使徒行傳

第5章

1 有一個人,名叫亞拿尼亞,同他的妻子撒非喇賣了田產,

2 把價銀私自留下幾分,他的妻子也知道,其餘的幾分拿來放在使徒腳前。

3 彼得說:「亞拿尼亞,為甚麼撒但充滿了你的心,叫你欺哄聖靈,把[land]的價銀私自留下幾分呢?

4 田地還沒有賣,不是你自己的嗎?既賣了,價銀不是你作主嗎?你怎麼心裏起這意念呢?你不是欺哄人,是欺哄神了。」

5 亞拿尼亞聽見這些[these]話,就仆倒,斷了氣;聽見的人都甚懼怕。

6 有些少年人起來,把他包裹,抬出去埋葬了。

7 約過了三小時,他的妻子進來,還不知道這事。

8 彼得[answered]她說:「你告訴我,你們賣[land]的價銀就是這些嗎?」她說:「就是這些。」

9 那時[Then],彼得對她[unto her]說:「你們怎麼[How is it that]同心試探主的[Spirit]呢?看哪[behold],埋葬妳丈夫之人的腳已到門口,他們也要把[thee]抬出去。」

10 婦人立刻仆倒在彼得腳前,斷了氣。那些少年人進來,見她已經死了,就抬出去,埋在她丈夫旁邊。

11 全教會和[as many as]聽見這些事[these things]的人都甚懼怕。

12 主藉使徒的手在民間行了許多神蹟奇事;(他們[they]都同心合意的在所羅門的廊下。

13 其餘的人沒有一個敢貼近他們,百姓卻尊重他們。

14 信徒[believers]歸主的人越發增添,連男帶女很多。)

15 甚至有人將病人抬到街上,放在床上或[couch]上,指望彼得過來的時候,或者得他的影兒照在甚麼人身上。

16 還有許多人帶著病人和被污[spirits]纏磨的,從耶路撒冷四圍的城邑[out]來,全都得了醫治。

17 大祭司和他的一切同人,(就是撒都該教門的人,)都起來,滿心忌恨,

18 就下手拿住使徒,收在外監。

19 但主的天使[angel]夜間開了監門,領他們出來,

20 說:「你們去站在殿裏,把這生命的道都講給百姓聽。」

21 使徒聽了這話,天將亮的時候就進殿裏去教訓人。大祭司和他的同人來了,叫齊公會的人,和以色列族的眾長老,就差人到監裏去,要把使徒提出來。

22 但差役到了,不見他們在監裏,就回來稟報說:

23 [Saying]:「我們看見監牢實在[truly]關鎖[shut]盡是[with all]妥當,看守的人也站在門外;及至我們[we]開了門,裏面一個人都不見。」

24 大祭司[high priest]和守殿官和祭司長聽見這些事[these things],心裏犯難,不知這事將來如何。

25 有一個人來稟報說:「看哪[Behold],你們收在監裏的人,現在站在殿裏教訓百姓。」

26 於是守殿官和差役去帶使徒來,並沒有用強暴,因為怕百姓用石頭打他們。

27 帶到了,便叫使徒站在公會前;大祭司問他們說:

28 「我們不是嚴嚴的禁止你們,不可奉這名教訓人嗎?看哪[behold],你們倒把你們的道理充滿了耶路撒冷,想要叫這人的血歸到我們身上。」

29 彼得和眾使徒回答說:「順從神,過於[rather than]順從人,是應當的。

30 你們所殺害,所掛在木頭上[slew and hanged on a tree]的耶穌,我們祖宗的神已經叫他復活。

31 神用右手將他高舉[Him hath God exalted with his right hand],叫他作君王,作救主,為要將悔改[for to give repentance][forgiveness]罪的恩賜給以色列[Israel]

32 我們為這些事[these things]作見證;神賜給順從之人的聖靈也為這些事[these things]作見證。」

33 公會的人聽見就極其惱怒,商議[took counsel]要殺他們。

34 但有一個法利賽人,名叫迦瑪列,是眾百姓所敬重的教法師,在公會中站起來,吩咐人把使徒暫且帶到外面去,

35 就對眾人說:「以色列人哪,論到這些人,你們應當小心怎樣辦理。

36 從前杜達起來,自誇為大;附從他的人約有四百。他被殺後,[as many as]附從他的全都散了,歸於無有。

37 此人以後[After this man]當上稅[taxing]的時候,又有加利利的猶大起來,引誘許多[much]百姓跟從他。他也滅亡;[as many as]附從他的人也都四散了。

