CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Luke 7
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Luke

Chapter 7

1 Now1161 when1893 he had ended4137 all3956 his sayings4487 in the audience189 of the people,2992 he entered1525 into1519 Capernaum.2584

2 And a certain5100 centurion's1543 servant,1401 who3739 was dear1784 to him, was sick,2192 2560 and ready3195 to die.5053

3 And when he heard191 of Jesus,2424 he sent649 to him the elders4245 of the Jews,2453 beseeching2065 him that he would come2064 and heal1295 his servant.1401

4 And when they came3854 to Jesus,2424 they sought3870 him instantly,4705 saying,3004 That he was worthy514 for whom3739 he should do3930 this:5124

5 For he loves25 our nation,1484 and he has built3618 us a synagogue.4864

6 Then1161 Jesus2424 went4198 with them. And when he was now2235 not far3112 from the house,3614 the centurion1543 sent3992 friends5384 to him, saying3004 to him, Lord,2962 trouble4660 not yourself: for I am1510 not worthy2425 that you should enter1525 under5259 my roof:4721

7 Why1352 neither3761 thought I myself1683 worthy515 to come2064 to you: but say2036 in a word,3056 and my servant3816 shall be healed.2390

8 For I also2532 am1510 a man444 set5021 under5259 authority,1849 having2192 under5259 me soldiers,4757 and I say3004 to one,5129 Go,4198 and he goes;4198 and to another,243 Come,2064 and he comes;2064 and to my servant,1401 Do4160 this,5124 and he does4238 it.

9 When Jesus2424 heard191 these5023 things, he marveled2296 at him, and turned4762 him about,4762 and said2036 to the people3793 that followed190 him, I say3004 to you, I have not found2147 so5118 great5118 faith,4102 no,3761 not in Israel.2474

10 And they that were sent,3992 returning5290 to the house,3624 found2147 the servant1401 whole5198 that had been sick.770

11 And it came1096 to pass the day2250 after,1836 that he went4198 into1519 a city4172 called2564 Nain;3484 and many2425 of his disciples3101 went4848 with him, and much4183 people.3793

12 Now1161 when5613 he came1448 near1448 to the gate4439 of the city,4172 behold,2400 there was a dead2348 man carried1580 out, the only3439 son5207 of his mother,3384 and she was a widow:5503 and much2425 people3793 of the city4172 was with her.

13 And when the Lord2962 saw1492 her, he had compassion4697 on1909 her, and said2036 to her, Weep2799 not.

14 And he came4334 and touched680 the bier:4673 and they that bore941 him stood2476 still.2476 And he said,2036 Young3495 man,3495 I say3004 to you, Arise.1453

15 And he that was dead3498 sat339 up, and began756 to speak.2980 And he delivered1325 him to his mother.3384

16 And there came2983 a fear5401 on all:537 and they glorified1392 God,2316 saying,3004 That a great3173 prophet4396 is risen1453 up among1722 us; and, That God2316 has visited1980 his people.2992

17 And this3778 rumor3056 of him went1831 forth1831 throughout1722 all3650 Judaea,2449 and throughout1722 all3956 the region4066 round4066 about.4066

18 And the disciples3101 of John2491 showed518 him of all3956 these5130 things.

19 And John2491 calling4341 to him two1417 of his disciples3101 sent them to Jesus,2424 saying,3004 Are1488 you he that should come?2064 or2228 look4328 we for another?243

20 When the men435 were come3854 to him, they said,2036 John2491 Baptist910 has sent649 us to you, saying,3004 Are1488 you he that should come?2064 or2228 look4328 we for another?243

21 And in that same846 hour5610 he cured2323 many4183 of their infirmities3554 and plagues,3148 and of evil4190 spirits;4151 and to many4183 that were blind5185 he gave5483 sight.991

22 Then2532 Jesus2424 answering611 said2036 to them, Go4198 your way, and tell518 John2491 what3739 things you have seen1492 and heard;191 how3754 that the blind5185 see,308 the lame5560 walk,4043 the lepers3015 are cleansed,2511 the deaf2974 hear,191 the dead3498 are raised,1453 to the poor4434 the gospel2097 is preached.2097

23 And blessed is he, whoever3739 1437 shall not be offended4624 in me.

24 And when the messengers32 of John2491 were departed,565 he began756 to speak3004 to the people3793 concerning4012 John,2491 What5101 went1831 you out into1519 the wilderness2048 for to see?2300 A reed2563 shaken4531 with the wind?417

25 But what5101 went1831 you out for to see?1492 A man444 clothed294 in soft3120 raiment?2440 Behold,2400 they which are gorgeously1741 appareled,2441 and live5225 delicately,5172 are in kings'933 courts.

