоя віра спасла тебе, — іди з ми́ром собі!“

舊約

新約

路加福音

第7章

Вiд Луки

Розділ 7

路加福音

第7章

Вiд Луки

Розділ 7