Библия - Обещанное Восстановление

使徒行傳

第27章

1 非斯都既然定意了［determined］，叫我們坐船往意大利去，便將保羅和別的囚犯交給奧古斯都［Augustus'］御營裏的一個百夫長，名叫猶流。

2 有一隻亞大米田的船，要沿著亞細亞一帶地方的海邊走，我們就進［entering into］了那船開行；有馬其頓的帖撒羅尼迦人亞里達古和我們同去。

3 第二天，到了西頓；猶流寬待保羅，准他往朋友那裏去，受他們的照應。

4 從那裏又開船，因為風不順，就貼著塞浦路斯背風岸行去。

5 過了基利家、旁非利亞前面的海，就到了呂家的每拉。

6 在那裏，百夫長遇見一隻亞歷山大的船，要往意大利去，便叫我們上了那船。

7 一連多日，船行得慢，僅僅來到革尼土的對面。因為被風攔阻，就貼著克里特背風岸，從撒摩尼對面行過。

8 我們沿岸行走，僅僅來到一個地方，稱為佳美的港口［called The fair havens］；離那裏不遠，有拉西亞城。

9 走的日子多了，已經過了禁食的節期，行船又危險，保羅就勸眾人說：

10 「眾位，我看這次行船，不但貨物和船要受傷損，大遭破壞，連我們的性命也難保。」

11 但百夫長信從掌船的和船主，過於［more than］信從保羅所說的。

12 且因在這海口過冬不便，船上的人就多半說：「不如開船離開這地方，或者能到非尼基過冬。」非尼基是克里特的一個海口，一面朝西南［south west］，一面朝西北［north west］。

13 這時，微微起了南風，他們以為得意，就起了錨，貼近克里特行去。

14 不多幾時，狂風從島上撲下來；那風名叫「友羅革屯［Euroclydon］」。

15 船被風抓住，敵不住風，我們就任風颳去。

16 貼著一個島［a certain island］的背風岸奔行，那島名叫高大，在那裏僅僅收住了小船。

17 既然把小船拉上來，就用纜索捆綁船底，又恐怕墜入流沙裏［fall into the quicksands］，就落下篷來，任船飄去。

18 我們被暴風吹蕩太甚［exceedingly tossed with a tempest］，第二天他們［they］就把船重減輕了［lightened the ship］。