26 But what5101 went1831 you out for to see?1492 A prophet?4396 Yes,3483 I say3004 to you, and much4055 more4055 than a prophet.4396

27 This3778 is he, of whom3739 it is written,1125 Behold,2400 I send649 my messenger32 before4253 your face,4383 which3739 shall prepare2680 your way3598 before1715 you.

28 For I say3004 to you, Among1722 those that are born1084 of women1135 there is not a greater3187 prophet4396 than John2491 the Baptist:910 but he that is least3398 in the kingdom932 of God2316 is greater3187 than he.

29 And all3956 the people2992 that heard191 him, and the publicans,5057 justified1344 God,2316 being baptized907 with the baptism908 of John.2491

30 But the Pharisees5330 and lawyers3544 rejected114 the counsel1012 of God2316 against1519 themselves,1438 being not baptized907 of him.

31 And the Lord2962 said,2036 Whereunto5101 then3767 shall I liken3666 the men444 of this5026 generation?1074 and to what5101 are they like?3664

32 They are like3664 to children3813 sitting2521 in the marketplace,58 and calling4377 one240 to another,240 and saying,3004 We have piped832 to you, and you have not danced;3738 we have mourned2354 to you, and you have not wept.2799

33 For John2491 the Baptist910 came2064 neither3383 eating2068 bread740 nor3383 drinking4095 wine;3631 and you say,3004 He has2192 a devil.1140

34 The Son5207 of man444 is come2064 eating2068 and drinking;4095 and you say,3004 Behold2400 a gluttonous5314 man,444 and a drunkard,3630 a friend5384 of publicans5057 and sinners!268

35 But wisdom4678 is justified1344 of all3956 her children.5043

36 And one5100 of the Pharisees5330 desired2065 him that he would eat5315 with him. And he went1525 into1519 the Pharisee's5330 house,3614 and sat347 down347 to meat.

37 And, behold,2400 a woman1135 in the city,4172 which3748 was a sinner,268 when she knew1921 that Jesus sat345 at345 meat in the Pharisee's5330 house,3614 brought2865 an alabaster211 box211 of ointment,3464

38 And stood2476 at3844 his feet4228 behind3694 him weeping,2799 and began756 to wash1026 his feet4228 with tears,1144 and did wipe1591 them with the hairs2359 of her head,2776 and kissed2705 his feet,4228 and anointed218 them with the ointment.3464

39 Now1161 when the Pharisee5330 which3588 had bidden2564 him saw1492 it, he spoke2036 within1722 himself,1438 saying,3004 This3778 man, if1487 he were a prophet,4396 would have known1097 who5101 and what4217 manner4217 of woman1135 this3588 is that touches680 him: for she is a sinner.268

40 And Jesus2424 answering611 said2036 to him, Simon,4613 I have2192 somewhat5100 to say2036 to you. And he said,5346 Master,1320 say2036 on.

41 There was a certain5100 creditor1157 which had1510 two1417 debtors:5533 the one1520 owed3784 five4001 hundred4001 pence,1220 and the other2087 fifty.4004

42 And when they had2192 nothing3361 to pay,591 he frankly5483 forgave5483 them both.297 Tell2036 me therefore,3767 which5101 of them will love25 him most?4119

43 Simon4613 answered611 and said,2036 I suppose5274 that he, to whom3739 he forgave5483 most.4119 And he said2036 to him, You have rightly3723 judged.2919