38 現在,我勸你們不要管這些人,任憑他們吧。他們所謀的、所行的,若是出於人,必要敗壞;

39 若是出於神,你們就不能敗壞他們,恐怕你們倒是攻擊神了。」

40 公會的人聽從了他,便叫使徒來,把他們打了,又吩咐他們不可奉耶穌的名講道,就把他們釋放了。

41 他們離開公會,心裏歡喜,因被算是配為這名受辱。

42 他們就每日在殿裏、在家裏、不住的教訓人,傳耶穌是基督。

Дiї

Розділ 5

1 А один чоловік, на йме́ння Ана́ній, із своєю дружи́ною Сапфі́рою, продав маєток,

2 та й з ві́дома дружи́ни своєї присво́їв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апо́столів.

3 І промовив Петро: „Ана́нію, чого сатана́ твоє серце напо́внив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присво́їв із заплати за землю?

4 Хіба те, що́ ти мав, не твоє все було, а про́дане не в твоїй вла́ді було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не лю́дям неправду сказав, але Богові!“

5 Як Ана́ній зачу́в ці слова́, то впав та й умер. І обгорнув жах великий усіх, що це чули!

6 Юнаки́ ж повставали, обгорну́ли його, і винесли та й поховали.

7 І сталось, годин через три прийшла й дружи́на його, про випа́док нічо́го не знавши.

8 І промовив до неї Петро: „Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали́?“ Вона ж відказала: „Так, за стільки“.

9 До неї ж Петро: „Чому це ви змо́вилися споку́шувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, — і тебе вони винесуть“.

10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки́, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.

11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це.

12 А руками апо́столів стались знаме́на та чуда великі в наро́ді. І були́ однодушно всі в Соломоновім ґанку.

13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.

14 І все збі́льшувалось тих, хто вірує в Господа, бе́зліч чолові́ків і жінок,

15 так що хворих стали вино́сити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на ко́го із них.

16 І бе́зліч люду збиралась до Єрусалиму з довко́лишніх міст, і не́сли недужих та хворих від ду́хів нечистих, — і були́ вони всі вздоро́влювані!

17 А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддуке́йської єресі, перепо́внились за́здрощами,

18 і руки наклали вони на апо́столів, і до в'язниці грома́дської вкинули їх.

19 Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:

20 „Ідіть, і, ставши, говоріть до наро́ду у храмі всі слова́ цього життя“.

21 Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріо́н і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели́.

22 А служба, прийшовши, не знайшла́ їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,

23 говорячи: „В'язницю знайшли ми з великою пильністю за́мкнену, і сторо́жу, що при две́рях стояла; а коли відчинили, то ніко́го всере́дині ми не знайшли!“

24 Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що́ б то сталося.

25 Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: „Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають наро́д“.

26 Пішов тоді старши́й сторо́жі зо слу́жбою, та й привів їх без насильства, бо боялись наро́ду, щоб їх не побили камінням.

27 Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:

28 „Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я́ не навчати? І ото, ви своєю наукою перепо́внили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припрова́дити на нас“.

29 Відповів же Петро та сказали апо́столи: „Бога повинно слухатися більш, як людей!

30 Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподі́яли, повісивши на дереві.

31 Його Бог підвищив Своєю прави́цею — на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покая́ння і про́щення гріхів.

32 А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухня́ний Йому“.

33 Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й ра́дилися, я́к їм смерть заподі́яти?

34 І встав у синедріо́ні один фарисей, Гамалії́л на ймення, учитель Зако́ну, поважаний від усього наро́ду, та й звелів на часи́нку апо́столів ви́вести.

35 І промовив до них: „Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що́ з ними робити ви маєте.

36 Бо перед цими днями повстав був Те́вда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились та оберну́лись в ніщо́.

37 Після нього повстав, під час пе́репису, Галіле́янин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились.

38 І тепер кажу́ вам: Відступіться від цих людей, і занеха́йте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця бу́де, — розпаде́ться вона.

39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випа́дком не стати і вам богобо́рцями!“ І послухались ради його.

40 І, покликавши зно́в апо́столів, вибили їх, наказали їм не говори́ти про Ісусове Йме́ння, та й їх відпустили.

41 А вони поверта́лися з синедріо́ну, радіючи, що сподоби́лись прийняти знева́гу за Йме́ння Го́спода Ісуса.

42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Єва́нгелію Ісуса Христа.

