| ActsChapter 4 | 
| 1 And as they spoke | 
| 2 Being grieved | 
| 3 And they laid | 
| 4 However, many | 
| 5 And it came | 
| 6 And Annas | 
| 7 And when they had set | 
| 8 Then | 
| 9 If | 
| 10 Be it known | 
| 11 This | 
| 12 Neither | 
| 13 Now | 
| 14 And beholding | 
| 15 But when they had commanded | 
| 16 Saying, | 
| 17 But that it spread | 
| 18 And they called | 
| 19 But Peter | 
| 20 For we cannot | 
| 21 So | 
| 22 For the man | 
| 23 And being let go, | 
| 24 And when they heard | 
| 25 Who | 
| 26 The kings | 
| 27 For of a truth | 
| 28 For to do | 
| 29 And now, | 
| 30 By stretching | 
| 31 And when they had prayed, | 
| 32 And the multitude | 
| 33 And with great | 
| 34 Neither | 
| 35 And laid | 
| 36 And Joses, | 
| 37 Having | 
| ДiїРозділ 4 | 
| 1  | 
| 2 обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих. | 
| 3 І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був. | 
| 4 І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять. | 
| 5  | 
| 6 і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого. | 
| 7 І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“ | 
| 8 Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві! | 
| 9 Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, - | 
| 10 нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий! | 
| 11 Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“ | 
| 12 І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“. | 
| 13 А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́. | 
| 14 Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли. | 
| 15  | 
| 16 говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити. | 
| 17 Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“. | 
| 18 І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння. | 
| 19 І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога? | 
| 20 Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“ | 
| 21 А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось. | 
| 22 Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення. | 
| 23  | 
| 24 Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив! | 
| 25 Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне? | 
| 26 Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“. | 
| 27 Бо справді зібралися в місці оцім проти Слугу Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим, | 
| 28 учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся. | 
| 29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти, | 
| 30 коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Слугу Ісуса“. | 
| 31 Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю! | 
| 32  | 
| 33 І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була! | 
| 34 Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили, | 
| 35 та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав. | 
| 36 Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“ — був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин, | 
| 37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів. | 
| ActsChapter 4 | ДiїРозділ 4 | 
| 1 And as they spoke | 1  | 
| 2 Being grieved | 2 обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих. | 
| 3 And they laid | 3 І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був. | 
| 4 However, many | 4 І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять. | 
| 5 And it came | 5  | 
| 6 And Annas | 6 і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого. | 
| 7 And when they had set | 7 І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“ | 
| 8 Then | 8 Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві! | 
| 9 If | 9 Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, - | 
| 10 Be it known | 10 нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий! | 
| 11 This | 11 Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“ | 
| 12 Neither | 12 І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“. | 
| 13 Now | 13 А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́. | 
| 14 And beholding | 14 Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли. | 
| 15 But when they had commanded | 15  | 
| 16 Saying, | 16 говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити. | 
| 17 But that it spread | 17 Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“. | 
| 18 And they called | 18 І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння. | 
| 19 But Peter | 19 І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога? | 
| 20 For we cannot | 20 Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“ | 
| 21 So | 21 А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось. | 
| 22 For the man | 22 Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення. | 
| 23 And being let go, | 23  | 
| 24 And when they heard | 24 Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив! | 
| 25 Who | 25 Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне? | 
| 26 The kings | 26 Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“. | 
| 27 For of a truth | 27 Бо справді зібралися в місці оцім проти Слугу Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим, | 
| 28 For to do | 28 учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся. | 
| 29 And now, | 29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти, | 
| 30 By stretching | 30 коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Слугу Ісуса“. | 
| 31 And when they had prayed, | 31 Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю! | 
| 32 And the multitude | 32  | 
| 33 And with great | 33 І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була! | 
| 34 Neither | 34 Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили, | 
| 35 And laid | 35 та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав. | 
| 36 And Joses, | 36 Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“ — був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин, | 
| 37 Having | 37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів. |