44 And he turned4762 to the woman,1135 and said5346 to Simon,4613 See991 you this5026 woman?1135 I entered1525 into1519 your4675 house,3614 you gave1325 me no3756 water5204 for my feet:4228 but she has washed1026 my feet4228 with tears,1144 and wiped1591 them with the hairs2359 of her head.2776

45 You gave1325 me no3756 kiss:5370 but this3778 woman since575 the time I came1525 in has not ceased1257 to kiss2705 my feet.4228

46 My head2776 with oil1637 you did not anoint:218 but this3778 woman has anointed218 my feet4228 with ointment.3464

47 Why3739 5484 I say3004 to you, Her sins,266 which3588 are many,4183 are forgiven;863 for she loved25 much:4183 but to whom3739 little3641 is forgiven,863 the same loves25 little.3641

48 And he said2036 to her, Your sins266 are forgiven.863

49 And they that sat4873 at345 meat with him began756 to say3004 within1722 themselves,1438 Who5101 is this3778 that forgives863 sins266 also?2532

50 And he said2036 to the woman,1135 Your faith4102 has saved4982 you; go4198 in peace.1515

Вiд Луки

Розділ 7

1 А коли Він скінчи́в усі слова́ Свої до наро́ду, що слухав Його, то ввійшов у Капернау́м.

2 У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому́, і вмирати вже мав.

3 А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старши́х, і благав Його, щоб прийшов, і вздоро́вив раба́ його.

4 Вони ж прибули́ до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: „Він достойний, щоб Ти це зробив йому.

5 Бо він любить наро́д наш, та й для нас синагогу поставив“.

6 І пішов Ісус із ними. І коли недале́ко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: „Не турбу́йся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стрі́ху мою.

7 Тому́ то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, — і раб мій одужає.

8 Бо й я — люди́на підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, — то йде він, а тому: прийди, — і прихо́дить, а своєму рабо́ві: зроби теє — і зробить“.

9 Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до на́товпу, що йшов слідо́м за Ним, промовив: „Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!“

10 А коли посланці́ повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!

11 І сталось, — насту́пного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наї́н, а з Ним ішли учні Його та багато наро́ду.

12 І ось, як до брами місько́ї набли́зився Він, вино́сили вмерлого, одинака́ в своєї матері, що вдовою була. І з нею був на́товп великий із міста.

13 Як Господь же побачив її, то змилосе́рдивсь над нею, і до неї промовив: „Не плач!“

14 І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: „Юначе, кажу́ тобі: встань!“

15 І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.

16 А всіх о́страх пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: „Великий Пророк з'явився між нами, і згля́нувся Бог над наро́дом Своїм!“

17 І розійшлася ця чутка про Нього по ці́лій Юдеї, і по всій тій країні.

18 Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із у́чнів своїх,

19 і послав їх до Господа з за́питом: „Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“

20 А мужі, прийшовши до Нього, сказали: „Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“

21 А саме тоді багатьох уздоро́вив був Він від неду́гів і мук, і від ду́хів злих, і сліпим багатьо́м вернув зір.

22 І промовив Ісус їм у відповідь: „Ідіть, і перекажіть Іванові, що́ ви бачили й чули: „Сліпі прозрівають“, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, „убогим звіщається Добра Нови́на“.

23 І блаженний, хто через Мене споку́си не матиме!“

24 А коли відійшли посланці́ Іванові, Він почав говорити про Івана наро́дові: „На що́ ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очере́т, що вітер гойда́є його?

25 Та на що́ ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одя́гненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, — по палатах царськи́х.

26 На що́ ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, — навіть більше, аніж на пророка.

27 Це той, що про нього написано: „Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця́, який перед Тобою дорогу Твою приготу́є!“

28 Кажу вам: Між наро́дженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві — той більший за нього“.

29 І всі люди, що слухали, і ми́тники визнали Божу волю за слушну, — і охристились Івановим хрищенням.

30 А фарисеї й зако́нники відкинули Божу волю про себе, — і не христились від нього.

31 І промовив Госпо́дь: „До кого ж уподо́блю людей цього роду? І до ко́го подібні вони?

32 Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один о́дного кличуть та кажуть: „Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жа́лібно, та не плакали ви“.

33 Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: „Має він де́мона“.

