LukeChapter 21 | 
                        
| 
                         1 And he looked  | 
| 
                         2 And he saw  | 
| 
                         3 And he said,  | 
| 
                         4   | 
| 
                         5 And as some  | 
| 
                         6 As for   | 
| 
                         7 And they asked  | 
| 
                         8 And he said,  | 
| 
                         9   | 
| 
                         10 Then  | 
| 
                         11   | 
| 
                         12   | 
| 
                         13   | 
| 
                         14   | 
| 
                         15   | 
| 
                         16   | 
| 
                         17   | 
| 
                         18   | 
| 
                         19   | 
| 
                         20   | 
| 
                         21   | 
| 
                         22   | 
| 
                         23   | 
| 
                         24   | 
| 
                         25   | 
| 
                         26   | 
| 
                         27   | 
| 
                         28   | 
| 
                         29 And he spoke  | 
| 
                         30   | 
| 
                         31   | 
| 
                         32   | 
| 
                         33   | 
| 
                         34   | 
| 
                         35   | 
| 
                         36   | 
| 
                         37 And in the day  | 
| 
                         38 And all  | 
                                Вiд ЛукиРозділ 21 | 
                        
| 
                         1   | 
| 
                         2 Побачив і вбогу вдовицю одну, що дві ле́пті туди вона вки́нула.  | 
| 
                         3 І сказав Він: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця вкинула більше за всіх!  | 
| 
                         4 Бо всі клали від лишка свого в дар Богові, а вона покла́ла з убозтва свого ввесь прожиток, що мала“.  | 
| 
                         5   | 
| 
                         6 „Наді́йдуть ті дні, коли з того, що́ бачите, не зоста́неться й каменя на камені, який не зруйнується“.  | 
| 
                         7   | 
| 
                         8   | 
| 
                         9 І, як про ві́йни та ро́зрухи почуєте ви, — не лякайтесь, бо перш „статись належить тому́“. Але це не кінець ще“.  | 
| 
                         10 Тоді промовляв Він до них: Повстане наро́д на наро́д, і царство на царство“.  | 
| 
                         11 І будуть землетруси великі та голод, та по́мір місцями, і страшні та великі ознаки на небі.  | 
| 
                         12 Але перед усім тим накладуть на вас руки свої, і переслідувати будуть, і видаватимуть вас у синагоги й в'язни́ці, і поведуть вас до царів та правителів — через Ім'я́ Моє.  | 
| 
                         13 Але це стане вам на свідо́цтво.  | 
| 
                         14 Отож, покладіть у серця свої — наперед не гада́ти, що́ будете відповідати,  | 
| 
                         15 бо дам Я вам мову та мудрість, що не зможуть противитись чи супере́чити їй всі противники ваші.  | 
| 
                         16 І будуть вас видавати і батьки, і брати, і рідня, і дру́зі, а декому з вас заподі́ють і смерть.  | 
| 
                         17 І за Ім'я́ Моє будуть усі вас нена́видіти.  | 
| 
                         18 Але й волосина вам із голови не загине!  | 
| 
                         19 Терпеливістю вашою ду́ші свої ви здобу́дете.  | 
| 
                         20   | 
| 
                         21 Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у го́ри втікають; хто ж у сере́дині міста, нехай вийдуть; хто ж в околицях, — хай не вертаються в нього!  | 
| 
                         22 Бо то будуть дні помсти, щоб ви́коналося все написане.  | 
| 
                         23 Горе ж вагітним та тим, хто годує грудьми́, у ті дні, бо буде велика нужда́ на землі та гнів над цим лю́дом!  | 
| 
                         24 І поляжуть під гострим мечем, і заберуть до неволі поміж усі наро́ди, і погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скі́нчиться час тих поган.  | 
| 
                         25   | 
| 
                         26 коли люди будуть мертвіти від стра́ху й чека́ння того, що йде на ввесь світ, бо сили небесні пору́шаться.  | 
| 
                         27 І побачать тоді „Сина Лю́дського, що йтиме на хмарах “із си́лою й великою славою!  | 
| 
                         28 Коли ж стане збуватися це, то ви́простуйтесь, і підійміть свої голови, — бо зближається ваше визво́лення!“  | 
| 
                         29 І розповів Він їм притчу: „Погляньте на фі́ґове дерево, і на всілякі дере́ва:  | 
| 
                         30 як вони вже розпу́куються, то, бачивши це, самі знаєте, що близько вже літо.  | 
| 
                         31 Так і ви, як побачите, що діється це, то знайте, що Боже Царство вже близько!  | 
| 
                         32 Поправді кажу вам: Не пере́йде цей рід, аж усе оце станеться.  | 
| 
                         33 Небо й земля промину́ться, але не минуться слова́ Мої!  | 
| 
                         34   | 
| 
                         35 немов сітка; бо він при́йде на всіх, що живуть на пове́рхні всієї землі.  | 
| 
                         36 Тож пильнуйте, і кожного ча́су моліться, щоб змогли ви уни́кнути всього того, що має відбутись, та стати перед Сином Лю́дським!“  | 
| 
                         37   | 
| 
                         38 А зра́нку всі люди до Нього прихо́дили в храм, щоб послухати Його.  | 
                            LukeChapter 21 | 
                        