19 到第三天，我們［we］又親手把船上的器具拋棄了。

20 太陽和星辰多日不顯露，催逼我們的狂風大浪又不小［and no small tempest lay on us］，我們得救的盼望［hope］就都絕了。

21 眾人多日沒有吃甚麼，保羅就出來站在他們中間，說：「眾位，你們本該聽我的話，不離開克里特，免得遭這樣的傷損破壞。

22 現在我還勸你們放心，你們的性命一個也不失喪，唯獨失喪這船。

23 因我所屬所事奉的神，他的天使［angel］這［this］夜站在我旁邊，說：

24 『保羅，不要害怕，你必定站在凱撒面前，看哪［lo］，並且與你同船的人，神都賜給你了。』

25 所以眾位可以放心，我信神他怎樣對我說：『事情也要怎樣成就。』

26 只是我們必要撞在一個島上。」

27 到了第十四天夜間，船在亞德里亞海飄浮［driven up and down］。約到半夜，水手以為漸近旱地，

28 就探深淺，探得有二十法賀［twenty fathoms］；稍往前行，又探深淺，探得有十五法賀［fifteen fathoms］。

29 恐怕撞在石頭上，就從船尾拋下四個錨，盼望天亮。

30 水手想要逃出船去，把小船放在海裏，假作要從船頭拋錨的樣子。

31 保羅對百夫長和兵丁說：「這些人若不等在船上，你們必不能得救。」

32 於是兵丁砍斷小船的繩子，由她飄去。

33 天漸亮的時候，保羅勸眾人都拿食物吃［take meat］，說：「你們等著［tarried and］忍餓不吃甚麼，已經十四天了。

34 所以我勸你們吃些食物［some meat］，這是關乎你們救命的事；因為你們各人連一根頭髮也不至於掉落［fall］。」

35 保羅說了這話，就拿著餅，在眾人面前感謝了［gave thanks］神；就［began to］擘開吃。

36 於是他們都放下心，也就吃了。

37 我們在船上的共有二百七十六個人。

38 他們吃飽了，就把船上的麥子拋在海裏，為要叫船輕一點。

39 到了天亮，他們不認識那地［land］，但見一個海灣，有岸可登，就想［minded］能把船泊［thrust］進去不能。

40 於是收起［taken up］纜索，棄錨在海裏；又［and］鬆開舵繩，拉起主篷［mainsail］，順著風向岸行去。

41 但遇著兩水夾流的地方，就把船擱了淺；船頭膠住不動，船尾被浪的猛力衝壞。

42 兵丁的意思要把囚犯殺了，恐怕有洑水脫逃的。

43 但百夫長要救保羅，不准他們任意而行，就吩咐會洑水的，跳下水去先上岸；

44 其餘的人可以用板子或船上的零碎東西上岸。這樣，眾人都得了救，上了岸。

Дiї

Розділ 27

1 А коли постановлено, щоб відпли́нули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'я́знених сотникові, Юлієві на ім'я́, з полку Августа.

2 І посідали ми на корабля адрамі́тського, що пливти́ мав біля місць азійських, та й відча́лили. Із нами був Аріста́рх македо́нець із Солу́ня.

3 А другого дня ми пристали в Сидо́ні. До Павла ж Юлій ставивсь по-лю́дському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати.

4 А ви́рушивши звідти, припливли́ ми до Кіпру, бо вітри́ супроти́вні були́.

5 Коли ж перепли́нули море, що біля Кілікі́ї й Памфі́лії, то ми прибули́ до Лікі́йської Міри.

6 І там сотник знайшов корабля олександрійського, що пли́в в Італію, і всадив нас на нього.

7 І днів багато помалу пливли́ ми, і насилу насупроти Кніду припли́нули, а що вітер нас не допускав, попливли́ ми додолу на Кріт при Салмо́ні.

8 І коли ми насилу минули його, то припливли́ до одно́го місця, що зветься Доброю При́станню, недалеко якого знахо́диться місто Ласе́я.

9 А як ча́су минуло багато, і була вже плавба́ небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,

10 говорячи їм: „О мужі! Я бачу, що буде плавба́ з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу́ й корабля, але й для наших душ“.

11 Та сотник довіря́в більше стерни́чому та власнико́ві корабля, ніж тому, що Павло говорив.

12 А що при́стань була на зимівлю неви́гідна, то більшість давала пораду відпли́нути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітра́м із пі́вдня та з пі́вночі.

13 А як вітер півде́нний повіяв, то поду́мали, що бажа́ння вони досягли́, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.

14 Але незаба́ром ударив на них рвучкий вітер, що зветься евроклі́дон.

15 А коли корабель був підхо́плений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й поне́слися.

16 І наїхали ми на один остріве́ць, що Кла́вдою зветься, і чо́вна насилу затримати змогли.

17 Коли ж його витягли, то за́собів допомічни́х добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітри́ла, і носилися так.

18 А коли зачала́ буря мі́цно нас ки́дати, то другого дня стали ми розванта́жуватись,

19 а третього дня корабельне знаря́ддя ми повикидали власно́руч.

20 А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зо́рі, і буря чимала на нас напирала, то останню наді́ю ми втратили, щоб нам урятуватись.

21 А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: „О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, — і обминули б були ці терпіння та шкоди.

22 А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні о́дна душа з вас не згине, окрім корабля.

23 Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу́,

24 та і прорік: „Не бійся, Па́вле, бо треба тобі перед ке́сарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе“.

25 Тому́ то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.

26 І ми мусимо наткнутись на о́стрів якійсь“.

27 А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріяти́цькому морю, то десь коло пі́вночі стали доми́слюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі.