34 Прийшов же Син Лю́дський, що їсть і п'є, а ви кажете: „Чоловік Цей ласу́н і п'яни́ця, Він при́ятель ми́тників і грішників“.

35 І ви́правдалася мудрість усіма́ своїми діла́ми“.

36 А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.

37 І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, аляба́строву пляшечку мира принесла,

38 і, припавши до ніг Його зза́ду, плачучи́, почала обливати слізьми́ Йому ноги, і воло́ссям своїм витирала, но́ги Йому цілувала та миром масти́ла.

39 Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, ка́жучи: „Коли б був Він пророк, Він би знав, хто́ ото й яка жінка до Нього торкається, — бож то грішниця!“

40 І озвався Ісус та й говорить до нього: „Маю, Си́моне, дещо сказати тобі“. А той відказав: „Кажи, Учителю“.

41 І промовив Ісус: „Були два боржники́ в одно́го віри́теля; один був винен п'ятсо́т динаріїв, а другий — п'ятдеся́т.

42 Як вони ж не могли заплатити, простив він обо́м. Скажи ж, котри́й із них більше полюбить його?“

43 Відповів Си́мон, говорячи: „Ду́маю, — той, кому більше простив“. І сказав Він йому: „Розсудив ти правдиво“.

44 І, оберну́вшись до жінки, Він промовив до Си́мона: „Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, — ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропи́ла слізьми́ Мої ноги й обтерла воло́ссям своїм.

45 Поцілунку не дав ти Мені, — а вона, відко́ли ввійшов Я, Мої но́ги цілує невпинно.

46 Голови ти Моєї оливою не намастив, — а вона миром но́ги мої намастила.

47 Ось тому говорю́ Я тобі: „Числе́нні гріхи її про́щені, бо багато вона полюбила. Кому́ ж мало прощається, такий мало любить“.

48 А до неї промовив: „Прощаються тобі гріхи!“

49 А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: „Хто́ ж це Таки́й, що прощає й гріхи?“

50 А до жінки сказав Він: „Твоя віра спасла тебе, — іди з ми́ром собі!“

Luke

Chapter 7

Вiд Луки

Розділ 7

1 Now1161 when1893 he had ended4137 all3956 his sayings4487 in the audience189 of the people,2992 he entered1525 into1519 Capernaum.2584

1 А коли Він скінчи́в усі слова́ Свої до наро́ду, що слухав Його, то ввійшов у Капернау́м.

2 And a certain5100 centurion's1543 servant,1401 who3739 was dear1784 to him, was sick,2192 2560 and ready3195 to die.5053

2 У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому́, і вмирати вже мав.

3 And when he heard191 of Jesus,2424 he sent649 to him the elders4245 of the Jews,2453 beseeching2065 him that he would come2064 and heal1295 his servant.1401

3 А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старши́х, і благав Його, щоб прийшов, і вздоро́вив раба́ його.

4 And when they came3854 to Jesus,2424 they sought3870 him instantly,4705 saying,3004 That he was worthy514 for whom3739 he should do3930 this:5124

4 Вони ж прибули́ до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: „Він достойний, щоб Ти це зробив йому.

5 For he loves25 our nation,1484 and he has built3618 us a synagogue.4864

5 Бо він любить наро́д наш, та й для нас синагогу поставив“.

6 Then1161 Jesus2424 went4198 with them. And when he was now2235 not far3112 from the house,3614 the centurion1543 sent3992 friends5384 to him, saying3004 to him, Lord,2962 trouble4660 not yourself: for I am1510 not worthy2425 that you should enter1525 under5259 my roof:4721

6 І пішов Ісус із ними. І коли недале́ко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: „Не турбу́йся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стрі́ху мою.

7 Why1352 neither3761 thought I myself1683 worthy515 to come2064 to you: but say2036 in a word,3056 and my servant3816 shall be healed.2390

7 Тому́ то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, — і раб мій одужає.

8 For I also2532 am1510 a man444 set5021 under5259 authority,1849 having2192 under5259 me soldiers,4757 and I say3004 to one,5129 Go,4198 and he goes;4198 and to another,243 Come,2064 and he comes;2064 and to my servant,1401 Do4160 this,5124 and he does4238 it.