                            Вiд ЛукиРозділ 21 | 
                    
| 
                         1 And he looked  | 
                         1   | 
| 
                         2 And he saw  | 
                         2 Побачив і вбогу вдовицю одну, що дві ле́пті туди вона вки́нула.  | 
| 
                         3 And he said,  | 
                         3 І сказав Він: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця вкинула більше за всіх!  | 
| 
                         4   | 
                         4 Бо всі клали від лишка свого в дар Богові, а вона покла́ла з убозтва свого ввесь прожиток, що мала“.  | 
| 
                         5 And as some  | 
                         5   | 
| 
                         6 As for   | 
                         6 „Наді́йдуть ті дні, коли з того, що́ бачите, не зоста́неться й каменя на камені, який не зруйнується“.  | 
| 
                         7 And they asked  | 
                         7   | 
| 
                         8 And he said,  | 
                         8   | 
| 
                         9   | 
                         9 І, як про ві́йни та ро́зрухи почуєте ви, — не лякайтесь, бо перш „статись належить тому́“. Але це не кінець ще“.  | 
| 
                         10 Then  | 
                         10 Тоді промовляв Він до них: Повстане наро́д на наро́д, і царство на царство“.  | 
| 
                         11   | 
                         11 І будуть землетруси великі та голод, та по́мір місцями, і страшні та великі ознаки на небі.  | 
| 
                         12   | 
                         12 Але перед усім тим накладуть на вас руки свої, і переслідувати будуть, і видаватимуть вас у синагоги й в'язни́ці, і поведуть вас до царів та правителів — через Ім'я́ Моє.  | 
| 
                         13   | 
                         13 Але це стане вам на свідо́цтво.  | 
| 
                         14   | 
                         14 Отож, покладіть у серця свої — наперед не гада́ти, що́ будете відповідати,  | 
| 
                         15   | 
                         15 бо дам Я вам мову та мудрість, що не зможуть противитись чи супере́чити їй всі противники ваші.  | 
| 
                         16   | 
                         16 І будуть вас видавати і батьки, і брати, і рідня, і дру́зі, а декому з вас заподі́ють і смерть.  | 
| 
                         17   | 
                         17 І за Ім'я́ Моє будуть усі вас нена́видіти.  | 
| 
                         18   | 
                         18 Але й волосина вам із голови не загине!  | 
| 
                         19   | 
                         19 Терпеливістю вашою ду́ші свої ви здобу́дете.  | 
| 
                         20   | 
                         20   | 
| 
                         21   | 
                         21 Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у го́ри втікають; хто ж у сере́дині міста, нехай вийдуть; хто ж в околицях, — хай не вертаються в нього!  | 
| 
                         22   | 
                         22 Бо то будуть дні помсти, щоб ви́коналося все написане.  | 
| 
                         23   | 
                         23 Горе ж вагітним та тим, хто годує грудьми́, у ті дні, бо буде велика нужда́ на землі та гнів над цим лю́дом!  | 
| 
                         24   | 
                         24 І поляжуть під гострим мечем, і заберуть до неволі поміж усі наро́ди, і погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скі́нчиться час тих поган.  | 
| 
                         25   | 
                         25   | 
| 
                         26   | 
                         26 коли люди будуть мертвіти від стра́ху й чека́ння того, що йде на ввесь світ, бо сили небесні пору́шаться.  | 
| 
                         27   | 
                         27 І побачать тоді „Сина Лю́дського, що йтиме на хмарах “із си́лою й великою славою!  | 
| 
                         28   | 
                         28 Коли ж стане збуватися це, то ви́простуйтесь, і підійміть свої голови, — бо зближається ваше визво́лення!“  | 
| 
                         29 And he spoke  | 
                         29 І розповів Він їм притчу: „Погляньте на фі́ґове дерево, і на всілякі дере́ва:  | 
| 
                         30   | 
                         30 як вони вже розпу́куються, то, бачивши це, самі знаєте, що близько вже літо.  | 
| 
                         31   | 
                         31 Так і ви, як побачите, що діється це, то знайте, що Боже Царство вже близько!  | 
| 
                         32   | 
                         32 Поправді кажу вам: Не пере́йде цей рід, аж усе оце станеться.  | 
| 
                         33   | 
                         33 Небо й земля промину́ться, але не минуться слова́ Мої!  | 
| 
                         34   | 
                         34   | 
| 
                         35   | 
                         35 немов сітка; бо він при́йде на всіх, що живуть на пове́рхні всієї землі.  | 
| 
                         36   | 
                         36 Тож пильнуйте, і кожного ча́су моліться, щоб змогли ви уни́кнути всього того, що має відбутись, та стати перед Сином Лю́дським!“  | 
| 
                         37 And in the day  | 
                         37   | 
| 
                         38 And all  | 
                         38 А зра́нку всі люди до Нього прихо́дили в храм, щоб послухати Його.  |