28 І, запустивши оли́вницю, двадцять сяжнів знайшли. А від 'їхавши трохи, запустити оли́вницю знову, — і знайшли сяжнів п'ятнадцять.

29 І боявшись, щоб не натрапити нам на скеля́сті місця́, ми закинули чотири кі́тві з корми́, і благали, щоб настав день.

30 А коли моряки намага́лись утекти́ з корабля́, і чо́вна спускали до моря, вдаючи́, ніби кі́тви закинути з носа хо́чуть,

31 то сказав Павло сотникові й воякам: „Як вони в кораблі не зоста́нуться, то спасти́сь ви не зможете!“

32 Тоді вояки́ перерізали мо́тузи в чо́вна, і дали́ йому впасти.

33 А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: „Чотирна́дцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши.

34 Тому́ то благаю вас ї́жу прийняти, бо це на рятунок вам буде, — бо жодному з вас не спаде з голови й волоси́на!“

35 А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма́, і, поламавши, став їсти.

36 Тоді всі підне́слись на дусі, і, стали поживу приймати.

37 А всіх душ нас було в кораблі — двісті сімдесят шість.

38 І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря.

39 А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе зато́ку якусь там угледіли, що берега пла́ского мала, до якого й ви́рішили, як можна, приплисти́ з кораблем.

40 Підняли тоді кі́тви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворо́зки в стерна́, і вітри́ло мале за вітром поставили, — та й покерува́ли до берега.

41 Та ось ми натра́пили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілко́му: ніс загруз й позоставсь нерухо́мий, а корма́ розбивалася силою хвиль.

42 Вояки́ ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котри́йсь не поплив і не втік.

43 Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній на́мір, і звелів усім тим, хто пли́вати вміє, щоб скакали та перші на берег вихо́дили,

44 а інші — хто на до́шках, а хто на чімбудь з корабля. І таким чином сталось, що всі врятувались на землю!