8 Бо й я — люди́на підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, — то йде він, а тому: прийди, — і прихо́дить, а своєму рабо́ві: зроби теє — і зробить“.

9 When Jesus2424 heard191 these5023 things, he marveled2296 at him, and turned4762 him about,4762 and said2036 to the people3793 that followed190 him, I say3004 to you, I have not found2147 so5118 great5118 faith,4102 no,3761 not in Israel.2474

9 Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до на́товпу, що йшов слідо́м за Ним, промовив: „Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!“

10 And they that were sent,3992 returning5290 to the house,3624 found2147 the servant1401 whole5198 that had been sick.770

10 А коли посланці́ повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!

11 And it came1096 to pass the day2250 after,1836 that he went4198 into1519 a city4172 called2564 Nain;3484 and many2425 of his disciples3101 went4848 with him, and much4183 people.3793

11 І сталось, — насту́пного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наї́н, а з Ним ішли учні Його та багато наро́ду.

12 Now1161 when5613 he came1448 near1448 to the gate4439 of the city,4172 behold,2400 there was a dead2348 man carried1580 out, the only3439 son5207 of his mother,3384 and she was a widow:5503 and much2425 people3793 of the city4172 was with her.

12 І ось, як до брами місько́ї набли́зився Він, вино́сили вмерлого, одинака́ в своєї матері, що вдовою була. І з нею був на́товп великий із міста.

13 And when the Lord2962 saw1492 her, he had compassion4697 on1909 her, and said2036 to her, Weep2799 not.

13 Як Господь же побачив її, то змилосе́рдивсь над нею, і до неї промовив: „Не плач!“

14 And he came4334 and touched680 the bier:4673 and they that bore941 him stood2476 still.2476 And he said,2036 Young3495 man,3495 I say3004 to you, Arise.1453

14 І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: „Юначе, кажу́ тобі: встань!“

15 And he that was dead3498 sat339 up, and began756 to speak.2980 And he delivered1325 him to his mother.3384

15 І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.

16 And there came2983 a fear5401 on all:537 and they glorified1392 God,2316 saying,3004 That a great3173 prophet4396 is risen1453 up among1722 us; and, That God2316 has visited1980 his people.2992

16 А всіх о́страх пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: „Великий Пророк з'явився між нами, і згля́нувся Бог над наро́дом Своїм!“

17 And this3778 rumor3056 of him went1831 forth1831 throughout1722 all3650 Judaea,2449 and throughout1722 all3956 the region4066 round4066 about.4066

17 І розійшлася ця чутка про Нього по ці́лій Юдеї, і по всій тій країні.

18 And the disciples3101 of John2491 showed518 him of all3956 these5130 things.

18 Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із у́чнів своїх,

19 And John2491 calling4341 to him two1417 of his disciples3101 sent them to Jesus,2424 saying,3004 Are1488 you he that should come?2064 or2228 look4328 we for another?243

19 і послав їх до Господа з за́питом: „Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“

20 When the men435 were come3854 to him, they said,2036 John2491 Baptist910 has sent649 us to you, saying,3004 Are1488 you he that should come?2064 or2228 look4328 we for another?243

20 А мужі, прийшовши до Нього, сказали: „Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“

21 And in that same846 hour5610 he cured2323 many4183 of their infirmities3554 and plagues,3148 and of evil4190 spirits;4151 and to many4183 that were blind5185 he gave5483 sight.991

21 А саме тоді багатьох уздоро́вив був Він від неду́гів і мук, і від ду́хів злих, і сліпим багатьо́м вернув зір.

22 Then2532 Jesus2424 answering611 said2036 to them, Go4198 your way, and tell518 John2491 what3739 things you have seen1492 and heard;191 how3754 that the blind5185 see,308 the lame5560 walk,4043 the lepers3015 are cleansed,2511 the deaf2974 hear,191 the dead3498 are raised,1453 to the poor4434 the gospel2097 is preached.2097

22 І промовив Ісус їм у відповідь: „Ідіть, і перекажіть Іванові, що́ ви бачили й чули: „Сліпі прозрівають“, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, „убогим звіщається Добра Нови́на“.