使徒行傳

第5章

Дiї

Розділ 5

1 有一個人,名叫亞拿尼亞,同他的妻子撒非喇賣了田產,

1 А один чоловік, на йме́ння Ана́ній, із своєю дружи́ною Сапфі́рою, продав маєток,

2 把價銀私自留下幾分,他的妻子也知道,其餘的幾分拿來放在使徒腳前。

2 та й з ві́дома дружи́ни своєї присво́їв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апо́столів.

3 彼得說:「亞拿尼亞,為甚麼撒但充滿了你的心,叫你欺哄聖靈,把[land]的價銀私自留下幾分呢?

3 І промовив Петро: „Ана́нію, чого сатана́ твоє серце напо́внив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присво́їв із заплати за землю?

4 田地還沒有賣,不是你自己的嗎?既賣了,價銀不是你作主嗎?你怎麼心裏起這意念呢?你不是欺哄人,是欺哄神了。」

4 Хіба те, що́ ти мав, не твоє все було, а про́дане не в твоїй вла́ді було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не лю́дям неправду сказав, але Богові!“

5 亞拿尼亞聽見這些[these]話,就仆倒,斷了氣;聽見的人都甚懼怕。

5 Як Ана́ній зачу́в ці слова́, то впав та й умер. І обгорнув жах великий усіх, що це чули!

6 有些少年人起來,把他包裹,抬出去埋葬了。

6 Юнаки́ ж повставали, обгорну́ли його, і винесли та й поховали.

7 約過了三小時,他的妻子進來,還不知道這事。

7 І сталось, годин через три прийшла й дружи́на його, про випа́док нічо́го не знавши.

8 彼得[answered]她說:「你告訴我,你們賣[land]的價銀就是這些嗎?」她說:「就是這些。」

8 І промовив до неї Петро: „Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали́?“ Вона ж відказала: „Так, за стільки“.

9 那時[Then],彼得對她[unto her]說:「你們怎麼[How is it that]同心試探主的[Spirit]呢?看哪[behold],埋葬妳丈夫之人的腳已到門口,他們也要把[thee]抬出去。」

9 До неї ж Петро: „Чому це ви змо́вилися споку́шувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, — і тебе вони винесуть“.

10 婦人立刻仆倒在彼得腳前,斷了氣。那些少年人進來,見她已經死了,就抬出去,埋在她丈夫旁邊。

10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки́, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.

11 全教會和[as many as]聽見這些事[these things]的人都甚懼怕。

11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це.

12 主藉使徒的手在民間行了許多神蹟奇事;(他們[they]都同心合意的在所羅門的廊下。

12 А руками апо́столів стались знаме́на та чуда великі в наро́ді. І були́ однодушно всі в Соломоновім ґанку.

13 其餘的人沒有一個敢貼近他們,百姓卻尊重他們。

13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.

14 信徒[believers]歸主的人越發增添,連男帶女很多。)

14 І все збі́льшувалось тих, хто вірує в Господа, бе́зліч чолові́ків і жінок,

15 甚至有人將病人抬到街上,放在床上或[couch]上,指望彼得過來的時候,或者得他的影兒照在甚麼人身上。

15 так що хворих стали вино́сити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на ко́го із них.

16 還有許多人帶著病人和被污[spirits]纏磨的,從耶路撒冷四圍的城邑[out]來,全都得了醫治。

16 І бе́зліч люду збиралась до Єрусалиму з довко́лишніх міст, і не́сли недужих та хворих від ду́хів нечистих, — і були́ вони всі вздоро́влювані!

17 大祭司和他的一切同人,(就是撒都該教門的人,)都起來,滿心忌恨,

17 А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддуке́йської єресі, перепо́внились за́здрощами,

18 就下手拿住使徒,收在外監。

18 і руки наклали вони на апо́столів, і до в'язниці грома́дської вкинули їх.

19 但主的天使[angel]夜間開了監門,領他們出來,

19 Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:

20 說:「你們去站在殿裏,把這生命的道都講給百姓聽。」

20 „Ідіть, і, ставши, говоріть до наро́ду у храмі всі слова́ цього життя“.

21 使徒聽了這話,天將亮的時候就進殿裏去教訓人。大祭司和他的同人來了,叫齊公會的人,和以色列族的眾長老,就差人到監裏去,要把使徒提出來。

21 Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріо́н і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели́.