使徒行傳第27章	Дiї Розділ 27
1 非斯都既然定意了［determined］，叫我們坐船往意大利去，便將保羅和別的囚犯交給奧古斯都［Augustus'］御營裏的一個百夫長，名叫猶流。	1 А коли постановлено, щоб відпли́нули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'я́знених сотникові, Юлієві на ім'я́, з полку Августа.
2 有一隻亞大米田的船，要沿著亞細亞一帶地方的海邊走，我們就進［entering into］了那船開行；有馬其頓的帖撒羅尼迦人亞里達古和我們同去。	2 І посідали ми на корабля адрамі́тського, що пливти́ мав біля місць азійських, та й відча́лили. Із нами був Аріста́рх македо́нець із Солу́ня.
3 第二天，到了西頓；猶流寬待保羅，准他往朋友那裏去，受他們的照應。	3 А другого дня ми пристали в Сидо́ні. До Павла ж Юлій ставивсь по-лю́дському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати.
4 從那裏又開船，因為風不順，就貼著塞浦路斯背風岸行去。	4 А ви́рушивши звідти, припливли́ ми до Кіпру, бо вітри́ супроти́вні були́.
5 過了基利家、旁非利亞前面的海，就到了呂家的每拉。	5 Коли ж перепли́нули море, що біля Кілікі́ї й Памфі́лії, то ми прибули́ до Лікі́йської Міри.
6 在那裏，百夫長遇見一隻亞歷山大的船，要往意大利去，便叫我們上了那船。	6 І там сотник знайшов корабля олександрійського, що пли́в в Італію, і всадив нас на нього.
7 一連多日，船行得慢，僅僅來到革尼土的對面。因為被風攔阻，就貼著克里特背風岸，從撒摩尼對面行過。	7 І днів багато помалу пливли́ ми, і насилу насупроти Кніду припли́нули, а що вітер нас не допускав, попливли́ ми додолу на Кріт при Салмо́ні.
8 我們沿岸行走，僅僅來到一個地方，稱為佳美的港口［called The fair havens］；離那裏不遠，有拉西亞城。	8 І коли ми насилу минули його, то припливли́ до одно́го місця, що зветься Доброю При́станню, недалеко якого знахо́диться місто Ласе́я.
9 走的日子多了，已經過了禁食的節期，行船又危險，保羅就勸眾人說：	9 А як ча́су минуло багато, і була вже плавба́ небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,
10 「眾位，我看這次行船，不但貨物和船要受傷損，大遭破壞，連我們的性命也難保。」	10 говорячи їм: „О мужі! Я бачу, що буде плавба́ з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу́ й корабля, але й для наших душ“.
11 但百夫長信從掌船的和船主，過於［more than］信從保羅所說的。	11 Та сотник довіря́в більше стерни́чому та власнико́ві корабля, ніж тому, що Павло говорив.
12 且因在這海口過冬不便，船上的人就多半說：「不如開船離開這地方，或者能到非尼基過冬。」非尼基是克里特的一個海口，一面朝西南［south west］，一面朝西北［north west］。	12 А що при́стань була на зимівлю неви́гідна, то більшість давала пораду відпли́нути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітра́м із пі́вдня та з пі́вночі.
13 這時，微微起了南風，他們以為得意，就起了錨，貼近克里特行去。	13 А як вітер півде́нний повіяв, то поду́мали, що бажа́ння вони досягли́, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.
14 不多幾時，狂風從島上撲下來；那風名叫「友羅革屯［Euroclydon］」。	14 Але незаба́ром ударив на них рвучкий вітер, що зветься евроклі́дон.
15 船被風抓住，敵不住風，我們就任風颳去。	15 А коли корабель був підхо́плений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й поне́слися.
16 貼著一個島［a certain island］的背風岸奔行，那島名叫高大，在那裏僅僅收住了小船。	16 І наїхали ми на один остріве́ць, що Кла́вдою зветься, і чо́вна насилу затримати змогли.
17 既然把小船拉上來，就用纜索捆綁船底，又恐怕墜入流沙裏［fall into the quicksands］，就落下篷來，任船飄去。	17 Коли ж його витягли, то за́собів допомічни́х добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітри́ла, і носилися так.
18 我們被暴風吹蕩太甚［exceedingly tossed with a tempest］，第二天他們［they］就把船重減輕了［lightened the ship］。	18 А коли зачала́ буря мі́цно нас ки́дати, то другого дня стали ми розванта́жуватись,
19 到第三天，我們［we］又親手把船上的器具拋棄了。	19 а третього дня корабельне знаря́ддя ми повикидали власно́руч.
20 太陽和星辰多日不顯露，催逼我們的狂風大浪又不小［and no small tempest lay on us］，我們得救的盼望［hope］就都絕了。	20 А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зо́рі, і буря чимала на нас напирала, то останню наді́ю ми втратили, щоб нам урятуватись.
21 眾人多日沒有吃甚麼，保羅就出來站在他們中間，說：「眾位，你們本該聽我的話，不離開克里特，免得遭這樣的傷損破壞。	21 А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: „О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, — і обминули б були ці терпіння та шкоди.