23 And blessed is he, whoever3739 1437 shall not be offended4624 in me.

23 І блаженний, хто через Мене споку́си не матиме!“

24 And when the messengers32 of John2491 were departed,565 he began756 to speak3004 to the people3793 concerning4012 John,2491 What5101 went1831 you out into1519 the wilderness2048 for to see?2300 A reed2563 shaken4531 with the wind?417

24 А коли відійшли посланці́ Іванові, Він почав говорити про Івана наро́дові: „На що́ ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очере́т, що вітер гойда́є його?

25 But what5101 went1831 you out for to see?1492 A man444 clothed294 in soft3120 raiment?2440 Behold,2400 they which are gorgeously1741 appareled,2441 and live5225 delicately,5172 are in kings'933 courts.

25 Та на що́ ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одя́гненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, — по палатах царськи́х.

26 But what5101 went1831 you out for to see?1492 A prophet?4396 Yes,3483 I say3004 to you, and much4055 more4055 than a prophet.4396

26 На що́ ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, — навіть більше, аніж на пророка.

27 This3778 is he, of whom3739 it is written,1125 Behold,2400 I send649 my messenger32 before4253 your face,4383 which3739 shall prepare2680 your way3598 before1715 you.

27 Це той, що про нього написано: „Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця́, який перед Тобою дорогу Твою приготу́є!“

28 For I say3004 to you, Among1722 those that are born1084 of women1135 there is not a greater3187 prophet4396 than John2491 the Baptist:910 but he that is least3398 in the kingdom932 of God2316 is greater3187 than he.

28 Кажу вам: Між наро́дженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві — той більший за нього“.

29 And all3956 the people2992 that heard191 him, and the publicans,5057 justified1344 God,2316 being baptized907 with the baptism908 of John.2491

29 І всі люди, що слухали, і ми́тники визнали Божу волю за слушну, — і охристились Івановим хрищенням.

30 But the Pharisees5330 and lawyers3544 rejected114 the counsel1012 of God2316 against1519 themselves,1438 being not baptized907 of him.

30 А фарисеї й зако́нники відкинули Божу волю про себе, — і не христились від нього.

31 And the Lord2962 said,2036 Whereunto5101 then3767 shall I liken3666 the men444 of this5026 generation?1074 and to what5101 are they like?3664

31 І промовив Госпо́дь: „До кого ж уподо́блю людей цього роду? І до ко́го подібні вони?

32 They are like3664 to children3813 sitting2521 in the marketplace,58 and calling4377 one240 to another,240 and saying,3004 We have piped832 to you, and you have not danced;3738 we have mourned2354 to you, and you have not wept.2799

32 Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один о́дного кличуть та кажуть: „Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жа́лібно, та не плакали ви“.

33 For John2491 the Baptist910 came2064 neither3383 eating2068 bread740 nor3383 drinking4095 wine;3631 and you say,3004 He has2192 a devil.1140

33 Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: „Має він де́мона“.

34 The Son5207 of man444 is come2064 eating2068 and drinking;4095 and you say,3004 Behold2400 a gluttonous5314 man,444 and a drunkard,3630 a friend5384 of publicans5057 and sinners!268

34 Прийшов же Син Лю́дський, що їсть і п'є, а ви кажете: „Чоловік Цей ласу́н і п'яни́ця, Він при́ятель ми́тників і грішників“.

35 But wisdom4678 is justified1344 of all3956 her children.5043

35 І ви́правдалася мудрість усіма́ своїми діла́ми“.

36 And one5100 of the Pharisees5330 desired2065 him that he would eat5315 with him. And he went1525 into1519 the Pharisee's5330 house,3614 and sat347 down347 to meat.

36 А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.