22 但差役到了,不見他們在監裏,就回來稟報說:

22 А служба, прийшовши, не знайшла́ їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,

23 [Saying]:「我們看見監牢實在[truly]關鎖[shut]盡是[with all]妥當,看守的人也站在門外;及至我們[we]開了門,裏面一個人都不見。」

23 говорячи: „В'язницю знайшли ми з великою пильністю за́мкнену, і сторо́жу, що при две́рях стояла; а коли відчинили, то ніко́го всере́дині ми не знайшли!“

24 大祭司[high priest]和守殿官和祭司長聽見這些事[these things],心裏犯難,不知這事將來如何。

24 Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що́ б то сталося.

25 有一個人來稟報說:「看哪[Behold],你們收在監裏的人,現在站在殿裏教訓百姓。」

25 Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: „Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають наро́д“.

26 於是守殿官和差役去帶使徒來,並沒有用強暴,因為怕百姓用石頭打他們。

26 Пішов тоді старши́й сторо́жі зо слу́жбою, та й привів їх без насильства, бо боялись наро́ду, щоб їх не побили камінням.

27 帶到了,便叫使徒站在公會前;大祭司問他們說:

27 Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:

28 「我們不是嚴嚴的禁止你們,不可奉這名教訓人嗎?看哪[behold],你們倒把你們的道理充滿了耶路撒冷,想要叫這人的血歸到我們身上。」

28 „Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я́ не навчати? І ото, ви своєю наукою перепо́внили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припрова́дити на нас“.

29 彼得和眾使徒回答說:「順從神,過於[rather than]順從人,是應當的。

29 Відповів же Петро та сказали апо́столи: „Бога повинно слухатися більш, як людей!

30 你們所殺害,所掛在木頭上[slew and hanged on a tree]的耶穌,我們祖宗的神已經叫他復活。

30 Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподі́яли, повісивши на дереві.

31 神用右手將他高舉[Him hath God exalted with his right hand],叫他作君王,作救主,為要將悔改[for to give repentance][forgiveness]罪的恩賜給以色列[Israel]

31 Його Бог підвищив Своєю прави́цею — на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покая́ння і про́щення гріхів.

32 我們為這些事[these things]作見證;神賜給順從之人的聖靈也為這些事[these things]作見證。」

32 А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухня́ний Йому“.

33 公會的人聽見就極其惱怒,商議[took counsel]要殺他們。

33 Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й ра́дилися, я́к їм смерть заподі́яти?

34 但有一個法利賽人,名叫迦瑪列,是眾百姓所敬重的教法師,在公會中站起來,吩咐人把使徒暫且帶到外面去,

34 І встав у синедріо́ні один фарисей, Гамалії́л на ймення, учитель Зако́ну, поважаний від усього наро́ду, та й звелів на часи́нку апо́столів ви́вести.

35 就對眾人說:「以色列人哪,論到這些人,你們應當小心怎樣辦理。

35 І промовив до них: „Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що́ з ними робити ви маєте.

36 從前杜達起來,自誇為大;附從他的人約有四百。他被殺後,[as many as]附從他的全都散了,歸於無有。

36 Бо перед цими днями повстав був Те́вда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились та оберну́лись в ніщо́.

37 此人以後[After this man]當上稅[taxing]的時候,又有加利利的猶大起來,引誘許多[much]百姓跟從他。他也滅亡;[as many as]附從他的人也都四散了。

37 Після нього повстав, під час пе́репису, Галіле́янин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились.

38 現在,我勸你們不要管這些人,任憑他們吧。他們所謀的、所行的,若是出於人,必要敗壞;

38 І тепер кажу́ вам: Відступіться від цих людей, і занеха́йте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця бу́де, — розпаде́ться вона.

39 若是出於神,你們就不能敗壞他們,恐怕你們倒是攻擊神了。」

39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випа́дком не стати і вам богобо́рцями!“ І послухались ради його.

40 公會的人聽從了他,便叫使徒來,把他們打了,又吩咐他們不可奉耶穌的名講道,就把他們釋放了。

40 І, покликавши зно́в апо́столів, вибили їх, наказали їм не говори́ти про Ісусове Йме́ння, та й їх відпустили.

41 他們離開公會,心裏歡喜,因被算是配為這名受辱。

41 А вони поверта́лися з синедріо́ну, радіючи, що сподоби́лись прийняти знева́гу за Йме́ння Го́спода Ісуса.

42 他們就每日在殿裏、在家裏、不住的教訓人,傳耶穌是基督。

42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Єва́нгелію Ісуса Христа.