22 現在我還勸你們放心，你們的性命一個也不失喪，唯獨失喪這船。	22 А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні о́дна душа з вас не згине, окрім корабля.
23 因我所屬所事奉的神，他的天使［angel］這［this］夜站在我旁邊，說：	23 Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу́,
24 『保羅，不要害怕，你必定站在凱撒面前，看哪［lo］，並且與你同船的人，神都賜給你了。』	24 та і прорік: „Не бійся, Па́вле, бо треба тобі перед ке́сарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе“.
25 所以眾位可以放心，我信神他怎樣對我說：『事情也要怎樣成就。』	25 Тому́ то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.
26 只是我們必要撞在一個島上。」	26 І ми мусимо наткнутись на о́стрів якійсь“.
27 到了第十四天夜間，船在亞德里亞海飄浮［driven up and down］。約到半夜，水手以為漸近旱地，	27 А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріяти́цькому морю, то десь коло пі́вночі стали доми́слюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі.
28 就探深淺，探得有二十法賀［twenty fathoms］；稍往前行，又探深淺，探得有十五法賀［fifteen fathoms］。	28 І, запустивши оли́вницю, двадцять сяжнів знайшли. А від 'їхавши трохи, запустити оли́вницю знову, — і знайшли сяжнів п'ятнадцять.
29 恐怕撞在石頭上，就從船尾拋下四個錨，盼望天亮。	29 І боявшись, щоб не натрапити нам на скеля́сті місця́, ми закинули чотири кі́тві з корми́, і благали, щоб настав день.
30 水手想要逃出船去，把小船放在海裏，假作要從船頭拋錨的樣子。	30 А коли моряки намага́лись утекти́ з корабля́, і чо́вна спускали до моря, вдаючи́, ніби кі́тви закинути з носа хо́чуть,
31 保羅對百夫長和兵丁說：「這些人若不等在船上，你們必不能得救。」	31 то сказав Павло сотникові й воякам: „Як вони в кораблі не зоста́нуться, то спасти́сь ви не зможете!“
32 於是兵丁砍斷小船的繩子，由她飄去。	32 Тоді вояки́ перерізали мо́тузи в чо́вна, і дали́ йому впасти.
33 天漸亮的時候，保羅勸眾人都拿食物吃［take meat］，說：「你們等著［tarried and］忍餓不吃甚麼，已經十四天了。	33 А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: „Чотирна́дцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши.
34 所以我勸你們吃些食物［some meat］，這是關乎你們救命的事；因為你們各人連一根頭髮也不至於掉落［fall］。」	34 Тому́ то благаю вас ї́жу прийняти, бо це на рятунок вам буде, — бо жодному з вас не спаде з голови й волоси́на!“
35 保羅說了這話，就拿著餅，在眾人面前感謝了［gave thanks］神；就［began to］擘開吃。	35 А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма́, і, поламавши, став їсти.
36 於是他們都放下心，也就吃了。	36 Тоді всі підне́слись на дусі, і, стали поживу приймати.
37 我們在船上的共有二百七十六個人。	37 А всіх душ нас було в кораблі — двісті сімдесят шість.
38 他們吃飽了，就把船上的麥子拋在海裏，為要叫船輕一點。	38 І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря.
39 到了天亮，他們不認識那地［land］，但見一個海灣，有岸可登，就想［minded］能把船泊［thrust］進去不能。	39 А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе зато́ку якусь там угледіли, що берега пла́ского мала, до якого й ви́рішили, як можна, приплисти́ з кораблем.
40 於是收起［taken up］纜索，棄錨在海裏；又［and］鬆開舵繩，拉起主篷［mainsail］，順著風向岸行去。	40 Підняли тоді кі́тви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворо́зки в стерна́, і вітри́ло мале за вітром поставили, — та й покерува́ли до берега.
41 但遇著兩水夾流的地方，就把船擱了淺；船頭膠住不動，船尾被浪的猛力衝壞。	41 Та ось ми натра́пили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілко́му: ніс загруз й позоставсь нерухо́мий, а корма́ розбивалася силою хвиль.
42 兵丁的意思要把囚犯殺了，恐怕有洑水脫逃的。	42 Вояки́ ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котри́йсь не поплив і не втік.
43 但百夫長要救保羅，不准他們任意而行，就吩咐會洑水的，跳下水去先上岸；	43 Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній на́мір, і звелів усім тим, хто пли́вати вміє, щоб скакали та перші на берег вихо́дили,
44 其餘的人可以用板子或船上的零碎東西上岸。這樣，眾人都得了救，上了岸。	44 а інші — хто на до́шках, а хто на чімбудь з корабля. І таким чином сталось, що всі врятувались на землю!

舊約

新約

使徒行傳

第27章

Дiї

Розділ 27

使徒行傳

第27章

Дiї

Розділ 27