37 And, behold,2400 a woman1135 in the city,4172 which3748 was a sinner,268 when she knew1921 that Jesus sat345 at345 meat in the Pharisee's5330 house,3614 brought2865 an alabaster211 box211 of ointment,3464

37 І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, аляба́строву пляшечку мира принесла,

38 And stood2476 at3844 his feet4228 behind3694 him weeping,2799 and began756 to wash1026 his feet4228 with tears,1144 and did wipe1591 them with the hairs2359 of her head,2776 and kissed2705 his feet,4228 and anointed218 them with the ointment.3464

38 і, припавши до ніг Його зза́ду, плачучи́, почала обливати слізьми́ Йому ноги, і воло́ссям своїм витирала, но́ги Йому цілувала та миром масти́ла.

39 Now1161 when the Pharisee5330 which3588 had bidden2564 him saw1492 it, he spoke2036 within1722 himself,1438 saying,3004 This3778 man, if1487 he were a prophet,4396 would have known1097 who5101 and what4217 manner4217 of woman1135 this3588 is that touches680 him: for she is a sinner.268

39 Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, ка́жучи: „Коли б був Він пророк, Він би знав, хто́ ото й яка жінка до Нього торкається, — бож то грішниця!“

40 And Jesus2424 answering611 said2036 to him, Simon,4613 I have2192 somewhat5100 to say2036 to you. And he said,5346 Master,1320 say2036 on.

40 І озвався Ісус та й говорить до нього: „Маю, Си́моне, дещо сказати тобі“. А той відказав: „Кажи, Учителю“.

41 There was a certain5100 creditor1157 which had1510 two1417 debtors:5533 the one1520 owed3784 five4001 hundred4001 pence,1220 and the other2087 fifty.4004

41 І промовив Ісус: „Були два боржники́ в одно́го віри́теля; один був винен п'ятсо́т динаріїв, а другий — п'ятдеся́т.

42 And when they had2192 nothing3361 to pay,591 he frankly5483 forgave5483 them both.297 Tell2036 me therefore,3767 which5101 of them will love25 him most?4119

42 Як вони ж не могли заплатити, простив він обо́м. Скажи ж, котри́й із них більше полюбить його?“

43 Simon4613 answered611 and said,2036 I suppose5274 that he, to whom3739 he forgave5483 most.4119 And he said2036 to him, You have rightly3723 judged.2919

43 Відповів Си́мон, говорячи: „Ду́маю, — той, кому більше простив“. І сказав Він йому: „Розсудив ти правдиво“.

44 And he turned4762 to the woman,1135 and said5346 to Simon,4613 See991 you this5026 woman?1135 I entered1525 into1519 your4675 house,3614 you gave1325 me no3756 water5204 for my feet:4228 but she has washed1026 my feet4228 with tears,1144 and wiped1591 them with the hairs2359 of her head.2776

44 І, оберну́вшись до жінки, Він промовив до Си́мона: „Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, — ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропи́ла слізьми́ Мої ноги й обтерла воло́ссям своїм.

45 You gave1325 me no3756 kiss:5370 but this3778 woman since575 the time I came1525 in has not ceased1257 to kiss2705 my feet.4228

45 Поцілунку не дав ти Мені, — а вона, відко́ли ввійшов Я, Мої но́ги цілує невпинно.

46 My head2776 with oil1637 you did not anoint:218 but this3778 woman has anointed218 my feet4228 with ointment.3464

46 Голови ти Моєї оливою не намастив, — а вона миром но́ги мої намастила.

47 Why3739 5484 I say3004 to you, Her sins,266 which3588 are many,4183 are forgiven;863 for she loved25 much:4183 but to whom3739 little3641 is forgiven,863 the same loves25 little.3641

47 Ось тому говорю́ Я тобі: „Числе́нні гріхи її про́щені, бо багато вона полюбила. Кому́ ж мало прощається, такий мало любить“.

48 And he said2036 to her, Your sins266 are forgiven.863

48 А до неї промовив: „Прощаються тобі гріхи!“

49 And they that sat4873 at345 meat with him began756 to say3004 within1722 themselves,1438 Who5101 is this3778 that forgives863 sins266 also?2532

49 А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: „Хто́ ж це Таки́й, що прощає й гріхи?“

50 And he said2036 to the woman,1135 Your faith4102 has saved4982 you; go4198 in peace.1515

50 А до жінки сказав Він: „Твоя віра спасла тебе, — іди з ми́ром собі!“